2019 рік став поворотним для політики України: вибори, практично повна зміна влади, переформатування Кабінету міністрів. Але підходи умовно нових політиків майже не змінилися. Нікуди не пішла і епоха "договорняків", що б там не казав про це новий президент. Також Володимир Зеленський ще більше зміцнив статус України як президентсько-парламентської республіки, а не парламентсько-президентської. Детальніше про підсумки політичного року в Україні, в матеріалі "Апострофа".
Вибори, вибори
Напередодні 2019 року багато хто мав сумнів, чи піде Володимир Зеленський в президенти України, але вже в новорічну ніч, лідер студії "Квартал 95" оголосив, що йде в президенти і запропонував "зробити їх разом", маючи на увазі старих політиків. Після кількамісячної виборчої кампанії, яку "Зе-команда" перетворила швидше на шоу, ніж на серйозну політичну гонку, влаштовуючи дебати на стадіоні "Олімпійський" та здаючи аналізи в прямому ефірі, Зеленський все ж таки став президентом. Причому, з колосальним результатом - 73,2% українців проголосували за нього, хоча ще в кінці 2018 року лідерами рейтингу були Юлія Тимошенко та Петро Порошенко.
Прийшовши до влади, Зеленський відразу ж оголосив про розпуск Верховної Ради. Причому зробив це яскраво - прямо під час своєї інавгураційної промови за трибуною парламенту. Своє рішення новий голова держави аргументував тим, що в Раді довгий час була відсутня коаліція. Заблокувати розпуск спробувала фракція "Народного фронту" з рейтингом підтримки в районі статистичної похибки, але дива не сталося. І вже влітку відбулися позачергові вибори до Верховної Ради. Отримавши на парламентських виборах знову чималу підтримку - 43,16% за списками та ще 130 "зелених" нардепів пройшли в одномандантних округах, президентська "Слуга народу" отримала найбільшу фракцію в парламенті - 254 нардепа.
Читайте: Перемоги і поразки, скандали і очікування: чим жила Україна в 2019 році
Крім СН, в новому парламенті опинилася фракція "Голос", яку очолив музикант та фронтмен групи "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук. Щоправда, "Голос" отримав набагато менше, ніж передбачали соцопитування і завів в Раду лише 20 депутатів. Оновилася і політична сила екс-президента Петра Порошенка, яку він перейменував в "Європейську солідарність". Позбувшись більшості своїх багаторічних соратників, Порошенко завів в Раду військових, волонтерів, громадських діячів, вихідців з інших політичних сил. В цілому, його результат також не назвеш успішним - лише 25 мандатів за списками, хоча в штабі Порошенка розраховували на більше.
Не провели "порошенківці" багато депутатів й за мажоритаркою - тут майже у всій країні "їх зробили" висуванці від "Слуги народу". І це стало приводом для жартів та критики, адже таким чином в Раду потрапили абсолютно випадкові люди: весільні фотографи, тамади, фермери, телеведучі та величезне лобі "Вечірнього кварталу". Наприклад, в Раді опинився давній друг Зеленського та учасник всіх шоу "Кварталу-95" Юрій Корявченков (Юзік). Також в Раду пройшов ресторатор, телеведучий- "ревізор" Микола Тищенко. В цілому, фракція вийшла досить різноманітною, що призвело до великої кількості внутрішніх скандалів. Як результат - фракція вже встигла виключити зі своїх лав депутатів Антона Полякова та Ганну Скороход.
У політику потрапили абсолютно випадкові люди
Боротьба за вплив, відстоювання інтересів різних олігархічних груп, відсутність чіткої ідеології та досвіду - це неповний список причин конфліктів всередині фракції. Але це не завадило політичній силі з винятковим завзяттям приступити до роботи і щоденно почати розглядати рекордну кількість законопроектів. Таке явище навіть отримало назву - "турборежим". Однак через кілька місяців його довелося призупинити. В парламенті подейкують, що зроблено це було з подачі спікера ВРУ Дмитра Разумкова, адже "турборежим" вже став предметом критики та різноманітних мемів, враховуючи то факт, що через нього не всі нардепи встигали навіть читати законопроекти.
Проте парламент за чотири місяці роботи встиг прийняти ряд важливих, а іноді неоднозначних законів. Наприклад, парламент виконав обіцянку президента зняти депутатську недоторканність. Правда, із певними застереженнями, а тому назвати депутатів повністю недоторканними з 2020 року все одно не можна. Те ж стосується і виборчого кодексу, який Зеленський спочатку ветував, а пізніше зі своїми зауваженнями направив у ВРУ. По суті, парламент проголосував за напівзакриті списки, хоча й скасував мажоритарку. Також парламент підтримав у другому читанні проект закону про незаконне збагачення, хоча цьому передували скандали та несхвалення з боку членів фракції.
Спірним моментом був також розпуск Центральної виборчої комісії. Згідно із законом, цей орган мав би працювати ще сім років, однак Зеленський ініціював розпуск ЦВК, мотивуючи це тим, що комісія не завжди об'єктивно ухвалювала рішення під час виборчої кампанії до парламенту. Неофіційно говорилося про контакти екс-голови ЦВК Тетяни Сліпачук із найближчим прихильником Порошенка Олександром Грановським та підігравання йому на виборах (в результаті, на його окрузі нардепом став висуванець від СН Олександр Куницький, - "Апостроф"). Втім, ті результати виборів і президент, і його команда визнали. Тепер же в ЦВК більшість - за "Слугою народу".
Старе і нове
Взагалі, більшість - це ключове слово в українській політиці за останні півроку.
Зеленський отримав свою більшість в Раді. На всіх ключових посадах в Офісі президента перебувають його люди. Зокрема, це давні соратники по бізнесу або діяльності в "Вечірньому кварталі". Крім того, Кабінет міністрів був повністю переформатований, а ряд міністерств скорочені та об'єднані (доцільність такого кроку була предметом серйозних суперечок). Також були введені нові посади. Зокрема, віце-прем'єром з питань цифрової трансформації став Михайло Федоров. Прийшла в Кабмін і нова "кров" в особі міністра Кабінету міністрів Дмитра Дубілета. Саме ці люди, судячи з усього, і мають зробити з України країну в смартфоні.
Дмитро Дубілет
На посаду прем'єра призначили Олексія Гончарука, якого пролобіював голова Офісу президента Андрій Богдан. Але вже зараз невдоволення Гончаруком зростає, зокрема, в тому ж Офісі президента. Як пояснюють співрозмовники, питання полягає лише в тому, ким його замінити. Вже ніхто не сумнівається, що після Нового року в Кабміні очікуються чистки.
З "старих" в Кабміні залишилися тільки міністр фінансів Оксана Маркарова та міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. За Аваковим стоять правоохоронні структури - багато в чому, саме завдяки голові МВС, у Зеленського зараз немає всієї повноти влади. В цілому ж, Кабмін не став для Зеленського флагманом реформ. Він з'являється в новинах, найчастіше, завдяки черговій скандальній заяві Тимофія Милованова або через земельну реформу, яку парламенту не вдалося провести до Нового року.
І все ж вплив президента в правоохоронних та антикорупційних структурах досить великий. Новий генеральний прокурор Руслан Рябошапка раніше працював в Офісі президента Зеленського, він також близький до Андрія Богдана. Крім того, в парламенті проголосували за закон про Державне бюро розслідувань, який фактично дозволив звільнити голову ДБР Романа Трубу (новий керівник відомства призначатиметься уже Володимиром Зеленським). Близька до Зеленського людина - Іван Баканов, очолює й Службу безпеки України. На посту секретаря РНБО, після відставки Олександра Данилюка, з'явилася досить близька до олігарха Ігоря Коломойського людина - Олексій Данилов. Таке зміцнення дозволить Зеленському мати достатні важелі впливу.
Все це, за словами експерта Міжнародного центру перспективних досліджень Ігоря Петренка, говорить про посилення президентської вертикалі влади в Україні: "Зараз центр прийняття рішень знаходиться в Офісі президента, головні рішення ухвалює Зеленський та його найближче оточення. Вони мають монофракцію і їм особливо нема з ким домовлятися, як це було у Порошенка. Також у Зеленського є контакти з олігархами, але в цілому рішення ухвалюються саме Зеленським, а тому можна говорити про те, що у нас президентська республіка. Парламентаризму у нас як такого немає. Хоча не можна сказати, що Зеленський має всю владу, він все ж таки не Лукашенко і не Путін, противагу йому становить, наприклад, Аваков".
До речі, про олігархів. Саме президентство Зеленського дозволило Ігорю Коломойському повернутися з опали, де він перебував за часів Петра Порошенка і знову стати повноцінним учасником політичного порядку денного в Україні. У фракції "Слуга народу" групу людей, які орієнтуються на Коломойського, очолює нардеп Олександр Дубинський, також є люди, які орієнтуються на нього в інших депутатських групах, у нього є представництво в Кабміні та інших державних структурах. Саме фото з ІВК було виставлено Офісом президента, як ілюстрація зустрічей з олігархами. При цьому у відносинах ІВК та Зеленського немає однозначного миру, в Офісі президента останнім часом намагаються дистанціюватися від Коломойського, визнаючи його токсичність, а люди ІВК у фракції періодично виступають каменем спотикання під час прийняття потрібних для ОПУ законодавчих ініціатив. Випав з обойми Віктор Медведчук, який отримав свою парламентську фракцію, але втратив статус парламентера з Росією, зараз цю функцію перебрав на себе радник Зеленського Андрій Єрмак.
Статус переговірника з Росією перебрав на себе радник Зеленського Андрій Єрмак
Епоха Телеграма
Епоху правління команди Зеленського також можна сміливо назвати епохою телеграм-правди. Саме з появою нових осіб, цей месенджер став відігравати важливу роль в українській політиці. Тепер за допомогою телеграма "зливають" потрібну інформацію, направляють інформаційний потік та "збивають" призначення. В українській політиці з'явився свій Джокер - телеграм-канал, який публікує листування з нардепами і чиновниками Зеленського з явним наміром дискредитувати їх. Про те, хто саме веде телеграм-канали, які спеціалізуються на "зливах" - поки невідомо. Але за словами багатьох співрозмовників, їх пов'язують з групою ІВК в Раді.
З появою нових облич в парламенті, в українській політиці з'явилися секс-скандали. Один з них був пов'язаний з керівником комітету ВР з міжнародної політики Богданом Яременком, який засвітився у парламенті під час листування з дівчатами легкої поведінки. Ще один - з нардепом Іллею Ківою, який під час засідань у Раді був помічений за непристойними заняттями, а також переглядом компрометуючих відео.
Читайте: Час для дивовижних історій: головні скандали навколо "Слуги народу"
За всім інформаційним шумом, який створює нова команда, не завжди помітно головне: нові люди з'явилися, а система залишилася старою. Система "договорняків", призначення на ключові пости друзів, переговори з олігархами та замовчування важливих проблем. "Система не змінилася, все віддається на відкуп конкретним особистостям, вся діяльність визначається близькістю до президента. І законодавчі зміни, які вносяться, також не передбачають побудови сильних інститутів", - коментує Петренко.
"Відбулося перезавантаження персоналій в українській політиці. Але говорити про перезавантаження самої політики - рано, оскільки не можна сказати, що вони радикально змінили курс, який вівся раніше. Просто замість ура-патріотичної риторики ведеться риторика примирення. Але зустрічі в Нормандському форматі, підписання газових угод та в цілому рішення, які ухвалюються урядом, з таким же успіхом могли б ухвалюватися їхніми попередниками", - резюмує політичний експерт Петро Олещук.
