Справа Шеремета шита білими нитками. Складається враження, що докази просто "підганяли" під потрібних підозрюваних. Ми знову повертаємося у часи, коли правоохоронна машина перетворюється на жорсткий репресивний каток. Про це в інтерв'ю "Апострофу" розповів юрист-міжнародник, волонтер ГЕННАДІЙ ДРУЗЕНКО.

- Наскільки слідчі наблизилися до розкриття справи Шеремета?

- Обидва мої приїзди в Україну співпали так, що більшість часу на Батьківщині я відвідував суд. Навіть жартував: якщо в США я займаюсь наукою, то тут - жорстко практикую. Дуже неприємно вразило відчуття дежавю 2014 року, коли вся ця правоохоронна машина замість покарання винних, пошуку об’єктивних обставин справи знову перетворюється, принаймні в справі Шеремета, на жорсткий репресивний каток. Коли не важать факти, не переконують аргументи, коли видно, що справа білими нитками шита - це просто ріже око, але не слідчим, не прокурорам, не суддям. Таке враження, що ми з паралельних світів. Те, що відбувається, виглядає дико.

Двері в майбутнє, які асоціювались з перемогою Зеленського, з оновленням політичного класу, репресивний апарат, який зараз символізує глава МВС Арсен Аваков, намагається закрити і повернути нас в найгірші часи 2013-2014 років.

- Давайте детальніше поговоримо про справу. По-перше, прокоментуйте як юрист докази, надані слідством.

- Я знайомий лише з тим, що є у вільному доступі. Чому ця справа мені близька? Андрій Антоненко (Riffmaster) - ветеран ПДМШ (Перший добровольчий мобільний шпиталь), тобто він дві ротації відбув у нас водієм-санітаром швидкої. Я робив подання міністру про нагородження його медаллю за заслуги перед Збройними Силами України, на оформлення статусу учасника війни. Тривалий час недалеко від його квартири на Саксаганського, був офіс ПДМШ, де Андрій був частим гостем - ми спілкувались про все.

Я далекий від ідеалізації ветерансько-волонтерської спільноти. У суспільстві є майже ангели, а є відверті покидьки. У будь-якій людині є добро і зло. Але спілкуючись з людиною, ти розумієш на що вона спроможна, кого вона вважає ворогом. Андрій Антоненко - абсолютно інший психотип. Це артист, людина-екстраверт з дуже хорошою творчою амбіцією. Це правда, що він сержант сил спеціальних операцій, але довгий час у нього була посада кіномеханіка. Потім він підпорядковувався прес-службі, тобто його функція була пропагандистська - залучати молодих, здорових до ССО.

Геннадій Друзенко: "Андрій Антоненко - зовсім інший психотип"Фото: Апостроф / Дмитро Олійник

І щоб провести операцію рівня підриву Шеремета, треба бути щонайменше дуже холоднокровним, дуже досвідченим, впевненим в собі. Причому, дуже вузькосконцентрованим, а не людиною-селебріті, у якої є купа шанувальників. Для мене це стало першим великим знаком питання.

- А що вас найбільше здивувало?

- Коли я почав розбиратись у справі, мене здивувало, наскільки низький рівень самої підозри. Аваков підготував хорошу презентацію, але коли ми ознайомились з текстом підозри… Мотив – "перейнявшись ідеями ультранаціоналізму та культивуючи велич арійської раси". У нас є цілий полк "Азов", де це набагато краще клеїться. Андрій Антоненко – людина, яка виросла в єврейському районі, його дід, як він сказав, був єврей. Окей, можемо припустити, що він десь в глибині душі дійсно ненавидів неарійців. Але навіщо підривати білоруса Шеремета? Логічніше було б, з їхньої точки зору, це припущення, підірвати якийсь гуртожиток для іноземців.

Другий мотив – дестабілізація в Україні. Треба бути абсолютним фантазером, щоб уявити, що знищення навіть у такий спосіб, як підрив машини Шеремета, призведе до якихось заворушень. Всі бачили ці жахливі кадри після вибуху. Там не те, що не було дестабілізації ситуації в Україні, навіть не відбулося дестабілізації дорожнього руху на тому перехресті. Тому причина, мотиви і наслідки геть не клеяться.

Далі пішли вже факти. Згідно з експертизою, яку продемонстрував Аваков, зріст підозрюваного – близько 170 сантиметрів, у Антоненка - 180. Статура – людина з животом, Антоненко – у хорошій фізичній формі. На камерах спостереження ми бачимо на людині так звану бороду "іспанку", тобто це вибриті щоки і нижня частина обличчя. Добре, що Facebook зараз веде хронологію нашого життя, - ми бачимо фотографії Антоненка за день і після трагедії, де у нього була борода, як у мене, тільки більш заросле обличчя. Тобто не клеїться ніщо.

- Ще було питання до слідства - хто замовник?

- Можна нафантазувати все що завгодно. Проблема - що версія озвучена публічно під час брифінгу за участю президента України, генерального прокурора, міністра внутрішніх справ і високих чинів Національної поліції, геть не клеїться з текстом підозри.

Далі прості факти. Лікар Кузьменко, яка начебто була в близьких стосунках з Антоненком. Вони знайомі з 2016 року, бо таксист, якого викликала Кузьменко, збив по дорозі дитину Антоненка. Так вони і познайомились, підтримували стосунки як далекі знайомі.

У наймолодшої учасниці "злочинного угрупування" Яни Дугарь - залізне алібі. Доведено, що вона була в цей час у військовій частині в Покровську, тобто в зоні проведення тоді ще АТО.

Геннадій Друзенко: "У Яни Дугаров - залізне алібі"Фото: Апостроф / Дмитро Олійник

- А щодо оприлюднених правоохоронцями телефонних розмов, у вас є зауваження?

- Коли я слухав записи, я відразу професійно помітив, що частина інформації, виданої в ефір, геть не стосується справи, але спрямована на очорнення ветерансько-волонтерського руху, бо було сказано, що вони накупили будинків, машин.

Панове, ми говоримо про вбивство журналіста Павла Шеремета. Якщо ви стверджуєте, що ці люди здійснили вбивство за якісь гроші, а потім купили якесь майно, мені логіка зрозуміла. Якщо ви говорите, про ідеологічні мотиви ультранаціоналізму та вищості арійської раси, то друга частина телефонних розмов про будинки – є вони, немає – до справі стосунку і близько немає.

Це зроблено, щоб кинути тінь на волонтерсько-ветеранську спільноту, якій суспільство довіряє більше, ніж президенту та владі. Ця справа є відвертою провокацією проти найбільш пасіонарної частини населення. Зрозуміло, що люди, які повернулись з війни, мають певне загострення відчуття справедливості. Вони втрачали друзів, вони заплатили велику ціну. Така нахабна абсурдність звинувачень провокує якусь радикальну відповідь.

- До чого це може призвести?

- Якщо це вибухне, то єдиний силовик, який має достатньо сил та засобів, щоб навести порядок в країні - це Аваков. Тому що СБУ має маленьку "Альфу", вони мають працювати інтелектуально. І тоді Аваков говорить президенту: я єдиний гарант твоєї влади, бо завтра ці божевільні ветерани, волонтери і "нацики" тебе просто знесуть, і ніхто тебе не захистить, крім мене.

А далі повторюється добре відома історія часів Сталіна, коли Лаврентій Берія організував на нього замах, а потім його ж врятував від цього замаху і став незамінним. Тобто схема Авакова мені зрозуміла з історії – спровокувати, а потім захистити, показати, що я єдиний гарант порядку в цій країні.

- Які ви бачите загрози в разі розвитку такої ситуації?

- Небезпека в тому, що тоді путінський наратив, який він нав’язує і нам, і Європі - що в Україні громадянська війна, на жаль, може стати правдою, коли почнеться неконтрольований хаос. Це найгірший сценарій для України.

Другий варіант: якщо Авакову вдасться довести цю справу до кінця і стати героєм і гарантом порядку, то ми дуже скоро отримаємо абсолютно поліцейську державу і воювати проти "русского мира" зникне всякий стимул. Єдине, за що Україна була так цінна - цей простір свободи, хоч трохи хаотичний, трохи анархічний, ось ця наша вольниця воєнна, але тут дихалось свіжим повітрям. Ось це зникне і зникне будь-який стимул обстоювати цю незалежність, бо все решта – чому б не отримувати більше, краще і вище?

- На вашу думку, який ми побачимо фінал розслідування у справі Шеремета?

- Мене обнадіює, що Зеленський - президент з величезною підтримкою населення. До нього є багато питань, але він не є закомплексованим автократом, як Гітлер, як Путін. Тобто він такий же невеликий на зріст, але, схоже, що в нього немає цього комплексу, що треба всіх "построїти". Тому він на рівні інтуїції має відчувати, що ця парадигма врешті-решт дуже швидко зробить його президентом в країні, де керує не він, а міністр внутрішніх справ чи прем’єр Аваков. Для нього цей сценарій розвитку подій – шлях у політичне небуття.

Геннадій Друзенко: "Мене обнадіює, що Зеленський - президент з величезною підтримкою населення"Фото: Апостроф / Дмитро Олійник

Тому я сподіваюсь, що користуючись безпрецедентною популярністю українського населення, Зеленський зрозуміє, що його в цю справу втягнули, радше, як заручника, і почне відігравати назад. Принаймні Офіс президента вже провів зустріч із адвокатами, як мінімум, почали слухати один одного. Якщо на прес-конференції президент, умовно кажучи, підписався під чужу гру, то зараз почались обережні рухи спробувати вислухати іншу сторону і зрозуміти, чи він не їде в машині, де за кермом не він.

Також є певна увага міжнародної спільноти. Україна в цьому плані дуже залежна від Заходу – це фінансова, політична підтримка. Також є безпекова складова. Тут не так гроші, як символічна участь США – передача кораблів чи передача "Джавелінів".

- Тобто є і міжнародний вплив на цю справу?

- Так. Мене дуже обнадіяло, що виїжджаючи з України, тимчасовий повірений у справах США Вільям Тейлор сказав, що у нього склалось враження, що Аваков сам сумнівається в цих звинуваченнях. Це дипломатичною мовою дуже потужний меседж.

І міжнародна спільнота, можливо, дасть шанс трохи повернути на шлях більш неупередженого, об’єктивного правосуддя. Ми ж не говоримо: звільніть їх тому, що вони наші друзі. Ми говоримо: доведіть їхню вину, бо це є основою держави – презумпція невинуватості. Ми лише просимо виконувати Конституцію України та міжнародні стандарти у сфері кримінального правосуддя.

Ще є важлива складова - це небайдужість громадян і увага ЗМІ. Поки ця справа буде в топі суспільної уваги, то шансів на її грубу фальсифікацію буде менше. Ця увага і солідарність – найкращі ліки проти наступу поліцейської держави.