Минулий тиждень виявився доволі насиченим в плані подій, пов'язаних з проблемами міжнародної безпеки. У Брюсселі відбулось дводенне засідання міністрів оборони країн - членів НАТО, а на його тлі президент Росії Володимир Путін та міністр оборони РФ Сергій Шойгу хвалилися військовими досягненнями своєї країни.
"Апостроф" попросив російського військового оглядача ПАВЛА ФЕЛЬГЕНГАУЕРА який був присутній на зустрічі міністрів оборони країн НАТО, прокоментувати підсумки засідання та висловлювання Кремля.
- Розкажіть, які основні тези обговорювались на зустрічі міністрів оборони країн НАТО?
- Як завжди - Ірак, Афганістан та найголовніше - загроза, яка виникла від розгортання Росією нестратегічних ракет подвійного призначення, які можуть нести ядерний заряд. Головна проблема полягає в тому, що ніхто, крім російського генштабу, не знає, які ракети споряджені "спеціальною" бойовою частиною, а які - звичайною. Це не регулюється ніякими договорами, що створює невизначеність та непрозорість.
Не знаю, чи випадково так вийшло, але під час наради НАТО в Москві 11 лютого виступив міністр оборони РФ Сергій Шойгу. Він заявив, що відбувається прискорене розгортання крилатих ракет великої дальності та що з 2012 року їхня кількість збільшилася в 30 разів, що відповідає заявам НАТО. Правда, він згадав ракети наземного базування, що свідчить про те, що Росія порушувала договір РСМД. Загалом, трошки перехвалився.
Проте, загроза від Росії існує, Кремль продовжує такі ракетні комплекси розгортати, а на Заході їх немає. У американців залишилися крилаті ракети "Томагавк", але всі вони неядерні - ядерний варіант за Барака Обами ліквідували повністю.
- Чи означає це, що Заходу нічого протиставити Росії?
- Захід хоч і каже, що збирається протистояти, але поки що всі рішення носять негативний характер. По-перше, вони вирішили, що поки не будуть розгортати ракети за принципом "по одній на кожну російську". І по-друге, вирішили, що поки не будуть розгортати на європейській частині ніякого ядерного озброєння. Кажуть, що існує велика загроза, а що робити - незрозуміло.
Є згода нічого не робити. Немає ані політичної волі, ані технічних можливостей, щоб вживати якісь заходи. Виняток - американці розгорнули на стратегічних підводних човнах кілька боєголовок малої потужності на ракетах "Трайдент". Це зробили на той випадок, якщо з боку Росії відбуватиметься ядерна ескалація, обмежений ядерний удар по Європі - щоб не бити щосили 200 кілотоннами, а використовувати, наприклад, 5 кілотонн. Всього зробили 50 таких боєголовок. Вони будуть виконувати роль тактичної ядерної ракетної відповіді. Це буде засіб стримування, поки американці через кілька років не створять нове покоління неядерних ракет.
- Під час засідання комісії щодо внесення змін до Конституції РФ Володимир Путін сказав, що в Росії розробляють нову зброю, досконалішу за ядерну. Про що могла йти мова?
- У нас дійсно є така зброя - наприклад, розгорнуті бойові лазери "Пересвет". Мабуть, Путін саме їх мав на увазі. Але у лазера все одно є ядерна силова установка. У російської ядерної зброї потужність велика, але це компенсується неточністю наших ракетних систем. Американці теж будуть частково відмовлятися від ядерної зброї на користь більш високоточної. Тому Путін і сказав, що в Конституції прописувати статус ядерної держави не потрібно. Це не означає, що Росія зараз від нього відмовиться. Путін, скажімо так, просто базікав.
Бойовий лазер комплекса "Пересвет"
- Генштаб України ухвалив план реформ в армії на 10 років, віце-прем'єр Дмитро Кулеба закликав НАТО прийняти Україну в програму розширених можливостей - це як ПДЧ, але без політичного підґрунтя. Чи побачили ви готовність Альянсу надати Україні якісь партнерські програми?
- Був український міністр оборони (Андрій Загороднюк). Йому сказали, що Україну будуть підтримувати, будуть з нею співпрацювати, але Україна повинна проводити реформи, відповідати стандартам. Це звичайна історія. Поки що нічого не узгоджено.
- Про що говорить ситуація, яка склалася між НАТО та Росією?
- Ситуація свідчить про збільшення напруги на континенті. Російські ракети націлені потенційно на всі європейські міста і взагалі на всю Європу. Це не тільки крилаті ракети, які НАТО називає SSC-8, але й гіперзвукові. Але оскільки останні призначені для прориву системи протиракетної оборони, а реальної серйозної системи ПРО в Європі немає, то західні експерти вважають, що розгортання гіперзвукових ракет нічого практично не змінює. Немає в ЄС ані оборонних, ані наступальних систем, які могли б створити баланс російським.
Ситуація нагадує 1970-ті роки, коли СРСР розгортав ракети "Піонер", а Захід довго не знав, чим відповісти, але в результаті відповіли крилатими ракетами "Першинг". Але потрібен був час, щоб їх розробити. "Першинги" були абсолютно інноваційною технікою, дуже високоточною, з самонавідними балістичними блоками - в Росії таких досі немає, а Захід їх створив в 1970-ті. Почалася криза й прийшла відповідь. З'явилися ракети, здатні знищити військово-політичне керівництво СРСР. Тоді Горбачов з Рейганом підписали договір РСМД. Але поки що, як говорить Путін, Росія попереду всіх, найсильніша.
- Це брязкання зброєю, яке влаштував Шойгу, для чого воно було потрібно?
- Він політик, на відміну від всієї путінської команди. Він обожнює піар. Він в політиці давно - з 1991 року, набагато довше за самого Путіна. У Шойгу, напевно, є політичні амбіції на майбутнє. Він, в принципі, єдиний з російських міністрів, у якого є свій рейтинг, хіба що трохи у Сергія Лаврова. Решта в російському уряді - просто бюрократи, яким це нецікаво, вони залежать тільки від однієї людини.
Сергій Шойгу
- Ті "вундервафлі", якими похвалився Шойгу, - вони справді такі ефективні?
- По-перше, вони практично всі ядерні, крім лазера, а по-друге, були розроблені в 1970-1980 роках. Вони можуть вбивати людей - це правда, але відрізняються, м'яко кажучи, технологічної несучасністю. А іншу зброю в Росії розгорнути не можуть - технологічне відставання від Заходу наростає.
- Чи зробили в НАТО якісь значущі заяви про Іран, Сирію та Лівію?
- Про Сирію, а саме про провінцію Ідліб, і про Лівію генсек говорив. Він засудив насильство в Ідлібі, заявив що росіяни та сирійський уряд вбивають цивільних. Всі розуміють, що це дійсно дуже серйозна криза, але ні говорити про це публічно, ні втручатися туди поки що ніхто не готовий, сподіваються, що розсмокчеться. Туреччина намагається вирішити питання в Москві. Але Ідліб не в зоні відповідальності НАТО, якщо бойові дії перекинуться на Туреччину, тоді це 5-я стаття договору Альянсу. Тим більше, що Ердоган всіх дістав остаточно. А поки Росію засуджують і за Ідліб, і за те, що вона на Донбасі погано себе поводиться. Немає перемир'я в повній мірі. Коротше, висловлюють обурення та стурбованість.
Щодо Лівії у країн НАТО занадто різні позиції. Наприклад, Еммануель Макрон запросив Халіфа Хафтара в гості, а інші члени Альянсу вважають його бунтівником. Тому НАТО розколоте стосовно Лівії. Коли в організації 29 країн, завжди складно знаходити консенсус та ухвалювати якісь рішення. НАТО в першу чергу політична організація, а політичної волі немає. Але вона може з'явитися, тому що є загрози.
- Яким може бути поштовх, щоб з'явилася ця сама політична воля?
- Просто посилиться напруга або станеться якась криза, наприклад, в Ідлібі.
