Загравання із Путіним призведе до повної втрати суб’єктності України - Дмитро Снєгирьов

У межах Мюнхенської конференції Володимир Зеленський сказав, що українська сторона згодна на спільне патрулювання кордону з представниками ОБСЄ та ОРДЛО на період підготовки місцевих виборів на Донбасі. У команді президента вважають, що це можливо і на підтвердження наводять хорватський досвід. Однак в інтерв’ю "Апострофу" співголова ГІ "Права Справа" ДМИТРО СНЄГИРЬОВ пояснив, чому план провести вибори уже цієї осені під контролем 40 тисяч бойовиків виглядає сумнівно і чому хорватський сценарій неможливий в Україні.

- Що, на вашу думку, насправді відбулося на Мюнхенській конференції?

- Я пропоную почати із заяви Володимира Зеленського. Бо знову розганяють: зрада чи перемога, або показують це, як момент врегулювання ситуації на Сході, так звану дорожню карту, запропоновану Україною.

Перше, про що йдеться, – спільні патрулі. Міністр закордонних справ Пристайко, пояснюючи можливість спільного патрулювання, наводить хорватський досвід. Давайте проаналізуємо хорватський досвід. Почнемо з аналізу ситуації, щоб зрозуміти, чи можливий він.

- А ми можемо порівнювати?

- Абсолютно. У чомусь є схожість, у чомусь – відмінність. Власне, хорватський сценарій. У 1995 році укладається так звана Ердутська угода. Хорватія йде на мирний план інтеграції окупованих територій. Чому мирний план? Бо перед цим була військова компонента: вони частину захоплених територій - це близько 25% - звільнили військовим шляхом. Тут запропонована мирна інтеграція, бо хорвати розуміють, що є спільний кордон із Сербією, відповідно, військова операція призведе до чисельних жертв серед цивільних і військових. Що пропонується Хорватії? Хорватії міжнародною спільнотою пропонується, перше: міжнародна адміністрація, яка буде наділена всіма повноваженнями і яка спиратиметься на контингент миротворчих сил у кількості 5 тисяч осіб. Друге: міжнародна організація слідкує, виконує умови демілітаризації окупованих територій. Це роззброєння незаконних формувань. Третій пункт – організація виборів. І четвертий – організація спільного патрулювання, спільних поліцейських сил, які мають забезпечити проведення виборів.

І тут основна відмінність українського від хорватського сценарію в тому, що вибори на окупованих територіях Хорватії відбулися за два роки після демілітаризації, деокупації і, фактично, взяття під контроль тих територій цивільними тимчасовими адміністраціями. А що нам пропонують? А нам пропонують: давайте виставимо спільне патрулювання на проблемній ділянці російсько-українського кордону, за спиною цих спільних патрулів буде 40 тисяч учасників незаконних збройних формувань із числа бойовиків 1-го та 2-го армійського корпусу, не буде цивільного компоненту у вигляді тимчасової адміністрації, яка спирається на військовий контингент миротворців, - і після цього ми проведемо вибори.

Що намагається просунути Офіс президента (ОП)? Ідею проведення виборів під прикриттям спільного патрулювання. І в цьому є відмінність від хорватського досвіду. Бо там спочатку роззброїли, взяли під контроль кордон, зробили всі можливі умови для проведення виборів, зокрема діяльність хорватських політичних партій, повернення хорватських біженців, зміну навіть етнічної складової під час виборів, силову підтримка, безпекові питання. І лише потім ухвалено рішення про проведення виборів. А в нас – навпаки.

- А в нас, кажуть – на осінь вибори.

- На жовтень. Але поясніть мені, як за цей короткий проміжок часу будуть роззброєні незаконні збройні формування, виведені російські війська, передана проблемна ділянка російсько-українського кордону під контроль українських частин і, відповідно, забезпечена безпекова складова проведення виборів.

Дмитро Снєгирьов: "Поясніть мені, як за цей короткий проміжок часу будуть роззброєні незаконні збройні формування"Фото: Апостроф / Дмитро Олійник

- Зеленський на це піде?

- Можливо, і піде. А тут знову протиріччя. Подібні заяви не влаштовують жодну зі сторін.

- Ви маєте на увазі і Україну, і Росію?

- Українську і російську, і так звані "республіки". Українську сторону вона не влаштовує, бо відразу стоїть питання юридичної складової цих спільних патрулів, фінансування, які функції вони виконують, кому підпорядковані і яким чином будуть протидіяти фактам незаконного вторгнення з території Російської Федерації.

- Ви гадаєте, це неможливо влаштувати?

- Абсолютно неможливо.

- Чому?

- Бо, згідно з тим самим хорватським досвідом, ці спільні патрулі були оснащені легкою стрілецькою зброєю. Я не думаю, що, ті самі росіяни дадуть можливість спільним патрулям використовувати важку бронетехніку чи важку ствольну артилерію.

- А якщо буде "одобрямс" із двох сторін?

- Не буде "одобрямса". І основне - росіяни не підуть на присутність іноземних військових сил, тобто іноземного військового контингенту, на який би мали спиратися ці сили.

- Хай тоді будуть українці й росіяни.

- А тоді, вибачте: у хорватському досвіді була передбачена і третя сила - міжнародні спостерігачі, які не давали можливості виникнути конфліктам між хорватами і сербами. У тому ж хорватському досвіді спільні патрулі вийшли на перші свої завдання, але за півроку до цього пройшли навчання на території Угорщини, до цього Хорватія перевірила списки на наявність учасників незаконних збройних формувань, яким би могли інкримінувати кримінальні злочини. Це відбулося? Ні. Не відбулися навіть психологічні тренінги учасників цих спільних патрулювань. Уявіть собі, яким чином вони вийдуть?

- Щодо політики розведення. Зеленський сам на Мюнхенській конференції сказав, що, на жаль, повного припинення вогню досягти не вдалося.

- Не вдалося.

- А ми продовжуємо розводити? Що ми матимемо далі?

- Нічого не будемо мати.

- Розведення нічого не дасть?

- Абсолютно.

Закінчу зі спільним патрулюванням. Я поясню, чому не влаштовує і ту сторону. Спільні патрулювання – це, фактично, визнання, легалізація незаконних збройних формувань. З одного боку, Москва наполягає на безпосередніх контактах Києва з Луганськом і Донецьком. І водночас звучать заяви Зеленського, що він ніколи не сяде за стіл перемовин із самопроголошеними республіками. Якщо ти не сідаєш за стіл перемовин, то поясни мені, яким чином будеш формувати ті спільні патрулі? І це вже протиріччя.

Дмитро Снєгирьов: "Якщо ти не сідаєш за стіл переговорів, то поясни мені, яким чином будеш формувати ті спільні патрулі?"Фото: Апостроф / Дмитро Олійник

- Із Російською Федерацією.

- Російська Федерація ніколи не пристане на цей сценарій, бо вона наполягає на контактах Києва з Луганськом і Донецьком. Уже глухий кут. Чому заяви Зеленського не задовольняють Москву? Зеленський, з одного боку, говорить про можливість спільного патрулювання, з іншого боку – про те, що ніколи не сяде за один стіл переговорів із Луганськом і Донецьком. Москва не розуміє: ви або красиві, або ви розумні. Так само не розуміють самопроголошені республіки, але то й Бог із ними. Не розуміють українці, про що йдеться, про які спільні патрулі.

Українці розуміють, що таким чином президент легітимізує учасників незаконних збройних формувань. І пояснень зі сторони ОП – жодних, тиша, як завжди. Знов відсутність комунікацій, лише дурнуваті заяви пана Пристайка з посиланням на хорватський досвід.

- Ви говорите зараз про міністра закордонних справ.

- Абсолютно. Якщо міністр закордонних справ, пояснюючи візит президента в Оман, говорить про те, що посольство в Омані забезпечувало цей візит… вибачте, я спростовую цю інформацію. Посольства України в Омані немає, там лише є генеральне консульство. То про яку фаховість міністра можна говорити? Якщо він має, скажімо, придумати легенду на візит Зеленського в Оман і пояснити, що візит готувався, він хоча би має знати, що в Омані немає українського посольства.

- А що робив там Зеленський?

- Це інше питання і окрема тема.

- Патрушев! Зрада! Той самий літак возив Патрушева, відвозив Зеленського.

- Наскільки я розумію, вирішувалися більш меркантильні питання - питання можливих інвестицій в український ринок землі з боку арабського капіталу і можливі іранські інвестиції. Оман – це не країна третього світу, як чисельні "політологи" намагаються її представити. Це країна, яка має прекрасні стосунки з усіма, без винятку, країнами. Уявіть собі: мусульманська країна приймає у себе премʼєр-міністра Ізраїлю. Має прекрасні стосунки зі США, Іраном, Росією, навіть з тією ж самою Україною. Це – третейський суддя, арабська Швейцарія, де зосереджені великі капітали і, відповідно, це – перемовний майданчик.

Найбільша небезпека, що приховує пан Зеленський, – це можливі інвестиції зі сторони Ірану. Бо постачання продовольства і товарів продовольчої групи не підпадають під ембарго зі сторони США. Все! Іран інвестує в ринок землі – в Україну, отримує продукти сільського господарства і забезпечує свою країну в обхід міжнародних санкцій. Прекрасна схема.

- Але ж ми тоді почуємо позицію Дональда Трампа.

- Я так розумію, що ми її вже почули. І навіть поява тих самих розслідувань "Схем" пов’язана саме з американськими позиціями. Зеленському дали зрозуміти: ми прекрасно знаємо мету твого перебування в Омані і, відповідно, будь-який крок вбік Ірану буде розглядатися як…

- Як ви зайшли! Така конспірологія.

- Це не конспірологія. Давайте подивимося на незрозумілу позицію України щодо збиття українського "Боїнга" над Тетераном. Ви почули чіткі пояснення або вимоги української сторони?

- У чому незрозумілість, поясніть.

- Немає чіткої позиції. Від Ірану ми почули пояснення, вибачення – з боку корпусу вартових ісламської революції. А це різні речи. Корпус вартових ісламської революції – це держава в державі. Взяла на себе відповідальність військово-політична формація. Не держава Іран – за збиття українського літака. Світська влада завжди може перекласти відповідальність на корпус вартових ісламської революції, які підпорядковані релігійній владі. От в чому ця красива гра з боку Ірану, і ми підігруємо в цьому. Нам треба вивести світську владу Ірану з-під удару і можливих санкцій щодо збиття літака і звинувачення у міжнародному тероризмі.

Дмитро Снєгирьов: "Світська влада завжди може перекласти відповідальність на корпус вартових ісламської революції"Фото: Апостроф / Дмитро Олійник

Чи заявила Україна про те, що збиття "Боїнга" було невипадковим, що вже доведено? Ні. Україна не вимагає від Ірану чітких пояснень. Ба, більше того, навіть компенсацій. Хоча згідно з Монреальською конвенцією іранська сторона мала заплатити 160 тисяч доларів за кожну людину.

- Давайте ще раз до позиції офіційного Києва, зокрема, до позиції президента. Зеленський говорив: "Люди мають розуміти, що війна не в Україні, війна – в Європі". Чує Європа, чує західний світ?

- Тут у мене питання знову до пана Зеленського. З одного боку, він абстрагується від політики Порошенка, говорить - прийшла нова команда з новими меседжами, з новим баченням розвитку ситуації в Україні і новою дорожньою картою. Але, це практично той самий меседж, який говорив Порошенко на тій самій Мюнхенській безпековій конференції. Що війна в Україні – це війна не в Україні, а загроза, в першу чергу, Європі. Дайте чітке розуміння Заходу загроз від російської сторони.

З одного боку, ми говоримо про те, що Росія – окупант, з іншого боку, офіційні особи і керівник фракції "Слуги народу" заявляє, що ми готові розглядати питання постачання води в анексований Крим. Як це пояснити країнам Заходу?! Наразі підписана міждержавна угода між Україною та Росією щодо квотування вилову риби в акваторії Азовського моря. Тут уже немає вирваного контексту чи підтексту.

- Якщо ми маємо домовленість із Російською Федерацією, і вона дотримується, то, може, краще не чіпати цих угод, оскільки тут є вигода і Україні?

- Це хибна тактика.

- Чому? Нам потрібна підтримка.

- Але не з країною-окупантом! Це хибна тактика. Уявіть собі: роки Другої світової війни, а з території тієї ж самої України йдуть ешелони на територію Німеччини із зерном, із вугіллям і ще з чимось.

- Сталін, свого часу, добре допоміг.

- Але до 1941 року. Не в роки війни. Погодьтеся – це хибна тактика, вона незрозуміла. Наприклад, коли ми говоримо про ті самі додаткові санкції проти Росії щодо перешкоджання вільному судноплавству в Азовському морі, дуже важко пояснити, чому досі існує міждержавна угода про спільне використання акваторії Азовського моря, яке перетворюється виключно в акваторію двох держав. І що дає можливість Російській Федерації заблокувати будь-яку військову активність країн НАТО щодо допомоги у розблокуванні тих самих питань.

- До чого ми дійдемо з такою командою і з таким очільником нашої держави у протистоянні з Російською Федерацією?

- Ми рухаємося до повної втрати суб’єктності України. Ми вже давно перетворилися в об’єкт.

- Із Володимиром Зеленським?

- І не тільки з Володимиром Зеленським. Із ним наразі, на жаль, немає чіткої концепції розвитку держави, немає дорожньої карти врегулювання тієї ж самої ситуації на сході України. Ми вже навели приклад із цим спільним патрулюванням, яке не задовольняє жодну зі сторін. Ті самі незрозумілі меседжі вбік Російської Федерації, коли Зеленський говорить про те, що побачив в очах Путіна готовність до компромісу. І водночас виходить його прес-секретар Пєсков і говорить: "Про який компроміс йде мова? Від вас вимагають безальтернативного виконання Мінських домовленостей". От і всі компроміси.

Для чого ми заграємо з окупантом? От подібна тактика і призводить до остаточної втрати суб’єктності. Офіс президента, нарешті, повинен зрозуміти, що ми – незалежна, суверенна держава, яка повинна продукувати власне бачення своєї місії і свого місця на світовій міжнародній арені.

- Зараз цього бачення немає?

- Немає, на жаль. Я ще раз наголошу, немає навіть розуміння того, що Україна має перетворитися з об’єкта в суб’єкт.