28 серпня Конституційний суд України визнав призначення глави НАБУ Артема Ситника на цю посаду неконституційним. У бюро відреагували, назвавши таке рішення політично мотивованим, а сам Ситник продовжує займати посаду. 1 вересня на засіданні четвертої сесії Верховної Ради тема його відставки знову піднімалася з трибуни, в зв'язку з чим виникає низка юридичних і політичних питань. Чи залишаються в силі всі рішення, які за останні п'ять років ухвалював Ситник? Чи зможе НАБУ взагалі працювати далі при чинному керівнику, якщо над усіма його діями буде висіти дамоклів меч рішення КСУ? Кому вигідно його зняття прямо зараз і чи можна його звільнити, не зіпсувавши відносини з Заходом? Відповіді на ці та інші питання читайте в матеріалі "Апострофа".
Нелегітимний Ситник видавав легітимні накази
Як заявили в КСУ, рішенням призначити Ситника на посаду глави НАБУ Петро Порошенко перевищив свої повноваження. У рішенні суду опублікований вичерпний список посад, на які президент має право призначати людей. Посади директора НАБУ там немає. Тобто Ситник призначений незаконно.
Якщо йти за такою логікою, то це могло б означати скасування всіх п'яти років його роботи в НАБУ: відміна сотень рішень, перегляд або закриття маси справ, відновлення вже завершених судових процесів тощо. Це був би справжній хаос. Однак в третьому пункті рішення КСУ сказано, що всі ухвалені Ситником за п'ять років рішення залишаються в силі.
Якби після цього глава НАБУ вирішив покинути посаду, то тему можна було б закривати. Ситник же заявив, що нікуди йти не планує і продовжує керувати бюро. Саме рішення він називає "політично мотивованим" і "пролобійованим". У НАБУ захищають боса, заявляючи, що рішення КСУ не означає його звільнення, а наслідки цього вердикту в майбутньому ще сильніше ускладнять призначення нового керівника бюро.
"НАБУ праві в тому плані, що рішення КСУ щодо нелегітимності призначення указу про призначення Ситника - не є прямою підставою для його звільнення. Із закону це не виходить, тільки з логіки. Але незважаючи на те, що це не є прямою підставою, все одно проблема існує. Так чи інакше, але потрібно знайти вихід з цієї ситуації. Є кілька варіантів, але юридично жоден з не є ідеальним. Найпростіший - це якщо Ситник сам напише заяву про звільнення. Це було б просто", - сказав в коментарі "Апострофу" експерт з конституційного права Богдан Бондаренко.
При цьому рішення КСУ може створити благодатний грунт для хаосу. Теоретично будь-які його подальші рішення можуть (і напевно будуть) оскаржуватися в суді. А це означає, що робота НАБУ може виявитися практично заблокованою.
"Тут є великий ризик для Ситника і всього НАБУ. КСУ логічніше було б відстрочити це рішення, щоб Верховна Рада встигла внести всі зміни. І коли це рішення вступило б у силу, то вже б оголосили новий конкурс. З правової точки зору це було б логічніше . Але не забувайте про політичні чинники. Тому будь-які дії Ситника зараз є з юридичної точки зору дуже сумнівні і потім можуть бути використані проти нього", - пояснив в коментарі нашому виданню доктор права, юрист-міжнародник Олександр Марусяк.
"Юридичний казус присутній, хоча до правового хаосу таке рішення КСУ призвести не повинно. Справа в тому, що президент так і не отримав право призначати та звільняти директора НАБУ. Тому зараз не зовсім зрозуміло, яким чином Ситник повинен бути звільнений. Чи вважається він уже звільненим або подібне рішення має прийняти Зеленський. Зараз основне завдання для України - це вибрати тимчасово виконуючого обов'язки, до якого не буде претензій. Щоб не було спекуляцій і думок про те, що все це було зроблено виключно в рамках політичних ігор. Тоді відносини з Заходом не постраждають", - про це заявив "Апострофу" експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Максим Степаненко.
Ситник не влаштовує дуже багатьох
Ігор Коломойський
Успішність дій Ситника на його посаді - вельми сумнівна. Однак неможливо заперечувати й те, що нинішній глава НАБУ заважає відразу декільком потужним групам впливу.
По-перше, війну проти нього веде Ігор Коломойський. Основна причина - розслідування антикорупціонерів у справі "Приватбанку". Коломойського і його партнера Боголюбова підозрюють в відмиванні десятків мільярдів доларів, які населення вкладало в їхній банк на депозити в період з 2006-го по 2016 роки. Після цього гроші нібито виводилися на банк в Кіпрі, а вже там, за посередництва юридичних фірм, видавалися анонімним компаніям в якості кредитів для покупки нерухомості в США.
ФБР вельми серйозно взялося за олігарха, використовуючи й матеріали НАБУ. Тому Коломойський, на думку низки експертів, хоче не просто зняти Ситника, але заодно знищити все бюро. І шанси на це є, оскільки вже скоро в КСУ розглянуть інше, більш широке питання - це конституційність норм профільного закону про НАБУ й, відповідно, самої процедури його створення.
Подання, яким ставиться під сумнів саме існування НАБУ, внесли 52 народних депутата. Більшість тих, хто підписався - члени фракції ОПЗЖ (у них свій інтерес, швидше, ідеологічний), але є там і прізвища депутатів, яких пов'язують з Коломойським (Олександр Дубінський, Антон Поляков, Анна Скороход).
Ще один впливовий противник Ситника - Арсен Аваков. З ним у директора НАБУ не склалися стосунки після горезвісної "справи рюкзаків для Нацгвардії", коли під приціл потрапив не лише глава МВС, але також його син Олександр, а також екс-заступник Сергій Чеботар.
Справу благополучно закрили, але неприязнь міністра до Ситника залишилася. На початку року між керівниками силових відомств відбулася публічна пікіровка. А ряд депутатів, яких відносять до неформальної групи Авакова, в травні поставили підписи під поданням про неконституційність призначення директора НАБУ.
Крім того, в списку ворогів Ситника є ще низка політиків і олігархів. Тут і олігарх Рінат Ахметов (справа "Роттердам +"), і попередній президент Петро Порошенко (розслідування проти Олега Гладковського і той же "Роттердам +"), і брати Суркіси, які судяться з державою через справу "Приватбанку" і багато інших.
Крім того, є Офіс президента, де не приховують бажання бачити в якості наступного керівника НАБУ свою людину. Більш того, незабаром після рішення КСУ, в Офісі назвали Ситника "виконуючим обов'язки глави НАБУ", що тому страшенно не сподобалося.
"Я кілька разів перечитав, але не зовсім зрозумів цей прес-реліз Офісу президента. Можу сказати точно, що розподіл обов'язків між керівництвом НАБУ: між директором і заступниками, регламентується наказом директора", - заявив він.
Однак експерт МЦПД Степаненко вважає, що Ситник дійсно може залишитися на посаді в якості виконуючого обов'язки.
"Я думаю, що тимчасово зайняти цю посаду може Гізо Углава, який давно працює в структурі НАБУ. Але казус дійсно в тому, що теоретично виконуючим обов'язки може бути і сам Ситник", - сказав аналітик.
Звалити Ситника не так вже й просто
Артем Ситник
Термін повноважень Ситника в якості керівника НАБУ закінчується лише через два роки. При цьому у нього є серйозна підтримка з боку Заходу.
Коли в липні Верховна Рада повинна була розглянути законопроект, в разі прийняття якого йому загрожувала відставка, документ був відправлений на повторне перше читання.
Причиною став лист від МВФ, спрямований Офісу президента, де ясно говорилося про "проблеми" в разі зміни законодавства. У Фонді ясно сказали, що в такому разі нових кредитів Україна може більше і не отримати.
Проти його відставки виступають і демократи в США, чий висуванець Джо Байден вже в листопаді цілком може стати наступним американським президентом.
"Є кілька варіантів щодо вирішення проблеми з Ситником. Про його добровільну відставку я говорив. Другий варіант - звільнення парламентом, але тоді це буде звільнення за результатами аудиту НАБУ, а не рішення КСУ. По аудиту це довго, все одно потрібно закон переписувати. Там дуже довгий і важкий шлях.
Третій варіант - якщо це зробить президент. Але тут теж будуть проблеми. Якщо Зеленський підпише такий указ, то він не буде грунтуватися прямо ні на положення закону, ні Конституції. Але дасть можливість призупинити цю проблему з призначенням директора НАБУ, який призначений неконституційним шляхом.
Є ще четвертий варіант - рішення Кабінету міністрів. Знову-таки, це не буде грунтуватися на жодному законі, але КСУ в своєму рішенні прописав, що питання призначення і звільнення Ситника більше відносяться до компетенції Кабміну ", - сказав експерт Богдан Бондаренко.
При цьому, на його думку, всі вищеназвані варіанти залишають можливість Ситнику оскаржити своє звільнення в суді через їх юридичної слабкості.
"Чи будуть підстави у Ситника оскаржити своє звільнення? Безумовно будуть. Але тут постає інша проблема. Формально сказати, що Ситник не повинен перебувати на посаді - не можна. Оскільки немає прямого положення законодавства, яке цьому перешкоджає. Є інша проблема: його подальше перебування на посаді є нелегітимним, оскільки сам його поява на посаді визнана неконституційною. Тому все одно з цієї ситуації потрібно виходити.
Якщо Ситника вирішать звільняти і він піде до суду, тобто наступний варіант. Якщо через парламент вдасться внести зміни до закону про НАБУ і буде досить швидко проведено конкурс, то Ситник може виграти в судах. Але у нього не вийде повернутися на посаду, оскільки в цей момент вже інша людина буде займати посаду директора НАБУ ", - резюмував Бондаренко.
"Я думаю, що зараз йдуть консультації, а самому Ситнику невигідно робити активні дії по збереженню своєї посади. Зараз Офіс президента знаходиться в більш незручному положенні, оскільки нібито має вимагати виконання рішення КСУ", - сказав експерт МЦПД Степаненко.
"Їм важливо показати, що мова йде не про бажання змінити інституційну діяльність НАБУ або зменшити його незалежність. Можна діяти за моделлю, пов'язаною зі зміною Смолія (колишній глава НБУ - Ред.). Тоді теж було багато переживань і пристрастей, але зараз до Кирила Шевченка претензій особливих немає, в тому числі і з боку Заходу", - додав аналітик.
Подальша доля директора НАБУ залежить від домовленостей Заходу і Офісу президента. Якщо Київ зможе запропонувати тимчасову кандидатуру, яка влаштує всіх, то Ситнику все ж доведеться покинути цю посаду. Якщо ні, то в незручному становищі вже виявиться Офіс президента. Оскільки йти на конфлікт із Заходом точно не в інтересах Зеленського. Пошук відповіді на це питання обіцяє стати однією з найцікавіших інтриг нового політичного сезону в Україні.
