Військовий шантаж та дипломатичний тиск – основні інструменти, які Кремль використовують проти України та НАТО. Москва демонструє готовність вирішити "українське питання" силою. Для більшої переконливості на інформаційну арену випустили ідеолога війни на Донбасі Владислава Суркова, який опублікував чергову статтю. У ній він дав зрозуміти, що РФ "розширюватиметься". Якою є ймовірність, що Кремлю вдасться дорого "продати" Заходу припинення мілітаристської істерики навколо України, читайте у матеріалі "Апострофа".
Дипломатія "під напругою"
Російський Володимир Путін доручив міністру закордонних справ РФ Сергію Лаврову розпочати переговори щодо створення системи гарантій безпеки, яка зможе знизити напруженість у Європі.
Саме так його прес-секретар Дмитро Пєсков пояснив журналістам кремлівське доручення Сергію Лаврову чинити дипломатичний тиск на країни Заходу, щоб тримати їх у "напрузі".
"Відома напруга там на Заході все-таки виникла. У зв'язку з цим два моменти тут бачу. По-перше, потрібно, щоб цей стан у них зберігався якнайбільше. Щоб їм на думку не спало влаштувати нам на наших західних рубежах який-небудь непотрібний конфлікт", - заявив Володимир Путін під час нещодавньої розширеної колегії МЗС РФ. При цьому він уточнив, що Кремлю нібито конфлікти не потрібні.
Далі Володимир Путін доручив Сергію Лаврову "добуватись надання Росії довгострокових гарантій забезпечення нашої безпеки на цьому напрямі".
Під "напругою" малася на увазі концентрація військ поблизу України, а також міграційна криза на кордоні ЄС, яку Москва організувала руками мінського режиму Олександра Лукашенка.
Доручення Лаврову розпочати переговори щодо створення "системи гарантій безпеки" в Європі - це, перш за все, про Україну.
"Путін лякає, пропонуючи Заходу "велику угоду", в рамках якої Москві можуть гарантувати, що Україна не буде членом ЄС і НАТО. Сторони можуть провести велику конференцію, підписавши за її підсумками документ, подібний до Будапештського меморандуму. До нього можуть включити окремі пункти щодо Білорусі, інакше Москва загрожує силою змусити Київ виконувати "Мінськ" у кремлівському трактуванні", - пояснив у коментарі "Апострофу" політичний експерт, голова Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.
За словами експерта, основним адресатом тут є США, а не Париж та Берлін. Європейці намагаються діяти дипломатичними засобами, але не дають очікуваного результату.
Діалог Байден-Путін
Невдовзі Сергій Лавров фактично підтвердив, що основна мета Кремля стосується саме нашої країни. Він повідомив, що під час чергової бесіди Володимира Путіна із президентом США Джо Байденом предметом обговорення стане Україна. Коли саме відбулася розмова і в якому форматі, поки що перебуває на стадії узгодження.
"Під час чергового контакту між нашими президентами - його час та інші параметри зараз обговорюються - безумовно, українська тема так чи інакше виникне", - цитує Лаврова російське агентство "Інтерфакс".
Сергій Лавров
За його словами, Кремль не вважає за потрібне створювати нові формати по Україні: є "Нормандський формат" та "Мінські домовленості", а також Тристороння контактна група (ТКГ). Як заявив Сергій Лавров, у рамках ТКГ "безпосередньо працюють Донецьк, Луганськ і Київ за допомогою ОБСЄ та Російської Федерації".
Важлива деталь – навіть у рамках анонсу майбутніх переговорів у верхах Сергій Лавров відверто збрехав. Формально в рамках ТКГ працюють Україна, Росія та ОБСЄ. Представники "бойовиків" відвідують засідання, але з ними ніхто "безпосередньо" не розмовляє.
Лавров пропонує Вашингтону реалізувати "Мінські угоди" саме у такому "викривленому" форматі. За словами російського міністра, у Кремлі виходять з того, що США "все-таки, можливо, краще розуміють нинішню ситуацію" навколо Донбасу, і "можуть вплинути на Київ сильніше, ніж будь-хто інший".
Сергій Лавров фактично підтвердив, що Кремль цілеспрямовано зірвав нещодавню зустріч глав МЗС країн-учасниць "Нормандського формату" . Кремль не цікавлять формати, в яких Москва та Київ виступатимуть на рівних.
Захід виявився безсилим?
Росіяни відверто дають зрозуміти американцям та європейцям, що "Нормандський формат" можливий лише у кремлівському трактуванні.
Щоб виглядати переконливіше, росіяни, за даними української розвідки, стягнули до українських рубежів понад 92 тисячі військових. Керівництво Головного управління розвідки Міноборони наполягає, що Кремль може атакувати Україну наприкінці січня чи на початку лютого. У хід може піти важка авіація, танкові групи, артилерія та удари десанту зі сходу, півдня (лінія Одеса-Маріуполь) та, можливо, удари з території Білорусі.
Вітчизняні експерти побоюються, що в такій ситуації колективний Захід може здригнутися.
Судячи з тональності західних аналітиків, Вашингтон і Брюссель не мають ефективних інструментів, щоб змусити Москву дотримуватися міжнародного порядку, зазначив у розмові з "Апострофом" військово-політичний експерт Микола Бєлесков.
Якщо у Кремлі "закусять вудила" і наважаться всерйоз вдарити по Україні, то особливо заважати росіянам не стануть.
"Розрахунок РФ, у тому числі, будується на тому, що Захід так чи інакше "проковтне" масштабну агресію проти України та окупацію нових територій. Саме це і насторожує. Аргументи можуть різними. Починаючи від тактичних міркувань (зима, холодно, Європі потрібен російський газ) і закінчуючи довгостроковими планами, в яких може враховуватись фактор російського впливу", - каже Микола Бєлесков.
Як додав експерт, політична підтримка під час загострення можлива, але на превентивні заходи (наприклад, запровадження нових санкцій) Захід, швидше за все, не піде.
Американські сумніви
Питання, як поведуться американці. Чи погодяться на кремлівський геополітичний "розмін"?
Тут вітчизняні та західні спостерігачі розділилися на умовних оптимістів та скептиків. Позиція перших ґрунтується на тому, що у довгостроковій перспективі Москва та Вашингтон будуть геополітичними антагоністами. Американці (особливо це видно за заявами та діями Конгресу) націлені на системну підтримку нашої країни. Як варіант відповіді на нинішні російські загрози, Білий дім розглядає можливість розширення військової допомоги.
Позиція умовних скептиків, у тому числі, ґрунтується на тому, що Вашингтон насамперед переслідуватиме власні інтереси. Історія з виходом американського контингенту з Афганістану показала, що далеко не завжди Білий дім може забезпечувати стабільність дружнім політичним режимам.
"США або проводять нео-колоніальну політику, яка в тому числі виражається у фактичному підпорядкуванні місцевих урядів рішенням негласних адміністрацій, що складаються з американських чиновників. Або ж діють у рамках другої моделі, використовуючи слабкості та проблеми інших держав для просування чи збереження своїх інтересів. Тому в таких умовах розглядати США у ролі якогось "геополітичного даху" – недалекоглядно чи просто наївно", - зазначив у коментарі "Апострофу" політичний експерт, керівник Strategic Group Sofia Андрій Єрмолаєв.
Насторожує також недавнє рішення Білого дому проаналізувати військові навчання у Європі, націлені на стримування Росії. Відомо, що американські військові залучають до них Україну та Грузію, які не перебувають у НАТО і Вашингтон не має перед ними формальних зобов'язань щодо захисту. Експерти, опитані The Washington Post, побоюються, що окремі навчання стали "надто провокаційними". У подібних твердженнях можна побачити бажання американського істеблішменту вкотре не свариться з Москвою.
"Троянські коні" на марші
Невже все так погано, і Захід справді може погодитися на кремлівську пропозицію укласти "велику угоду"? Насправді - ні.
Чим голосніше росіяни брязкають зброєю, тим більше це схоже саме на військово-дипломатичний торг, аніж підготовку до широкомасштабної операції. Хоча рівень небезпеки вищий за весняне загострення.
Досвід російської агресії проти Грузії та України показує, що Москва вважає за краще діяти тишком-нишком і проти відверто слабкого противника, не здатного чинити серйозний опір. Україна зразка 2021 року навіть за всіх проблем все ж таки відрізняється від України зразка 2014 року.
Кремль може набивати собі ціну, а після розмови з американцями погодиться на "менше".
Базові "хотілки" росіян добре відомі - зняття санкцій з проросійських каналів, припинення кримінальних справ проти Віктора Медведчука, скасування "закону про українізацію" - так кремлівська пропаганда називає закон про функціонування української мови. Москві необхідно медійно та політично "накачати" проросійські сили, щоб на наступних парламентських виборах (важливо, що вони будуть до президентських) вони набрали ще більше мандатів.
"Брати" Україну грубою силою росіяни можуть, але це дуже дорого обійдеться. У Кремлі розуміють, що війну можна розпочати будь-коли, але закінчувати доведеться, коли вийде. Тим більше якщо конфлікт стане загальноєвропейським.
Тому Володимир Путін, погрожуючи вторгненням, все ж таки спробує "взяти" країну зсередини, використовуючи різномасту "п'яту колону" та численних корисних ідіотів.
