Володимир Зеленський впевнено перемагає у першому турі виборів президента. Про що це говорить, чому Тимошенко програла боротьбу Порошенку, а також що додало відсотків Юрію Бойку - "Апострофу" розповів політичний експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МПЦД) Ігор Петренко.
Більше 63,48% – це досить висока явка на виборах, оскільки, за даними Держстату, близько 5 мільйонів українців перебувають за межами країни. Звичайно, у нас були роки, коли явка досягала 90%, потім вона дещо спадала. Але люди показали, що їм не байдуже, що вони готові йти і голосувати. Питання, чи збережеться ця явка до другого туру.
Боротьба за друге місце? Відстань між Порошенком і Тимошенко особливо не скорочується, приблизно 3% різниці зберігається. Втім, ми ще не маємо остаточних результатів.
Дивіться: Перший тур виборів президента України: онлайн трансляція, Порошенко пробив психологічну позначку
Цікаво інше. Юрій Бойко останнім часом зробив стрибок, очевидно, це пов’язано з його поїздкою до Москви. Facebook-спільнота засудила цей крок, а для його виборців це було очікуваним.
Вони це сприйняли таким чином – доки всі там говорять, він вже дещо робить, і з ним готові домовлятися. Він готовий привезти мир. Відповідно це додало йому відсотків. І зараз Бойко є лідером опозиційної ніші. Також, вочевидь, він виступатиме з позиції лідера щодо походу цієї сили на парламентські вибори. Навіть якщо не спільного походу, то це вже заявка на парламентські вибори - його політична сила може показати досить непоганий результат і мати відповідну фракцію.
Коли відбувся розкол, було багато розмов, що і як там ділитиметься, але Бойко показав, що в нього є ядерний електорат – ті люди, які безпосереднього за нього голосуватимуть. Він його примножив і закріпився на четвертій позиції. І, знову ж таки, продемонстрував свою першість в Донецькій та Луганській областях.
Ми повинні розуміти що електоральний табір біло-блакитної групи в середньому складає 20%. Але через розкол кожен із гравців відтягував на себе певну частину. Відповідно, було розчарування у цій ніші. І вилилося воно у те, що частина людей, які голосували за біло-блакитний табір, проголосували за Зеленського. Це демонструють його високі відсотки в південних та східних областях.
Якщо подивитися соціологію, то у нас уже більше 50% населення готові надати автономію окупованим територіям (ДНР і ЛНР) з тим, щоб припинити збройний конфлікт. Це вже показник, що не лише ті, які проголосували за Бойко, готові йти на певні домовленості, а й частина людей, які підтримували інших кандидатів. Є певний запит у суспільстві, з чим треба рахуватися.
Безумовно, варто говорити про певні червоні лінії: питання суверенітету, територіальної цілісності тощо. Але очевидно, що є втома від конфлікту, так як відсутнє його вирішення: у нас досі немає Дорожньої карти, Мінські домовленості багато хто критикує, хоча чинний президент діє в їх лоні.
Але у нас поки що немає чіткого плану дій, що через 2–3 роки ми вийдемо на певний етап покращення чи вирішення конфлікту – цього немає, а є розчарування.
І для мене є показовим голосування військових на окремих дільницях в зоні ООС, які показали, що десь 40% віддали свій голос за Зеленського, і 36 чи 37 – проголосували за Петра Олексійовича. Це теж сигнал, зважаючи на те, що порохоботи розганяли тему про те, що Зеленський – це рука, нога Кремля, агент, готовий на все. А виходить, що наші хлопці, які знаходяться на передовій, більше довірилися йому, ніж чинному гаранту. Тому це досить тривожні сигнали до всієї владної конструкції сучасної України.
