Президент Росії Володимир Путін не прагне найближчим часом загострювати військову ситуацію на Донбасі, однак і повноцінно врегульовувати конфлікт не планує, вважає політичний оглядач Андрій Бузаров. Про політику Кремля, миротворців ООН, те, чи є в України союзники в Європі, та інші важливі питання міжнародної політики аналітик розповів "Апострофу".
Чого чекати далі від політики Путіна
Я думаю, що Путін не буде зараз загострювати ситуацію. Я повністю переконаний, що не буде військового загострення на Донбасі. І Путіну зараз невигідний ніякий конфлікт, оскільки все це буде заважати образу миротворця, який дуже успішно вибудовують його найближче оточення і російські ЗМІ.
Тому в найближчі місяці політика РФ буде спокійною. Але при цьому не буде тенденції до повноцінного врегулювання конфлікту на Донбасі. Ми не бачимо цю тенденцію. Усі ці переговорні процеси – зустріч Путіна і Трампа, зустрічі Суркова і Волкера – швидше за все, спрямовані на імітацію переговорного процесу щодо Донбасу.
І якщо ми говоримо вже про Путіна і президента США Дональда Трампа, то для них набагато важливіше зараз знайти консенсус щодо Сирії, щодо КНДР, але ніяк не щодо України. Тому я думаю, що тема України не є пріоритетною у відносинах Трампа і Путіна. Вона є важливою для Суркова і Волкера, але видно, що поки консенсус неможливий.
Про рішення Радбезу ООН
Я не виключаю, що переговорний процес може закінчитися певним консенсусом. І може бути голосування в ООН у вигляді резолюції або декларації щодо Донбасу. Можливо, навіть буде зроблена спроба повноцінно ухвалити резолюцію про введення миротворчого контингенту. Але це не буде означати його введення.
На прикладі Сирії, на прикладі інших регіонів у світі ми бачили, що рішення ООН не завжди є остаточним. Часто ухвалюється декларація, але далі немає конкретних практичних кроків з імплементації документа. Щодо Сирії було схвалено не одну заяву. І давно мало бути проведено коаліційні вибори, сформовано коаліційний уряд між представниками Башара Асада і опозиції. Але ніхто цього робити не буде. Тому не виключено, що декларація чи резолюція про введення миротворчого контингенту для врегулювання конфлікту на Донбасі, яка буде ухвалена в ООН, так і залишиться декларацією, і до практичної реалізації справа не дійде.
Про зустрічі Путіна і Трампа
Не варто буквально сприймати заяви Трампа (який миролюбно висловлюється на адресу Росії, - "Апостроф"). Їх можна інтерпретувати дещо іншим чином. Трамп регулярно протягом останнього року робить різні реверанси на адресу Москви і Кремля, але при цьому паралельно посилює тиск на РФ шляхом ухвалення відповідного законопроекту про введення санкцій, шляхом підтримки України, шляхом досить жорсткої політики стосовно КНДР, режиму Асада, Ірану тощо.
Я не можу сказати, що після того, як Трамп став президентом США, змінилося ставлення Америки до Росії на краще – ми не бачимо цього. Явно спостерігається напруження між двома країнами. Цю напругу видно, і вона є очевидною.
Президенти РФ Володимир Путін і США Дональд Трамп зустрілися на саміті АТЕС у В'єтнамі
Тому я б не став говорити, що якісь позитивні відгуки на адресу Путіна і Росії в цілому є доказом поліпшення відносин між РФ і США.
Швидше за все, мову можна і потрібно вести про деякі аспекти співпраці між американцями і росіянами. Наприклад, у частині сирійського врегулювання, наприклад, у частині іранської проблеми, можливо, для забезпечення стабільності на Корейському півострові і так далі. Але про повноцінне поліпшення відносин між цими країнами говорити не доводиться. Більше того, я переконаний, що в найближчі роки цього не буде.
Трамп і Путін, можливо, і хотіли б мати відносини кращі, ніж зараз. Але в силу багатьох причин це неможливо. У найближчі роки тенденція до погіршення відносин між Росією і США збережеться. А ухвалення США законопроекту, яким була кодифікована відповідна база введення санкцій щодо Росії, є ще одним доказом того, що криза між Америкою та Росією виходить на нову фазу і в найближчі роки посилиться.
Читайте також: Переговори з Путіним проваляться, Україні дадуть серйозну зброю: приблизні терміни відомі
Імпічмент Трампа
Є певні тенденції та ознаки того, що частина ліберально налаштованої американської громадськості хотіла б іншого президента. Але Трамп виграв президентські вибори законно. Усі ті справи, які зараз існують в США проти оточення Трампа, проти Трампа як президента, на мій погляд, не створять відповідну базу для імпічменту президента США. Вони можуть створити проблему його рейтингам. Вони можуть створити проблему для його популярності, але ніяк не для того, щоб змістити його з посади президента.
Якщо з'явиться нова людина від Республіканської чи Демократичної партії, яка могла б скласти конкуренцію Трампу, тоді кількість скандалів і компроматів проти Трампа буде збільшуватися. Бо слабкий рейтинг президента – це погано для наступних виборів. Але поки немає конкурента у Трампа. Ані в рамках партії, ані навіть з точки зору можливого опонента в Демократичній партії.
Трамп фактично монополізував усю популярність. І мені здається, що в Україні існує неправильне сприйняття Трампа як президента. Ми ще перебуваємо в заручниках тієї кампанії, яка була в Україні рік тому під час виборів президента США, коли всі думали, що переможе Хілларі Клінтон, а реальна ситуація була іншою. І все-таки велика частина американського суспільства підтримує президента Трампа, особливо консервативна частина суспільства. Тому не виключено, що він, незважаючи на всі свої скандали, буде продовжувати набирати популярність або хоча б зберігати свій нинішній рейтинг. Можливо, не дуже високий, але достатній для того, щоб залишатися президентом США.
"Дональд Трамп фактично монополізував всю популярність", - говорить Андрій Бузаров
Ставлення Європи до України
Я думаю, що не слід розглядати нинішню ситуацію на Заході як ознаку втоми багатьох країн від України. Україна є важливим партнером для ЄС і США. Ми це побачили, ми в цьому переконалися. І Україна є важливою для них в силу свого географічного положення. Але багато країн у Європі хочуть мати хороші відносини з РФ, і ми повинні це реалістично сприймати.
І тому на сьогодні я не можу сказати, що в Європі є якийсь союзник України, я не бачу жодної країни-союзниці України в Європі – їх немає. Є партнери, але ніяк не союзники. Будь-який так званий союзник України постійно створює проблеми. Ми можемо говорити про партнерські відносини з Францією, Німеччиною, Польщею, Угорщиною. Але ніяк не про союзницькі відносини.
В України не може бути союзників в ЄС у силу багатьох причин. Навіть країни Балтії, припустимо, Литва, яка традиційно підтримує Україну в усіх сферах, не може розглядатися як надійний союзник, оскільки нинішній президент Даля Грібаускайте займає одну позицію, а яку позицію буде займати наступний президент – ми не знаємо. І ми бачили це на прикладі Польщі, коли колишній міністр закордонних справ Радослав Сікорський був дуже активний у своїй діяльності – приїжджав в Україну, намагався бути посередником. Але він перестав бути главою МЗС, а нинішній міністр зовсім інший у своїх поглядах. Тому європейська політика змінюється в залежності від того, хто перебуває при владі. Тобто на сьогодні в України союзників у Європейському союзі немає.
