Палата представників Конгресу США схвалила дві резолюції. Одна з них містить заклик ввести санкції проти проекту "Північний потік-2", а інша - засуджує агресію Росії в Керченській протоці. За коментарем про те, якими можуть бути подальші кроки США і Заходу в цілому на цих напрямках, "Апостроф" звернувся до російського політолога Дмитра Орєшкіна.
Мені здається, ця історія навколо "Північного потоку-2" тільки розвивається. Якщо вона буде реалізована - а є підстави так думати, тому що ймовірна нова майбутня канцлер Німеччини (мова йде про Аннегрет Крамп-Карренбауер, що стала главою ХДС, правлячої партії Німеччини, - "Апостроф"), мабуть, має намір зайняти більш жорстку позицію щодо газового експорту з Росії - звичайно, це буде велика удача для України. Тому що Росія буде змушена забезпечувати свій транзит через Україну. "Північний потік-1" не володіє необхідними пропускними здатностями. Якщо Росія хоче задовольняти потреби Європи (а вона дуже хоче, тому що це один із найголовніших джерел її доходів), так чи інакше доведеться поставляти газ через Україну.
Ще один наслідок полягає у ще більшій люті кремлівського керівництва. Воно всю цю ситуацію сприймає як полювання на зацькованого звіра, яким себе вважає. Прикинути, що все це - наслідок тих стратегічних помилок, які були допущені, починаючи приблизно з 2006 року, після Мюнхенської промови, у Кремлі, звичайно, не можуть, поки там на чільному місці перебуває Володимир Путін.
Я боюся, що санкції проти "Північного потоку-2" викличуть відповідну реакцію Кремля. А реагувати він може тільки одним способом: брязкати зброєю. Але це може призвести до того, що де-небудь коли-небудь зброя вистрілить.
Думаю, швидко добудувати "Північний потік-2" навряд чи вдасться. Мені здається, ця історія триватиме ще кілька років.
США не мають якихось особливих економічних інтересів у Росії, і вони, по-перше, сміливіше приймають резолюції і, по-друге використовують їх як підвішений дамоклів меч для досягнення інших - в основному геостратегічних, інтересів, що стосуються Росії. Наприклад, реалізація або нереалізація санкцій проти Росії за її дії в Керченській протоці буде залежати від поступливості Росії, наприклад, з приводу Північної Кореї. Ні для кого не секрет, що північнокорейський режим забезпечують соляркою з Владивостока, всупереч підписаним Росією зобов'язанням дотримуватися режиму санкцій.
Так що, я не думаю, що сама по собі керченська історія ляже якимось додатковим санкційним вантажем на російську економіку. Але ж міжнародна політика формується не з кожного конкретного вчинку, а з вантажу накопичених дій. З боку Росії за останні років десять було скоєно дуже багато занадто дурних і злочинних дій, щоб їх можна було просто "забути" і дотримуватися девізу business as usual.
Так чи інакше, ця стратегія, яку обрав Володимир Путін, веде до все більшого загострення ситуації.
Є ідея залякати Європу балансуванням на лезі ножа, тому що Європа - "буржуазна, боягузлива", а ми - круті і не боїмося потрапити в рай. Тому, я думаю, що продовженням цієї історії буде подальше нагнітання військової обстановки, подальші спроби видавити Україну з Азовського моря. У Володимира Путіна ніякої іншої стратегії, окрім ескалації, немає і бути не може. Тому він ставатиме все більш небезпечним, для України в першу чергу. Мабуть, і Захід буде відповідати все більш жорстко, тому що накопичилося...
Читайте: Воєнний стан не врятує: чому Україна неправильно відповіла на захоплення своїх кораблів
