Інтереси України у відносинах з Туреччиною мають бути прагматичними і в першу чергу стосуватися енергетики, торгівлі та інвестицій. Про це "Апострофу" розповів експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу "Українського інституту майбутнього" Ілія Куса, коментуючи робочий візит президента України Володимира Зеленського у Туреччину.
Найперший напрямок, який ми можемо обговорювати з Туреччиною – протистояння Росії. Правда, у нас обмежений інструментарій, але Анкара зацікавлена у питанні Криму і захисті кримських татар від обмежень їх прав. Нам потрібно домагатися, щоб Туреччина засуджувала такі дії Росії. Плюс треба обговорювати звільнення політичних в’язнів.
По-друге, це співпраця в торгово-економічному напрямку. Двостороння торгівля у нас досягла $3,8 млрд і може бути більшою.
Третє, це інфраструктура. Турки зацікавлені у нашій портовій інфраструктурі, готові вкладати в чимало проектів дорожньої інфраструктури.
Четверте – це двосторонні інвестиції. Вони є чималими і можна покращити ситуацію.
П’яте – енергетика, зокрема інтереси тут збігаються стосовно узбережжя Чорного моря. Наприклад, будівництво LNG-терміналів для прийому скрапленого газу за участі турецького капіталу. Це були українські проекти, які реалізувати без участь Анкари складно.
Шосте – це співпраця у військово-промисловій сфері, де у нас уже є напрацювання. Україні було б цікаво закупляти турецьке озброєння, наприклад, новітні безпілотники Bayraktar. А у нас є достатньо кадрів, науково-технічного і людського ресурсу, аби створювати спільні підприємства продуктів нової генерації. Головне - не лізти туди, де ми не потрібні, особливо в регіональну політику на Близькому Сході, в яку ми ніколи нормально не вміли грати.
Україна поки відстає від Росії у багатьох напрямках. Але потрібно іти далі, можна покращити ситуацію. Треба робити все, щоб хоча б зрівнятися в деяких аспектах з Росією. У них більші ресурси, але у сфері підтримки безпеки у Чорному морі Україна має чималий потенціал. Ми можемо стати основним партнером Туреччини із забезпечення свободи судноплавства у Чорноморському басейні, на відміну від Росії. Треба працювати системно, цілісно, адекватно. Суть всієї співпраці з Туреччиною – чистий прагматизм.
У Туреччині посилюється російське лоббі, яке може заважати налагоджуванню відносин із Києвом, наприклад в енергетичній сфері. Але дрейф Туреччини від Заходу в цілому означає не зближення з Росією, а тенденцію до виходу Анкари на самостійну зовнішню політику. Там хочуть, аби Туреччина стала регіональною супердержавою, яка не залежить від глобальних центрів впливу – ні від США, ні від Росії, ні від Китаю. Україна може стати рівноцінним партнером, який допоможе втілити цю мрію і в той же час отримає необхідні матеріальні ресурси.
