Одним з ключових підсумків минулого тижня стало те, що Офіс президента Володимира Зеленського нарешті дочекався анонсу аудієнції в Білому домі. Зустріч Володимира Зеленського з американським колегою Джо Байденом в Овальному кабінеті запланована на кінець серпня. Незважаючи на загальний оптимізм сторін, бесіда президентів буде проходити у вкрай непростій обстановці. У Києва і Вашингтона накопичилося занадто багато претензій один до одного з широкого кола політичних і економічних питань. Які саме теми затьмарюють українсько-американські відносини і як Кремль намагається цим скористатися, читайте в матеріалі "Апострофа".
"Робоча ситуація"
Сполучені Штати очікують на візит президента Володимира Зеленського в Вашингтон 30 серпня. "Президент Джо Байден з нетерпінням чекає можливості зустрітися з президентом України Володимиром Зеленським у Білому будинку 30 серпня 2021 року", - заявила прес-секретар Білого дому Джен Дженніфер Псакі в середу, 21 липня.
За її словами, візит покликаний підтвердити "непохитну підтримку з боку США суверенітету і територіальної цілісності України перед обличчям триваючої російської агресії в Донбасі і Криму".
Президент Володимир Зеленський відреагував на повідомлення Білого дому з оптимізмом, позначивши перелік основних тем для розмови з американським колегою.
"Продовжимо обговорення важливих питань стратегічного партнерства України і США - миру на Донбасі, повернення Криму, безпеки України, енергетики як виклику безпеки, економічного розвитку України та підтримки реформ", - заявив глава держави.
Щоправда, оптимізм нашого президента виглядає абсолютно награним. В Офісі президента очікували, що візит відбудеться в липні або - в крайньому випадку - на початку серпня, але цього не сталося. Тепер на Банковій намагаються пом'якшити іміджеві втрати. Прес-секретар президента Сергій Никифоров заявив, що перенесення візиту Володимира Зеленського в Вашингтон і його зустрічі з Джо Байденом є "робочою ситуацією". Якщо враховувати той факт, що за цей час Білому дому вдалося без будь-якого опору з боку України вирішити з Німеччиною питання добудови "Північного потоку-2", то виправдання функціонерів ОП виглядають дещо наївними.
Єдиний плюс в цій ситуації полягає в тому, що у Офісу Володимира Зеленського тепер буде більше часу підготуватися до зустрічі, розробивши пакет пропозицій по найбільш актуальних питань двостороннього співробітництва. Перш за все це стосується "Північного потоку-2", війни на Донбасі і ситуації, що склалася навколо окупованого Криму.
"У тому, що зустріч перенесли на кінець серпня, є свій позитив. У Банкової буде час підготувати свої пропозиції. Адже спільну заяву Байдена і Меркель по "Північному потоку-2" - це ще не фінал. Залишається безліч технічних, комерційних і бюрократичних питань, які слід розглянути, перш, ніж по трубі піде газ. Візит Зеленського в Вашингтон саме 30 серпня зручний ще й тому, що приблизно в цей час РФ і Білорусь будуть проводити навчання "Захід-2021" (заплановані на початок вересня - "Апостроф"). Буде привід обговорити з Байденом питання безпеки", - зазначив у розмові з "Апострофом" керівник Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.
На цьому, правда, гіпотетичні плюси від перенесення зустрічі закінчуються.
Корінь розбіжностей
Минула і нинішня влада зробила одну грубу помилку, наївно вважаючи, що Вашингтон за будь-яких обставин буде підтримувати Київ в пику Кремлю.
Виходячи з цього, за президентства Петра Порошенка "ділили надвоє" вимоги Заходу реформувати державні інститути і боротися з корупцією. За колишнього гаранта була створена професійна система імітації реформ, коли зміст підміняється формою.
Один із прикладів - створення численних органів по боротьбі з корупцією, які в підсумку постійно критикують за погану ефективність і відсутність гучних посадок.
Як тільки запити США безпосередньо стосувалися шкурних інтересів мешканців українського "олімпу", в хід йшов саботаж. У парламенті свідомо провалювали важливі законопроекти або вставляли в них різні запобіжники, які захищали високопоставлених корупціонерів від відповідальності. Наприклад, в першій версії закону про Держбюро розслідувань "забули" вписати оперативні підрозділи, щоб ДБР не було можливості самостійно документувати дії перших осіб держави та їхніх соратників.
При цьому Петро Порошенко лише розводив руками, киваючи то на ВР, то на Кабмін. Саме чужими руками минула влада скасувала кримінальну статтю за незаконне збагачення.
Така система за інерцією продовжила працювати при президентові Зеленському, що викликало неприховане роздратування європейців і американців.
Вимоги та претензії Вашингтона добре відомі: судова реформа, реформування СБУ, ігри навколо НАК "Нафтогазу" і корпоративного управління стратегічними підприємствами в цілому, ліквідація Київського окружного адмінсуду, історія з "вагнерівцями", яка висить дамокловим мечем над головою ОП Андрієм Єрмаком. Результати по цих напрямках - більш ніж скромні.
Помилкова тактика Банкової
Претензії до США і ЄС, незручні питання (чому Україна ще не в НАТО) і вимоги Києва на адресу Вашингтона не спрацювали. Інформаційні вкиди про "розворот на Китай" були сприйняті, в кращому випадку, як дитячість, невмілий шантаж, а не як серйозна політика.
Перенесення візиту президента Зеленського на 30 серпня - це вже провал Банкової. Зустріч відбудеться вже після Дня незалежності і проведення "Кримської платформи" 23 серпня. Таким чином, представництво американського керівництва на цих важливих для ОП подіях - під великим питанням. З огляду на нинішній рівень відносин, розраховувати на те, що до Києва приїде хтось із перших осіб американського істеблішменту, не доводиться.
Саме проведення саміту "Кримської платформи" стане для Кремля лакмусовим папірцем, по якому можна буде судити, наскільки колективний Захід реально готовий підтримати Київ у питанні окупованого півострова.
Тут Адміністрація президента РФ, на відміну від Офісу президента, грає на випередження. Росія вперше звернулася до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) з міждержавною скаргою на Україну, звинувативши Київ у низці правопорушень, включаючи блокування Криму. І хоча ЄСПЛ відразу ж відхилив деякі пункти позову, головне завдання - налякати і примусити західні країни не приїхати на саміт до Києва - в РФ можуть досягти.
Утім, експерти головною проблемою бачать вкрай ексцентричну манеру поведінки Офісу президента під час переговорів.
"Що стосується зустрічі 30 серпня, то це, звичайно, велике перенесення з символічної точки зору. Нам нічого не сказали про те, що це станеться вже після дня Незалежності України, після того як будуть прийняті всі рішення з приводу "Північного потоку-2" - і це, звичайно, не дуже хороший сигнал. Хоча як на мене, великої трагедії в цьому немає, тому що найголовніше в зустрічі Зеленського з Байденом буде те, що буде на порядку денному. Але гірше буде для нас те, що повістка, швидше за все, буде знову складатися з суміші докорів і прохань", - сказав експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко "Апострофу".
Власні інтереси Заходу
Незважаючи на бадьорі заяви окремих оптимістів з владної команди, Вашингтон і Берлін таки домовилися по "Північному потоку-2", проігнорувавши думку Києва.
Є підстави вважати, що американці і європейці і далі вестимуть таку лінію щодо Києва. Як мінімум, до того моменту, поки українське керівництво не перегляне свою модель поведінки і не стане пропонувати альтернативне бачення, а не тільки висловлювати публічне невдоволення.
Разом з тим доводиться констатувати, що підходи адміністрації Джо Байдена істотно відрізняються від політики його попередника Дональда Трампа, який голосно бив горшки з європейцями і погрожував припинити підтримку НАТО.
Білий дім поставив на перше місце відносини з союзниками в Європі і відновлення довіри з партнерами по Північноатлантичному альянсу. Стабільні союзницькі відносини з провідними державами ЄС припускають компроміси. В тому числі, за рахунок третіх країн до яких, на жаль, відноситься і Україна.
"Щоб зупинити "Північний потік-2", Сполученим Штатам очевидно необхідно було б вводити санкції не тільки проти російських, але і проти кінцевих бенефіціарів проекту в самій Німеччині. Це зачепило б німецький великий бізнес, і навіть державні установи. Це призвело б до прямого конфлікту між двома країнами. Його Байден намагався уникнути, щоб не підірвати свою зовнішню політику і співпрацю з Німеччиною", - зазначає керівник економічних програм Українського інституту майбутнього Анатолій Амелін.
Кремлівські очікування
Російське керівництво вловило тренд на ігнорування запитів і заперечень Києва, якщо того вимагають інтереси США і ЄС. Заступник глави Адміністрації президента РФ Дмитро Козак в недавньому інтерв'ю французьким журналістам фактично назвав американцям і європейцям кремлівські "червоні лінії" щодо України взагалі і окупованого Донбасу зокрема.
Як наполягає Дмитро Козак (читай, президент РФ Володимир Путін), Києву слід виконати Мінські домовленості в їх російському трактуванні: "особливий статус" ОРДЛО, місцеві вибори і тільки потім передача контролю над кордоном.
Крім того, щоб процес врегулювання на Донбасі йшов швидше, Дмитро Козак запропонував "забути" про Крим і не пов'язувати його з ОРДЛО.
Формально пропозиція прозвучала Києву, але його основним адресатом є американці та європейці. Тобто, якщо Володимир Зеленський має намір обговорити з Джо Байденом тему повернення окупованого півострова, то росіяни знову намагаються переконати Захід, що питання Криму як би "закрите".
"У Кремлі в першу чергу хочуть, щоб Київ продовжував ділити проблему українсько-російської війни на кейс Донбасу і окремо кейс Криму. Для України такий варіант категорично не вигідний, але саме така рамка позначена існуючими домовленостями. Москві важливо, щоб "Мінськ-2" виконувався суворо в російській інтерпретації, а Криму в політичному діалозі з Україною і Заходом не було взагалі. Тут Козак не сказав нічого нового, але його слова - черговий привід нам в Україні задуматися над тим, що стратегія "спочатку Донбас, а потім - Крим" повинна бути відкинута", - пояснила в розмові з "Апострофом" політичний аналітик, експерт з окупованих територій Марія Кучеренко.
Чи зможе Зеленський 30 серпня в Вашингтоні в розмові з Байденом об'єднати ці дві частини однієї великої російської агресії? Певний шанс є. Судячи з поведінки Вашингтона і Москви, Джо Байден і Володимир Путін під час зустрічі в Женеві, яка відбулася 15 червня, практично не говорили про Україну, сконцентрувавшись на питаннях "глобальної стабільності" - ядерній зброї і кібератаках. Для Офісу президента це означає, що Вашингтон і Москва просто зафіксували факт розбіжностей по Україні, відклавши ґрунтовну розмову на цю тему "на потім". Тому Києву потрібно зараз вести діалог і перетягувати Білий дім на свою сторону. В іншому випадку "план Штайнмайера" і Кремля стане для нас практично неминучим...
