Нещодавно інформаційний простір країни вибухнув вкотре, цього разу через інтерв’ю голови Закарпатської обласної ради та члена БПП Михайла Рівіса на регіональному телеканалі "Тиса-1". Очільник заявив, "якщо уряд хоче бачити Закарпаття в складі України, то не повинен забувати, що наш край існує". Пізніше, намагаючись викрутитись з ситуації, Рівіс уточнив, що йшлося про дороги та буксування програми децентралізації, з якою президент Порошенко йшов на вибори. Але це не допомогло - заява спровокувала шквал критики з боку вітчизняних медіа та блогосфери і неабияк потішила російські ЗМІ, які одразу взялися розкручувати тему сепаратизму на Закарпатті.
Примара Підкарпатської Русі
Тема про гіпотетичний сепаратизм у цьому багатонаціональному краї час від часу виникає в публічній площині. Російській владі після анексії Криму та розв’язання війни на Донбасі дуже хочеться показати своїм громадянам, що й інші регіони прагнуть до відокремлення від "фашистської" України.
"Кремлівське керівництво не розраховує на відокремлення Закарпаття, воно розраховує на створення напруженості, на нові телекадри з пролитою кров'ю, ще один привід для пропаганди, де вже будуть зачеплені інтереси людей з подвійним громадянством, наприклад, з угорським, не тільки українським. І тоді можна перетягувати на бік Угорщину, показуючи, що ось: українці вбивають наших громадян, а вони лише захотіли самовизначення і більших повноважень", - переконаний військовий експерт і блогер Олексій Орестович.
Генерал-майор Віктор Ягун, колишній заступник голови СБУ за часів Валентина Наливайченка, в коментарі "Апострофу" зазначив, що основу так званого сепаратизму в цьому регіоні становить агентура, яка фінансується з Москви. І справді, якщо вдатися до історичного аналізу цього явища, то можна побачити, як ще на початку 90-х років минулого століття на території області виникла організація "Підкарпатська Русь", яка була створена нібито для відокремлення русинів в єдине територіальне об’єднання. Це віртуальне утворення повністю копіює назву автономії, яка була за часів входження цієї території до Чехословацької республіки до анексії її угорськими військами в березні 1939 року.
Її самозваний лідер Петро Гецько, не надто відомий широкому загалу, наразі проживає в Москві, де керує урядом цієї "республіки" в екзилі. Він використовує будь-який інформаційний привід, аби засвітитись в ефірі російських пропагандистських програм. У столиці Російської Федерації він також активно спілкується з діячами з так званих "ДНР" та "ЛНР", де вони разом розповідають про "страшні речі", які кояться в Україні.
Експерт з питань інформаційної безпеки Центру військово-політичних досліджень В’ячеслав Гусаров переконаний, що тематика русинства для російських спецслужб є актуальною й нині. Проте, як би росіяни не намагалися ввести цю тему в політичну площину як таку, що реально існує, насправді ж, за словами Віктора Ягуна, вона є фантомною.
Угорська загроза
Деякі українські ЗМІ вважають, що до розхитування ситуації на Закарпатті причетна й Угорщина. Так, ультраправа націоналістична партія "За кращу Угорщину", більш відома як "Йоббік" (Jobbik Magyarországért Mozgalom), неодноразово висловлювала свою прихильність до ідеї відокремлення цього регіону від України.
Представники цього політичного утворення мають міцні зв’язки з Російською Федерацією та неодноразово зустрічалися з її лідерами. Члени "Йоббік" також постійно контактують з лідерами терористичних анклавів на українському Донбасі. З прихильників цієї партії навіть був створений добровольчий батальйон "Легіон святого Іштвана" (Szent István Légiója), хоча він був малочисельним і не довго воював на Донбасі проти українських військ.
Депутати від "Йоббік" представлені і в Європейському парламенті, де відкрито заявляють про підтримку дій Росії в Криму та на Донбасі, а один з представників партії, виступаючи на сесії ПАРЄ, взагалі заявив, що Закарпаття належить Угорщині.
Відзначилися праворадикали й на самому Закарпатті. Так, задовго до подій у Криму депутат Бела Ковач відкрив свою приймальню в місті Берегово. Тут він займався нібито наданням матеріальної допомоги закарпатським угорцям, а насправді роздавав паспорти Республіки Угорщина. Ковач також організовував круглі столи, де агітував місцеве населення проти України. А навесні 2014 року депутат відвідував незаконні референдуми в Криму та на Донбасі. Проте його широко розрекламована діяльність була малоефективною та швидко набридла угорській владі. І вже в травні того самого року Генеральна прокуратура Угорщини заявила про висунуту підозру Ковачу у шпигунстві на користь Росії. На сьогодні слідство ще триває, але з депутата вже зняли недоторканність і збираються вигнати з партії.
Звичайно, що роздані паспорти становлять велику небезпеку в плані стабільності регіону, але, на думку Віктора Ягуна, місцеве населення просто користується наданими преференціями - в якості національних меншин отримують посильну допомогу від материнських країн, таких як Угорщина, Румунія, Словаччина та Польща. Та навряд чи це буде можливо конвертувати в політичні дивіденди.
Крім того, задовго до подій у Криму та Донбасі в Закарпатті була практично відсутня українська риторика. За словами Ягуна, це абсолютно абсурдна ситуація, коли деякі місцеві не знають української, навіть на побутовому рівні.
Політолог Олександр Палій вважає, що для масового сепаратизму в цьому регіоні бракує й ідеологічних основ. Експерт переконаний, що ключову роль у розхитуванні ситуації можуть зіграти кримінальні контрабандистські клани, які поки що не задіяні в цьому процесі. Гусаров також запевняє, що ситуація не є поки що критичною, та й українська влада вживає превентивні заходи. Однак експерт наголошує - питання треба вирішувати, починаючи зі шкільної освіти. Адже, не проводячи тут своєї інформаційно-пропагандистської політики, держава тим самим суттєво посилює шанси сепаратистів на успіх.
Цю думку підтримує й колишній голова місцевої обласної адміністрації Віктор Балога. У коментарі "Апострофу" він зазначив, що на Закарпатті вже довгий час мирно уживаються багато національностей та жодних передумов для сепаратистських процесів тут немає. Більше того, закарпатці брали активну участь у Революції Гідності та захищають цілісність держави на сході, як у підрозділах Збройних сил, так і в добровольчих батальйонах. Але владі справді необхідно звернути увагу на фінансування різних проектів, у тому числі інфраструктурних, та підтримувати розвиток транзитної й туристичної галузей у регіоні, резюмує Балога.
