В Україні знову заговорили про "російський слід". Цього разу його побачили у нічному обстрілі будівлі генерального консульства Польщі в Луцьку. СБУ назвала цей інцидент провокацією, яка вигідна тільки державі-агресору Росії. У відомстві уточнили, що слідство розглядає кілька версій інциденту, в тому числі і терористичний акт. Глава СБУ Василь Грицак повідомив польського посла в Україні Яна Пєкло про ті заходи, які спецслужби здійснюють для розкриття злочину. Чи дійсно у випадку із інцидентом у Луцьку варто нині говорити про російський "почерк", та як ця подія може відобразитися на україно-польських відносинах, "Апострофу" розповідає голова правління фонду "Майдан закордонних справ" Богдан Яременко.
У нас звикли в разі якоїсь події відразу кидатися й звинувачувати когось. Вбили Вороненкова – ми знаємо, що це Росія. Щось украли – вже знаємо, хто украв. Але ніколи нічого не доводимо до суду. А тут ситуація, інша. Мені здається, що українська влада заявами, в яких засуджує когось, не демонструє розуміння усієї складності моменту. Бо ця ситуація уже виходить за рамки українсько-польських відносин. Цю ситуацію треба розглядати глобально як таку, що завдає дуже серйозної шкоди міжнародному іміджу України. Ми могли б пояснити на якомусь етапі, чому в нас відбуваються напади на російське посольство, на дипустанови. Але як пояснити, чому відбувається напад на польську дипустанову?
Наше міжнародне зобов'язання, згідно з Віденською конвенцію про дипломатичні відносини, забезпечити безпеку і умови для роботи іноземних диппредставництв. Якщо ми не можемо це зробити – значить, ми – не держава. Або ми свідомо порушуємо міжнародне право і не виконуємо свої зобов'язання. Це матиме дуже серйозні наслідки для дипломатії та міжнародного становища України загалом, не лише у відносинах із Польщею. Тому відбутися заявами про засудження не вдасться.
Не думаю, що цей теракт говорить якісь проблеми у відносинах України з Польщею. Він говорить про те, що у нас є терористи або провокатори, які діють в розріз із національною безпекою України і проти її національних інтересів. А це все й складає імідж держави. Чим керувалися ці терористи – немає ніякого значення. Але наслідки їх дій – серйозні.
Нинішня реакція влади – традиційні дипломатичні ритуали. Це так щоразу, коли відбуваються якісь загострення. Повідомлення про ці ритуали – викликали, запросили, повідомили – не відображають серйозності всього, що відбувається. Тому що ситуація не полягає у тому, що просто постріляли у польське консульство і викликали нашого представника. Тут є низка подій, яку треба розглядати у цьому розрізі. Якийсь вандалізм на кладовищах, загострення політичні, інші випадки нападів на диппредставництва в Україні – все це демонструє нездатність нашої держави розслідувати злочини.
Цей випадок здатен серйозно погіршити відносини України та Польщі. Фактично, ми заохочуємо недружню політику по відношенню до себе з боку інших держав. Вони не розглядатимуть нас як партнера, з яким варто радитися, адже ми не контролюємо ситуацію на своїй території.
Тому нині треба кинути дуже великі сили, і досягти того, щоб польська сторона по можливості публічно визнала, що вона задоволена реакцією української влади.