Путін готує окупацію сусідки України та гарячу осінь на Донбасі - Олексій Арестович

Щоб протистояти Заходу, Росія знаходить у нього "тріщини" та починає їх поглиблювати, а війна на Донбасі для росіян – такий саме інструмент боротьби, вважає військовий експерт ОЛЕКСІЙ АРЕСТОВИЧ.

У другій частині інтерв'ю "Апострофу" відомий блогер розповів, коли подіють антиросійські санкції, що Україні робити з Мінськими угодами, яка в Росії розглядається стратегія щодо українського питання на найближче майбутнє, і територіях, які Володимир Путін може окупувати вже цього року.

Першу частину інтерв'ю читайте тут: Якщо сюди зайдуть війська РФ, Roshen отримає хтось інший - Олексій Арестович про ВКонтакте й майбутні заборони

- Як буде далі діяти Росія в питанні України?

- Росія буде робити все те ж саме. У Росії є стратегічна мета. Ця стратегічна мета полягає в тому, що вони ведуть глобальний контрнаступ проти Заходу, із завданням розквитатися за поразку у холодній війні і знову стати державою в першій п'ятірці. Тобто вони хочуть повернутися до "Ялти", грубо кажучи, коли п'ять найбільш сильних держав (чи сім, чи вісім) збираються і вирішують свої питання, ділять зони впливу, і ніхто ні до кого не лізе. А Захід так не працює. Путін - 100-відсотковий західник, він захоплений Заходом, визначальну роль у його формуванні зіграла Німеччина, у якій він служив. У нього європейська логіка. Просто він прийшов до влади на єльцинській хвилі. А Захід тоді дуже любив Росію. Він прийняв Росію до G-8, G-20. Путін думав, що вдасться домовитися про розподіл сфер впливу. А виявилося, що Захід жорстоко конкурує між собою.

От є британська розвідка, наприклад. Знаєте, який найбільший і найпрофесійніший відділ з найбільшим фінансуванням, проти кого працює?

- МІ-6?

- Так. Проти кого він працює?

- США?

- Проти США, звичайно. А французька розвідка працює проти НАТО і проти Британії, найталановитіші люди. Не проти ІДІЛ, не проти Росії, не проти страшних східних режимів, вона працює проти своїх західних конкурентів. Захід – це конкуренція. Головні шпигунські скандали Ізраїлю пов'язані з Америкою.

- Конкуренція за що? За вплив?

- За все, за весь спектр ресурсів, які вважаються важливими: від просування своїх фірм і товарів до інформаційної і наукової складової. Кожна країна захищає свої національні інтереси, кожен військово-політичний блок захищає свої інтереси так, як він їх розуміє. Це глобальна банка з павуками. Ми живемо в світі рожевих сопель і не хочемо розуміти, як світ влаштований. А в світі всі конкурують з усіма.

І Путін на початку 2000-х років виявив, я так розумію, для себе страшну річ: що немає такого, що ти домовився, як у пітерському підворітті, і ніхто нікого не чіпає, можна тихенько отруту в чай підливати і непомітно труїти своїх конкурентів. Замість цього в світі йде безперервна бійка. Його це не влаштувало, тому що Росія не може серйозно конкурувати з провідними світовими державами. У Росії бюджет менший, ніж у штату Нью-Йорк, вона не може конкурувати за рахунок soft power, м'якої сили впливу, у неї немає Голлівуду, у неї немає правової системи, у неї немає політичної системи, яка викликала би повагу в світі, бажання прислухатися і консультуватися. Тоді в Кремлі зрозуміли, що їм залишається. Уявіть собі будинок – звичайна п'ятиповерхівка. Як і в кожному домі, там є божевільна бабуся, яка скандалить на весь двір, загрожує побити і розмалювати машини, репетує ночами. І всі люди змушені вступати з нею в переговори. Ось Росія діє так, як ця бабуся. Вона створює конфлікти по всьому світу і змушує світ мати з собою справу.

- Привертає до себе увагу.

- Так, 90% невизнаних держав у світі створені Росією. Вона працює на розломах. Уявіть собі велику брилу льоду – Захід. У брилі є тріщини. Російським фахівцям дуже легко аналізувати Захід, тому що Захід дуже добре себе сам аналізує, критикує і все це викладає у відкритий доступ. Ось, до прикладу, у них проблеми з міграцією або проблеми з організованою злочинністю. Росіяни знайшли тріщину, вставляють туди долото і починають бити, щоб тріщини йшли далі, розгалужувалися, росли, розколювали брилу. Це історія з біженцями. Або історія з Кельном, коли напали на німецьких жінок (напередодні настання 2016 року в Кельні було зареєстровано близько тисячі нападів на жінок, за даними німецької прокуратури, нападники були в основному вихідцями з Північної Африки, - "Апостроф"). Я можу вам розповісти механізм, як це було зроблено.

- Як?

- Наймаються через підставних осіб кримінальні угруповання, основними членами яких є мігранти. Їх привозять на "флешмоб" в Кельн. Завдання: нікого всерйоз не вбивати, не поранити, просто помацати масу жінок, таке масове сексуальне насильство. "Відпрацювали", а далі – основна процедура: 500 фахівців відстежують в інтернеті реакцію німецького і європейського суспільства на цю акцію. Чому була обрана методика сексуального скандалу? Бо з досвіду війни в колишній Югославії, де були епізоди масового сексуального насильства щодо жінок, було встановлено, що найбільш деморалізуючий вплив на морально-вольову складову цілих народів чинить ситуація, коли вони не в змозі захистити своїх жінок від сексуального насильства, що так чудово провокуються зневіра у власних силах, недовіра до уряду, бажання опустити руки, повірити в те, що ви не здатні боротися.

І ось іде оцінка трендів в соцмережах і на форумах. Оцінка та подальший вплив. Скажімо, хтось написав, що якийсь чоловік слов'янської зовнішності якихось жінок захистив, поки німецькі мужики говорили, коли їх дружин лапали: "Ти знаєш, люба, треба викликати поліцію, я не можу сам втручатися". А якийсь кікбоксер з Хорватії, який працював швейцаром, захистив своєю спиною жінок від мігрантів. Це викликає бурхливе обговорення користувачів. Формується меседж: "Ви, німці, слабка нація. Як і всі нинішні європейські. Єдина функція Європи – музей, ви вже не здатні боротися. І тільки молоде слов'янське плем'я, читай – росіяни, можуть захистити вас від страшної мігрантської загрози", яку вони ж, росіяни, насправді створили.

Це професійна робота. Потім російські фахівці відстежують наступний тренд: бурхливо обговорюються сексуальні домагання до дівчат-підлітків. Гілка на якомусь форумі або в соцмережах. Під нею 18 тис. коментарів. Облапали 50-річну бабусю – під нею 20 коментарів, а під цією – 18 тис. Ага, значить це тренд, розвиваємо. Пам'ятаєте історію про російську дівчинку Лізу, яку нібито зґвалтували, сам Лавров робив заяву, що потрібно розслідувати, але це було фейком. Німецьке МЗС заявляло протест у зв'язку з поширенням РФ інформаційних вкидань на державному рівні. Досі в цьому відношенні ми були практично не захищені.

- А тепер?

- А тепер почалася система заходів (зокрема, блокуванням російських соцмереж, - "Апостроф"), яка, безумовно, буде пов'язана з обмеженням наших громадянських прав, вона, безумовно, буде пов'язана з намаганням еліти протягнути пакетом одночасно з питаннями національної безпеки свої власні бізнесові та політичні інтереси. Але істотну роль у захисті України ця система теж грає.

- Як можна відстежити, який відсоток турботи про національну безпеку в цьому рішенні є?

- Я думаю, що у частковому відношенні мотивація поділилася на третини: 30% – бізнес-логіка, 30% - політика, 30% – нацбезпека, але головна думка, яка їх підштовхувала, я впевнений на 101%, це переформування всього медійно-електорального поля в Україні в рамках підготовки до наступних президентських виборів в 2019 році. Президентська кампанія де-факто стартувала.

- Тобто, на вашу думку, дострокові парламентські вибори восени все ж таки будуть?

- Судячи з кількості тих, хто відчайдушно заперечує їх можливість, вони точно коли-небудь найближчим політичним часом відбудуться. Я знаю точно, що в багатьох політичних силах вже де-факто розгорнуті виборчі штаби, пішла підготовча робота, є відповідні заяви. Тим більше, що соціологія показує, що ми вже в червоному режимі, що влада, яка зараз править, практично не виборна, що справа йде до електоральної перемоги Опоблока і "Батьківщини", а то і до їх союзу. Звідси – включення режиму екстрених заходів.

- А чи можливий такий союз?

- Цілком можливий. У політиці переговори ведуть усі з усіма. І, більше того, був прецедент – в 2009 році вони (Партія регіонів і БЮТ, - "Апостроф") майже змовилися. Це ж дуже логічно. Якщо у вас соціологія, відкрита і закрита, показує, що у вас є 25%, у мене є 17%, а у чинної влади – 3%, то яка у нас спокуса з вами? Швидко укласти союз, тим більше, що ми давно знаємо один одного. І отримати тотальну перевагу і далі диктувати країні, самому використовувати державні інструменти, які отримує переможець.

- З огляду на це, як буде змінюватися ситуація на Донбасі?

- У Росії є генеральна мета та є різноманітні інструменти її досягнення. Для них Донбас і, ширше, Україна – це і сакральна земля, на якій будується їх історична самоідентифікація, і одночасно інструмент, через який йде робота із Заходом. Що таке Донбас для них? Це дві криваві рани у нашому боці, куди вони запустили пальці, і ворушінням цих пальців вони керують нашими реакціями. Зробили боляче, зробили масований обстріл, загинуло п'ятеро солдатів – піднімається рівень обурення громадськості, який вже, у свою чергу, можна підхоплювати і далі розкручувати, від примітивних гасел "Даєш третій Майдан" до конструктів у стилі: "Треба щось робити з Мінськими угодами".

Дуже чітко видно, наприклад, що перед черговими засіданнями міжнародних комісій практично завжди йде накручування, загострення ситуації на фронті та в країні в цілому. Тобто війна – це інструмент. У росіян дуже гнучке планування: їх стратегічна мета не змінюється, а на тактичному та оперативному рівнях вони під цю мету, в залежності від умов і обставин, вибирають ті чи інші рішення: аж до повного виведення військ з Донбасу, якщо їм знадобиться це коли-небудь зробити. Або, навпаки, спроби приєднати його до Росії.

Зверніть увагу, що Путін призначив дату майбутніх президентських виборів у Росії на 18 березня, день приєднання Криму, "референдуму" у Криму. Путін йде з іміджем "збирача земель", тому що тільки такий імідж може перебити антикорупційний дискурс, який розкручує Навальний, тому що в Росії усі хворі на великодержавний шовінізм. Навіть такі люди, як Собчак, Ходорковський і так далі, які для нас – світло очей. Ви ж бачите, що російський лібералізм закінчується там, де починається українське питання. Це стабільна штука. Зараз в РФ піднімається величезна опозиційна хвиля, якої Кремль боїться. Єдине, що може це перебити в очах тих же людей, які незадоволені корупцією і виходять проти Дімона і Вована, - це імідж Вована як "збирача земель". Тому абсолютно серйозно ними розглядається варіант приєднання ПМР або ЛНР з ДНР до Росії. Практично гарантована м'яка окупація Білорусі під виглядом навчань "Захід-2017" (спільні російсько-білоруські навчання "Захід-2017" пройдуть на території Білорусі з 14 по 20 вересня, - "Апостроф").

- Чи Лукашенко допустить такий сценарій? Іноді він достатньо непрогнозовано реагує.

- Лукашенко сидить одночасно на шести гарячих сковорідках. Я думаю, що задум Росії такий: зараз беремо Білорусь, створюємо загрозу країнам Балтії, Польщі та Центральній Європі. І, судячи із задуму, розрахунок іде на те, що поляки, прибалти і натівці, перелякані російською військовою потугою і можливістю локальної ядерної війни десь в районі Калінінграда, забудуть про Україну і розміняють українську безпеку на власну, що Захід здасться. Такий задум. Плюс, Росії в Сирії трохи допоможуть США, Трамп стане більш зговірливим, і тоді ситуацію з Україною переграємо. Ось приблизно так це сценарно розглядається. Однак остаточне рішення у Кремлі не ухвалюватимуть до того, як буде вирішена доля виборів у Німеччині. Меркель переобереться чи ні? Їм потрібно розуміти новий розклад сил у Європі. Німеччина є гарантом Мінського процесу і основною силою, яка вирішує це питання в рамках Євросоюзу.

Поступово розкручується маховик, і осінь буде гарячим часом у всіх відносинах. Восени у росіян падіння боєздатності, тому що вони звільняють солдатів строкової служби в запас. Це означає, що до вересня вони повинні вирішити всі свої військові проблеми. Я не чекаю особливих подвигів від них на Донбасі, на зразок спроби взяти Маріуполь. Ми там сильніші. А ось нескінченні загострення, тактика тисячі порізів, щоб лилася кров, і ця кров була підхоплена і розкручена в ЗМІ, щоб вирували солдатські матері, обурення, патріоти – це так. Це готується. Щоб писали в соцмережах, що Мінські угоди не працюють, а "проклятий режим Порошенка вбиває наших солдатів".

- Тобто всі ці заяви про те, що "Мінськ" недієздатний і потрібна альтернатива – це частина...

- Мінськ дійсно недієздатний, йому потрібна альтернатива. А хто надасть цю альтернативу?

- А хто повинен надати?

- Ми ж повинні планувати і діяти в реальному полі. Реальне поле таке, що Обама віддав українську проблему на відкуп Франції та Німеччини. А Трамп не вирішив ще, що він буде робити з Україною, тому що він не вирішив до кінця, що буде робити з Сирією. А йому Росія там потрібна.

- Включення США у формат, нехай навіть мінський, наприклад?

- Так, але нам потрібна альтернатива, яка вирішить одну важливу задачу: визнає Росію стороною конфлікту. Поки Росія є спостерігачем, тобто не несе жодної відповідальності за свої дії.

- А як же суди в Гаазі щодо фінансування Росією тероризму на Донбасі?

- У нас неправильна правова позиція в цьому спорі. На що суд вказав у Гаазі? "Товариші, ви визначиться. Як так виходить, що ви хочете, щоб на зовнішній арені ці території були визнані окупованими, відповідальність лягла на Росію, а на внутрішній ви не вважаєте їх окупованими? Ви там визначиться, і ми відразу почнемо судити як годиться". Росія ж зібрала найкращих юристів у свою команду, справжні світила міжнародного права. Я завжди думаю, як це так виходить: росіяни збили голландський Boeing – а Голландія голосує проти України в ЄС, знищили літак з польською політичною елітою – тим не менш, польські націоналісти воюють проти України. І розумію: Росія дана Заходу для того, щоб актуалізувати його тінь, найгірші сторони Заходу.

- На них теж працює російська пропаганда.

- Безумовно, і ми працюємо в дуже складних умовах, коли вплив Росії на Захід дуже сильний. І ось в цій ситуації нам нічого не залишається, крім як тягнути цей Мінський договір, тому що, якщо ми прямо проти нього почнемо виступати, ми підірвемо довіру Німеччини і Франції до себе, різко змінимо їх ставлення на гірше. Нам вартувало величезних зусиль, щоб переговори в рамках мінського формату перейшли від ситуації, коли Франція, Німеччина і Росія одночасно на нас тиснуть, до ситуації, коли за столом переговорів виникла більш-менш рівноважна система сил, а Франція і Німеччина почали одночасно висувати вимоги і до Росії, і до України. Це важка боротьба.

- А загибель представника ОБСЄ на Донбасі?

- Так, росіяни тому і влупили по них, щоб вони не їздили і не дивилися, куди не потрібно. У чому була проблема з ОБСЄ? Серед спостерігачів було дуже багато колишніх російських офіцерів, які здавали нас своїм. Потім керівництво місії трохи почистило ряди спостерігачів, і вони стали працювати якісніше. За тиждень до підриву була доповідь Хуга, заступника голови цієї місії, про те, що та сторона порушує Мінські угоди, видно російську техніку, військовослужбовців, важке озброєння і так далі. Бац – раптово підірвалася машина. Перед цим вони обстрілювали безпілотники. Місія відразу сідає і нікуди не ходить, не дивиться.

Для нас головне завдання – щоб Захід і міжнародна спільнота прямо вказали на Росію як винуватицю конфлікту. Ось це була б альтернатива "Мінську". Ось тоді процес зрушився би з мертвої точки. А поки йде виснаження: ми виснажуємо їх, вони виснажують нас, питання – хто кого виснажить. Ми враховуємо, що на Росію ще і санкції діють, а вони діють дуже сильно.

- А вони діють?

- Вони дуже сильно діють, як би вони не робили хорошу міну за поганої грі, навіть за заявами перших осіб, Путіна і Медведєва, за обмовками чути, що діють насправді. Це як повільне зварювання жаби. Санкції дуже специфічно діють: рік – нічого, усі регочуть, два – нічого, три – нічого, чотири – трохи щось, і п'ять – раптом кумулятивно накопичується ефект. Зміни накопичуються поступово, а реалізуються стрибкоподібно, в один день. Накопичується, накопичується, а потім – бац – і гілка ламається. Дерево стояло, стояло могутнє, 50-літнє, а потім під снігом ламається в один прекрасний день, і бурі навіть не було, а воно взяло і саме зламалося. І через п'ять років наслідки санкцій – це обвальна проблема, а через 10 – це національна катастрофа, це відставання назавжди за дуже багатьма галузями промисловості, за якими Росія і так далеко не на першому місці була. Це як в анекдоті: японці були на екскурсії в СРСР, наші запитали їх: "На скільки ми відстали від вас?" "Назавжди". Санкції на 10 років – і вони відстали назавжди, вже не наздоженеш.

Простий приклад, лише три країни в світі роблять важкі транспортні літаки, Україна - одна з них. Чому інші не можуть сконцентрувати зусилля і створити? Є величезна потреба у важких транспортних літаках в світі, і далі вона тільки зростає. Так от, вони не роблять це, тому що вони чудово розуміють, що створити конструкторську школу – це 25 років важких зусиль, і якщо зараз це почати, а через 25 років буде винайдено щось, що скасовує необхідність у транспортних літаках, то, значить, даремно вкладали величезні гроші, створювали базу і цілу школу, яку потім нікуди дівати. А простіше купити, як це зробила Саудівська Аравія. Вони починають велике інфраструктурне будівництво і увійшли в українсько-саудівський спільний проект. Або просто наймають наших людей, які возять вантажі по всьому світу. Навіть американці орендують у нас літак, хоча у них зі своїм важким транспортним будуванням все в порядку. Я більше скажу, Україна, за ЦРУшною шкалою, за наявністю важкого машинобудування, космічної галузі, виробництва зброї і так далі до цих пір знаходиться в десятці передових країн світу. Просто ми погано працюємо.

Проблема в чому? Розумні люди розуміють, що бюджет не нескінченний, навіть американський бюджет не нескінченний. Нам потрібно дуже чітко працювати з пріоритетами, тому що у нас зовсім мало грошей. І це дуже непросте завдання – грати в ці політичні шахи. Але абияк ми граємо. Ось цей хід, який ми зараз обговорюємо (блокування російських інтернет-ресурсів, - "Апостроф"), це сильний хід на шаховій дошці. Політична гра – нескінченна, у ній не буває абсолютних поразок або абсолютних перемог. Ми їм шах поставили, вони нам шах – ось такий рух.

- А який у відповідь шах може бути з боку Росії?

- Наприклад, спроба взяти реванш на виборах. Це головне, що вони зараз будуть робити. Так, тут буде бійка, буде складно, слава Богу, спрацювали вряди-годи на випередження. Бачите, ми потроху вчимося показувати зуби і робити сильні ходи. Дуже повільно, але вчимося. І це дуже добре. Тому що проблема велика, важка, страшна за масштабами. І те, що ми почали хоч якийсь рух на випередження, а не з пізнім запаленням, це вже дуже гарна річ.