9 липня відбувся візит державного секретаря США Рекса Тіллерсона до України. Під час підсумкової прес-конференції президента Петра Порошенка та американського дипломата сторони дякували одна одній за підтримку та заявляли про необхідність поглиблення співпраці. Про те, що залишилося за лаштунками зустрічі та чому Рекс Тіллерсон спочатку відвідав антикорупціонерів, а лише після цього зустрівся з президентом України, в бліц-інтерв’ю "Апострофу" розповів дипломат, голова правління фонду "Майдан закордонних справ" БОГДАН ЯРЕМЕНКО.
- Візит відбувся в рамках великого турне Тіллерсона, зокрема, ще й до Туреччини та Кувейту. Що було головною метою цього візиту до України: демонстрація підтримки, оновлення відносин зі США, які втратили динаміку після відходу від влади Барака Обами, чи необхідність проінформувати Україну про домовленості на саміті "Великої двадцятки"?
- Думаю, що немає однієї якоїсь мети. Швидше за все, потроху всього названого вами. Є потреба давати Україні постійні сигнали підтримки та запевняти, що за її спиною не відбувається ніяких домовленостей. Це також зумовлено бажанням США відігравати більш активну роль на європейському континенті й уникати звинувачень у проросійськості щодо президента США Дональда Трампа, що є серйозною політичною проблемою. Такі візити не робляться з якоюсь однією метою.
- Чи є, на вашу думку, якісь кардинальні відмінності у співпраці з Україною цієї адміністрації у порівнянні з адміністрацією Барака Обами? Чи ще зарано говорити про це?
- Навпаки, можна зробити попередній висновок, що команда Трампа не запропонувала нічого нового. Фактично вони ведуть ту ж саму політику, яку засуджували у виконанні президента Обами: стримувати Росію у питаннях порушення нею міжнародного права, окупації українських територій, але й співробітничати з нею там, де це можливо - боротьба з тероризмом, Сирія. Це абсолютно нічим не відрізняється від тієї загальної лінії яку проводив Обама.
- Це пов’язано з тим, що немає іншого сценарію?
- Поки що не було й команди, яка б могла запропонувати щось нове. Ця команда лише створена. Можна сказати з впевненістю, що це будуть Рекс Тіллерсон та спеціальний представник США по Україні Курт Волкер. Що стосується України та Росії - не все Дональд Трамп може робити так, як він собі уявляв під час виборчої кампанії. В питаннях України його політичні опоненти ефективно загнали його у коридор можливостей за рахунок звинувачень у проросійськості та розслідувань. Позиція вже сформована і залишається незмінною - санкції проти Росії, поки вона не залишить Донбас і Крим. Незрозуміло, що США можуть зараз запропонувати для пожвавлення дипломатичного та політичного діалогу навколо українсько-російської війни. Я думаю, що це пристрілочні візити. Зараз Волкер об’їде усі столиці, які причетні до цього, а потім розпочнеться формування якоїсь позиції.
- Чого варто взагалі очікувати від Волкера?
- В попередній період заяви Волкера суттєво відрізнялися від заяв Тіллерсона, який під час перебування на посадах у комерційному секторі виступав проти санкційного тиску на Росію. Позиція Волкера значно більше симпатизувала Україні та її проблемам. Це дипломат, колишній співробітник ЦРУ, який буде реалістично дивитися на те, хто є супротивником США і що потрібно зробити для нейтралізації цього супротивника. Я не сумніваюсь, що Курт Волкер - це носій менталітету, який буде дуже симпатичним українцям.
- Якщо порівняти Курта Волкера з його попередницею Вікторією Нуланд?
- Він має себе ще проявити. Він робив навіть гучніші заяви, ніж представниця Обами. Але зараз він буде йти у контексті позицій Дональда Трампа та Рекса Тіллерсона. Можна здогадуватися про його позицію як експерта, знавця регіону та проблеми. Але він як посадовець змушений буде відстоювати та захищати позицію свого президента, а не власну.
- Сторони обговорили ситуацію на Донбасі, заявили про ймовірну зустріч у Нормандському форматі. Чи варто очікувати на якісь суттєві зміни у процесі врегулювання на Донбасі? Наприклад, розширення за рахунок участі США або реалізація так званого плану президента Франції Еммануеля Макрона?
- Макрон буде дуже динамічним і буде підштовхувати діалог. Він дуже відповідально ставиться до питань європейської єдності, це пов’язане не тільки з російським впливом, а й ситуацією, яка склалася у відносинах зі США. Мені здається, що він буде дуже послідовним у підтримці канцлера ФРН Ангели Меркель. А вона до вересня - виборів у Німеччині - навряд чи зможе дозволити собі якесь новаторство, а буде реалізовувати ті підходи, які запропоновані раніше. Не думаю, що план Макрона найближчим часом спричинить серйозні зміни формату або переговорів. Швидше за все, ми побачимо активні консультації та дуже активний діалог, який за кілька місяців, не обов’язково, але дасть певний результат.
Щодо участі американців, то Курт Волкер спілкуватиметься з усіма та шукатиме спосіб впливати на ситуацію. Але я не бачу передумов для того, щоб США широко залучалися до цього напряму.
- Говорили досить багато про співпрацю в сфері енергетики. Як можна оцінювати перспективу співпраці в цьому напрямку?
- США шукають способи активізації своєї політики у Європі. Тут варто згадати візит Трампа до Польші. Вони шукають нові точки впливу. По-перше, енергетика - важлива сфера для того, щоб залишатися впливовим гравцем. По-друге, щоб нейтралізувати Росію та її вплив на європейців. Ми розуміємо, що енергетичний вплив Росії має й політичний вплив. Тому США намагатимуться грати. І це не обмежуватиметься лише Україною. Що стосується України, то здатність налагодити конструктивні відносини з американським комерційним сектором у сфері ядерної енергетики знаходиться на рівні боротьби із корупцією. Це й буде тим лакмусовим папірцем, який свідчить про серйозність намірів української сторони у налагодженні контактів зі США.
- Перед зустріччю з Порошенком Тіллерсон зустрівся з українськими антикорупціонерами, що ця зустріч показала? Цікаво, що напередодні приїзду Тіллерсона Порошенко запропонував законопроект, який скасовує е-декларування для антикорупціонерів.
- Дуже чіткий сигнал. Візит анонсували як зустріч з антикорупціонерами та президентом Порошенком. Щодо закону про е-декларування, то тут український парламент зайшов у дуже глибокі, кардинальні та принципові протиріччя не тільки з США, але й з країнами ЄС та країнами "Великої сімки", які підтримують дуже багато антикорупційних ініціатив. Вони дуже різко засудили спробу поставити в один ряд громадських діячів і державних чиновників. Якщо Україна цього не зробить (не відмовиться від е-декларування для антикорупціонерів, - "Апостроф"), то воно матиме далекосяжні наслідки.
- Тому й вирішили відіграти назад?
- Не вирішили, а прийняли рішення під тиском країн Заходу. Яке мне здається абсолютно правильним, та є в інтересах українського суспільства. Однак українська влада продемонструвала протилежний підхід - вони прийняли закон, а президент його підписав. Тому фактично відбувається зміна курсу в цьому питанні.
- Тобто нас продовжуватимуть смикати за ці антикорупційні ниточки?
- Поки ми не станемо самодостатніми в обороні, в економіці, то нас обов’язково будуть смикати як не європейці, так росіяни. Україна ж буде нав’язувати Заходу співробітництво у сфері допомоги. Ситуація продиктована реальним економічним станом України та нездатністю української влади реалізувати будь-який перспективний план розвитку економіки.
- Як факт цього візиту буде використовувати влада?
- Влада взяла курс на малювання такої широкої епічної картини дипломатичних перемог. Це буде подаватися у цьому ж плані: до нас їдуть, з нами говорять, наша позиція врахована. Але це дитячі забавки.
Буде використовуватися не стільки візит американських високопосадовців, скільки тема війни. Всі розмови навколо нових законів про зміну статусу АТО тощо. Мені здається, що це пояснюється двома причинами. По-перше, необхідністю підвищувати президентський рейтинг, впливати на патріотичних українців. По-друге, пошуком механізму відтермінування виборів, якщо така необхідність виникне. Така гра можлива. В питанні зовнішньої політики ніякої гри я не бачу - все впирається у Мінські домовленості та їх виконання.
