Окружний адміністративний суд Києва у своєму рішенні, винесеному 11 грудня, визнав незаконним дії директора Національного антикорупційного бюро (НАБУ) Артема Ситника і народного депутата Сергія Лещенка щодо розголошення ними інформації про скандально відомого американського політттехнолога Пола Манафорта. Це рішення Феміди було розцінено нардепом-"єврооптимістом" як підготовка удару по керівнику НАБУ. Втім, звучить й інша версія про те, що це може бути зовнішньополітичної грою з боку Адміністрації президента (АП). У нюансах єтой історії розбирався "Апостроф".
Українське втручання
Окружний адмінсуд виніс рішення за адміністративним позовом колишнього колеги Сергія Лещенка по фракції, а нині позафракційного депутата Борислава Розенблата. "Визнано протиправними дії директора НАБУ Артема Ситника щодо розголошення та поширення інформації про громадянина США Пола Манафорта, главу штабу кандидата в президенти США Дональда Трампа про наявність прізвища і підписів Манафорта в списках "чорної бухгалтерії Партії регіонів" в матеріалах досудового розслідування, що призвело до втручання в виборчі процеси США 2016 року і завдало шкоди інтересам держави Україна", - йдеться в повідомленні. Втім, ця тема не викликала серйозного резонансу, оскільки за часом збіглася з відновленням на посаді голови Державної фіскальної служби Романа Насирова тим же судом, а також заявою Служби безпеки України про наявність російського громадянства у членів сім'ї першого заступника голови Служби зовнішньої розвідки Сергія Семочко.
Незважаючи на це, історія зі згадуванням Пола Манафорта може мати далекосяжні наслідки. Предмет позову Розенблата – інформація про роботу американського політтехнолога на тоді ще кандидата в президенти Віктора Януковича, якому він допомагав створювати образ проєвропейського політика. Підсвітити контракт громадянина США з політиком допомогла в 2016 році "амбарний книга" Партії регіонів - інакше кажучи, її чорна бухгалтерія. Розкручували цей скандал якраз НАБУ з одного боку, і "єврооптимісти" на чолі з Лещенком – з іншого.
Для лобіста, який на той момент був главою передвиборного штабу майбутнього американського президента Дональда Трампа і його основним стратегом, ця історія мала катастрофічні наслідки. За кілька місяців до виборів він покинув кампанію, потрапивши під слідство в США. Штаб кандидата від Демократичної партії Хілларі Клінтон використовував Манафорта для атак на її суперника. У зв'язку з цим виникли підозри, що "амбарна книга" не просто так з'явилася в розпал передвиборної гонки в Америці, і це було спробою з боку президента Порошенко підіграти одній зі сторін. Втім, в АП це всіляко спростовують.
Незважаючи на галас, справу Манафорта не завадило Трампу виграти вибори. Хоча розслідування спецпрокурора США Роберта Мюллера про зв'язки Трампа і його оточення з росіянами, відзначають експерти, може привести до вкрай неприємних наслідків для нинішнього глави Білого дому. І от зараз суд раптом назвав дії Ситника і Лещенко "протиправними" і "втручанням у виборчі процеси США".
У свою чергу фігурант цієї історії Сергій Лещенко вважає невипадковим, що позов Розенблата зайшов саме до Окружного адмінсуду. За словами Лещенка, цей судовий орган підконтрольний судді Павлу Вовку, а той в свою чергу вважається близьким до впливового члена фракції БПП Олександру Грановському, якого називають одним з кураторів юридичного напряму від Банкової. Лещенко бачить в цьому зв'язок з тим, що Окружний суд "штампує" рішення у справах проти Ситника і НАБУ, а також конкретному позову Розенблата.
Борислав Розенблат
Його версія: йде підготовка до аудиту діяльності НАБУ, результати якого можуть стати підставою для звільнення його директора. "Визнання "протиправними" дії Ситника допоможе кишеньковим аудиторам винести рішення про його звільнення", - припустив Лещенко на своїй сторінці в Facebook.
Його колега по комітету з питань запобігання та протидії корупції народний депутат Ради Віктор Чумак розділяє побоювання. "В "скарбничку" аудиторів збирають негатив на Ситника. Завдання максимум при владі – прибрати його за допомогою незадовільного аудиту до 31 березня (день виборів президента України - "Апостроф"), а краще і свою людину поставити. Або – хоча б мати гарантії, що Ситник до дня голосування не виступить з викривальними документами", - прокоментував "Апострофу" Чумак, який як і Лещенко входить в число прихильників НАБУ.
Забуті аудитори
Але до цієї версії виникають питання. Справа в тому, що трійця аудиторів була укомплектована в червні цього року. Останнім перевіряючим діяльність НАБУ з волі президента Порошенко став колишній глава Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський. Два інших члени аудиторської комісії – Володимир Василенко (від Верховної Ради) і Михайло Буроменський (від прем'єр-міністра). На думку парламентських лобістів НАБУ, всі троє перебувають під впливом Адміністрації президента і можуть зіграти проти Ситника, на якого "гострить зуб" багато груп впливу в нинішній владі. Водночас Василенко виступає на круглих столах, організованих партією "Батьківщина", що може означати крен в сторону її лідера, найбільш рейтингового кандидата в президенти Юлії Тимошенко...
Однак з моменту призначення Жебрівського аудитори особливо себе не проявили на цій "ниві" і, більш того, скаржаться на розмитість повноважень і відсутність порядку проведення ревізії.
"З аудиторами все заглухло. Комісія виявилася нікому не потрібна, і немає крайнього, до кого висувати претензії", - прокоментував "Апострофу" заступник голови "антикорупційного" комітету Ради народний депутат Ігор Попов.
За його словами, аудитори внесли пропозиції до профільного комітету щодо організації своєї роботи. "Але законопроект вони подати не можуть. Плюс там космічні цифри зарплат (зараз аудитори діють на громадських засадах - "Апостроф") і неймовірна кількість персоналу. Ми їм сказали, що це все одно не пройде через Раду. А треба ще розробити методологію аудиту, чим теж ніхто займатися не хоче. На цьому все і скінчилося", - пояснює Попов нашому виданню.
У Чумака інша позиція. "Всі чудово знають, що Петро Олексійович [Порошенко] і Юрій Віталійович [Луценко] все пам'ятають... Спочатку в судах пройдуть по одній справі, потім - по іншій, наприклад, у справі [військового прокурора сил АТО Костянтина] Кулика. А потім скажуть, що у нас все є для звільнення Ситника, і ще підкріплено судовими рішеннями", - наполягає Чумак.
Питання відставки Ситника може стати аргументом у дискусіях з дипломатами західних країн, перш за все, США, які неприховано підтримують НАБУ. "На закиди про неприпустимість цього (поведінки, - "Апостроф") шахраї з президентського оточення будуть говорити, мовляв, так ми його звільняємо за те, що він незаконно впливав на вибори в США", - коментує Лещенко в Facebook.
Подарунок для Трампа
Але судове рішення може мати і зовнішньополітичне підґрунтя. На думку Лещенка, АП потрібно було таке судове рішення для поліпшення відносин з адміністрацією Трампа в період виборів, коли, як очікує нардеп, цілком можливі порушення і застосування адмінресурсу на користь влади.
Депутат Попов також бачить тут зовнішню політику. "Рішення суду по Манафорту – це пас Адміністрації США, яка бореться зі своїми демократами. Аудитори – це дрібно. Тут великі питання вирішуються. Порошенко виправляє помилку дворічної давності, коли хтось сказав, що результат на американських виборах буде іншим", - коментує депутат.
І це вкладається в канву сьогоднішніх відносин Вашингтона і Києва. "Зараз явно є комунікація і збіг інтересів. Ми бачимо рішення про визнання палатою представників Конгресу США Голодомору геноцидом українського народу, а також збіг інтересів по "Північному потоку-2", - стверджує Попов.
Однак експерт з питань міжнародної політики Микола Капітоненко, навпаки, вважає, що це занадто дрібна ставка в грі з Трампом. "Для американців це виглядає дрібно... Абсурдний характер рішень наших судів – це ознака стану української судової системи, яка просто задіяна в інтригах одних структур проти інших", - резюмує Капітоненко.
