Рішення конституційного суду (КС) щодо визнання неконституційними норм про кримінальну відповідальність за недостовірне декларування має непереконливу мотивацію, яку не можна назвати мотивацією як такою. Цим рішенням КС поставив поставив під сумнів усю систему електронного декларування, що є неприпустимим. Про це в ефірі Апостроф Live заявив голова Конституційного суду України у 2018-2019 роках СТАНІСЛАВ ШЕВЧУК.
- Яку оцінку ви можете дати рішенню Конституційного суду України щодо скасування кримінального покарання за недостовірне декларування? Це рішення викликало багато негативу не лише з боку суспільства, а вже й президент скликає РНБО, Євросоюз каже, що безвіз може забрати. Чи маємо ми право оцінювати рішення суддів?
- Звичайно ми маємо таке право після того, як рішення оприлюднене. І кожен має коментарі давати, бо це не тільки для КСУ, це і для всього суспільства важливо. І суспільство обурене таким рішенням.
Мотивація суддів непереконлива. По суті, Конституційний суд взяв на себе повноваження законодавства – визначати, наскільки це суспільно небезпечне діяння. Кримінальна відповідальність – це важливий елемент всієї системи декларування. Коли є мільйони, які не декларуються, приховуються, то практично неможливо боротися з корупцією, а НАЗК - виконувати повноцінно свої функції, які визначені законом.
- Якщо КСУ взяв на себе відповідальність, чи можемо ми говорити, що він виніс це рішення на користь тієї чи іншої політичної сили, що він не є незалежним?
- За мотивацією видно, що вона дуже специфічна. Це не можна назвати мотивацією як такою, бо я вперше з таким стикаюся.
Коли я став головою суду, основна ідея була в тому, щоб добре писати мотивацію, щоб пояснювати суспільству, які причини, які мотиви, на що посилається суд, щоб пояснити це рішення. У суду є це рішення, воно має бути зрозумілим суспільству.
Тут дуже незрозуміло саме тому, що суд каже про необхідність захисту судової влади, її незалежності. Я погоджуюся з тим, що це треба робити, але це зводиться в абсолют.
Загалом, судді в нас що – недоторкана каста? Тут дуже специфічний момент: говорячи про суди, щоб НАЗК не здійснювало щодо них контрольних функцій, вони по суті скасовують повноваження НАЗК широкого спектру для всіх державних службовців. Це загалом неприпустима діяльність.
Якщо б навіть можна було погодитися з цією мотивацією в частині судів, то КС мав би написати резолюцію, що повноваження НАЗК не стосуються лише судів, а на інших розповсюджується. Для цього в практиці суду є такі формулювання: "в аспекті" або "в цьому моменті", або "відповідно". А виходить так, що Конституційний суд обрізав повноваження НАЗК і по суті поставив під сумнів усю систему електронного декларування. Такі речі неприпустимі.
Після того, як НАЗК на чолі з новим головою Олександром Новіковим активно почало працювати в цьому напрямку і щодо суддів КСУ були складені протоколи і передані в НАБУ на предмет порушення кримінальних справ – це виглядає таким чином, що суд прискорюється саме в контексті цих подій. Це виглядає, як якась помста Конституційного суду до НАЗК.
У правовій державі так бути не може, це неприпустимі речі - якісь особисті образи переводити на державні інституції. Ми де живемо, в якій державі знаходимося?
Що стосується рішень Конституційного суду, то їх неможливо скасувати. Це загалом практика Конституційних судів, які захищають Конституцію, бо це спеціальна юрисдикція. Жоден суд не може це переглянути, і в цьому є своя логіка.
Але для цього треба відповідально ставитися до своїх завдань. Тобто є величезна відповідальність за завдання, які стоять перед суддями Конституційного суду.
Мені здається, мають бути відповідні висновки в контексті цих рішень. Бо виглядає так, що руками КСУ зноситься вся антикорупційна вертикаль, починаючи з усіх цих відомих рішень, як починати сезон, закінчуючи неконституційністю указу президента про призначення Ситника.
Це дуже специфічне рішення: індивідуальний акт вперше в історії був визнаний неконституційним. І що? Ми закінчимо тим, що буде знесений Антикорупційний суд, посилаючись на принцип верховенства права?
