Система українських судів зазнає перманентних, але абсолютно косметичних змін, починаючи з 90-х років минулого століття, і про реформу Феміди заявляв мало не кожен новий глава держави. В реальності на Банковій намагалися так чи інакше, але підпорядкувати служителів Феміди собі. Проте, довіри суспільства до закритої, де-факто кланової системі не додалося. Чи є шанс подолати головні "хвороби" суддівського корпусу у Зеленського, хоча б частково очистивши його від найодіозніших представників, розбирався "Апостроф".
Минулого тижня в конгрес-холі столичного "Президент-готель" відбувся XVIII з'їзд суддів. У Зеленського хотіли, щоб делегати відмовилися від наміру обрати чотирьох членів Вищої ради правосуддя і зробили це вже після прийняття Радою президентського законопроекту №5068, що удосконалює порядок обрання членів ВРП. Закликали почекати з обранням нових членів ВРП і КС до проведення судової реформи та встановлення прозорих процесів відбору кандидатів і країни "Великої сімки". Однак з'їзд відбувся всупереч побажанням з Офісу президента і рекомендаціям західних партнерів України та обрав чотирьох членів ВРП на свій розсуд.
Словом, суддівський корпус хоч і неоднорідний, але вчергове довів, що є "річчю в собі" - корпорацією, яка фактично не залежить ні від кого, ухвалюючи потрібні тільки їй рішення. Однією з найстрашніших "виразок" української Феміди, породжених цією незалежністю, стала вражаюча уяву клановість системи.
Незалежний розслідувальний проект "Слідство. Інфо" нарахував 226 суддівських династій в Україні. Саме представницю однієї з таких династій судді 10 березня обрали членом ВРП за своєю квотою. Інна Плахтій - дочка Бориса Плахтія, який є колишнім суддею Апеляційного суду Волинської області (тепер Волинський апеляційний суд), зараз він у відставці. Колишній голова Волинського обласного суду, Плахтій в 1987 році підписав останній смертний вирок бійцю УПА Івану Гончаруку, якому в той час було вже 62 роки. Його розстріляли за два роки до проголошення незалежності України за звинуваченням, за яке він вже відсидів термін в концтаборі і був звільнений.
Крім батька, у Інни Плахтій є сестра - теж суддя, яка працює суддею Волинського окружного адміністративного суду. Талановита дочка новопризначеного члена ВРП Катерина Троць зараз працює керівником служби інспекторів... Вищої ради правосуддя. Такий ось збіг.
Власне, таких родинних історій - цілий вагон. Представником ще більш потужного судово-прокурорського клану є суддя Госпсуду Київської області Світлана Грабець. Її чоловік Ігор Грабець працює першим заступником прокурора Київської області. Мати судді, Ольга Дьоміна, трудиться в Вищому спецсуді з розгляду цивільних і кримінальних справ, а її батько Юрій Дьомін працював заступником генерального прокурора і ректором Національної академії прокуратури. Нарешті, не можна не згадати главу цього клану, дідуся судді - Михайла Потебенька, який за часів президентства Леоніда Кучми був генпрокурором України. Тепер онучка разом з численними представниками клану продовжує служити українській юстиції та Феміді...
Ще одна суддівська династія відзначилася присутністю практично у всіх інстанціях системи господарських судів. Її глава, Володимир Якович Карабань, в 2002 році став першим головою Державної судової адміністрації - органу виконавчої влади в системі судової влади, а нині працює у Вищому господарському суді.
У 2012 році суддею господарського суду Києва стала 30-річна дружина Володимира Яковича - Карабань Яна Анатоліївна. Його племінник Владислав Сулим також працює в суді, однак, в іншій інстанції - апеляційній. Тобто, сьогодні суддівська родина Карабань фігурує в господарських судах Києва всіх інстанцій. Рішення, винесене суддею Господарського суду Києва, оскаржується в апеляційному суді, де працює суддею її племінник і потрапляє у вищу інстанцію - Вищий госпсуд, де працює її чоловік.
Ще один племінник судді Карабаня, суддя Печерського районного суду Києва - Володимир Миколайович Карабань, проявив себе в низці одіозних справ. Зокрема, він фігурував у списку 47 суддів, звільнення яких вимагав екс-президент Віктор Ющенко 2007 рік за порушення присяги. Уже після Майдану 2013-2014 року суддя Володимир Карабань затягував справу екс-беркутівця Добровольського, одного з обвинувачених у побитті автомайданівців в Києві. Дружина і два племінника судді - це ще не всі члени суддівської династії Карабань - дві племінниці Володимира Яковича також працюють в судах - поки просто помічницями. Кушнарьова (Карабань) Зоя Миколаївна є помічником судді у Вищому господарському суді, там, де працює її дядько. Сулим Ганна Володимирівна влаштована помічником судді в Київському окружному адміністративному суд. Можливо, їх також готують до суддівськой кар'єри.
Завершити огляд прикладів найяскравіших династій суддів можна скандальним колишнім головою Печерського райсуду, колишнім членом Вищої ради юстиції Інною Отрош, яка після Майдану втекла з Києва і зараз, за деякими даними, працює суддею в Криму. Її донька Інна Отрош-молодша, яка стала суддею в 26 років, працює досі суддею в Господарському суді Києва і явно розраховує стати суддею довічно.
Дочка іншого екс-члена ВРЮ і деякий час навіть голови Вищої ради юстиції, а нині - голови Ради адвокатів України, соратниці Віктора Медведчука - Лідії Ізовітової - суддя Харківського окружного адміністративного суду Олена Ізовітова-Вакім, в 2019 році успішно пройшла співбесіду і кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді в ВККС і далі служить Феміді.
Адвокат членів сімей "Небесної сотні" Роман Маселко згадував, як ще на початку роботи у справах "суддів Майдану" раз по раз натикався на ситуації, коли судді безкарно можуть ухвалювати завідомо неправосудні рішення, не переймаючись наслідками, якщо вони - родичі інших суддів. Наприклад, у одного батько був членом ВККС, а брат - суддею другої інстанції. За такої сімейної "комбінації" притягнути суддю до відповідальності - безперспективно.
Шикарною ілюстрацією того, як суддівські клани не дозволяють здійснити замах на їх владу навіть своїм колегам, які ведуть справи про узурпацію влади, є "кейс Біцюка".
У середу, 17 березня, Вища рада правосуддя (ВРП) притягнула до відповідальності суддю Вищого антикорупційного суду Андрія Біцюка, який розглядав клопотання детективів НАБУ про примусові приводи голови ОАСК Павла Вовка і шість разів дозволив цю процедуру. Дисциплінарну справу щодо Біцюка відкрили за скаргами адвокатів суддів ОАСК, які є фігурантами "справи Вовка" і підозрюються в спробах захоплення державної влади. ВРП не дозволяла арешт Вовка, але Біцюк задовольнив клопотання детективів НАБУ щодо примусового приводу Вовка до суду. В результаті, "неупереджена і об'єктивна" ВРП наклала на суддю дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
Яскрава частина законсервованої української суддівської системи - Конституційний суд , який у 2020 році фактично влаштував війну з виконавчою системою влади, паралізувавши НАЗК, скасувавши антикорупційні норми в законодавстві, тощо. На це, як і на інші "виразки" української судової системи, постійно звертає увагу Захід, пов'язуючи очищення судів та боротьбу з корупцією, які є умовами для безвізового режиму і фінансової допомоги Києву. Незадоволені існуючим станом речей і міжнародні інвестори: згідно усіх опитувань, недовіра до судів займає перше місце серед перешкод для ведення бізнесу.
Та й нинішній президент Володимир Зеленський також визнає, що "судова система в нинішньому форматі довела свою непридатність". Але, схоже, сил і бажання на те, щоб щось змінити, у нової влади не було навіть в "турборежимі" в 2019 році, не те, що зараз, каже "Апострофу" Максим Степаненко.
Володимир Зеленський у Конституційному суді
"Протистояння нової влади з суддівським корпусом відзначають наші міжнародні партнери. Відразу після зміни влади в 2019 році були помітні спроби якимись радикальними методами змінити судову систему. Але ці спроби були саботовані представниками самих суддів. Нинішнє обрання з'їздом суддів нових членів ВРП є продовженням боротьби старої суддівської системи за свої позиції. Рішення, пропоновані владою, досить жорсткі, і всі спроби провести якісь зміни на законодавчому рівні, які можна було б назвати структурними реформами, не закінчуються нічим через розбіжності в депутатському корпусі і зацікавленості частини депутатів в збереженні цієї системи. Думаю, нинішній рік ознаменується протистоянням влади як з колегіальними органами: ВРП, ВККС, так і з окремими суддями того ж ОАСК. По суті, всі спроби похитнути судову систему закінчуються досить жорстким опором, адже у суддів величезна кількість козирів в рукаві, які вони майстерно використовують ", - говорить експерт.
Через неможливість реальних зміни проблема протистояння суддів і влади загострилася до того, що Банкова і судді по суті живуть в паралельних реальностях: одні намагаються ухвалити якісь рішення, які "розконсервовують" систему, а інші або ігнорують це, або організовано чинять опір. Та й юридична чистота "реформаторських" рішень влади далеко не завжди на висоті, стверджує в коментарі "Апострофу" провідний експерт політико-правових програм Центру Разумкова Олексій Розумний.
"Прийняти якісь рішення і дати їм практичний розвиток шанс є, інша справа - наскільки вони будуть досконалими юридично і незворотними. Можна їх продавити, а завтра рішення оскаржать і переграють якось по-іншому при новій владі. Тобто, питання не в тому, щоб продавити якесь конкретне рішення, а в тому, щоб це не призвело до "роздвоєння" юридичної реальності, як це сталося з КС. Показова ситуація, яка зайшла в глухий кут: є реальність, в якій живуть члени КС, в паралельній реальності президент в своєму законопроекті пропонує розігнати КС. Судова гілка користується дуже серйозним імунітетом, та й опір є з боку суддів, які не використовують свою самоврядність для очищення, а займаються самовідтворенням", - говорить експерт.
Дещо по-іншому оцінює ситуацію щодо влади і суддів адвокат членів сімей "Небесної сотні" Віталій Тітич. На його думку, ні минула, ні нинішня влада насправді не докладали зусиль до реформування корумпованої системи судів і правосуддя в Україні.
"Судова "мафія "нічим не відрізняється від інших гілок влади, там такі ж принципи внутрішніх відносин. Реформувати суди можна, але потрібно це робити, а не займатися, як всі президенти, знищенням їх незалежності і підпорядкуванням собі. У 2014 році судді злякалися настільки, що цього вистачило б, щоб провести зміни. Але замість цього Порошенко, Філатов і Грановський (Олексій Філатов - екс-заступник голови Адміністрації президента, Олександр Грановський - колишній народний депутат від БПП, - "Апостроф"), Козьяков і Бенедисюк (Сергій Козьяков - колишній глава ВККС, Ігор Бенедисюк - екс-глава Вищої ради юстиції, - "Апостроф") просто почали перепідпорядкувати систему, яка була "в кишені" Портнова, Ківалова і Януковича, собі ", - говорить Титич нашому виданню.
За словами адвоката, нинішня влада теж насправді не хоче нічого робити для зміни ситуації, адже судді дуже добре відслідковують політичну кон'юнктуру і "тримають ніс за вітром".
"Вони дочекалися сигналу з Банкової щодо з'їзду і обрання нових членів ВРП про те, що їм нічого не буде, і тепер тролять і громадянське суспільство, і наших західних партнерів", - додає юрист.
Залишається вірити в те, що рано чи пізно українське громадянське суспільство виховає таку владу, яка не буде намагатися в ручному режимі через корупцію підпорядкувати суди собі, а очистить закостенілу українську Феміду хоча б від її найодіозніших представників. У день, коли це трапиться, українці зможуть назвати себе справді рівноправними членами європейської родини народів, яка поважає верховенство права і шанує закон. Але схоже, трапиться це ще нескоро.
