Останні затримання екскомандирів за підозрою у службовій недбалості актуалізували питання про відновлення в Україні військових судів, скасованих указом колишнього президента Віктора Януковича. Адже чи можуть цивільні суди, які роками займалися питаннями спадщини, побутових конфліктів, справами про банкрутство - виносити адекватні й неупереджені вироки військовому керівництву за неналежний захист території держави? “Апостроф” спробував розібратись у питанні.
Нещодавно ДБР та СБУ затримали колишніх командирів оперативно-тактичного угруповання “Харків” Юрія Галушкіна, 125-ї окремої бригади ТрО Артура Горбенка та 415-го окремого стрілецького батальйону 23-ї окремої механізованої бригади Іллю Лапіна. Їм інкримінують недбалість, що спричинила захоплення ворогом частини Липецької сільської територіальної громади на Харківщині у травні 2024-го. Також, за версією слідства, дії фігурантів призвели до втрати особового складу та озброєння, зірвали заходи з оборони державного кордону у зоні їх відповідальності.
Юрію Галушкіну запобіжним заходом суд обрав тримання під вартою 60 діб із можливістю внесення застави в 5 мільйонів гривень. Заставу за Галушкіна внесли, проте незабаром генерала повторно затримали - правоохоронці "виявили нові факти у справі про прорив кордону на Харківщині".
“Встановлено, що військовий командир проігнорував наявні розвіддані, оцінив наступ росіян на даній ділянці “як малоймовірний”, та відповідно віддавав накази та розпорядження підлеглим, які не відповідали реальній обстановці, що в результаті призвело до трагічних подій на лінії фронту. Через прорахунки в командуванні та самовільний відхід із займаних позицій бійців та певних підрозділів 125 обр ТрО була втрачена стратегічна ініціатива і ворог зумів заглибитися в смугу оборони бригади на відстань до 10 км, що дало їм змогу знову з артилерії обстрілювати Харків. Також в результаті таких дій лише за першу добу наступу ворога було поранено, вбито або пропало безвісти майже сотня наших військовослужбовців”, - йдеться у повідомленні пресслужби ДБР.
Також днями ДБР та СБУ затримали колишнього командира 155-ї окремої механізованої бригади Дмитра Рюмшина. Згідно з розслідуванням, він не інформував правоохоронні органи про значну кількість фактів СЗЧ під час підготовки з’єднання на території ЄС.
Війна поставила цивільних суддів перед новими задачами, не пов’язаними з крадіжками чи побутовими конфліктами. Вони повинні шукати відповіді на запитання, чи дійсно прорахунки в командуванні дали можливість ворогу заглибитися на нашій території? Який зв’язок між діями командирів та втратою особового складу та озброєння? Як командир мав діяти, щоб не допустити масових СЗЧ?
Чи можуть у цьому розібратися суди загальної юрисдикції? Принаймні, вони це пробують робили з 2014-го і напевно здобувають досвід. Проте подекуди ухвалюють суперечливі вироки. Приміром, Центральний районний суд Миколаєва виправдав солдата напідпитку, який 28 липня 2022 року під час суперечки щодо отримання форми розстріляв командира танкового батальйону 36-ї ОБрМП Євгена Чорноконя. Комбат загинув на місці. Суддя зауважив, що “такі злочини мають розслідуватись слідчими органів державного бюро розслідувань, але - не слідчими органів Національної поліції”, а “об`єктом злочину, що є предметом в межах цього кримінального провадження, є встановлений порядок несення військової служби; цей об`єкт, вочевидь, не є елементом злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України” (умисне вбивство). Тобто через неналежне здійснення етапу повідомлення про підозру людину визнали невинною у вбивстві командира.
Схоже, усе це повертає нас у дискусію про необхідність відновлення військової юстиції.
Після розпаду СРСР України успадкувала військові трибунали гарнізонів та зʼєднань. У 1993-му трибунали були перейменовані у військові суди. З того часу в Україні діяли три військових суди регіонів (Центральний, Західний і Південний) та військовий суд Військово-морських сил, у підпорядкуванні яких було 24 військові суди гарнізонів. У 2002 році ці суди були віднесені до загальних судів, а сфера їх компетенції була визначена як здійснення правосуддя в Збройних силах України та інших військових формуваннях. Як пишуть науковці О. Р. Балацька та О.П. Кучинська, тодішня система військових судів складалася з трьох рівнів: військових судів гарнізонів на місцевому рівні, що діють як суди першої інстанції; військових апеляційних судів регіонів та апеляційного суду Військово-морських сил України, що діють як суди апеляційної інстанції; Військової судової колегії, що діяла в складі Верховного Суду України як суд касаційної інстанції у справах військової юрисдикції. Судді військових судів перебували на військовій службі й мали військове звання офіцерського складу.
У 2010 році указом тодішнього президента Віктора Януковича військові суди в Україні були скасовані. “Обґрунтуванням цьому була політика демілітаризації держави, яка стосувалась як перебудови ЗСУ, так й усієї правоохоронної системи, що була підкріплена зменшенням кількості військовослужбовців загалом, незначною кількістю військових злочинів та невиправданістю фінансових витрат на утримання військових судів”, - вказують науковиці.
Тоді здавалося, що можливість втягування України у війну - не більше, ніж страшний сон. Проте він здійснився. У 2014-му 5-й президент Петро Порошенко підписав закон про створення військових прокуратур. Він також планував відновити спеціальні військові суди. “Оцінювати дії командирів у бойовій обстановці повинні військові фахівці, військові експерти і військові судді, а не цивільні. Принаймні зараз, поки йде ця жахлива підступна гібридна війна”, - зазначив він. З того часу раз по раз розгораються дискусії щодо повернення спеціальних судів, покликаних встановлювати справедливість у військових питаннях.
Нині військові експерти по-різному оцінюють потребу в поверненні військових судів. На думку Олега Жданова, усе можна залишити як є. “Суддя розглядає наявність злочину на основі матеріалів оперативно-слідчих дій, висновків експертиз. Не потрібно, щоб він був фахівцем [у військовій справі]. Плюс у нас є військова прокуратура. Ми ж так і не провели реформу й не позбавили правоохоронні органи можливості ведення оперативно-слідчих дій… За необхідності вони подають запити, можуть залучати фахівців відповідної галузі”, - каже він “Апострофу”.
Його колега військовий експерт Костянтин Машовець підтримує ідею повернення військових судів. “Вони матимуть хоча б базове уявлення про військову діяльність, бо правопорушення можуть коїтися по-різному. Недбалість до військової служби, яку інкримінують військовим - повинна бути експертиза, тактична, оперативна, стратегічна”, - зазначив він.
Андріана Фозекош, керівник практики захисту інтересів військовослужбовців АО AVER LEX, адвокат з кримінальних справ, каже: створення системи військової юстиції має як прихильників, так і опонентів і в правничих колах. Серед думок “за” циркулюють такі аргументи:
●зростання кількості військовослужбовців, ветеранів, членів родин, що прямо впливає на розширення сфери військових правовідносин при перевантаженості діючої системи правосуддя;
●забезпечення розумних строків досудового розслідування та судового розгляду;
●розуміння специфіки військової служби, статутів Збройних сил України, наявність досвіду військової служби для оцінки ситуації і належної кваліфікації кримінальних правопорушень та кваліфікуючих ознак у такій специфічній сфері;
●забезпечення оперативного збору доказів у кримінальному провадженні, що часто необхідно здійснювати безпосередньо на передовій;
●розгляд військовими судами не тільки кримінальних проваджень, а й великої кількості справ, пов’язаних з проходженням військової служби та забезпечення соціальних прав військовослужбовців.
Серед аргументів “проти”, продовжує адвокат, зазвичай наводяться такі твердження:
●створення системи органів “з нуля” та недосконалість підходів до її побудови;
●потреба у додатковому фінансуванні створення та забезпечення функціонування такої системи;
●недостатня кількість суддів у місцевих загальних судах;
●ризик карального характеру такої системи та пріоритет покарання над захистом прав військовослужбовців;
●питання щодо неупередженості та незалежності представників військової юстиції.
Введення спеціалізації суддів: як стартував процес запровадження військової юстиції
Україна як держава, що воює, потребує системи військової юстиції, каже “Апострофу” голова комітету Верховної Ради України з питань правової політики нардеп Денис Маслов. “Питання про створення військових судів варто розглядати в комплексі із запровадженням військової поліції та прокуратури, адже це складові єдиної системи військової юстиції. Проте побудова такої системи з нуля потребує значних матеріально-технічних і людських ресурсів, а також часу – конкурси та формування штату триватимуть не один рік при нинішніх умовах”, - зазначає співрозмовник видання.
У комітеті розглядаються й обговорюються із суддями, зокрема Верховного Суду, різні моделі військових судів. “Як проміжне рішення, нещодавно Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект №10301, який передбачає запровадження спеціалізації в місцевих судах для розгляду справ про військові та воєнні злочини. Це дозволить окремим суддям зосередитися на цій категорії справ, отримати глибші знання, досвід і проходити більш предметне навчання в Національній школі суддів України за допомогою міжнародних партнерів. У подальшому ці судді зможуть бути призначені у нові військові суди за спрощеною процедурою, адже вони вже будуть готовими військовими суддями. Така модель є більш реалістичною в нинішніх умовах і дозволяє нам використовувати наявні ресурси ефективніше”, - переконаний нардеп.
Водночас, як наголошує Андріана Фозекош, у цій моделі важливо врахувати наявність достатньої кількості суддів у місцевих загальних та апеляційних судах і їх високу завантаженість.
Утім, зі спецсудами чи без них, небезпека політичних рішень стосовно військових буде завжди, каже “Апострофу” політолог Віталій Кулик, “особливо, коли треба на когось покласти відповідальність за провали на фронті, або коли вони дійсно є, чи прикрити популярних офіцерів”. “Ми бачимо, як функціонує система в цілому, - міркує співрозмовник видання. - Бачимо кризу судової системи, правоохоронних органів. Тому треба перезапускати всю систему, а не просто переодягати суддів з мантії в однострій”.
