Епопея з децентралізацією в Україні триває вже більше п'яти років і поки що далека від завершення. Як це часто у нас буває, стара система роботи органів місцевого самоврядування руйнується, а нова де-факто поки ще не народилася. З якими проблемами доведеться зіткнутися Володимиру Зеленському та його команді, коли в Україні по-справжньому з'явиться інститут префектів і чи загрожує нам вакуум влади після місцевих виборів? Про складнощі, пов'язані з децентралізацією, читайте в матеріалі "Апострофа".
Реформу запустив стусан від МВФ
Про необхідність децентралізації в Україні говорили багато років. Такі обіцянки давали і "помаранчеві", і "біло-блакитні", але ні в тих, ні в інших руки до цього не доходили. Ідея віддавати більше влади і грошей на місця прекрасно продавалася під час передвиборчих кампаній, але після цього все "чомусь" гальмувалося.
Процес запустився тільки в 2015 році. Лише тому, що вимога провести територіальну реформу в Україні була однією з ключових в списку вимог МВФ при наданні нам чергового кредиту. Насилу, але Кабмін Яценюка все ж дав старт реформі, яку продовжив вже наступний прем'єр Володимир Гройсман.
Згідно з ідеєю, в Україні повністю змінюється система управління на місцях:
- основа - об'єднані територіальні громади (ОТГ), куди входять прилеглі міста та села. Були розроблені спеціальні критерії, що включають в себе кількість населення, дітей, шкіл, лікарень тощо для кожної тергромади;
- громади формуються в округу (від 10 до 15 ОТГ в кожному), які замінять собою райони. Керувати ними будуть районні префекти, що призначаються президентом. Таким чином посаду глав районів скасовується. Кількість районів теж сильно зменшили;
- З округів формуються області, якими керуватимуть вже обласні префекти. Вони замінять собою глав ОДА;
- 60% податку на дохід фізичних осіб, плата за адмінпослуги, освітня і медична субвенції повинні будуть зараховуватися до бюджетів місцевого самоврядування.
Низи не змогли, тому включилися верхи
Спочатку на місцях дозволили самостійно визначати розмір і склад територіальних громад. Окремі села змогли доволі швидко між собою домовитися і подати проекти в Кабмін. Якщо там все відповідало заданим критеріям за кількістю населення, наявністю інфраструктури, то громадам давали добро на об'єднання.
Але потім цей процес зупинився. В одних місцях села не могли домовитися через конфлікти між нацменшинами, в інших - заважали інтриги місцевих латифундистів і бізнесменів, по-третє, людям не вистачало бажання та розуміння того, чому їм взагалі потрібно з кимось об'єднуватися. І нарешті, сама влада в Києві свідомо гальмувала деякі з проектів ОТГ - політичні ігри на центральному рівні ніхто не відміняв. Таким чином, до кінця президентства Петра Порошенка в Україні сформувалися 923 територіальних громади з 1406 запланованих.
Село в Карпатах
Процес загрожував затягнутися на роки, що поламало б всі плани. У верхах розуміли, що повинні закінчити територіальний поділ за кілька місяців до місцевих виборів, щоб 25 жовтня 2020 роки люди по всій Україні могли проголосувати вже за нову місцеву владу. Інакше все могло піти шкереберть.
"Ми всі у фракції розуміли, що без втручання вони будуть об'єднуватися ще роками. Тому в квітні дали Кабміну Шмигаля право затвердити всі територіальні громади в примусовому порядку. У травні вони це зробили, а потім ми проголосували за новий поділ. Це викликало певне невдоволення на місцях, подекуди люди навіть виходили бунтувати та приїжджали до Києва, але інакше було неможливо", - розповіло "Апострофу" джерело в фракції "Слуга народу".
"Значна частина ОТГ була вдало сформована. Але на завершальній стадії, виходячи з необхідності прийняття документа, ми десь, дійсно, цей процес прискорювали. Але завжди на базі позиції обласної державної адміністрації, яка і формувала той чи інший перспективний план об'єднання ОТГ" , - пояснював в інтерв'ю міністр розвитку громад і територій Олексій Чернишов.
"Відбувається повний хаос"
Парадокс ситуації в тому, що попри продовження реформи, в країні досі немає відповідної законодавчої бази, яка б закріпила її основні положення. В середині грудня 2019 року Зеленський вніс на розгляд парламенту невідкладний законопроект про децентралізацію, який розкритикували буквально всі.
Росія обурювалася через відсутність згадки особливого статусу ОРДЛО, Захід переживав через те, що "законопроект не зміцнює права громад", а у Верховній Раді не могли домовитися між собою через повноваження префектів. Логічно, що після такого шквалу критики законопроект про децентралізацію пішов на доопрацювання і поки ще навіть у президентській фракції не впевнені в тому, коли його все ж таки приймуть.
"Спочатку планувалося, що законопроект подадуть в Раду до кінця березня, а проголосувати зможуть на початку вересня, на початку цієї сесії. Але потім почалася епідемія коронавірусу, все спілкування перейшло в режим онлайн, з'явилася купа нових проблем, тому все затягнулося. Я думаю, що десь ближче до зими його можна чекати, потім ще треба буде отримати вердикт КСУ і тоді вже можна проголосувати в першому читанні. тобто в найкращому випадку законопроект про децентралізацію можуть повністю ухвалити вже на наступній сесії. Реально - ближче до літа. Але ще потрібно зібрати 300 голосів", - пояснив нам співрозмовник зі "Слуги народу ".
Верховна Рада
"Не вирішено питання з районними радами, не доведене до кінця об'єднання територіальних громад - парламент затягнув до останнього. Це було свідченням того, що ми спостерігаємо повний хаос в законодавчій області. Яскравий приклад - той же закон про вибори", - говорить в коментарі "Апострофу" генеральний директор Комітету виборців України, політолог Олексій Кошель.
З префектами - бардак
Ніхто з опитаних нами експертів і навіть співрозмовників в Раді не зміг точно сказати, що буде далі з префектами - одним з наріжних каменів децентралізації. По-перше, багатьох бентежить реальна загроза дуалізму влади: префекти призначаються і звільняються президентом, але за поданням Кабміну. Тобто фактично вони можуть бути підпорядковані відразу двом інститутам, хоча повинні підкоряться тільки Кабміну, оскільки саме уряд в Україні є вищою гілкою виконавчої влади. При цьому реально - префекти будуть "смотрящими" саме від президента. Оскільки уряд може тільки ініціювати його призначення або звільнення, а вже глава держави буде сам вирішувати - розглядати його чи ні.
По-друге, багатьох хвилює те, що префекти на місцях зможуть блокувати будь-яке рішення місцевої влади. І це вже пряма загроза тієї самої децентралізації, заради якої все і проводилося. Фактично префекти отримують можливість за рішенням президента відстороняти від повноважень будь-якого голови громади або ради.
"Загроза протиріч між префектами і місцевою владою безумовно є. Все залежить від того наскільки якісно буде прописана законодавча база, щоб мінімізувати наслідки цих конфліктів", - вважає політолог Кошель.
І тут ми переходимо до найголовнішого питання: всі глави РДА і ОДА в найближчі місяці будуть перебувати в абсолютно підвішеному стані, оскільки ніхто точно не знає, коли Верховна Рада збереться проголосувати за законопроект про префектів. Про підготовку документа говорили ще в середині минулої весни, але про рухи в цьому напрямку поки що немає навіть чуток. Найімовірніше, його будуть виносити на голосування не раніше, ніж доведуть до пуття президентський законопроект про децентралізацію. А статися це може дуже нескоро.
Очевидно, що децентралізацію все ж доведуть до кінця, однак перед цим країні доведеться пережити не один місяць турбулентності і непорозумінь. Поки ж після створення нових "укрупнених" райрад - з абсолютно змазаними повноваженнями - Києву доведеться перезавантажувати весь напівживий інститут глав райадміністрацій - тепер уже з урахуванням їх укрупнення. Що загрожує новими серйозними розбіжностями, тяганиною і скандалами, а також втратою контролю над ситуацією в регіонах...
