Росія продовжує активну мілітаризацію в окупованому Криму. Окрім збільшення присутності військової техніки, кремлівська влада заселяє український півострів військовими, яких заохочують залишатися в Криму якнайдовше. Основна увага колонізаторів нині зосереджена на Севастополі та Сімферополі, але така ж доля чекає на все узбережжя Криму. Навіщо Росія мілітаризує Крим, що робити з "гостями" після деокупації півострова, та які результати приніс перший саміт "Кримської платформи" - в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів юрист-міжнародник, постійний представник президента в АР Крим у 2017-2018 роках БОРИС БАБІН.
- Росія продовжує активно проводити мілітаризацію Криму. Наскільки це серйозна проблема? Чи, можливо, цей вплив трохи перебільшено?
- Скажімо так, півострів використовується Російською Федерацією саме як плавучий авіаносець і військова база. Півострів має певне значення, бо дозволяє російським комплексам, які були дислоковані там, збільшувати зону ураження далі на територію Європи. Також він дозволяє російському флоту мати доволі зручне базування у Севастополі та інших пристосованих бухтах. Це для них величезний плацдарм для дій у Середземномор’ї, який вони зараз можуть використовувати максимально.
Крім того, не забуваємо, що в Росії демографічна криза. Вони отримали в Криму джерело для своєї протиправної мобілізації. Це сотні тисяч призовників, які фактично залучаються до лав агресора. Це для них також сьогодні є величезним ресурсом.
- Є й інша проблема. Росія постійно відправляє на переселення до Криму своїх людей. Насамперед військових, яких стимулюють до того, щоб потім залишитися мешкати в Криму. Фактично ми отримаємо таку історію, що десь за 10 років у Криму залишаться лише росіяни.
- Так, окремі райони Криму вже сьогодні є зоною масової колонізації. В першу чергу, це стосується Сімферополя та Севастополя – двох міст, які є центрами так званої управлінської діяльності Росії і, відповідно, економічної діяльності, і, звісно, мілітаризації.
Також мішенню для колонізації є південне узбережжя Криму. Тобто ця проблема існує. На неї слід реагувати, адже це буде продовжуватися і посилюватися.
- Україна в юридичній площині може цьому завадити? Можливо, якось точково діяти на людей, які туди їдуть?
- Точково – не має жодного сенсу. Слід ухвалювати законодавство, яке визначає долю цих осіб після деокупації. Ми маємо чітко сьогодні визначити питання, насамперед статусу нерухомості, яка побудована в Криму за часи окупації.
Ми маємо чітко встановити механізми видворення осіб, які там незаконно проживають.
Ми маємо сьогодні пропрацювати відступи від зобов’язань за міжнародними угодами в сфері прав людини за спеціальною процедурою, яка існує і передбачена міжнародним правом. Бо ми не можемо просто так висилати без рішення суду значну кількість людей.
Міжнародне право передбачає іншу процедуру в умовах конфліктів. Тому ми маємо ці процедури застосувати, законодавчо передбачати, визначати уповноважені органи. Але за сім років ми це не зробили. Законом у нас це не встановлено. Сьогодні є черговий законопроект про так зване перехідне правосуддя. Там є багато добрих норм, але і в ньому, на жаль, це питання оминається.
- Не можемо не запитати у вас про "Кримську платформу". Оцініть, як усе відбулося.
- Все лише почалося. Ми не можемо оцінювати те, що щойно почалося.
- Питання про перший саміт.
- Перший саміт був установчим. Його завданням було започаткувати цю діяльність. І це завдання виконано. А якими будуть хоча б проміжні результати, ми можемо дізнатися через пару років.
Але! Основний політично-інформаційний захід відбувся. Тут уже наші вороги нічого з цим зробити не зможуть. Наше завдання – успішно реалізовувати те, що має бути реалізовано в рамках "Кримської платформи", те, що ми повинні зробити. Повторюся, це був лише установчий саміт, який визначить порядок денний на майбутнє.
