Ситуація навколо Благовіщенського храму в місті Коломия, що на Івано-Франківщині, поволі виходить за межі локального конфлікту. Щодо протистояння між Українською православною церквою Московського патріархату і Українською греко-католицькою церквою за право володіти цією старовинною культовою спорудою вже висловились високі чини обох конфесій.
Окрема велика стаття щодо коломийських подій вийшла на сайті Союзу православних журналістів. Там представників духовенства, що виступають за позбавлення УПЦ МП прав на Благовіщенську церкву, звинуватили у розпалі міжконфесійної ворожнечі, зазіханні на законну власність УПЦ МП і провокуванні фізичних сутичок. Побіжно автори статті не тільки звинувачують "так званих капеланів" у здійсненні злочинів, але й вкотре наголошують на винятковій канонічності УПЦ МП – на противагу решті діючих в Україні конфесій.
Інша сторона конфлікту, яку представляють громадські активісти і капелани УГКЦ, стверджує: на храм УПЦ МП прав не має. Та й взагалі, мова – не про міжконфесійні розбірки. Мова – про пропаганду ідей "русского мира" у воюючій країні і знищення унікальної архітектурної і духовної пам’ятки. Про причини і хід конфлікту, про знахідки, зроблені в храмі, і "православних тітушок" "Апострофу" розповіли лідери протесту, капелани УГКЦ МИКОЛА МЕДИНСЬКИЙ та МИХАЙЛО АРСЕНИЧ.
- Наскільки я зрозуміла з викладених в інтернет відеороликів та з публікацій у ЗМІ, суть конфлікту полягає в тому, що колись цей храм належав Українській греко-католицькій церкві, а потім його передали Українській православній церкві Московського патріархату. Але ця передача відбулася ще в 1990-х роках. А сутички, намети біля храму, суперечки і решта почалися лише 17 жовтня. Чому так?
Микола Мединський: Справа в тому, що у 1990-х роках вони (представники УПЦ МП, – "Апостроф") зайняли Благовіщенський храм з такою домовленістю: будуть там, поки не побудують власну церкву. Зрозуміло, що це було ще до війни, тоді були якісь економічні відносини з Росією, толерування російських інтересів (в тому числі, і російської церкви) і таке інше. Але коли вони побудували храм на Кірова і пізніше – монастир на об'їзній дорозі, виявилося, що ніхто не збирався повертати нам храм, який є архітектурною пам'яткою нашого народу. Більше того – вони його знищили.
- Знищили?
М.М.: Так, вони його знищили. По-перше, вони поклали на верх куполи, як це заведено в московській церкві, помалювавши їх в синій колір. По-друге, всередині в храмі все нині оббите фанерою, під якою, як ми здогадуємося, були настінні розписи. Поверх ДВП десь щось намалювали, десь щось приліпили...
Чому на цей момент? Тому що зараз, коли йде війна між Росією і Україною, перш за все, недопустима діяльність будь-якої організації, котра має свій керівний центр в державі-агресорі. Тому обурена громадськість Коломиї вирішила починати одну з таких організацій видворяти. Бо так звана УПЦ, яка не є українською церквою, а є лиш метрополією РПЦ, займає чільне місце як ідеологічний рупор пропаганди "русского мира".
- Можливо. Але я досі не розумію, чому це стало очевидним для обуреної громадськості саме 17 жовтня, коли почалася безстрокова акція біля будівлі храму. Що стало поштовхом?
М.М.: 17 жовтня прийшли громадські активісти і поставили на території храму намети, почалися служіння... Насправді ж акція почалася ще 4 червня, коли наші священики на Зелені свята (День Святої Трійці, - "Апостроф") увійшли у храм, відслужили літургію. А після за погодженням із поліцією храм було опечатано. Бо треба було шукати винних у знищенні нашої духовної та архітектурної пам'ятки і притягувати їх до відповідальності. Щоб ви розуміли, Благовіщенську церкву ЮНЕСКО відмовилася брати на облік, бо всередині – просто жах. Там наразі нема що брати на облік...
- Через фанеру і пофарбовані бані? Чи там ще якісь є пошкодження?
Михайло Арсенич: Справу щодо руйнації цього храму розбирає комісія ЮНЕСКО. Чому ми зверталися саме туди? Бо цей храм – це одна-єдина дерев'яна пам'ятка архітектури гуцульського мистецтва, яка збереглася до нашого часу з 16 століття.
Ми навіть з 20-го не маємо таких пам'яток архітектури, якою є ця Благовіщенська церква. Саме тому ми і звернулися до ЮНЕСКО, щоби вони надали свою оцінку знищенню цієї пам'ятки. І отримали від них висновок комісії.
Ми також звернулися з проханням вжити заходів, аби не допустити знищення пам'ятки, до міністра культури Євгена Ніщука.
Але чомусь від цього так званого патріота за 4 місяці ми не отримали жодної відповіді. Хоча якщо терміново не вжити заходів для захисту цієї пам'ятки архітектури, впродовж двох, максимум трьох років вона впаде. Бо вона прогнила повністю. І це найбільша проблема.
Там все розкрадено або знищено. Найбільша втрата – кам'яна скульптура Пінзеля з його підписом – чи не єдиний його такий твір, бо Пінзель не працював з каменем... Нема голови, статуя розрубана натроє. Це вже всі сфотографували. Навіть представник ОБСЄ приїздив – правда, фотографував своєрідно, бо був настільки п'яний, що не годен був утримати фотоапарат у руках. Але маємо те, що маємо. На превеликий жаль, європейці часом теж дивляться на світ московськими очима. Починаючи з пляшки.
- Крім понівеченої скульптури Пінзеля, які ще руйнування зафіксовано?
М.А.: Вони, перекриваючи церкву, лишили – я думаю, що все-таки спеціально – отвори, аби потрапляла вода, дерево згнило, церква впала – і ніхто би не мав до них претензій, а вони автоматично могли побудувати на цьому місці нову будівлю.
- Чому гадаєте, що там був умисел?
М.А.: Бо там явно видно, що все-таки отвір лишили спеціально на самій кутовій стіні, аби вона зогнила.
М.М.: Більше того, коли почалися ці протистояння і ми потрапили всередину – знайшли там дуже багато цікавих фактів.
- Наприклад?
- Перш за все, у паламарці на чільному місці ледь не як святиня зберігався конверт з листом від керівника Івано-Франківської руської общини Волкова.
У 2009 році він цим листом повідомляв тодішньому настоятелю про те, що написав статтю відносно ситуації навколо храму і розмістив у кількох виданнях. Зокрема, у виданнях тих політичних сил, які є з московською церквою єдині у дусі. Це газета "Комуніст" – що доводить, що в московської церкви є активна співпраця з богоборницьким та антиукраїнським режимом, тобто комуністичною партією. І газета "Русский вестник", що видається Руською общиною – ще одна кровожерлива, антиукраїнська, українофобська організація. Нормальній людині соромно було б не те що статтю на свій захист там виставляти, а навіть щоб про неї згадували в таких виданнях. Але для них це нормальне явище.
- Виходить, якщо ще в 2009 році доводилось писати статті на підтримку позицій УПЦ МП, конфлікт існував ще тоді?
М.М.: Звісно! Громадськість завжди обурювалася, бо весь час з їх боку були антиукраїнські закиди. Більше того, навіть антихристиянські речі спостерігалися. Люди ж на те звертали увагу. Люди ж на те реагували. Ну і, відповідно, вони якось намагалися захистити свою позицію.
- Ви сказали – "знахідки". Знайденим листом справа не обмежилась?
М.М.: Абсолютно. Ми ще чимало цікавого там познаходили. Вони (представники УПЦ МП, – "Апостроф") постійно кричать, що не мають жодного відношення до російської церкви і Росії загалом. А ми знайшли в захопленому ними храмі ікону Миколи Другого (Кривавого).
Більше того, в храмі досі стоїть велика таблиця з переліком зобов’язань прихожанам московської церкви, як правильно сповідатися. І там є пункт: якщо відбулася спільна молитва – молитва, навіть не якесь служіння спільне – з прихильниками Київського патріархату чи Греко-католицької церкви (як вони пишуть – "уніатами"), чи вірянами інших якихось конфесій – це не те що є гріхом (це само собою у їхньому розумінні), це веде до відлучення від Церкви загалом.
- Нічого собі! Не перебільшуєте?
М.М.: Анітрохи. Це досі висить на стіні – ми його поки не зняли. Далі виявилося ще веселіше. Коли ми придивилися до ікон, які висіли на хорах, побачили, що на одній з них був зображений чорний ангел, котрий домінував над усіма, хто входив чи виходив з храму. Це показує їхню внутрішню сутність.
Але найцікавіше – вони весь час кричать, що не втручаються у політику. Московські попи, які приїздили разом з "тітушками" до храму, в розмові зі мною викрикували: "Це ви, це ви, це на вашому Майдані все розпочалося! Ви на Майдані вбивали людей!" І тому подібне. Коли запитуєш у них, чи знають вони, що в Україні йде війна, мурчать щось незрозуміле. Коли цікавишся, чи визнають Росію агресором, що напав на українську землю, навперебій репетують: "Ми цього не знаємо, ми в політику не мішаємося".
Але одна наша знахідка – ще одна ікона, котра там же, на хорах, поряд з чорним ангелом стояла – доводить, що це брехня. На тій іконі зображений голий [третій президент України] Віктор Ющенко з голими жінками у пекельному вогні.
І це, гадаю, яскраво ілюструє їхню позицію і під час першого Майдану, і під час Революції гідності. Та й в цілому показує, як вони "не вмішуються" в політику.
- Я не зовсім розумію один момент. Ви кажете, що з червня храм було опечатано. А потім розповідаєте, що зайшли всередину і знайшли там лист, ікони, решту… Виходить, ви порушили закон, коли відчинили двері? Чи їх відчинили до вас?
М.М.: Дивіться. Церква дійсно була закрита. Але під самим храмом почергово проводилися служіння. В певні години службу проводила УГКЦ, на яку сходилися віряни і прихильники. В інші години служили священики московської церкви – і на ті служби теж сходилися їхні віряни і прихильники.
Але після того, як суд зайняв антиконституційну позицію, підтримавши московську церкву і засудивши фактично діяльність поліції Коломиї, а з нею – і всіх нас, ми зрозуміли: поки законодавство не працює, своє слово мають сказати активісти. Так почався Духовний Майдан.
- То хто відчинив опечатані двері? Як ви зайшли всередину?
М.М.: Справа в тому, що ніхто не зривав ніяких печаток, ніхто не зривав ніяких замків. Зранку, коли активісти в палатках прокинулись, двері були прочинені. Хтось з хлопців помітив це, коли священики готувалися до служби перед дверима. Коли ми пересвідчилися, що це дійсно так, ми зайшли в храм. Хто це зробив – чи це чудо Господнє або, може, це було намагання московитів увірватися до храму вночі, поки всі спали – важко судити.
- Увірватися – а на ранок піти? В церкві ж нікого не було, коли ви зайшли?
М.М.: Нікого. Ми – прихильники думки, що це чудо. Бо на нічні чування після розбиття палаток лишалися не тільки ми, але й ікона Богородиці Єднання, яка стояла якраз перед дверима. Як воно відбулося насправді, ми не знаємо, бо ми того не бачили. Але оскільки не було ні печатки, ні замків на дверях, ми увійшли і почали молитися.
- Прихожанам та священикам УПЦ МП ви даєте можливість зайти в храм?
М.М.: Ні. Прихильників Московського патріархату наразі на подвір’я навіть не впускаємо. Точніше, священиків не впускаємо. Але всіх же в обличчя не знаєш. Тому коли їхні прихильники ставали під храмом і просто молилися – ми тому не заважали. Не пускаємо на територію храму лише священиків з громадою.
- А що за історія з "тітушками", яких начебто звозять представники УПЦ МП?
М.М.: Була інформація, що приїздили з Почаєва, з Верховинщини, з ближніх теренів. А вже після того московський єпископ Тихон (Івано-Франківської єпархії УПЦ МП, – "Апостроф") кинув заклик до агресивних вірян УПЦ МП. Він дав благословення підтягуватися всім вірним московській церкві з усіх теренів до Благовіщенської церкви, щоб протистояти українським патріотам, які намагаються вберегти цю унікальну сакральну пам’ятку. Фактично Тихон відкрито закликав до громадських протистоянь.
А ми за час, відколи почалася громадська акція, стали свідками дуже цікавого явища, просто на рівні чуда. Відтоді як ми видворили московинів остаточно з подвір’я храму, в купольній системі почали відновлюватися знищені ними ікони. Коли я вперше це помітив, їхні обриси ледь виднілися. Але вже до вечора того дня ці образи було видно чітко, наче хтось крейдою їх промалював.
- То, можливо, хтось і промалював? Бо дійсно дуже схоже.
М.М.: Вони відновлюються в купольній системі. Туди неможливо дістатися без спеціальних приладь – а нічого такого в церкві й близько нема. Тому щось домальовувати ніхто б не зміг навіть чисто фізично. Навіть якби й захотів для чогось. Отака дивна ситуація. Певно, Господь дає чудо у деякій мірі. Там Богородиця відновлюється, архангели… Дуже цікаво.
- Повернімося до "тітушок".
М.М.: Там навіть на відео зафіксовані ті моменти, де ми з ними спілкуємося мило.
Яким чином вони збиралися? Коли ми вже підійшли до них з представниками відповідальних державних органів, один з їх очільників, молодик з Богородчан, у відповідь на запитання, що вони роблять біля Благовіщенської церкви, сказав, що вони прийшли помолитися. Коли ж у нього запитали, чому вони не помолилися в себе вдома, а з Богородчан приїхали молитися аж сюди, він під психологічним тиском уже з усіх боків зізнався. "Нас, - каже, - священик попросив приїхати сюди і підтримати". Ось так.
- А священики як пояснювали свій приїзд?
М.М.: Що вони прийшли суто мирно помолитися, що мають на це право. Що вони в політику не вмішуються, що виступають проти будь-яких агресивних дій, але водночас навіть не здогадуються, що в Україні йде війна і що агресором є Росія. В такому дусі. Традиційна їхня калька, поширена по всій Україні.
Але найстрашніше – оті жіночки-вірянки УПЦ МП. То взагалі жахіття. Це якісь посоловілі очі, крики: "Їдьте в Америку мити там задні місця". Я не хочу просто повторювати те слово, яке вони викрикували. Це крики щодо того, що "ми – це єдина канонічна церква, всі інші – це розколи, всі інші – погані, а от ми єдині – хороші". Я тоді навіть не витримав і поцікавився в такої "матрьошки": "Може, якщо весь світ поганий і лиш ви – хороші, варто задуматись? А раптом все навпаки?"
- На одному з відео хтось з ваших соратників кинув фразу, що є ризик, що церкву взагалі можуть спалити. Звідки такі побоювання у вас?
М.М.: А нам таке пообіцяли. Це не зафіксовано на відео, здається, але в розмовах звучало: "Ми прийдемо зі зброєю, будемо себе захищати. Ми тут вас спалимо". Так нам відповідали на питання про те, чого вони приходять до церкви. Вони кажуть, що мають повні права, що виграли суд, мають зброю – і зі зброєю будуть себе захищати. "Ми вас тут спалимо", - те, що я чув особисто.
- Це прихожани таке казали?
М.М.: Так. Якраз оті так звані московські віряни.
- Ви вірите, що ці слова можуть виявитися чимось більшим, ніж пустими погрозами, сказаними в запалі?
- Зважаючи на те, що їхня поведінка абсолютно неадекватна, все може бути. Принаймні, на Майдані ми вже бачили, що "тітушки" можуть прийти зі зброєю. Тим більше, тут же випадок безпрецедентний, коли від них (УПЦ МП, – "Апостроф") на Західній Україні забирають таку древню святиню. Причому у місті. Бо Київський патріархат у них досі забирав лиш церкви у селах. Зараз, поки йде це протистояння в місті Коломия, у селах Городенківщини громади, розуміючи, що УПЦ МП є фактично прислужниками московської імперії, почали масово переходити в Київський патріархат.
Тому – все може бути. Звісно, Москва просто так не відступить. Москва буде тиснути на (митрополита УПЦ МП, - "Апостроф") Онуфрія, Онуфрій буде тиснути на Тихона, а Тихон буде тиснути на своїх "тітушок", щоб ті використовували всі можливі методи, аби не віддати святиню.
- Скільки прихожан є у цій церкві? Маю на увазі прихожан УПЦ МП?
М.М.: Саме у цій церкві – небагато. Річ у тім, що частина людей дійсно навіть не задумувалась над тим, що це – московська церква. Частина людей чули, що це – Українська православна церква, то йшли собі і молилися. Відповідно, коли ми почали говорити правду про так звану УПЦ МП, вони почали кричати, що ми розпалюємо міжконфесійну ворожнечу. Бо після цього частина їхніх прихожан перейшла до УПЦ КП, частина почала приходити до нас, на служіння, які проводять греко-католики.
Але частина людей, котрі були ядром, залишилися там. Втім, у більшості люди, котрі приходили щодня під храм на їхні служби від червня і до початку Духовного Майдану, то вже навіть не прихожани Благовіщенської церкви. То прихожани їхньої церкви, що на об'їзній, хоча вона належить навіть не до Коломиї, а до Синяви, і їхньої церкви, що в центрі, на Кірова. Цю вулицю в рамках декомунізації давно перейменували на Лесі Українки. Але московській церкві Кіров більш притаманний і пасує.
До речі, ще один момент: цей монастир, що на об'їзній, стоїть в 300 м від злітної полоси військового аеродрому. І там, на монастирі, є камери. Тобто будь-які дії на аеродромі, будь-який зліт чи посадка будь-яких літаків контролюються тими, хто знаходиться в монастирі. А у нас є інформація, що там навіть зараз патрулюють сепаратисти.
Але повернемося до Духовного Майдану. Власне, прихожани цих двох церков і ходили до Благовіщенського храму. А для більш масових заходів привозили людей з Чернівеччини, Верховинщини, Косівщини. Навіть з Почаєва автобус був.
- Активісти перебувають біля храму цілодобово?
М.М.: Так. Активісти – патріоти Коломийської громади та навколишніх прилеглих територій – патрулюють як вдень, так і вночі. Також проводяться богослужіння. І нині ми вирішуємо, чи варто обмежувати вимоги акції питанням тільки Благовіщенської церкви, чи ставити питання щодо всіх тих парафій, котрі висловили бажання вийти з московської церкви і влитися в лоно чи то Київського патріархату, чи то Греко-католицької церкви.
Крім того, аби зрозуміти, що відбувається в місті Коломия, ми – активісти громадських організацій "Шлях єднання", "Військові капелани", "Чорна сотня", "Самооборона Майдану", яка ще збереглася в Коломиї, та інших організацій, що долучилися до Духовного Майдану – плануємо написати звернення до всіх політичних партій, всіх громадських об’єднань та державних чиновників Коломиї. У зв’язку з останніми подіями, а саме тим, що є докази тісної співпраці московської церкви з антиукраїнськими політичними силами, ми хочемо знати чітку позицію кожного з представників політичних сил, громадського сектору і державних чиновників відносно злочинних діянь Московського патріархату як ідеологічного рупора "русского мира", а також пропагування УПЦ МП активної діяльності "русского мира" в місті Коломия. Поки що тільки Коломиї. Бо далі ми будемо пропагувати це на теренах всієї України.
Тобто ми вимагатимемо, аби всі ці люди висловили свою підтримку чи осудження подібної діяльності УПЦ МП. Відповідно, ми за собою залишаємо право позицію певних осіб з осудження дій "русского мира" тут, на наших теренах, висвітлювати в мережі. Причому не тільки підтримку. Мовчання та ігнорування цієї заяви ми будемо розцінювати як підтримку злочинного "русского мира".
- Це вже схоже на ультиматум.
М.М.: Насправді наша позиція є наступною. Ми не переслідуємо московську церкву за конфесійною приналежністю. Але оскільки в Україні йде війна з Росією, ми проти будь-якої діяльності та й взагалі присутності в нашій державі будь-якої організації, керівний орган якої знаходиться в країні-агресорі, тобто в Росії.
До якого часу? Доти, поки не закінчиться війна. Це перше. Друге – поки Росія не визнає свої злочини. Поки вона не принесе всесвітнє покаяння за вчинені перед українським народом та іншими народами світу злочини. Поки Росія не компенсує ті збитки, яких завдала нашому народові своїми агресивними діями. Допоки вони не відкриють архіви злочинців минулого, не покарають злочинців сьогодення. І поки російська церква не візьме притаманну їй назву – Російська православна церква в Україні – і не перестане обдурювати народ, називаючись Українською православною церквою.
От коли би це все відбулося – ми були би готові подати руку християнської любові російському народові. Але коли би це відбулося – це був би інший російський народ. І за останні 800 років щось подібного не спостерігалося.
- Тобто такою є кінцева мета нинішньої акції? Припинення, заборона чи обмеження діяльності УПЦ МП хоча би на території Коломиї? І до того ви розходитися не збираєтесь?
М.М.: Саме так.
- А скажіть, як бути з майном, яке було в храмі? Чи плануєте повертати його власникам?
М.М.: Їм сказали, що якщо там є їхні особисті речі, хай прийдуть і заберуть. Ми готові віддати їм ікону Миколи Кривавого – бо вже зафіксували цей факт. А от ікони з чорним ангелом і голим Ющенком віддавати не плануємо, бо це яскравий доказ їхньої не тільки антихристиянської, але й антиукраїнської діяльності. Тому ці артефакти поки залишаться у нас. Можливо, ми передамо їх народному депутатові Юрію Тимошенку, який має під’їхати сюди, до храму, зафіксувати ці факти і, можливо, візьме ці речі на зберігання. Аби вже на офіційному рівні можна було доводити злочини московської церкви.
Я також написав на сторінці Віктора Ющенка про виявлений факт. Якщо йому цікаво – хай приїде, подивиться і теж якось відреагує. Це ж все-таки образа особи. Було би дуже цікаво, щоб Віктор Андрійович подивився, як він виглядає в оголеному вигляді з голими жінками у вогні пекельному. Більше того, це ж до нього молилися, як до Боженьки…
От чесно, у мене слів нема навіть. Це вже якась шизофренія! Це вже важко назвати навіть якимись політичними інтригами – таке чинити можуть або хворі люди, або ті, хто за рівнем розвитку ледь сягнув малої дитини. І чим більше подібних речей ми знаходимо в храмі, тим менше я розумію, сміятися мені чи плакати. І це – в Коломиї. А уявіть, що можна знайти, якщо копнути десь в Центральній Україні чи на сході?..
"Апостроф" готовий надати слово другій стороні конфлікту, що спалахнув у Коломиї.
