Венеціанська комісія фактично встала на бік України та не підтримала претензії Угорщини до нашої країни щодо закону "Про освіту". Як тепер розвиватимуться відносини двох держав і чи продовжить Угорщина ставити палиці в колеса того велосипеда, на якому Україна рухається в бік ЄС, розбирався "Апостроф".
Юридичний позитив
Міжнародний скандал між Україною і Угорщиною на ґрунті нового закону "Про освіту", нагадаємо, розгорівся на початку осені, коли парламентарі його ухвалили. Причиною суперечностей стала стаття 7 цього закону, в якій задекларовано, що "мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна (тобто українська)". При цьому збережено право національних меншин на отримання освіти рідною мовою, але тільки в дошкільних навчальних закладах та початкових класах школи. "Це право реалізується шляхом створення окремих класів (груп) із навчанням мовою відповідної національної меншини разом з державною мовою", - йдеться в тексті закону.
Одразу після ухвалення ВР цього закону, Угорщина обрушилася з жорсткою критикою на Україну, мовляв, обмежуються мовні права етнічних угорців, які проживають на Заході України. Побоювання Угорщини підтримали й інші країни: Румунія, Болгарія, Молдова, Польща і Греція. Українські дипломати та чиновники Міносвіти розгорнули широку інформаційну кампанію, в ході якої пояснювали обуреним європейцям, що насправді новий закон не торкнеться мовних прав нацменшин, а, навпаки, дозволить дітям стати більш успішними в системі вищої освіти України. Адже, недостатньо знаючи державну мову, випускники шкіл гірше складають ЗНО і не мають можливості вступити до престижних вузів.
Але ці аргументи чиновники незадоволених країн, зокрема Угорщини, не хотіли слухати, пообіцявши заблокувати українські інтеграційні ініціативи в ЄС і НАТО. Іноземні супротивники закону звернулися в ПАРЄ: як наслідок, парламентська асамблея ухвалила невтішну для України резолюцію. "Нове законодавство, схоже, не відповідає належному балансу між державною мовою і мовами національних меншин. Зокрема, новий закон тягне за собою значне скорочення прав, раніше узаконених за "національними меншинами" щодо їх власної мови навчання", - йшлося у тексті резолюції .
Однак розставити всі крапки над "і" та винести фінальний юридичний вердикт повинна була Венеціанська комісія, що й сталося 8 грудня. Так, згідно з рішенням комісії, злощасна 7 стаття закону є рамковою, а деталізувати її необхідно вже в законі "Про загальну середню освіту". Крім того, Венеціанська комісія відкинула звинувачення Угорщини щодо зменшення прав нацменшин законом "Про освіту".
"Венеціанська комісія наголосила, що питання змісту і обсягу прав відносяться виключно до компетенції Конституційного суду України", - пояснюють в прес-службі Міносвіти.
Але той факт, що Україна здобула юридичну перемогу, зовсім не означає, що Угорщина готова з цим миритися.
Венеціанська комісія відкинула звинувачення Угорщини щодо звуження прав нацменшин законом "Про освіту"
Що видасть Угорщина
"Представники уряду Угорщини ще до рішення Венеціанської комісії говорили, що їх претензії не зміняться", - сказав "Апострофу" експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Євген Ярошенко.
"Зараз Венеціанська комісія стала на наш бік. Але чи прийняла б вона позицію Угорщини або було б компромісне рішення – це не грає ролі для внутрішніх політичних цілей Будапешта. Політика Угорщини кардинально не зміниться", - підкреслив у розмові з "Апострофом" дипломат, експерт Майдану закордонних справ Олександр Хара.
Однак рішення Венеціанської комісії здатне заспокоїти більш широке коло партнерів України в ЄС.
"Рішення Венеціанської комісії може зняти напругу, яка склалася у спілкуванні між Україною та багатосторонніми інституціями: Радою Європи, ОБСЄ", - зазначив Ярошенко.
На думку Хари, розпалюючи конфлікт з Україною, угорські політики грають на внутрішнього споживача.
"Є електорат, для якого ці мовні питання важливі, тому деякі політичні сили намагаються використати цю тему, щоб отримати політичні дивіденди", - переконаний дипломат.
"Зараз треба ставити питання пану Петеру Сіярто (главі МЗС Угорщини, - "Апостроф"), Віктору Орбану (прем'єр-міністру Угорщини, - "Апостроф") і всім тим політикам, які використовують цей закон для самопіару, нагнітання антиукраїнської істерії, а насправді, готуються до парламентських виборів, – каже екс-міністр закордонних справ України Володимир Огризко. – Але я би порадив їм шукати інший спосіб підняття власних рейтингів. Це нормальний український закон, який відповідає всім нормам міжнародного права, зокрема конвенціям, які регулюють права національних меншин. У своєму рішенні Венеціанська комісія це підтвердила".
Крім блокування євроінтеграційних ініціатив України, на думку Ярошенка, Угорщина може активізувати процес роздачі своїх паспортів українцям, які проживають на території Закарпаття, який і так уже запущено.
Правда існує ймовірність, що Угорщина все ж дасть "задній хід" і відмовиться від претензій до України. Адже днями Єврокомісія подала до суду на Угорщину за її власний закон про освіту, який обмежує свободу європейських університетів.
"Тому тут тема закрита, і до неї не варто повертатися. Але якщо Угорщина продовжуватиме робити те, що вона робила, вона дуже швидко отримає роз'яснення не від України, а від Брюсселя", - заявив "Апострофу" Огризко.
Що стосується інших країн, які пішли на конфронтацію з Україною через новий освітній механізм, то тут ситуація виглядає більш спокійною.
"Наприклад, для поляків цілісна, суверенна українська держава, яке прагне стати членом ЄС і НАТО – це ідеальний варіант. Фрагментація України для них є вкрай негативним варіантом. Адже поляки в свідомості не говорять, що існують якісь території, що споконвічно є польськими, вони хочуть їх повернути і тому вони підтримують етнічні меншини. А ось угорці живуть в іншій реальності, не розуміючи, що світ змінився і Україна не несе загрози ні угорським етнічним меншинам, ні самій Угорщині, – підсумував Хара. – Звісно, що не можна приймати мову ультиматумів, навіть будучи в слабкому стані. Українська влада обрана українськими громадянами. Відповідно, перш за все, вона повинна орієнтуватися на задоволення їх вимог. Росія протягом 25 років нам постійно вказувала, як нам потрібно вести себе з етнічними росіянами, російськомовними людьми. Це був постійний привід лізти в наші внутрішні справи, щоб тримати Україну на короткій мотузці".
