Росія зазнала стратегічної поразки в Україні, один з показників цього - відмова від ідеї так званої "Новоросії". Зараз же Кремль намагається піти на примирення із Заходом, насамперед з Америкою. Таку думку висловила в інтерв'ю "Апострофу" російський політолог ЛІЛІЯ ШЕВЦОВА.
Про поразку Кремля в Україні
Стратегічно Росія протягом 2014-2015 років програла в Україні, і Кремль був змушений відмовитися не тільки від концепції "Новоросії" (що передбачала фактичне захоплення півдня і сходу України, - "Апостроф"), але й від концепції більш масованого проникнення з метою підриву у внутрішні справи інших європейських країн. Так звана "перемога" Росії на сирійському полігоні теж виглядає аж ніяк не перемогою, а імітацією тактичного виграшу з дуже несприятливими для РФ обставинами. Як навіть у нас тепер оцінюють цю ситуацію, це, скоріше, навіть не валіза без ручки, а вже гиря в російських штанях.
Про спроби Росії примиритися із Заходом
Принаймні протягом останніх двох років ми бачимо всі ознаки того, що Кремль намагається відійти від своєї політики, яку можна назвати тестуванням західної смиренності - коли Кремль намагався знайти, де ж ця "червона лінія" у відносинах з Європою і Америкою, кидаючи каміння в європейські та західні вікна. Протягом останніх двох або, абсолютно чітко, півтора року Кремль намагається відійти від занадто агресивної політики відносно Заходу. Він розуміє, що подальше хуліганство і гопництво, як ми про це кажемо, на міжнародній сцені - у відношенні не тільки Заходу, але й сусідніх із Росією країн - може остаточно підірвати найважливіший принцип існування та виживання російської системи самодержавства, яка ґрунтується на наступному гаслі: "Бути із Заходом (тобто співпрацювати із Заходом, використовувати його ресурси), бути всередині Заходу (тобто гарантувати, що російська еліта може виводити туди свої ресурси) і бути проти Заходу (тобто стримувати вплив західних цінностей всередині РФ)".
Починаючи з кінця 2014 року, з 2015-го, санкції за "Актом Магнітського", за анексію Криму та російську війну на Донбасі почали підривати цей механізм виживання російської системи. А вже в 2017 році, цілком очевидно, Путін простягнув Заходу, перш за все Америці, руку дружби, примиренства, союзництва і запропонував укласти нову угоду, new grand bargain. Принаймні двічі Кремль пропонував Вашингтону широкомасштабну, фантастичну програму не просто співпраці, а партнерства, якого не могло бути навіть у період "медового місяця" відносин між Медведєвим і Обамою. Вона повинна була включати переговори з усіх конфліктних питань, в тому числі щодо України без (участі, - "Апостроф") українців, а також найтісніше партнерство американських і російських силових структур. Такі дві пропозиції були висунуті навесні й влітку 2017 року.
Результати примирливої поведінки Путіна не призвели до практичних висновків. Але подивіться на реакцію Путіна на дії Конгресу, закон Конгресу (про санкції, - "Апостроф") в серпні 2017-го (Путін не здійснив жодних "обраток"), на цей "кремлівський список" (він сказав: ну так, ми очікували, ми можемо відповісти, але ми не будемо відповідати, не хочемо ускладнювати відносини)! Ось в цьому він дійсно абсолютно щирий: Москва не готова до конфронтації із Заходом, до конфронтації з Трампом.
Читайте також: У Москві нервують: Америка об'єдналася проти режиму Путіна, постраждають і на Заході
Москва побоюється Трампа принаймні в силу двох причин. По-перше, Трамп - це непередбачуваність. По-друге, Москва побоюється зовнішньополітичного гасла Трампа America first, "Америка передусім", який означає, що Америка може як завгодно гарцювати на міжнародній сцені, а Росія не знає, як на це відповісти. І, нарешті, через мілітаризацію зовнішньої політики та глобальну роль Америки. Росія теж не може на це відповісти, маючи військовий бюджет в 46 млрд доларів, коли у США він 700 млрд. Трамп ухвалив програму з оновлення збройних сил у розмірі 54 млрд доларів, це більше, ніж російський військовий бюджет. Путін - твереза людина, він розуміє, що Росія не може бути втягнута в ці військові перегони.
Тому зараз політика Кремля - не дратувати Америку, спробувати примиритися з Америкою. І, здається, ця політика знаходить певний відгук у Білому Домі...
Повний текст інтерв'ю читайте на "Апострофі" найближчими днями
