Напередодні масштабного обміну полоненими, який відбувся 27 грудня минулого року, президент України Петро Порошенко зустрічався з родичами українців, яких мали звільнити бойовики.
Тоді гарант запевнив сім'ї, що на їхніх близьких чекає якісна, повноцінна реабілітація і навіть матеріальна допомога.
"Хлопці ще не повернулися, а ви вже заздалегідь думаєте про їх реабілітацію. Спасибі вам", - дякувала президенту дружина одного з військових, чиє ім'я було в списку на обмін.
Потім були звільнення, урочисті зустрічі екс-бранців у Харкові та Києві й переможні промови Порошенка із запевненнями повернути Крим і Донбас. Майже два місяці згодом "Апостроф" вирішив з'ясувати, чи стримала влада своє слово і яку допомогу екс-полонені отримали від держави.
Лікування
"Я дав вказівку забезпечити кожному, кого ми повертаємо, відповідне медичне обстеження і медичну допомогу", - обіцяв у грудні Петро Порошенко.
Після звільнення колишніх заручників відправили поправляти здоров'я в клініку "Феофанія"
За виконання цього пункту зі списку обіцянок, в принципі, владі можна поставити оцінку "4", але з мінусом. Більшість звільнених практично відразу з аеропорту "Бориспіль" після урочистої зустрічі відправили в клініку "Феофанія", де звикли поправляти своє здоров'я нардепи, високі чиновники та просто заможні люди.
Розповіді самих екс-полонених з приводу реабілітації у "Феофанії" різняться. Так, наприклад, макіївчанин Володимир Фомічов запевнив "Апостроф", що в клініці йому добре допомогли.
"Вилікували мої зуби, це була велика проблема. Попрацювали над моєю нервовою системою: у мене була черепно-мозкова травма. Це була хороша реабілітація, тут держава спрацювала дуже добре. Усе було безкоштовно", - говорить він.
Але так, як Фомічову, пощастило не всім. "Усе лікування дійсно було безкоштовне, але деякі ліки все ж доводилося купувати самому", - розповів "Апострофу" звільнений донеччанин Ігор Кононенко.
А комусь не пощастило зовсім. "У "Феофанії" було все на нормальному рівні, але якщо говорити про щось далі, то вся реабілітація була повністю в руках волонтерів і побратимів з "Азова", - нарікає в бесіді з "Апострофом" екс-бранець з Луганська Владислав Овчаренко. – З "Феофанії" я виписався досить швидко, бо не бачив сенсу там перебувати. Першочерговий огляд там, звичайно, провели, а подальше лікування проводити не могли: імплантати не ставлять, корекцію зору не роблять... Тому навіщо мені там було залишатися?"
"Потрібно розуміти, що "Феофанія", куди їх помістили, – це не санаторій, - додає "Апострофу" пастор-волонтер Сергій Косяк, який допомагає в реабілітації звільнених. – Ту допомогу, яку могли, вже надали, але потім виписали, навіть можна сказати, повиганяли цих людей. І це швидше пробіл нашої держави, що вони не дали комплексну медичну допомогу. Але треба контролювати, що буде далі. Поки вони помітні та на слуху, їм допомагають. Чим яскравіший військовополонений, тим швидше вирішується його питання".
Матеріальна допомога
"Я звернуся до уряду з приводу надання полоненим і сім'ям необхідної матеріальної допомоги для того, щоб полегшити адаптацію", - обіцяв напередодні обміну президент.
Кабмін схвалив постанову про виплату грошової допомоги в розмірі 100 тисяч грн кожному екс-полоненому
Сказано – зроблено... Ну, майже. Кабмін дійсно 31 січня 2018 року схвалив постанову №38 "Деякі питання соціальної підтримки осіб, звільнених з полону". Цей документ передбачає виплату одноразової грошової допомоги кожному екс-полоненому в розмірі 100 тисяч гривень.
"Але за фактом від держави на цей час ми не отримали жодної копійки", - скаржиться Овчаренко.
Більше того, усі екс-полонені, з ким зв'язався "Апостроф", відзначають, що допомогу їм ще ніхто не виплачував.
"Обіцянки були, коли Петро Олексійович виступав у Харкові й сказав, що 100 тисяч гривень заплатять звільненим полоненим. Але поки, мабуть, думають, як це реалізувати, - каже "Апострофу" звільнений Едуард Нєдєляєв. – Поки що цих грошей не виплатили, ніхто їх не бачив з наших, хто був звільнений. У січні мені дзвонили з Луганської державної адміністрації, сказали, що вони, можливо, виділять по 5 тисяч гривень тим, хто з Луганської області був звільнений. Але поки нічого не чутно".
А гроші на перший час екс-полоненим вкрай необхідні вже зараз.
"Треба розуміти, що у військових допомога є, а в переселенців взагалі немає коштів для існування, тому що коли вони були в полоні, заощадження їх родичі витратили на те, щоб носити передачі, медикаменти, - каже "Апострофу" волонтер громадської організації "Блакитний птах" Анна Мокроусова, яка займається допомогою звільненим. – Крім того, у багатьох, коли їх брали в полон, забрали техніку, пограбували будинки, тому в них взагалі нічого не залишилося. Переселенцям просто необхідні кошти на проїзд, на перші місяці життя, на житло, хоча роботу ми допомогли знайти майже всім, але це не робота за фахом, це перша робота, щоб виживати. До нас звертаються з елементарними питаннями, наприклад, чи можемо ми їм дати грошей їздити на роботу".
Для того, щоб звільнені українці все ж домоглися виплати допомоги, їм потрібно написати заяву в органи соцзахисту за місцем реєстрації або фактичного проживання (якщо полонений був прописаний на окупованій території). До заяви слід додати копію документа, що посвідчує особу, та ідентифікаційного коду. Але проблема в тому, що у багатьох звільнених не залишилося на руках взагалі ніяких документів, а на отримання допомоги встановлено дедлайн: 6 місяців з моменту звільнення.
"Для відновлення документів довелося побігати, - згадує Нєдєляєв. – Коли я вийшов на волю, у мене крім простроченого паспорта з документів нічого не було. У Києві я в три місця бігав, але мене завернули – сказали їхати в Сєвєродонецьк і там вирішувати ці питання. Я поїхав туди, а там в паспортному столі сказали, що допоможуть, якщо у мене будуть якісь інші документи, що підтверджують особу. У результаті мені довелося пройти медкомісію, наново здати на права, отримати виписку з реєстру виборців, потім на підставі цих паперів я зміг вклеїти в паспорт фотографію, на підставі нового паспорта я отримав ідентифікаційний код і вже з цими документами в Києві отримав нарешті довідку переселенця. Усе самостійно".
"Для відновлення документів довелося побігати, - згадує екс-полонений Едуард Нєдєляєв
Але не всі полонені встигли в короткі терміни відновити документи.
"Є хлопці, в яких немає паспорта, і я не знаю, чи зможуть вони взагалі отримати ці кошти. У нас є, наприклад, хлопець, якому в місцевій адміністрації сказали, що він зможе отримати заявку на отримання паспорта тільки за кілька місяців, а поки це все буде робитися, півроку і мине", - шкодує Мокроусова.
Але навіть якщо всі необхідні документи у екс-бранців є, це ще не гарантія, що допомогу можна отримати без проблем.
"Я пішов подавати документи на отримання грошей, звертався у Волноваському районі, але мені чиновники сказали, мовляв, приходьте пізніше, вони нічого ще не знають, що і як робити, не готові приймати таких заяв, їм потрібно щось там дізнаватися, - додає Ігор Кононенко. – Для них це, напевно, інновація. Хоча в Маріуполі, я знаю, люди здали документи, але грошей ніхто поки не отримав. Випустили з полону – і вже добре".
Утім, уповноважений президента з питань реабілітації учасників АТО Вадим Свириденко пообіцяв "Апострофу", що проблемні питання щодо виплат допомоги будуть вирішені "найближчим часом".
"Найближчим часом це питання винесуть на засідання Кабміну, тому що в цьому зацікавлені всі: і держава, і хлопці. Тим більше, що ця справа зараз на слуху. Але точніше дату вам сказати не можу, - зазначив Свириденко. – У бюджеті ці гроші не прописані, тому будуть гроші виділятися з фондів".
У Міністерстві соціальної політики у відповіді на запит "Апострофа" відзначили, що спочатку чиновники повинні отримати від СБУ списки з іменами тих, кого звільнили. Крім того, давати гроші з резервного фонду держбюджету в Мінсоці передумали, адже, виявляється, у бюджетних видатках на 2018 рік передбачено 96,7 млн грн для людей, які постраждали від дій бойовиків або РФ, от тільки одна біда – розпоряджається цими грошима Міністерство з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб. А щоб МінТОТ поділилося з полоненими, потрібна вже нова постанова, що вносить зміни в стару постанову.
"У зв'язку з цим у Мінсоцполітики розроблено проект постанови Кабінету міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 31 січня 2018 №38", яким передбачено здійснювати виплату одноразової грошової допомоги за рахунок цієї бюджетної програми", - йдеться у відповіді "Апострофу".
Житло
Тут президент безпосередньо нічого не обіцяв, але все та ж постанова №38 гарантує колишнім полоненим з числа переселенців допомогу в забезпеченні житлом. Правда, центральна влада зобов'язала обласні адміністрації, тобто місцеву владу, самостійно знаходити житло для звільнених. У Мінсоцполітики уточнили, що житло це буде тимчасовим, але на перший час колишнім полоненим напевно згодилося б і таке.
Постанова уряду також гарантує колишнім заручникам-переселенцям допомогу в забезпеченні житлом
"В адміністрації Луганської області мені пропонували приїхати в Сєвєродонецьк, мовляв, вони постараються вирішити питання з гуртожитком, - зазначає Нєдєляєв. – Я їм відповів, що працюю в Києві, і ніхто мене не вмовляв: ні так ні. Тобто не дають повноцінне житло, а просто пропонують кімнату в гуртожитку".
Але є нюанс: згідно з постановою, житло для екс-полонених переселенців має надаватися "за місцем перебування на обліку", оскільки багато звільнених залишилися і зареєструвалися як переселенці в Києві, то й квадратні метри теоретично вони мають отримати у столиці.
"Але вирішувати ці питання відправляють в Донецьку та Луганську області", - говорить Овчаренко.
На житло в столиці екс-полонені особливо й не сподіваються.
"Якщо за два місяці досі не вирішили, як виплачувати обіцяні гроші, то з житлом будуть думати ще довше, а жити мені ж потрібно зараз десь", - нарікає Нєдєляєв.
Тому зараз звільнені українці облаштовуються власними силами.
"Побратими зняли квартиру в Києві мені та моїм батькам, - розповідає Овчаренко. – Ці майже два місяці, що я тут, вони оплачують, в березні вже треба буде сплачувати за житло самому, адже я не можу вічно сидіти на шиї у волонтерів".
"Коли я ще лежав у лікарні, мене провідали луганчани, які у зв'язку з окупацією переїхали в Київ, вони привезли мені речі та зібрали невелику суму грошей. Цієї суми мені вистачило на те, щоб заплатити перший внесок за оренду квартири", - додає Едуард Нєдєляєв.
Але, знову ж таки, якщо немає документів, то немає і житла. "У нас кілька хлопців, які довго живуть в хостелах, - пояснює Мокроусова. – В них немає документів, і їм дуже важко знайти житло, оскільки для оренди господарі хочуть бачити документи".
Проте всі звільнені, опитані "Апострофом", сходяться на думці, що які б бюрократичні перепони їм не довелося подолати, одну обіцянку держава все ж таки виконала.
"Я щасливий вже тому факту, що мене висмикнули з в'язниці. 13 місяців за ґратами – не найприємніший час. Те, що я на волі, для мене вже щастя", - резюмував Нєдєляєв.
