Епопея з розглядом у Конституційному суді мовного закону Ківалова-Колесніченка, яка тривала більше трьох років, нарешті завершилася. 28 лютого КСУ виніс свій вердикт, визнавши закон "Про засади державної мовної політики", ухвалений у 2012 році, неконституційним. Чим замінять цей закон, чи не спровокує мовна тема нові вибух у суспільстві та спробу Кремля влаштувати аналог "русской весны" в Україні і на що потрібно звернути увагу українській владі, щоб не розпалити конфлікт, розбирався "Апостроф".
Рішення
В авангарді перегляду мовного закону авторства регіоналів Сергія Ківалова та Вадима Колесніченка були свободівці. Саме вони разом з іншими нардепами (всього 57 осіб) у липні 2014 року звернулися до Конституційного суду України з вимогою відповісти на питання: чи відповідає закон нормам головного документа країни.
Нагадаємо, що закон "Про засади державної мовної політики" набув чинності в серпні 2012 року та спровокував хвилю невдоволення у багатьох регіонах України. Так, наприклад, незважаючи на те, що закон визнає державною тільки українську мову, російська й інші мови нацменшин можуть ставати офіційними мовами діловодства, якщо вони визнані місцевою владою як регіональні. По суті єдина сфера, де безальтернативно застосовується тільки українська мова, - це законопроектна діяльність парламентаріїв. У всіх інших випадках - в судах, в соціальній та економічній діяльності українців - допускається застосовування регіональних мов. Навіть у паспорті можна продублювати дані про себе будь-якою регіональною мовою: від російської до караїмської.
Однак КСУ виніс рішення, виходячи не зі змісту документа, а з того, як закон Ківалова-Колесніченка ухвалювався парламентом 3 липня 2012 року. На думку суддів, сукупність суто процедурних порушень - кнопкодавство, неправильне оформлення тексту законопроекту, безлад у сесійній залі, відсутність обговорення законопроекту - ведуть до висновку, що було порушено конституційну процедуру ухвалення законів парламентом, а, отже, закон "Про засади державної мовної політики" недійсний.
Що ж тепер буде із законом Ківалова-Колесніченка? А нічого. Закону просто не стане. Про це "Апострофу" розповів екс-суддя КСУ Віктор Шишкін.
"Якщо щось визнається неконституційним, то такого закону вже немає. Все. З моменту оголошення рішення закон йде в історію", - пояснив Шишкін.
Що далі
Після того, як закон Ківалова-Колесніченка пішов в історію, парламентарії в теорії мають ухвалити новий мовний закон. Правда, у Верховній Раді ще з минулого року лежить законопроект 5670-д "Про державну мову", однак і до нього є маса претензій. Наприклад, екс-нардеп Ірина Фаріон, яка була серед тих 57 парламентаріїв, хто засумнівався в конституційності закону "Про основи державної мовної політики", пояснила "Апострофу", що новий законопроект багато в чому дублює новели закону Ківалова-Колесніченка.
"Стаття перша, пункт другий: статус української як єдиної державної мови не може бути підставою для оскарження мовних прав і потреб осіб, які належать до нацменшин. Звідки це взялося? Це ж 6-та стаття закону Ківалова-Колесніченка. Звідки це взяли Ківалов, Колесніченко, а читай Путін? Вони взяли це з преамбули Європейської хартії регіональних мов, але жахливо перекрутили. А в преамбулі хартії сказано: розвиток регіональних мов не повинен здійснюватися на шкоду розвитку державної мови, - вважає Фаріон. - Крім того, там вноситься дивний соціолінгвістичний термін - "мова, прийнятна для сторін". Це на межі фолу. Навіть Колесніченко, Ківалов і Путін до такого не додумалися. Ця "мова, прийнятна для сторін" поширюється на органи правопорядку, обслуговування споживачів, медицину, транспорт".
Очевидно, що новий мовний закон повинен вийти з-під пера парламентаріїв більш проукраїнським. У такому випадку, чи не з'явиться в Кремля спокуса зіграти в "Новоросію" у версії 2.0, мовляв, права російськомовних українців знову обмежуються?
"Агресивні дії у вигляді чогось на кшталт "російської весни" можливі, навіть з огляду на сьогоднішній стан України, - каже "Апострофу" аналітик Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич. - Але я сподіваюся, що закон буде написаний так, щоб, з одного боку, відповідати прийнятим Україною зобов'язанням щодо захисту нацменшин, а з іншого боку, уникнути зовнішньополітичних проблем як це було із законом "Про освіту".
Втім, військовий експерт Олексій Арестович поспішив заспокоїти українців.
"Напевно РФ організує якісь мовні страйки, але всі їхні дії впираються в конкретний ресурс. А який в них ресурс у Харкові чи Одесі? Це ж не 2014 рік. Тому всерйоз чогось побоюватися не варто", - запевнив він "Апостроф".
Але чи ризикнуть взагалі депутати напередодні виборів піднімати традиційно суперечливе для країни мовне питання і ухвалювати новий закон? Політолог Петро Олещук вважає, що ні.
"Будь-який відповідний законопроект викликатиме прямо протилежні реакції: для когось він буде надмірно проукраїнським, для когось - недостатньо проукраїнським, тому складно буде використати цю історію як аргумент у політичній боротьбі. Ті, кого дійсно хвилює такий закон, мають досить жорсткі вимоги. Якщо вони будуть задоволені, то цей закон може відлякати частину електорату, яка більш нейтрально ставиться до мовного питання. Я не бачу глобальних вигод, які такий закон в політичному аспекті може принести, - каже "Апострофу" експерт. - Ніхто не буде зв'язуватися з настільки суперечливою темою. Ті політики, які готові використовувати цю тему, не мають парламентської більшості. Очевидно, що на це не піде "Опозиційний блок", навряд чи піде й "Батьківщина". Їм цей дискурс абсолютно не потрібний. Їм, навпаки, потрібно консолідувати максимальну кількість будь-якого електорату навколо соціальних питань. "Народний фронт" міг би використовувати цю тему, адже, за великим рахунком, втрачати їм особливо нічого, але навряд чи вони знайдуть підтримку в особі "Блоку Петра Порошенка", який прагне відхопити максимальну кількість електорату в дуже різних регіонах".
Правда, політичний галас навколо нового мовного закону парламентарії все ж піднімуть.
"У цьому законопроекті найцінніше для його ініціаторів - не стільки сам законопроект, скільки його обговорення: створення певного дискурсу навколо мовної проблеми. В такому контексті голосування, ухвалення або неухвалення закону не настільки й важливі", - резюмував Олещук.
Але навіть якщо далі розмов справа дійсно не піде, Віктор Шишкін впевнений, що країна обійдеться і без нового мовного закону.
"Парламент, звичайно, може ухвалити інший закон, якщо захоче. Але, в принципі, це зовсім не обов'язково: мовні питання можуть бути відрегульовані чинними законодавчими актами. У нас є 10 стаття Конституції - норма прямої дії (згідно з якою державною мовою в Україні є українська, при цьому гарантуються вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин, - "Апостроф"), в нас є закон про державну службу, який чітко вказує, якою мовою повинні користуватися державні службовці у своїй діяльності, є закон "Про освіту", який також вказує, якими мають бути справи з мовою в освіті. Таких законів багато, вони відрегулюють мовні питання, тому ніякого вакууму в цьому плані у нас немає", - резюмував екс-суддя КСУ.
