В Україні вже в 2020 році може змінитися механізм реєстрації місця проживання. Законопроект "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання", який днями був представлений Офісом реформ адмінпослуг, істотно змінює правила гри інституту прописки. Що пропонують законодавці та як реформа реєстрації відіб'ється на звичайних українцях, розбирався "Апостроф".
Корисна реформа
На думку авторів законопроекту, реформа інституту прописки назріла давно, адже понад 10 мільйонів українців не проживають за місцем реєстрації, а 63% дітей взагалі не мають зареєстрованого місця проживання. То й що? Кому від цього погано? Однак законодавці наполягають – це погано, адже не маючи достовірних даних про кількість людей, які проживають на тій чи іншій території, органи влади не можуть планувати програми соцекономрозвитку регіонів (наприклад, не пустять додатковий автобус в ваш район, не збудують нову школу), розробляти мобілізаційні плани, військкомати не можуть успішно ловити тих, хто ухиляється, а рятувальники коректно планувати заходи щодо евакуації населення у разі надзвичайних подій. Взагалі, реєструватися навіть корисно для здоров'я.
Як же планують реєструвати українців по-новому? Головне нововведення законопроекту полягає в тому, що вводиться декларативний принцип реєстрації. Тобто достатньо просто прийти в ЦНАП з паспортом і сказати: "Я живу на вулиці Шевченка в будинку N, квартирі N" – і можна святкувати новосілля. Природно, що така реєстрація не є підставою для отримання будь-яких прав на житло або доказом законності проживання в квартирі, будинку, а більш того, не зобов'язує людину платити за житло і комунальні послуги.
Здавалося б, рай для тих же ухильників – прописався у "лівій" квартирі і пурхай до 27 років, поки воєнком за законом вже не матиме права тобою цікавитися. Але не все так просто. Щоб реєстрація не перетворилася на фарс і все було чесно, автори законопроекту запроваджують систему перевірок, якої в чинному законодавстві не передбачено.
Отже, в яких випадках органи реєстрації можуть запідозрити брехню і заявитися в гості з перевіркою:
- Якщо власник житла звернувся із заявою в органи реєстрації про те, що зареєстрована людина вже не живе там, де прописувалась. З аналогічною заявою можуть звернутися й органи влади або підприємства будь-яких форм власності, які мають відповідні документальні докази.
- Якщо за один рік громадянин втретє змінює місце реєстрації.
- Якщо в одному приміщенні зареєстровано більше трьох сімей.
- Якщо в квартирі або будинку зареєстрована дитина до 14 років, а ніхто з її батьків або опікунів не зареєстрований разом з нею.
- Якщо громадянину анулювали реєстрацію (а таке можливо, якщо в декларації про реєстрацію він написав недостовірні відомості) хоча б один раз за останні три роки.
- Якщо громадянин поскаржився в органи реєстрації на ануляцію реєстрації, мовляв, приходьте і перевіряйте, приховувати нема чого.
- Якщо в декларації про реєстрацію записано "криву" адресу.
Які ваші докази
А тепер найцікавіше: як же будуть проводитися такі перевірки і що стане доказом проживання в квартирі або будинку?
Ревізори з органів реєстрації, як вампіри, зможуть заходити в квартири тільки на запрошення. Для початку ревізор відправить людині, яку треба перевірити, опитувальний лист: суб'єкт перевірки матиме відповісти на низку питань і довести, що він фактично живе там, де реєструвався. Якщо з паперами возитися лінь, то можна повернути опитувальний лист назад, вказавши в ньому час, коли ревізор може застати вас вдома і отримати докази на місці. Але краще все ж запросити перевіряючого додому, адже якщо в процесі листування реєстратору щось не сподобається в відповідях опитувальника, то реєстрацію буде анульовано.
На що ж зверне увагу ревізор, коли прийде з перевіркою і включить відеокамеру (так-так, згідно з проектом закону, так теж можна). По-перше, перевіряючий подивиться, чи перебуваєте ви в квартирі. Якщо ревізор вас знайде, він пильно огляне житлове приміщення на предмет наявності в ньому вашого одягу, предметів особистої гігієни, майна, спального місця, загалом всього, чим користується в побуті звичайна людина. При цьому наспіх привезти розкладачку, розкидати по квартирі пару шкарпеток і поставити на стіл чашку в якості доказів проживання не вдасться, адже інспектор повинен буде ще оцінити кількість речей і як швидко їх можна привезти (якщо раптом ви задумали обманути державу).
Потім в якості доказів ревізор запитає ключі від квартири, поштові квитанції, рахунки за інтернет, доставку води, охоронні послуги і опитає сусідів. Якщо все зійдеться, то ви дійсно проживаєте за місцем реєстрації, що й буде відображено інспектором в акті огляду.
А якщо не зійдеться? Тоді штраф – 1700 грн за перший раз і 3400 грн – якщо обманули державу вдруге за рік. Так, можливо, ну її взагалі цю реєстрацію? І так не вийде. Теж штраф – 340 грн за перший раз, якщо протягом 90 днів ви ніде не зареєструвались, і 850 грн за друге аналогічне порушення протягом року.
А якщо вам пощастило вести життя, не обтяжене матеріальною метушнею сучасного світу, і ідеологія суспільства споживання далека вам, тобто якщо ви бомж? Тоді досить стати на облік в установах соцобслуговування і соцзахисту, і подача декларацій про реєстрацію стане головним болем чиновників цих закладів. І жодних штрафів.
Читайте також: Медреформа в Україні стартувала: де і як знайти лікаря
Сирий закон
Експерти, опитані "Апострофом", запевняють, що сама ідея декларативної прописки відповідає європейській практиці.
"Закладати фундамент для декларативного підходу до реєстрації – це правильно", - сказала "Апострофу" юрист Ксенія Железняк.
"Це добре, якщо це буде робитися "чесно", - додала "Апострофу" директор юридичної компанії "Прима лідер груп" Діна Дрижакова.
Але водночас законопроект відкриває поле для нечесних маніпуляцій.
"Якщо задекларована адреса не буде відповідати дійсності, то буде важко знайти людину в разі потреби, наприклад, суду. Це по суті розв'яже руки тим, хто ховається від правоохоронців, податкової, адже не можна буде знайти людину за місцем реєстрації", - зазначила Дрижакова.
"Незрозумілий і механізм стягнення штрафів, який прописаний в законопроекті, - каже Железняк. – Вони стягуватимуться за Кодексом про адміністративні правопорушення? Який конкретно орган перевірятиме, контролюватиме і штрафуватиме? А перевірка квартир? Виходить, це буде втручанням в особисте життя, адже факт проживання підтверджують, наприклад, особисті речі. Це дуже тонка грань. Чи прийматиме суд такі докази, якщо реєстрація не є доказом законності проживання?"
"Уявіть, що ви прийшли до реєстратора, він бере ваш паспорт і починає шукати інформацію в реєстрі територіальної громади, - додав "Апострофу" головний спеціаліст відділу ведення Держреєстру виборців Вінницької міськради Сергій Киналь. – Якщо не знайшов, то додає інформацію про вас до реєстру, а потім шукає адресу, за якою ви хочете зареєструватися, і якщо не знаходить адресу, то додає її до реєстру і фактично реєструє вас. Здавалося б, все красиво, але проблема в тому, що за такого підходу в реєстрах створюється багато дублів, адже це людський фактор. Хтось напише одну й ту ж вулицю по-різному: Новопластівськая і Пластівська нова, наприклад. Усе це потрібно унеможливити на рівні закону. Адже коли людина приходить реєструватися зараз, вона несе реєстратору документи, які підтверджують право власності. А так виходить, що кожен вносить одну й ту ж інформацію двічі, а то й тричі".
Крім того, за словами експерта, походи по квартирах в реальності нічого не дадуть.
"Наприклад, і зараз є вимога ходити перевіряти тих, кому призначають субсидію або соціальну допомогу, але проїзд соцпрацівникам ніхто не оплачує. Добре, якщо в місті, а коли в районі 25 кілометрів в один бік і 25 – в інший, то ніхто не ходитиме. У селі люди реєструються і знімаються з реєстрації, навіть на вибори ходять без паспорта, усе під чесне слово. Тому закладати такі норми – це буде більше розмов, ніж користі", - підкреслив Сергій Киналь.
Крім того, декларативний принцип створює й корупційні ризики на місцевих виборах, адже зареєстровані "нашвидкуруч" громадяни зможуть брати участь в голосуванні на тій території, де відбулася реєстрація.
"Є реєстр виборців – єдина система в країні. На час виборів з'являються, звичайно, фанати, які їздять по всьому місту і пишуть заяви про включення до реєстру на п'яти-шести ділянках. Але оскільки реєстр один, усе це нівелюється. А ось голову райцентру вибирає всього 500-700 осіб, і за низької явки легко забезпечити перемогу потрібного кандидата, - додав Сергій Киналь. - Купити якийсь будинок в райцентрі і оформити право власності з часткою 0,1% на 1000 осіб, і всі вони прийдуть і проголосують. Так можна легко виграти вибори, і часто такий "будинок" може вирішити долю того чи іншого кандидата".
