Мін'юст планує легалізувати в Україні громадянське партнерство для одностатевих пар. Приблизно такі заголовки з'явилися днями в українських ЗМІ. Який механізм введення в правове поле одностатевих пар бачать в уряді і, найголовніше, чи підтримають цю ініціативу народні обранці, розбирався "Апостроф".
Паніка в Мін'юсті
У серпні 2015 року президент Петро Порошенко підписав указ про затвердження "Національної стратегії у сфері прав людини" до 2020 року. У листопаді Кабмін написав план дій щодо реалізації цієї стратегії. Так, згідно з пунктом 105 плану дій, для "забезпечення комплексності й узгодженості законодавства у сфері протидії дискримінації" повинен бути написаний законопроект, який легалізував би в Україні зареєстровані цивільні партнерства для різностатевих і одностатевих пар. За планом цей законопроект мав розглянути Кабмін ще в другому кварталі минулого року, але його текст так і не з'явився.
У вівторок, 12 червня, в офісі омбудсмена вирішили провести круглий стіл, щоб "освіжити" план щодо реалізації Нацстратегії з прав людини, адже далеко не всі пункти плану виконуються. У ході цієї "звірки годинників" генеральний директор Директорату з прав людини Мін'юсту Владислав Власюк заявив, що в його відомстві не відмовилися від ідеї легалізації цивільних партнерств (хоча було багато прохань прибрати цей пункт з плану дій) і Кабмін подасть відповідний законопроект до четвертого кварталу наступного року.
Коли новина розійшлася в ЗМІ, в прес-службі Мін'юсту запанікували, випустивши не зовсім переконливе спростування, по-перше, переплутавши терміни "громадянське партнерство" і "одностатевий шлюб", а по-друге, заявивши, що Власюк не повідомляв про те, що Мін'юст уже подав на розгляд Кабміну законопроект про громадянські партнерства. Хоча чиновник дійсно про це не говорив, а ЗМІ про це не писали.
Але паніку Мін'юсту можна списати на резонанс, який завжди викликає в суспільстві тема одностатевих відносин.
Отже, якщо з плану реалізації Нацстратегії не виключать пункт про легалізацію цивільних партнерств для різностатевих і одностатевих пар і відповідний законопроект все ж таки з'явиться, то що це означатиме на практиці?
Партнерство і шлюб
Наразі, якщо гетеросексуальна пара проживає фактичним шлюбом (без реєстрації в РАГСі), то деякі правові відносини між такими людьми виникають. Наприклад, відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України, чоловік і жінка, які живуть сім'єю, але не перебувають в офіційно зареєстрованому шлюбі, мають рівні права на майно, набуте під час фактичного шлюбу. Але це чоловік і жінка. Про чоловіка і чоловіка або жінку та жінку, які проживають у фактичному шлюбі, у Сімейному кодексі нічого не сказано. А між тим, як би українське суспільство не ставилося до таких пар, в реальності вони існують, а значить, їм необхідна правова інтеграція.
"Зараз всі одностатеві пари в Україні з точки зору закону - абсолютно чужі люди, - пояснює "Апострофу" PR-менеджер "КиївПрайд" Тимур Левчук. - У них немає жодних економічних і соціальних прав. Наприклад, люди не можуть взяти спільний кредит, оформити іпотеку, купити сімейну страховку, люди не можуть не переживати, що, якщо з одним із партнерів щось трапиться, інший не отримає ніякого майна партнера. Якщо один з партнерів потрапить, наприклад, в реанімацію, то зараз інший партнер просто так - без хабара або вигаданих історій - не може потрапити до нього в лікарню, а тим більше не може приймати якісь рішення, якщо раптом один із партнерів без свідомості. Знову ж таки, це право не свідчити проти партнера в суді, яке є в гетеросексуальних пар. Для більшості людей в Україні це не має ніякого впливу на їх життя. Тут історія про те, що невелика частина людей в країні зможе врегулювати свої відносини".
Крім того, громадянське партнерство і одностатевий шлюб – речі принципово різні.
"Шлюб визначено в Конституції як союз чоловіка і жінки. Щоб це змінити, необхідне рішення конституційної більшості, що мені видається малореальним в Україні, - додає Левчук. - Крім того, шлюб регулюється Сімейним кодексом, у той час як одностатеві партнерства не мають відношення до Сімейного кодексу, а регулюються Цивільним кодексом".
Правда, в деяких країнах, наприклад, у Франції, інститут громадянського партнерства, запроваджений у 1999 році, став проміжною ланкою до шлюбного рівноправ'я між одностатевими і різностатевими парами. Але парадокс в тому, що в тій же Франції переважна більшість пар, які скористалися бонусами громадянського партнерства, - різностатеві.
Втім, говорити про те, як саме може виглядати інститут громадянського партнерства в Україні, поки занадто рано, адже в уряді досі не можуть визначитися не те що з текстом законопроекту, а з тим, хто взагалі його буде писати.
Хто крайній?
У плані дій зазначено, що відповідальний за написання законопроекту - Кабмін.
"Але Кабмін не займається розробкою законопроектів, це робить Мін'юст, тим більше саме Мін'юст курує виконання плану дій, - пояснює "Апострофу" правозахисник ЛГБТ-центру "Наш світ" Андрій Кравчук. - У Мін'юсті нам відповіли, що це завдання Мінсоцполітики. Ми написали в Мінсоцполітики, а там нам відповіли, що це завдання Мін'юсту. Замкнуте коло. Тому ми подали позов в Окружний адміністративний суд Києва проти Кабміну, Мін'юсту і Мінсоцполітики за протиправну бездіяльність. Цей позов тягнеться вже цілий рік. Перше засідання призначено було за півроку, замість двох місяців, наступне - за чотири місяці, але воно не відбулося, і тепер його перенесли на вересень".
За словами Кравчука, Мін'юст навмисно затягує написання законопроекту про громадянські партнерства.
"Просто до них були сотні звернень від місцевих органів, петиції від окремих громадян, які протестують проти того, щоб надавати взагалі якісь права одностатевим парам в Україні. Тому затягують виключно з політичних міркувань", - додав Кравчук.
Дійсно, за рік до виборів навряд чи варто очікувати, що політики піднімуть таке неоднозначне питання, адже це не тарифи, які хвилюють всіх, і не питання мови, яким можна розколоти електорат, а потім знімати політичні вершки. Права ЛГБТ більшою мірою хвилюють самих представників ЛГБТ, а вони в Україні не являють собою значну частку електорату, відповідно, пожертвувати цією категорією виборців можна цілком безболісно, а от стати на їх захист – собі дорожче.
"Це питання надскладне, адже ми бачимо, що навіть Стамбульська конвенція не була ратифікована тільки через наявність таких понять, як "гендер" і "гендерно обумовлене насильство". Тому ми розуміємо, які дебати можуть виникнути під час розгляду законопроекту про цивільне партнерство, - каже "Апострофу" нардеп, голова парламентського підкомітету з питань гендерної рівності та недискримінації Ірина Суслова. - Але найбільш гнітюча ситуація в тому, що до завершення реалізації плану дій залишилося півтора року, а він знаходиться на стадії реалізації 24-26%. Більше 40% знаходиться в процесі виконання, а інші питання навіть не розглядаються".
Однак, за словами Тимура Левчука, якщо Україна декларує європейський вектор розвитку, рано чи пізно чиновникам доведеться написати, а депутатам ухвалити незручний закон.
"Ми є членами Ради Європи, рішення ЄСПЛ мають до нас пряме відношення, а ЄСПЛ вже виніс декілька рішень про те, що держава повинна дати можливість одностатевим парам врегулювати свої відносини. Мова не йде про примус до легалізації одностатевих шлюбів, йдеться про можливості для людей врегулювати свої соціальні та економічні питання, а це можна назвати як завгодно: союзом, партнерством – різниці немає", - підкреслив Левчук.
З іншого боку, далеко не у всіх країнах ЄС легалізовані цивільні партнерства або одностатеві шлюби. Наприклад, національні закони Польщі, Болгарії, Румунії, Литви, Латвії не передбачають ніякого правового статусу для одностатевих пар. Відповідно, Україна теж може відкласти це питання в довгий ящик.
