"Зелені чоловічки", які захоплювали Крим, досі бояться однієї речі - розвідник із InformNapalm

InformNapalm – міжнародний волонтерський проект, який був започаткований 2014 року з метою руйнування міфів російської пропаганди та інформування широкої аудиторії про агресію Кремля проти України. Головним напрямом діяльності InformNapalm є розвідка, що базується на інформації з відкритих джерел. Речник міжнародної розвідувальної спільноти МИХАЙЛО МАКАРУК у інтерв'ю "Апострофу" розповів про війну на інформаційному фронті, про ефективність заборони ЗМІ, еволюцію кремлівської пропаганди та протидію ній з боку України, а також про те, чого досі бояться "зелені чоловічки", які захоплювали Крим.

- Чим небезпечна інформаційна складова війни?

- Для мене немає ніякої різниці між тими людьми, які стріляють у наших хлопців, і тими, хто "рубає" пропаганду й відверто грає на руку ворогові в нашій країні. Я говорив раніше й повторюю зараз: всі вимагали люстрації чиновників (яка загалом провалилася), а я казав, що потрібна люстрація журналістів. Люди сміються, але головною складовою гібридної війни є інформаційна.

Ми пам’ятаємо бруд, який лився з екранів телебачення на початку війни, про "мирних ополченців", розіп’ятих хлопчиків… Кремль не придумав нічого нового. Він використовує старий добрий шаблон геббельсівської пропаганди: "Рядовые люди скорее верят большой лжи, нежели маленькой".

Подібні темники вводяться не просто так, а щоб збурити населення. Спочатку створюється невеличка інформаційна "войнушка" між різними групами суспільства за регіональним, релігійним, територіальним чи будь-яким іншим принципом. Далі відбувається дискредитація теперішньої влади й повалення чинного конституційного устрою на користь власних ставлеників. І останнє: пропаганда нав’язує думку про те, що боронити свою країну не варто, бо ми все одно програємо. Спочатку – думка, потім – постріл.

- Ви поділяєте думку, що забороняти медіа й банити сайти неефективно?

- Ні. Я писав дві статті про вплив корпорації "Яндекс" на український інформаційний простір і її роль у гібридній війні. Було багато сміху, мовляв, що ви, волонтерчики, можете зробити проти такої компанії? Зараз "Яндекс" перебуває під санкціями, якщо й працює, то якось нелегально.

У нашому випадку я бачу, що ми не можемо діяти демократичними методами, захищаючи свободу слова. Я розумію, що, наприклад, у США свобода слова – то святе, й поправки до Конституції діють, оскільки в них заборонена нацистська партія, але її сайт ніхто не може закрити. Проте ми воюємо, й блокування "Яндекса", "ВКонтакте", "Однокласників" дало ефект. Наприклад, "ВКонтакте" випав з топ-10 найбільш відвідуваних сайтів. Чому так трапилося? Бо за своєю природою люди ліниві. Ви можете подивитися українське телебачення й почитати українські сайти в Криму, але треба трішки напружитися: поставити VPN, навчитися ним оперувати, встановити браузер "Тор". Однак людина не хоче зайвого навантаження, якщо не використовуватиме це професійно й не отримуватиме прибуток.

Крім того, InformNapalm з боку громадськості допомагав готувати законопроект "Про колаборантів". Повторюю, що немає різниці між тими, хто стріляв, навчав, подавав патрони і годував – це ті ж самі покидьки.

- Є якісь деталі щодо законопроекту?

- Небагато, ми радше визначали, хто підлягає засудженню. Мої погляди можуть здатися комусь жорсткими, але хочу сказати, що на цій війни я вже втратив 23 товаришів. Їм усім було не більше 30 років. Тому коли ви розповідаєте про лібералізм, спробуйте привезти тіло мертвого хлопця його матері чи дружині, я подивлюся, що тоді буде.

Ми чітко визначали норми, згідно з якими людина може бути засуджена: якщо вона була частиною адміністративного апарату, "органів влади" терористичних організацій або розповсюджувала пропаганду.

- Що саме означає "розповсюджувала пропаганду"?

- Це робота в медійному середовищі, в тому числі інформаційному. Як саме виписана норма, зараз точно сказати не можу, бо я не юрист, InformNapalm надавав консультаційні послуги.

- Дія закону поширюватиметься лише на окуповані території?

- Ні, на всі. І це головне, бо немає різниці, де перебуває людина.

- Як державі не перетворитися на монстра в питанні інформаційної безпеки? Україна в цьому плані "котик" чи "монстр"?

- Вам правду сказати? Ніхто. Якщо назвати речі своїми іменами, то в нас ніхто ні за що не відповідає. Існує доктрина інформаційної безпеки, за яку відповідають СБУ, ГУР, Міноборони, СЗР, ССО, всі силові структури, Мінстець, який має колосальний бюджет, МЗС. А тепер яскравий приклад: за чотири роки роботи InformNapalm не отримав жодної державної підтримки чи підтримки з боку приватних осіб. Тобто ми вкладаємо в проект те, що отримуємо на своїх офіційних роботах. І коли нам кажуть, що InformNapalm перебуває на вістрі інформаційного фронту, це так, але ми всі волонтери. Наприклад, те ж Мінінформполітики має великий бюджет…

- Порівняно з InformNapalm?

- Порівняно з InformNapalm колосальним є бюджет будь-якого регіонального видання. Коли кажуть: "У вас така велика база перекладачів", то мало хто розуміє, що всі ці люди – волонтери. Ми не просимо грошей – нам просто іноді потрібна підтримка з боку держави. Елементарний приклад: ми зверталися до Мінстеця з питанням, як отримати аутентифікацію в Facebook, ту саму знамениту синю галочку, щоб нас не банили. Півроку чи рік чекаємо. Відомі українські блогери потрапляють в бан у Facebook за слова "русня", "москалі", "кацапи". Це українська фразеологія, поширена в мові й літературі, але підтримки з боку держави, щоб вилізти з бану, не було.

При цьому сторінки терористичних організацій ДНР і ЛНР та їхніх ватажків вільно працюють. Це досить смішно, бо ж вони прикриваються свободою слова.

Щодо того, як державі не перетворитися на монстра, я скажу тільки одне: будь-яка влада хоче ще влади, але контролювати її має потужне громадянське суспільство. Не думаю, що хтось може позбавити українців честі й гідності – ми можемо мати не дуже добру економічну ситуацію, проте не дай Боже комусь забрати у нас свободу й гідність. Майдан – найкращий тому приклад, адже люди вийшли за ідею, а не за гроші.

- Як трансформувалася російська пропаганда за ті чотири роки, що ви їй протистоїте?

- Вони еволюціонують. Якщо ми говоримо про вплив на широкі маси, то спочатку йшлося про суцільне викривлення інформації: ми тут їли снігурів, розпинали хлопчиків у трусиках під Слов’янськом, використовували ядерну та хімічну зброю – весело було, словом. Потім вони почали прогресувати й ефективно контролювати внутрішній інформаційний простір, даючи 90% правди й 10% брехні. На ній роблять наголос, і вона стає головною.

Крім того, варто пам’ятати, що друковані медіа бойовиків на окупованих територіях працюють не самі собою – є спеціальні центри інформаційно-психологічних операцій, які діють спільно з ФСБ та ГРУ РФ. Візьміть газетку звідти. Там кожне фото й текст зроблені дуже професійно на рівні психосоматики, щоб люди сприймали пропаганду максимально ефективно. Наразі робота ведеться на двох напрямках: по-перше, підживлюється внутрішній фронт, щоб "піпл щось хавав" – про те, як добре жити за царя, яка велична в нас "Новоросія" і чому Крим має бути наш, а по-друге, розповідається, як погано у "хохлів". "Вы не получите ассоциацию", "Ну и что, что ассоциация, безвиза не будет", "Ну и что, что безвиз, теперь вы будете рабами и будете кататься туда туалеты мыть", "Никто не даст вам Javelin", "Да что там эти Javelin – у нас есть новые танки".

Тобто вони намагаються оперативно реагувати на кожен наш успіх, вводячи сюди так звану "зраду". І в них виходить. Поки що, як це не прикро, у інформаційній війні вони перемагають, оскільки й досі впливають на наші маси населення.

- Існує різниця між брехнею і тим, що англійською зветься bullshit, маячнею. Можна сказати, що ніхто не дасть вам Javelin, а можна ефективно й токсично висміяти.

- Це спрацює навіть краще. Погляньте на акцію, яку я називаю "Безхребетний полк". На мою думку, те, що зробили блогери, які називають себе "Демократичною ордою", було шикарним. Вони взяли й вийшли з плакатами героїв World of Warcraft (на противагу акції "Безсмертний полк", - "Апостроф"). Найбільше мені запам’ятався напис: "Черт, они опять убили Кенни, уже 635 раз".

Висміяти будь-що – це найкращий метод роботи проти серйозної пропагандистської машини.

- Що не можна висміювати?

- Смерті людей. Росіяни, звісно, висміяли МН-17, який був "важчий за повітря", але в нас ніхто не висміював смерті дітей у Кемерові. Тобто, як і на війні, є певні рамки й канони війни. Наша сторона намагається їх дотримуватися, тому що ми все ж належимо до цивілізованого світу.

Є два методи боротьби – висміювання й надання чіткого фактажу й переліку доказів. Ми працюємо за другою схемою. Коли наводиш чіткі дані, то у опонентів закінчуються "темники" в голові, операційна система зависає, і ти чуєш: "Вы фашисты, бандеровцы и все врете". Торба. У мене є улюблений жарт на цю тему: "Дедушка, вы ветеран?" "Да". "А где вы воевали, если вам 65 лет?" "Пошел вон отсюда, фашистский провокатор и бандеровец".

- Але ж є люди, які й досі кажуть, що в Донецьку – "ополченці", вчорашні шахтарі й трактористи, ну й так далі.

- Еге, і ще вони знайшли техніку в шахтах Донбасу, так? Горбатого могила виправить. Команда InformNapalm представила 44 новітні зразки озброєння, які ніколи не постачалися до української армії, розроблялися тільки в Росії й перебувають на балансі виключно тамтешньої армії або ж проходять випробування.

- Це наслідок відсутності державної політики?

- Абсолютно вірно. Дозвольте питання: які такі потужні інформаційні кампанії в нас організувала держава? Наведу своє бачення. Що найбільше впливає на молодь? Комп’ютерні ігри. Яка державна компанія розробила масову "стрілялку"? Скажуть, що в нас нема досвіду, але це брехня, бо були "Сталкер" і "Козаки". Та розробіть шутер, щоб наш пацан сидів за комп’ютером і "мочив" москалів. Я вам гарантую, що за півроку всі розповідатимуть про те, як це круто! Були такі пропозиції, але це ж дорого…

Вийшло кілька якісних фільмів про війну, а от толкової аналітики й документалістики мало. Зараз я зроблю велику рекламу каналу ICTV: знімаю капелюха перед їхніми "Антизомбі" й "Громадянською обороною". Але таких передач мало, чим користуються, так би мовити, приватні ЗМІ, заповнюючи порожнечу власним контентом.

- Щодо канонів війни: наскільки ефективно воювати з нецивілізованою стороною цивілізованими методами?

- Треба проявляти більшу силу, щоб ти міг узяти за гриву й надавати по шапці. Американці ж перемогли в Іраку та Лівії, отже, як показує історична практика, це можливо.

- Але там поруч не було Росії.

- Росія багато де присутня наразі. Гібридна війна є нелінійною – вони використовують unregular military troops, приватні військові компанії. Вони застосовували їх в Криму, на Донбасі, в Сирії. Зараз присутність так званих військових радників з Росії фіксують в Південно-Африканській Республіці, Південному Судані, Ємені. Вони намагаються залізти скрізь, щоб, по-перше, підняти ціни на нафту, а по-друге, розповсюдити свій вплив, аби Захід починав відходити від України. Але, як бачимо, в Росії не так вже й багато ресурсів, щоб це зробити.

- З іншого боку, вони дуже ефективно використовують навіть сильні сторони Заходу проти нього ж.

- Знаєте, після поїздки на Стратком НАТО я зрозумів одну річ: західна бюрократична машина дуже повільна, але якщо робить поворот у інший бік, то зупинити її вже не вийде. Навіть у Чехії, де присутній величезний російський капітал, починають розуміти небезпеку й працювати в цьому напрямку. Взагалі в цивілізованому світі ніхто не хоче працювати з Росією – цього прагнуть лише ті, хто хотів би заробити на ній колосальних грошей. Але є приклад нідерландських компаній, які збиралися допомагати росіянам будувати кримський міст. Якщо за це загрожують не просто штрафи чи санкції, а реальне ув’язнення, то це вже страшно.

- Розкажіть детальніше про Стратком – чим саме він займається?

- Це зібрання людей, які пов’язані з армією й НАТО, вони працюють над аналітикою для них. Зараз Стратком намагається відстежувати інформаційні небезпеки та загалом інформаційну війну з Росією. Я їздив ділитися досвідом – їм дуже цікаві українські напрацювання, адже ми, команда InformNapalm, не теоретики, а практики. До цього ми викладали у Литві та в Baltic Defense College в Естонії.

Є речі, яких вони не розуміють. Яскравий приклад з open source intelligence (розвідка на основі відкритих джерел, - "Апостроф"): коли ми досліджуємо російських військових, і я кажу, що якість російської мови у повсякденному житті впала в рази й лише двоє з десяти правильно напишуть слово "Донбас", вони не розуміють, як таке може бути. Причина проста – колосальне падіння рівня освіти. Бидлом легше керувати. Якщо людина малоосвічена, їй легше забити голову пропагандою.

- Як Стратком бачить українську ситуацію?

- Вони розуміють, що ми – випробувальний полігон для Росії, тож їм цікаво, як ми цьому протидіємо. Зрозумійте, армії НАТО ніколи не воювали в окопах проти ствольної артилерії, ракетних систем залпового вогню і танкових військ. Вони розглядають Україну ні багато ні мало як щит Європи. Бо ж хто буде наступною жертвою? Балтійські держави. Не забуваймо про російський капітал і вплив на життя у Польщі, Угорщині, Фінляндії, Чехії, балканських країнах.

Найкращий приклад того, як все це напрацьовувалося роками – "Бетмен", Безлер. Кадровий офіцер 15 років зображав алкоголіка й дурника, а потім в один момент він почав працювати.

- Що кажуть ваші спостереження: усі ці персонажі після виконання завдань живуть спокійно чи їх все ж ліквідовують?

- По-різному буває. Деякі живуть собі й залишаються позитивним прикладом для інших охочих спробувати щастя. Декого фізично знищили, а дехто став медійними персонами, щоб уберегтися від розправи, як-от Ходаковський чи Гіркін. Чому спочатку були "Моторола" й "Гіві"? Щоб показати, що "вчера он мыл машину, она сосала х*р, теперь они элита и гордость ДНР". Уся ця бидло-маса захотіла швидкої слави й грошей і потягнулася туди. Проте все це швидко закінчилося. По-перше, Росія – це не Москва, і про це треба завжди пам’ятати. Коли бойовики з російських глибинок приїжджали на Донбас, то запевняли, що тут справжня цивілізація, причому говорили про хати без газу з колодязем у дворі. Це ж орда!

Нині залучати нових людей все важче. От вам приклад: росіяни сформували на кордоні з Україною дві дивізії, нагнали туди силу-силенну техніки, проте операторів для неї немає. Спеціалістів залишилося не так багато, їх треба довго навчати, а в них теж є еміграція – люди намагаються вижити й тікають в Казахстан, наприклад, до балтійських країн чи ЄС, та куди-небудь.

- Можливо, у вас назбиралося, скажімо, топ-3 улюблених фейків про InformNapalm?

- О так! Перший стосувався команди InformNapalm. Він вийшов на 5-му федеральному телеканалі після того, як ми опублікували списки пілотів ВКС РФ у Сирії. Ведучі показували ролик краудфандингової кампанії People’s Project (вони збирали гроші нам на ноутбуки, й це був єдиний проект допомоги InformNapalm) й коментували: "Посмотрите на этот отменный английский язык и флаги, которые изображены на верхней панели". А то була кнопка переключення мовних версій операційної системи! Це було дуже смішно.

Наступний момент – це купи статей на тему "Хто такий Роман Бурко". Він вже був майором, полковником, офіцером Головного управління розвідки, Міноборони, агентом СБУ, ФБР, політруком НАТО… При зустрічі я з нього так жартую: "Товарищ полковник, здравствуйте!"

І ще часто публікують щось на кшталт "ми зламали InformNapalm". Ми ж собі думаємо, які це ідіоти.

- А про вас щось цікаве було?

- Про себе я не надто відстежую. Є такий сайт "Трибунал", і там написано приблизно таке: "Один из тех сволочей, которые кормят эту страну и, называя себе волонтером, неоднократно участвовал в пытках и казнях наших военнопленных ополченцев, мастер по подрывной диверсионной борьбе, поскольку окончил Киевский политехнический институт". Кращої реклами для КПІ я ще не бачив, після цього гордість за себе і Вітчизну буквально переповнила мої груди.

- Як побудована робота команди?

- Ніхто ніколи (і навіть після перемоги) не побачить обличчя, наприклад, того ж Роми Бурка, бо за нами полюють. Мене часто запитують, чому саме я є спікером InformNapalm.

- І чому?

- Бо мене не шкода. Це перший момент. Другий полягає в тому, що система внутрішньої безпеки вибудувана так, щоб одна людина всіх не знала. Зараз ми говоримо тридцятьма мовами світу. Ви можете бачити наших блогерів – Михайла Кузнєцова, Ірину Шлєгель, Антона Павлушка, Дзяніса Івашина, Романа Бурка й іноді мене, проте більшість наших людей непублічні.

- Ви отримуєте погрози?

- Регулярно. Серед них трапляються навіть якісь цікаві штуки. Наприклад, після коментарів щодо FrolovLeaks, коли я назвав РПЦ "дважды краснознаменной имени ордена Ленина московской церковью русского патриархата", дядько, який зображував із себе графа, обіцяв, що мені буде зле. Але то таке.

Є такий момент: усі, хто захищають якихось напівсепаратистів, чомусь не заступаються за нас, людей, які займаються інформаційною війною. Їм це нецікаво, бо ж грант за це не дадуть. От вам і двобокість.

- А держава не пропонувала вам охорону?

- Ні. Так трапилося, що в мене є багато знайомих в українських спецпідрозділах. Якщо мені буде потрібен захист, я звернусь до них.

- Інформаційні диверсії не були б такими дієвими, якби люди не були готові бути обдуреними. Чому так стається?

- Знаєте, вони всюди готові бути обдуреними, не лише в нас. Хтось бачив зґвалтовану в Німеччині російськомовну дівчинку? Ні. Усе гуло, а дівчинки не існувало. Те ж саме й з пожирачами снігурів і розіп’ятими хлопчиками. Люди сприймають інформацію так, як їм її подають: якщо це буде класно, соковито, смачно, то це з’їдять.

- Яке з викриттів InformNapalm ви б виділили?

- Наша команда пишається піврічною роботою над дампом листів одного з начальників продовольчої частини Південного військового округу Росії (його передав нам Український кіберальянс). Ми встановили 1098 кадрових російських військових, які окуповували Крим. "Зелені чоловічки" найбільше бояться ідентифікації, а ми встановили понад тисячу прізвищ, імен, по батькові з військовими рангами, званнями й посадами, з інформацією про те, де і коли вони вчиняли злочин без терміну давності. Це ті ж самі ССівці, яких досі виловлюють, хоча вони вже ледве ходять. Це головне наше викриття.

- Коли почнете читати майстер-класи на постійній основі?

- Я читаю лекції деяким нашим спецпризначенцям про те, як не стати клієнтами таких хлопчиків, як ми, тільки з-за поребрика. Сьогодні люди не можуть не користуватися соцмережами й електронною поштою, от ми вже рік пояснюємо нашим спецпризначенцям, як робити це з розумом.

- Якщо цим займаєтеся ви, то це означає, що держава під час їхнього навчання цього не робила?

- Давайте назвемо речі своїми іменами: у військових академіях досі не викладають таких спеціальностей, як CEO й SMM. І при цьому ми маємо якось вести інформаційну війну. Вчать військових журналістів, які мають писати стінгазети за радянським лекалом, проте ніхто не розуміє, що найкраща доля цієї макулатури – стати скатертиною для банки тушонки. Після того, як хлопці її з’їдять, то полізуть у телефон гортати стрічку новин у Facebook. Державної політики в галузі виховання CEO й SMM-спеціалістів немає. У нас тільки недавно ухвалили закон про Сили спеціальних операцій, у якому нарешті відвели місце інформаційно-психологічним операціям. Тільки недавно схвалили доктрину інформаційної безпеки, де написано, хто й за що відповідає.

- А як давно, по-вашому, росіяни поставили інформаційну роботу на рейки?

- Там вона нікуди не поділася ще з часів КДБ.