Лук'янівське СІЗО столиці знову опинилося в епіцентрі гучного скандалу: екс-бійці батальйону "Торнадо", які утримуються в цьому ізоляторі, днями влаштували справжній бунт, напавши на адміністрацію. У справу пішли навіть саморобні вибухові пакети. Пізніше, при обшуках у камерах "торнадівців", правоохоронці виявили цілий арсенал холодної зброї та алкоголь. Після НП Мін'юст моментально звільнив керівництво Лук'янівського СІЗО, але де гарантія, що ситуація зміниться? Що ж відбувається в українських СІЗО і які з них найбільш неблагополучні? На це питання спробував відповісти "Апостроф".
Старовинні руїни
Визначити найбільш неблагополучні СІЗО України "Апострофу" допомогли експерти, які професійно пов'язані з системою виправних установ не один десяток років. Це відомий український правозахисник Едуард Багіров, який побував у всіх СІЗО країни, екс-начальник Державної пенітенціарної служби Сергій Старенький і директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров.
У якості критеріїв, за якими той чи інший ізолятор варто було б віднести до неблагополучного, було обрано три позиції: матеріально-побутові умови утримання ув'язнених, оперативна обстановка в СІЗО і дотримання прав ув'язнених.
До переліку ізоляторів з найгіршими матеріально-побутовими умовами утримання експерти віднесли СІЗО Херсона, Житомира, Лук'янівське СІЗО столиці і Львівське СІЗО.
"У деяких слідчих ізоляторах корпуси були побудовані ще в XVIII-XIX столітті. Це дуже старі будівлі, а умови там настільки погані, що вони дуже погано піддаються навіть капітальному ремонту, - пояснює "Апострофу" Євген Захаров. – Плюс грибок на стінах, який просто неможливо вивести, весь час присутній в житті ув'язнених".
Лук'янівське СІЗО
"Наприклад, в СІЗО Херсона тріснуті стіни від фундаменту до даху, а ширина тріщин від 5 до 25 сантиметрів. Там такі тріщини, що в них можна просунути голову. Кустарним способом, звичайно, ці тріщини якось закрили, щось заварили, скобами прихопили, лише б будівля тільки не розвалилося. Крім того, близько 70% слідчих ізоляторів давно не відповідають санітарним і пожежним нормам, і їх необхідно терміново закрити. Ще вчора потрібно було це зробити", - додає "Апострофу" Едуард Багіров.
Наріжний камінь проблеми – звичайно ж, фінансування. Так, заступник міністра юстиції Денис Чернишов заявляв, що в 2017 році на всю пенітенціарну систему України було виділено 3,7 мільярда гривень, а на ремонт СІЗО кошти перестали виділятися ще з 2014 року.
У підсумку адміністрації ізоляторів доводиться викручуватися.
"Усе залежить від керівництва адміністрації: на особистих відносинах і домовленості з підприємцями та місцевими чиновниками вони хоч якось покращують становище. А державна політика щодо забезпечення пенітенціарної служби засобами для ремонту і утримання будівель в належному вигляді не покращується, - підкреслює Багіров. – На ремонт того ж СІЗО Херсона необхідно мінімум 60-70 мільйонів гривень. Близько 50 мільйонів отримують всі виправні установи Херсонської області, а тут на одне тільки СІЗО потрібно 70 мільйонів. Цих грошей немає. Адміністрація пише рапорти, скарги, але толку від цього немає. Напевно, не дай бог, звичайно, потрібно, щоб відбулася якась техногенна катастрофа, ізолятор завалило, були б жертви і загиблі, і лише тоді, можливо, виконавча влада щось зробила".
Викручуються і ув'язнені.
"У бюджеті пишуть не більше половини від потрібної суми, а за підсумком дають половину від цієї половини – близько 25% від потреб. І це катастрофічна ситуація. У багатьох СІЗО ув'язнені виживають тільки за рахунок передач, оскільки є те, чим там годують, нереально. Довго на цьому не проживеш: на перше – капуста з водою, на друге – капуста без води, а на третє – вода без капусти. На 10 гривень на добу хіба можливо прогодувати людину? А що робити людям, у яких немає родичів?" – нарікає Євген Захаров.
І така критична ситуація спостерігається навіть на тлі того, що в'язнів у СІЗО, яких потрібно утримувати, стало значно менше.
"До 2013 року в СІЗО перебувала дуже велика кількість ув'язнених: їх було набагато більше, ніж місць. Бували такі ситуації, коли було четверо ув'язнених на одне місце. Тоді люди спали або по черзі, або по дві людини в одному ліжку, оскільки ніякої процедури, коли суд перед тим, як відправити людину в СІЗО, перевіряв би наявність місць, у нас не передбачено, - розповідає Захаров. – З ухваленням нового Кримінального процесуального кодексу поріг для потрапляння в СІЗО підвищився, кількість ув'язнених стала істотно зменшуватися, і проблема скупченості була практично вирішена, але не скрізь".
Втім, за словами Євгена Захарова, якщо є гроші, то навіть у розвалених СІЗО можна сидіти з комфортом.
"Навіть в поганих СІЗО, де стіни камер поїдені грибком, завжди знайдуться камери з хорошими умовами, близькими до готельних. Ці камери віддають ув'язненим, як розповідають люди, за хабарі. Правда, ще нікого не спіймали на цьому, але такі розмови ходять вже давно", - підкреслює правозахисник.
Вирішити проблему напівзруйнованих будівель ізоляторів в Мін'юсті хотіли за схемою державно-приватного партнерства. Суть ідеї в наступному: інвестору держава віддає старе СІЗО під знесення з правом будівництва на його місці комерційної нерухомості, а натомість інвестор зводить новенький блискучий ізолятор за межею міста. Пілотний проект планували реалізувати в Києві, а згодом у Львові, Одесі, Чернівцях.
"Фактично ця ідея провалилася. Ні у Львові, ні в Чернівцях не знайшлося нікого, хто захотів би цим займатися. Щоправда, у Львові досі ведуться переговори, але схоже на те, що вони нічого не дадуть", - нарікає Захаров.
"Передбачалося, що буде дві черги цього СІЗО. Перша черга буде на 500 осіб, і на неї, як Мін'юст запевняв, є гроші з бюджету, а друга черга – прерогатива інвестора, який збудував би корпуси на 1,5 тисячі осіб, - додає "Апострофу" Сергій Старенький. – Тобто для того, щоб побудувати СІЗО на 500 осіб, гроші були. Так чому його не побудувати хоча б для особливо контрольних людей, тих же "торнадівців" туди помістіть під нормальний нагляд і звільніть частину корпусу в Київському СІЗО, наведіть там лад. Але цього просто ніхто не хоче робити".
Є і економ-варіант рішення проблеми без виділення бюджетних коштів на нові корпуси СІЗО.
"Якщо дотримуватися міжнародних стандартів права на свободу і відповідно до них обирати запобіжний захід "утримання під вартою", то буде вистачати навіть тих нормальних корпусів, які є", - резюмував Євген Захаров.
Жорстка реакція
До слідчих ізоляторів із найбільш плачевною оперативною обстановкою, де диктує свою волю не адміністрація ув'язненим, а навпаки, на думку експертів, належать три СІЗО: Одеси, Києва і Хмельницького.
"Найгірший в цьому плані слідчий ізолятор Одеси. Там ситуація практично некерована, і адміністрація давно опустила руки в плані наведення ладу і просто пливе за течією, - говорить Сергій Старенький. – За останні чотири роки в великий мінус пішов столичний ізолятор. Там адміністрація вже не впливає на ситуацію зовсім. У мінусі й СІЗО в Хмельницькому. Там ситуація з порядком поки не стає суспільним надбанням, але організована злочинність вже контролює багато аспектів роботи ізолятора".
А от кадрова рокіровка в Лук'янівському СІЗО, яка відбулася після інциденту з екс-бійцями батальйону "Торнадо", на думку Старенького, не принесе очікуваного ефекту.
"Кардинально ситуації це не змінить. Нове керівництво в Київському СІЗО буде точно так само танцювати під дудку криміналу, як і попереднє. Щоб навести лад, вже треба вживати непопулярні заходи і досить жорсткі. Наприклад, притягнення до відповідальності порушників режиму: дисциплінарні покарання, в карцер когось посадити, перевести деяких ув'язнених. Просто замінивши адміністрацію, неможливо навести лад, тому що опір і консолідація підслідних вже настільки серйозна, що відразу ж якісь скандали почнуть виноситися в публічну площину, а жодна адміністрація не захоче отримати для себе такі проблеми. Тут потрібні професіонали, які отримають карт-бланш від суспільства, якщо суспільство захоче і зрозуміє, що потрібно наводити лад. Наприклад, якщо ми говоримо про напад "торнадівців", то закон дозволяє адміністрації застосовувати спецзасоби і навіть зброю, якщо на них нападають зі зброєю. І це потрібно робити: якщо є жорсткий опір, має бути жорстка та адекватна реакція адміністрації", - резюмував Старенький.
Статус "заручник"
За критерієм "дотримання прав ув'язнених" найгіршими ізоляторами в країні є СІЗО окупованих міст України: Донецька і Луганська.
"У лютому цього року я був у слідчому ізоляторі Донецька. Статус людей, які знаходяться, наприклад, в СІЗО Києва, Одеси, Харкова буває двох категорій: підслідні та засуджені. У ізоляторах Донецька і Луганська немає підслідних та засуджених. Їх правовий статус можна визначити тільки як заручників, - запевняє Багіров. – Наприклад, медична допомога повний жах – половина персоналу там давно не працює. Та що говорити про СІЗО, якщо там і в звичайних лікарнях не працює персонал. Адвокати не можуть потрапити до своїх підзахисних, та й взагалі у людей немає можливості звертатися за захистом. Візьмемо, наприклад, СІЗО в Києві: хоч якось, але в'язні можуть звертатися в прокуратуру, суди, а юридичний статус СІЗО Донецька взагалі ніякий. Там немає судів і прокурорів ні українських, ні російських, а ті, які там є, це фігляри. В'язень не зможе захистити свої права, якщо звернеться в "прокуратуру" так званої ДНР. Ні, я бачив там людей у прокурорській формі, але вони не можуть надати правову допомогу або якось допомогти. Відповідно, відсутня і робота омбудсмена. Якщо в тій же Москві в СІЗО є якісь російські закони, Конституція, прокуратура, омбудсмен (добре чи погано він працює – це інше питання, але він хоча б юридично існує), то у Донецьку ж його немає взагалі. У цих СІЗО знаходяться по суті заручники".
"Це найгірше, що може бути, - підтверджує "Апострофу" регіональний координатор уповноваженого з прав людини у Донецькій і Луганській областях Павло Лисянський. – Там є такі місця, де про людину можуть просто не дізнатися. У нас зараз надходять дані: одна жінка п'ять місяців перебувала в СІЗО Донецька за підозрою в шпигунстві, але про неї ніхто нічого не знав. Адвокати, яким дозволено працювати там, не виконують свою правозахисну функцію, а всі співпрацюють з МДБ ДНР і ЛНР. Відповідно, розраховувати людині на допомогу не варто. Адвокатів з української сторони туди не допускають, та й адвокатська спільнота України засуджує, якщо хтось хоче поїхати на окуповані території і захищати там людей. Такі випадки були, але потім піднімалися питання в асоціації адвокатів, що таких людей потрібно позбавити адвокатського свідоцтва. Обмежений доступ до ув'язнених і для міжнародних організацій. Їх пускають у СІЗО раз на шість місяців і дозволяють подивитися тільки те, що дозволяють. А тих людей, які в СІЗО хоч якось намагаються боротися за свої права, навіть не б'ють, там вже новий вид насильства з'явився: їм викручують суглоби. Формально побоїв немає, а біль просто божевільний. Централізовано адміністрація колонії заносить телефони і ув'язнені займаються телефонним шахрайством на нечувані суми. Ну і розвинена торгівля наркотиками".
Однак, якщо в'язень має за душею солідні накопичення або заможних родичів, то можна помітно поліпшити умови свого утримання.
"Там все продається і купується, - каже "Апострофу" екс-бранець бойовиків ДНР, який кілька місяців провів у СІЗО Донецька за сфабрикованою справою, Ігор Кононенко. – Якщо в тебе є гроші, ти будеш сидіти як цар: чи буде окрема душова, комп'ютер і навіть ігрова приставка. Були такі камери. Просто коли планувалася перевірка, ці гаджети всі здавали, а потім назад отримували. А якщо грошей немає... Одного разу ми поскаржилися, що у нас в камері немає опалення, а потрібно було просто спустити з батареї повітря і все. Але прийшла адміністрація і просто відрізала батарею. Немає батареї – немає проблеми. Колись принесли суп, а там голови курячі з пір'ям плавають, а про каші з прусаками і говорити не варто. Хочеш нормальної їжі: смаженої риби або картоплі, дай 2-3 пачки сигарет – і все буде".
Не краще виглядає і ситуація з правами людини в СІЗО окупованого Сімферополя. Про побут ізолятора "Апострофу" розповів заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз, який провів там майже три роки.
"Як такого медичного обслуговування там немає. Є черговий лікар, який від усіх хвороб прописує анальгін або аспірин, та й то – його неможливо докричатися. Уже тільки коли сусідні камери починають стукати по залізних дверях, тоді можна якимось чином отримати хоча б увагу. Писати заяви і чогось вимагати марно. Як там кажуть: які в тебе можуть бути права, якщо ти злочинець і сидиш у в'язниці? Навіть прописані правила розпорядку, наприклад, відвідування лазні раз на тиждень, не виконуються. Адміністрація, що залишилася ще з України, намагалася не посилювати прес і тиск на ув'язнених, але з серпня 2015 року адміністрація змінилася, прийшли росіяни і ввели додаткові решітки, з'явилися спецпризначенці, які під приводом перевірок заходили в камери і били людей. Перевірки проходять жорстко, ранкові переклики проходять з приниженням людської гідності, допускаються абсолютно необґрунтовані образи, тиск. Крім того, величезні проблеми з відвідуванням адвокатів. У СІЗО утримається понад 2 тисячі осіб, а адвокатських кімнат (це ті ж камери, тільки набагато менші) лише 12. Природно, це створює величезні черги, а ще й більша половина цих кімнат займається слідчими і прокурорами. Адвокати записуються в черги, і максимум на день в ізолятор проходить 6-7 адвокатів. І ці 6-7 повинні простояти з ранку і до обіду – і не факт, що зайдуть. Щоб адвокат потрапив до мене, хтось з моїх дітей або дружина займали чергу і стояли в ній кілька днів. За підсумком з адвокатом ув'язнені зустрічаються раз на місяць", - резюмував Чийгоз.
