Путіну простіше доводити свою "правоту", розкидаючи бомби

Чи може Україна перейти на виключно контрактну армію, чому риторика Володимира Путіна настільки агресивна, і звідки у нього так багато прихильників у країнах Заходу, в інтерв'ю "Апострофу" розповів офіцер ЦАХАЛу, співзасновник "Центру вивчення повстанських рухів" в Україні, військовий інструктор в ГО "Українська оборона" ІГАЛЬ ЛЕВІН.

Першу частину інтерв'ю читайте тут: Росія робить те, чого не вистачає Україні - ізраїльський офіцер

- Як працює гендерна рівність в ізраїльській армії? Не так давно в Україні президент підписав відповідний закон, але, як усьому новому, знадобиться час, щоб він повноцінно запрацював. Скільки часу знадобилося Ізраїлю, щоб все це впровадити?

- Раніше в Ізраїлі були окремі війська жінок. На початку 90-х їх розформували, і всіх зрівняли. До цього жінки носили спеціальні пілотки і туфлі - це все прибрали. Вони стали носити армійські черевики і берети, як у солдатів-чоловіків. Раніше жінок не призивали в бойові пілоти. Але громадянка Еліс Міллер, яка спробувала призватися в пілоти, а її не взяли, розпочала серію судів у країні, зібрала велику компанію, і в підсумку її взяли на ці курси. Вона їх провалила, не змогла стати пілотом, але вона, грубо кажучи, проклала шлях. Після неї прийшли інші жінки, які продовжили її боротьбу, стали пілотами і довели, що це можливо.

Крім цього, у 2000 році були створені бойові частини з жінками. Тобто жінка колись могла потрапити на поле бою, тільки якщо вона була медиком. Був створений експериментальний батальйон, де були і жінки, і чоловіки. Я, до речі, в ньому деякий час служив. Його завданням було перевірити, чи можуть жінки служити на рівні чоловіків. Він витримав випробування часом, і на сьогодні таких змішаних батальйонів уже три. Їх використовують для охорони південного кордону Ізраїлю.

- Україні потрібен лише час?

- Швидше за все так, бо ці нові тенденції позитивні й прогресують. На сьогодні вже багато жінок служать саме в армії, а не так як раніше, наприклад, цивільні волонтерки і все. У майбутньому, повинна спостерігатися позитивна тенденція, якщо не виженуть, чи не заборонять.

Ігаль Левін в студії Апостроф TV Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

- Регулярно перед виборами ми чуємо обіцянки скасувати призов і зробити армію тільки контрактної. Здійснити це не виходило досі, чи можливо це в подальшому, і чи потрібно скасовувати призов?

- В Україні, перед виборами багато обіцяють. Тому це ні про що, насправді. Контрактна або призовна армія? Тут велике питання. Чи є гроші на фахівців контрактної армії? Якщо немає, то знову повертаємося до теми офшорів, корупції і так далі. Якщо мова йде про призовну армію, слід запитати себе: який рівень лояльності населення, який рівень готовності призиватися до армії, який рівень свідомості?

Наприклад, в Ізраїлі ці питання не стоять на порядку денному, тому що немає контрактної армії - там тільки офіцери і старшини отримують гроші, вони, по суті, і є контрактна армія. Уся інша армія - це або резервісти, або призовники. Хлопців призивають на три роки, а дівчат - на два. Рівень свідомості дуже високий - призиваються приблизно близько 80% чоловіків і 65% жінок. Актуальна для них фраза "Армія будує народ, а народ - армію".

По закінченню служби, як правило, кожен їде відпочивати. Плюс є заморожена сума грошей, яку можна витратити на навчання, весілля, житло. Це говорить про те, що армія в Ізраїлі намагається бути рідною. Я не кажу, що Україні потрібно скопіювати цю схему, ні, в жодному разі. Ізраїль з'явився в інших умовах, там інші люди, менталітет, все різне. Але ось це правило, що людина повинна бути мотивована чимось більшим, ніж просто "ура", це факт. Без цього призовна армія буде розпадатися, сипатися. Армія, яка тримається на багнетах і примусу - це найбільш неадекватна армія, від якої потрібно намагатися позбутися.

- Наскільки сильні позиції Росії на Близькому Сході?

- У Сирії Росія показала, що вона - важливий і серйозний гравець. Наприклад, в Ізраїлі говорять, що вона прийшла на Близький Схід надовго, що це не епізодичний момент. Зараз ми вже бачимо проникнення в Африку. Путін, який при владі вже 20 років, яскраво всім показує, що він ще той гравець, і з ним потрібно рахуватися.

Найяскравіший приклад - це Башар Асад (президент Сирії, - "Апостроф"), якого хотіли прибрати всі. Але тут приходить Путін і каже, що він залишиться, і він залишається. У 2015 році, коли російські війська офіційно підтримали Асада, його війська контролювали 15% Сирії, а режим був вже дуже близький до падіння. І ось приходить Путін із військами і каже: "Стоп, стоп, стоп, ти залишаєшся при владі".

Ізраїльські аналітики, особливо військові, завжди підкреслюють, що не можна несерйозно ставиться до проникнення Росії далеко за її межі - це дуже тривожно, в першу чергу, для України. Адже це робиться для того, щоб по максимуму набиратися досвіду в сучасних конфліктах.

- Багато хто говорить про те, що Сирія була і залишається своєрідним полігоном для Росії.

- Росія зараз у процесі другої великої військової реформи. Перша була не дуже вдалою. Та й будь-яка реформа в ХХI столітті - ніщо без живого військового досвіду.

Якщо повернутися до України, то, хоча і важко назвати війну чимось хорошим, адже гинуть люди, але, якщо говорити відсторонено, Україна в цій війні набирається досвіду. Цього, наприклад, не скажеш про Польщу, яка багатша, і армія якої розвинена краще, ніж українська.

У Росії дуже добре розуміють момент про досвід. Наприклад, в Єгипет продали зброю, але при цьому провели навчання з єгипетськими десантниками. А Єгипет, як відомо, веде досить кровопролитну війну, тобто там йдуть повномасштабні бойові дії з використанням авіації, спецназу, піхоти, танків. Дружити з Єгиптом і проводити якісь загальні військові навчання вигідно, тому що можна багато чому навчитися.

Ігаль Левін в студії Апостроф TV Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

Росія готується до асиметричної війни. Вона яскраво показала, що не вирішуватиме питання демократичним шляхом, в першу чергу, тому що не вміє. Там силовики при владі, а їх навчили все вирішувати грубою силою. Крім того, так простіше і дешевше. Так, для цього потрібно цією силою володіти, а ще потрібні талановиті люди, дипломати, політики, важелі тиску. Все це у Росії є, тому її дії дуже логічні, структурні і поетапні.

- Тобто вона вчиться вирішувати будь-який конфлікт грубою силою і військовим шляхом?

- Більш того, вона не розглядає жодних інших варіантів. Тобто в майбутньому, якщо на пострадянському просторі утворюються конфлікти, Росія буде вирішувати їх таким же грубим шляхом, як це відбувалося з Україною. Це буде і агресія, і створення своїх структур, і впровадження їх в життя. Ми ж бачимо, що в Криму прикривалися "волею народу", незважаючи, по суті, ні на кого, при цьому проштовхуючи своїх бойовиків і свої силові структури.

- Наскільки армія Росії за потенціалом перевершує українську армію? Не стільки кількісно, скільки в плані модернізації?

- Проблеми, які я озвучив для армії України, актуальні і для російської армії, яка також є спадкоємицею Радянського Союзу і його системи. Якщо брати пропорційно - солдата проти солдата, танк проти танка, буде приблизно той самий рівень. Але Росія діє наперед, вкладаючи гроші в армію, наприклад, в оновлення авіапарку - його постійно збільшують.

Якщо вірити їх пропагандистам, то вони оновлюють всі літаки, розробляють новітні моделі, які були засвічені в Сирії. Наскільки економіка Росії зможе запустити їх у виробництво? Незрозуміло, але там хоча б про це говорять і роблять спроби.

Крім цього, Росія намагається розвивати свій ядерний щит, а це тягне за собою величезні гроші. Тут масштаби непорівнянні з українськими, не зовсім коректно навіть їх порівнювати. Ми знову повертаємося до питання асиметричності: коли відбувається зіткнення маленької держави з великою, вони не можуть розраховувати на національну війну. Наприклад, ми бачимо, що Ізраїль постійно розвивається не так, як його сусіди навколо. Єгипет нарощує флот, а ось Ізраїлю на це не вистачає грошей. Тому він реалізував концепцію ракетних катерів. Ми бачимо, що протягом всієї історії потрібно шукати асиметричні моменти і підходи.

- "Бий ворога там, де його немає", як писав класик.

- І завжди готуйся воювати так, як ворог не готується. Тому, повертаючись до теми України, потрібно думати, як застати суперника зненацька. Знову ж постає питання про політичні свободи і рівень життя. У Росії рівень життя, м'яко кажучи, не найвищий, але там немає політичних свобод. Тому тут Україна показує, що є за що боротися. Ми відрізняємося від них не тим, що говоримо на різних мовах, а тим, що у нас можна не бояться політичного насильства, мати можливість розвиватися. Це теж асиметрія, але не у військовому плані.

- Пригадується постійно агресивна риторика Володимира Путіна. Що можна сказати про ці виступи?

- Це гра на публіку за допомогою ідеї величі, мовляв, Росія могутня, сильна. Це завжди був наратив великій території, який тягнеться ще з Радянського Союзу: ми проти всього світу, а насправді ми миролюбні, хоча завжди територія розширювалася за допомогою меча і грубої сили.

Путін вибудував владу на концепції, що він дуже крутий і сильний хлопець, один проти всього світу, який зміг врятувати націю після катастрофи - розпаду Радянського Союзу. Мовляв, він не тільки зупинив падіння, а ще й повернув велич - це наратив у його дусі. Йому плювати на чесні вибори, на якісь політичні процеси, плювати на те, що потихеньку вибудовується політична завіса. Йому так нормально, тому що він не розглядає Росію інтегрованою у світ - вона важлива для нього, як гравець не пострадянському просторі.

Ігаль Левін в студії Апостроф TV Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

Протягом 20 років у владі він показав, що всі протести можна дуже легко задавити, знищити, зацькувати і забити. Тому, якщо хтось буде пручатися - задушимо, а якщо це подобається - добре. А таких вистачає, це було видно по кількості людей, які поїхали добровольцями на схід України. Багато партій за кордоном, як ліво-, так і праворадикальні дуже люблять Путіна. На їхню думку, він сильний лідер, який зміг створити свою імперію і бореться проти всього світу.

- Судячи з результатів виборів у багатьох країнах Європи, такі настрої популярні. Це своєрідний відкат історії, цикл пройдено?

- Світ перебуває в кризі, і ніхто не може знайти точку, з якої можна цю кризу подолати. Західна цивілізація сьогодні в цілому перебуває під неоліберальним дискурсом вільного ринку, вільного суспільства і максимальної глобалізації. У цьому є величезні плюси, так як вільний світ більш прогресивний, ніж закритий. Криза пов'язана з країнами третього світу, адже величезна кількість людей живе в трущобах, без доступу до води, їжі. Усе це в кінцевому підсумку впливає на країни Заходу. Рішення немає.

Колись давно, приблизно років 100 тому, надійшла пропозиція вирішення проблеми від лівих. Тоді ліві партії створили свої світи в Китаї і Радянському Союзі, створили "Варшавський блок", який був зруйнований, і сьогодні ми мало де бачимо ліві союзи. Сьогодні, після краху цих великих лівих концептів, до них немає довіри. Тому набирають популярність праві сили, які звертаються до простого народу. Чи зможуть вони знайти вихід із цієї кризи - велике питання. Моя думка - ні, не зможуть.

Існує думка, що освоєння космосу і спроби вирватися за межі Землі, можливо, дадуть людям якусь нову концепцію світогляду, тому і став такий популярний Ілон Маск зі своїми ідеями освоєння Марса і польотами на Місяць. Але, знову ж таки, на цьому далеко не заїдеш, і тим більше це ніяк не вирішить проблеми країн третього світу, воєн і проблем доступу до питної води. Для України всі ці питання теж дуже важливі, тому що вона - країна не першого світу. Дуже багатьом хотілося, щоб це було так, завжди хочеться рівнятися на Німеччину чи Ізраїль, але Україна - не ці країни.