Україні відлягло від першого мобілізуючого шоку після недільних подій, однак за ним неодмінно прийде реакція - агресія, викликана страхом, котра шукатиме собі вихід. Відомий український письменник Любко Дереш на сайті "Апострофа" у щотижневій рубриці пояснює, що суспільству варто бути готовим до побутового "полювання на відьом" усередині країни.
Найсильніша зброя під час будь-якої війни - це єдність. Єдність - один із найбільш ефективних засобів протидії будь-якій атаці. Ті, хто свідомі важливості збереження цінностей розвинутого, відкритого громадянського суспільства, повинні взяти на себе відповідальність за збереження людського в людях в цей час підвищеної турбулентності.
Війна є піком розділеності - не лише між воюючими сторонами, а й усередині країни. Війна пробуджує найстрашніші людські сторони, причому зло, яке виходить назовні, не обмежується якоюсь конкретною нацією, стороною чи окремо взятою війною. Злочини, здійснювані під час воєнного часу, вселяють в душу крижаний жах. Нелюдські знущання нацистів в Аушвіці, американців у В’єтнамі, японців у Нанкіні чи ополченців - у ДНР та ЛНР, не є винятком, а лише задокументованою ілюстрацією того, на що перетворюється людська натура в час боїв.
Японський історик Юкі Танака, аналізуючи військові злочини Японії, ставить важливе запитання: чому мирна людина, котра живе звичайним життям, турбується про своїх близьких і зазвичай не здатна до того, аби вбити навіть тварину, перетворюється на жорстокого насильника під час війни? Відповідь, яка напрошується у дослідника, проста: все змінюється, коли інший стає твоїм ворогом. Убивство стає легшим, коли виникає психологічне відчуження, коли ворог стає не-своїм, "іншим". Тим паче, коли врахувати головну установку будь-якої війни: ти мусиш убивати, інакше сам будеш убитий.
Джон Фейворс, консультант ООН із проблем США, зазначає: мета і надзадача війни (особливо праведної війни, а практично кожна війна усвідомлюється як "праведна") настільки захоплює людей, що це змушує психологічно відокремлюватися від тих, кого убиваєш. Спостерігаючи за смертю власних друзів, відчуваючи гнів та бажання помсти, мимоволі впускаєш у себе засліплююче, абсолютне виправдання кожного свого вчинку.
Таким жахаючим є тиск обставин. І хоча сьогодні українське суспільство балансує на межі, де війна ще ані не проголошена, ані не скасована, емоційні хвилі уже підіймаються високо. Перші ознаки "праведного гніву" уже з’явилися, і тільки від нас залежить, чи зможемо ми уникнути "праведних жертв". Спалена консульська машина, закидування посольства РФ димовими шашками - лише перші бризки на палубі нашого спільного човна, який розхитують не лише зовнішні удари стихії, а й ми з вами.
Агресивна реакція вбік тієї чи іншої політичної, етнічної, мовної групи - лише можливий початок "психічного шторму", викликаного наростаючим напруженням політичних умов. Імовірне затягування воєнного стану на два, три, чотири місяці, нові провокації, початок військових дій - все це може стати поштовхом до стрімкого відчуження певної категорії людей, а відтак, може підштовхнути найбільш збуджені ситуацією "гарячі голови" шукати ворога не лише ззовні, а й усередині країни, а значить, може покласти де-факто кінець правам людини і здійснити великий "відкат" суспільства назад - у спрощення, у чорно-білий світ насилля, виправданого "військовим часом".
Читайте: Воєнний стан по-українськи: до чого готуватися населенню
Однак не всі люди піддаються впливові зовнішніх обставин. Дивовижні людські якості, проявлені українськими волонтерами та військовими-добровольцями, показують, що людина під час війни може пробудити в собі сховані раніше чесноти. Так само зараз, у час, коли суспільство стрясається, проходячи історичну точку турбулентності, кожен, хто почуває в собі сили, опиратися суспільному шокові, може докластися до стабілізації ситуації на "внутрішньому фронті" - всередині країни.
Перш ніж справа дійде до того, щоб братися за зброю, кожна людина, яка вже зараз відчуває, що може бути сильнішою за "шок обставин", повинна взяти на себе відповідальність за тих, хто навколо.
Перш за все, така відповідальність означає - зберегти власну людську подобу і допомогти зберегти її іншим. Ось кілька важливих тез, які можуть пригамувати розкручення емоційної істерії і спалахи агресії у суспільстві.
По-перше, не починати конфліктів із іншими (насамперед, у соцмережах), стримувати конфлікти, які вже розпочалися, або ж, як мінімум, не підтримувати їх, якщо немає змоги понизити градус.
По-друге, спробувати вивести зі стану емоційного потрясіння тих, хто поруч, і вберегти їх від необдуманих кроків - провокаційних, емоційних постів, різких висловлювань, а головне - від пошуку ворогів та винуватців. Влада неминуче несе на собі тягар відповідальності за події в країні, тому критики їй не уникнути, однак ми можемо зупинити емоційний удар по тих, хто не розділяє наших поглядів, однак перебуває поруч. Таких людей зробити ворогом - найлегше.
По-третє, не поширювати неперевіреної інформації, а також не тиражувати новини, забарвлені емоційно чи з суб’єктивною оцінкою, на зразок: "Росія обов’язково нападе", "Це війна!" і т.д.
Бути обізнаним у ситуації - важливо, розуміти можливі сценарії - важливо. Зберігати самовладання - найважливіше. Пам’ятаймо, що єдність - наша головна зброя, а головний ворог - роз’єднане суспільство.
