Міністерство закордонних справ звернулося до держав-підписантів Будапештського меморандуму "з вимогою проведення термінових консультацій з метою забезпечення повного дотримання зобов'язань і негайного припинення агресії РФ проти України". Таке повідомлення в середу, 5 грудня, з'явилося на сайті МЗС. Чи є сенс реанімувати угоду, яка де-факто виявилася неробочою, і для чого влада це робить, розбирався "Апостроф".
Крайніх немає
Будапештський меморандум - міжнародна угода, підписана 5 грудня 1994 року, яка гарантувала Україні безпеку та територіальну цілісність в обмін на відмову від ядерної зброї. Підписанти меморандуму - США, Велика Британія і, за іронією історії, Росія. Ці країни гарантували Україні безпеку від них же самих: що ніяка їхня зброя не буде використовуватися проти України, в тому числі і ядерна, а також відмовилися від заходів економічного тиску на нашу країну.
При цьому, згідно з текстом меморандуму, якщо Україна стане жертвою акту агресії з застосуванням ядерної зброї, або хоча б отримає такі погрози на свою адресу, країни-підписанти лише зобов'язуються "домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй з метою надання допомоги Україні". Про це йдеться у 4 пункті документа. Тобто в разі агресії проти України, наприклад, американці не повинні негайно піднімати в повітря свої F-35, а британці спускати на воду підводні човни, а тільки "домагатися негайних дій".
Згідно з пунктом 6 цієї угоди, якщо постає питання за зобов'язаннями країн-підписантів щодо забезпечення української безпеки, то США, Україна, РФ і Великобританія "проводитимуть консультації". Не зобов'язані проводити, а тільки "проводитимуть". А у вересні 2014 року глава МЗС Павло Клімкін вже ініціював такі консультації.
"Ми запитали підписантів Будапештського меморандуму про негайні консультації. Звичайно, Росія цього не хоче", - говорив 4 роки тому Клімкін.
Але очевидно, консультуватися не хотіли Велика Британія і США, а не тільки Росія - адже ніяких конкретних заходів вжито не було, і в 2014 році агресія РФ тільки продовжувала наростати. Чому ж зараз повинна бути інша історія? Так, за 4 роки лідери США і Великої Британії помінялися, а список злочинів Путіна значно розширився, але в тексті меморандуму не передбачено жодних санкцій для держав, які відмовляються виконувати свої зобов'язання.
Дві мети
Країни-підписанти можуть зібратися для консультацій без РФ, але яким буде результат? Дипломати, опитані "Апострофом", зазначили, що результату, найімовірніше, не буде.
"Це чергова спроба завести механізм, який не працює, - запевняє "Апостроф" екс-міністр закордонних справ Володимир Огризько. - Інші майданчики показали безперспективність, і, за ідеєю, на цьому майданчику можна обговорювати ці теми. Але можна створити безліч майданчиків і запросити туди кого завгодно, але якщо це будуть майданчики для розмов, а не прийняття рішень, то особливих результатів не буде. Якщо уявити, що за одним столом зберуться США, Велика Британія, Україна і вирішать, що згідно Будапештського меморандуму потрібно покарати Росію, і зроблять це, тоді такий формат буде мати сенс. А якщо після такої зустрічі заявлять про чергову "глибоку стурбованість", тоді сенсу немає. Позиція повинна бути чіткою, жорсткою і по-справжньому каральною. Хоча слово "покарати" в європейських головах не вкладається. Вони продовжують вмовляння, які на Путіна не діють".
"За великим рахунком все, що відбувається після 25 листопада, це те, що повинно було відбуватися спочатку в лютому 2014 року, - додав "Апострофу" дипломат Олександр Хара. - Влада повинна була демонструвати готовність захищати країну, вводити воєнний стан, ініціювати консультації з Будапештським меморандумом. Зараз же це обумовлено наближенням виборів, і президенту потрібно робити вигляд, що він робить все, щоб відбити перспективну атаку росіян. Однозначно зараз це політиканство".
Втім, спроби реанімувати формат Будапешта можуть мати успіх в двох випадках. Перший - Україні дійсно є що запропонувати США і Великій Британії.
"З точки зору мінського формату, ми розуміємо, що він не діє. Відповідно потрібен або якийсь зовнішній поштовх, або якась зміна формату, - пояснює "Апострофу" аналітик Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич. - Ідея формалізувати участь США в переговорах, залучити Велику Британію, має право на життя, якщо будуть конкретні пропозиції з нашого боку. Якщо ж це буде просто апеляція до розмови, то успіху не буде, адже у кожної країни свої проблеми. Тому все залежить від того, наскільки виразні пропозиції надійдуть від України: ми повинні визначити не тільки формат, але і сказати, що повинні отримати в результаті, на які компроміси готові йти, яких гарантій хочемо, якщо підемо на компроміс".
Другий варіант успіху - якщо консультації не самоціль, а лише засіб для її досягнення.
"Сам по собі такий крок безглуздий, адже зрозуміло, що все може обернутися. Крім консультацій в Радбезі ООН, ніяких механізмів реагування на застосування проти України сили, меморандум не містить. А чим можуть завершитися будь-які консультації в ООН, ми розуміємо, - зазначає в коментарі "Апострофу" дипломат Богдан Яременко. - Тому сенс є тільки в тому разі, якщо МЗС має багатоходову комбінацію. Наприклад, нездатність світової спільноти ефективно виконати навіть дуже загальні і розмиті зобов'язання перед Україною, які містяться у меморандумі, використовувати для подальших кроків. Наприклад, вихід з якихось угод, оголошення про якісь наміри, створення нових типів озброєння. Але можливість розігрування Києвом таких багатоходових комбінацій у мене викликає дуже серйозний скепсис".
Однак прихованою метою може бути навіть не зовнішньополітичний успіх і бажання покарати Росію, а внутрішні політичні завдання.
"Мінські угоди мертві, і це розуміють всі політичні гравці. Але для президента визнати, що Мінськ - повний глухий кут, означає перекреслити те, що він називав успішною зовнішньою політикою протягом останніх п'яти років. - каже Тишкевич. - У той же час, тему апеляції до Будапештського меморандуму зараз порушують багато політиків (в передвиборчій програмі Юлії Тимошенко "Новий курс", Будапештський меморандум значиться як переможна стратегія в переговорах з РФ, - "Апостроф"). Всі ті, хто критикує Порошенка, різко заговорили про Будапештський меморандум. Звісно, Порошенко необхідно якимось чином відреагувати. І тут спрацьовує старий принцип: не можеш чомусь запобігти - очоль. Загасити хвилю інтересу до цієї ідеї поки неможливо, тому необхідно зіграти на випередження і самому вийти з цією ініціативою. І не важливо наскільки вона буде пропрацьованою або виправданою. У разі успіху, можна сказати, що ось ми молодці, знайшли новий формат. Якщо провал, то дискредитується сама ідея нового формату, Петро Олексійович виходить і каже, що намагалися, але нічого не вийшло, а раз так, то всі наші опоненти нічого не тямлять у зовнішній політиці".
