На сайті "Апострофа" в новому випуску щотижневої рубрики письменник Любко Дереш розмірковує про базові соціальні портрети людей, які поділяють цінності "суспільства співчуття" та про прірву між ними, заповнення якої могло б істотно зменшити рівень нетерпимості в країні.
Цінності
Уявімо собі Володимира. Володимиру - за сорок. Його з дитинства вчили поважати інших. Після цього він мав щастя навчатися у хорошій школі, гімназії чи ліцеї. У зрілому віці Володимир сформувався як вірянин - припустімо, він розділяє цінності Євангелія і старається втілювати їх не догматично, а через живі, справжні вчинки. Серед знайомих Володимира є чимало людей із особливими потребами – його товариш Маркіян пересувається лише на візку, а його друг Джонатан переїхав в Україну з Конго, і завдяки їм Володимир вже давно зрозумів, що люди здатні виявляти надзвичайні якості душі, незалежно від зовнішніх умов - від кольору шкіри чи твоєї фізичної спроможності. Те, як Маркіян і Джонатан долають упередженість середовища, надихає Володимира більше уваги приділяти роздумам про вагу доброго ставлення до інших у суспільстві.
У Володимира вже сформувався певний, достатньо зрілий гуманістичний ідеал етики. Він пишається тим, що здобув свої цінності ще в юності, а життя, в цілому, не змусило його відступитись від них. Іноді Володимир помічає, що сам відчуває гнів до тих, хто відрізняється від нього - приміром, говорить російською. Однак за допомогою інтелекту та рефлексії йому вдається розібратися з причинами свого гніву, і він вибудовує власну зважену позицію.
Сила Володимира - у чіткості цінностей, які він обстоює. Із кожним новим поворотом життя він усе краще розуміє, за що варто боротися і які процеси варто підтримувати у суспільстві. Однак слабкість Володимира в тому, що надто великий тиск на його емоції в кризових умовах змушує його відмовлятися від частини цінностей як від "баласту", сильно звужуючи при цьому його "коридор мислення". Іншою проблемою Володимира є те, що універсальні цінності, які він сповідує, йому часто буває складно перенести на неформальний рівень міжособистісного спілкування. Йому важко контролювати свій гнів із підлеглими, іноді він вибухає в присутності дружини та дітей. Володимир розуміє, що це неправильно, але не знає, де брати сили, щоб витримувати емоційний пресинг, котрий всупереч його переконанням штовхає його до непривабливих вчинків.
Технології
Марійка інша. Їй тридцять, а може, тридцять п’ять, і вона по-справжньому почала цінувати різноманіття людей щойно після кількох років наполегливої роботи з психотерапевтом. Вона віднайшла свою подавлену емоційну вітальність і перевідкрила тілесність. Марійка наполегливо вирішує свої сімейні проблеми, знайшла собі роботу до душі, має час для дітей і не забуває про себе. Вона вранці бігає, беручи сили в матінки-природи, а іноді ходить на танці, де наповнюється позитивними емоціями. У неї є коло подруг, з якими вона може відчувати себе відкрито і захищено. За спиною в Марійки - важкий досвід психологічної травми: сімейне насильство, невдалий шлюб, проблеми з прийняттям себе. На щастя, Марійка знайшла в собі сили витримати удар долі, і тепер знає, що таке біль інших (раніше через особисту травму Марійці, як правило, не вистачало cил ні на кого, крім тих, за кого їй вже й так доводиться нести відповідальність). Терапевт допоміг Марійці навчитися справлятися з негативними емоціями і відкрив їй світ позитивних та життєствердних стратегій. Сила Марійки в тому, що вона здобула до певної міри феніксову невмирущість - тепер вона здатна справитися з практично будь-якою негативною ситуацією, бо знає, як відновити себе з нуля. Слабкість Марійки в тому, що її здорові цінності тільки починають формуватися, і Марійці поки що важко екстраполювати свій приватний досвід на досвід усієї країни. Так само Марійка геть не впевнена, як оцінювати ситуації, близькі до кризових, і на чию думку покладатися в таких випадках, тому воліє не думати про них.
Читайте: Важкі часи: як уберегти в собі людину
Прірва
Володимир знає про Марійку з мережі і цінує тепло, яке вона дарує світові, але в цілому її досвід здається йому ненадійним, туманним, "езотеричним". Марійка фоловить Володимира на фейсбуку, але кепкує з його догматизму і побоюється його ретельно витісненої агресії, прихованої за фасадом декларованих цінностей. Коли країна переживає черговий струс турбулентності, витіснена агресія Володимира починає прориватися через однобоку, чорно-білу позицію, а Марійка втягує у себе своє тепло і світло і зникає з фейсбуку.
Марійка розуміє, що Володимир може допомогти їй розібратися з тим, як принципи відродження людяності, які так цінує Марійка, можна реалізувати на рівні держави, так, щоб це стало доступним усім. Володимир, у свою чергу, хоче навчитися застосовувати гуманістичні принципи в особистому спілкуванні і витримувати значне емоційне напруження, не перетворюючись при цьому на двовимірного пана Квадрата з "Флатландії".
Оговтавшись після чергової кризи, Володимир гостро розуміє, що такі цінності, як толерантність та порозуміння, вкрай необхідні для скріплення горизонтальних зв’язків у громадянському суспільстві, бо саме вони роблять суспільство більш зрілим і стійким перед соціальними випробуваннями. Він почуває свою відповідальність за те, щоб зробити суспільство більш толерантним, однак, на жаль, більшість його колег переповнені розчаруванням, байдужістю, витісненим або неприхованим гнівом. Вони не бажають навіть припустити, що діалог з їх ідейними опонентами може впустити в життя те людське добро, брак якого вони зараз вкрай гостро відчувають. Володимир усвідомлює, що для того, аби ідея порозуміння почала працювати в суспільстві активніше, потрібні не лише цінності. Потрібен певний внутрішній вогонь добра, який запустить процес суспільної метаболізації важкої товщі негативних емоцій. Інакше кажучи, потрібні певні технології. Технології добра.
Марійка ж, звивши собі безпечне кубельце, не бачить особливої необхідності ділитися власним добром і теплом з іншими. Вона поглиблює свій контакт з глибинним "я", з емоційною сферою, з Богом. У неї є невелика група з йоги, де дівчата у своєму колі обговорюють емоційні труднощі й знахідки. Думки про те, щоб зробити "технології добра" доступними ширшому колу населення, хоч іноді й приходять в голову Марійці, все ж викликають у неї, радше, відчуття втоми і безнадії, аніж приплив оптимізму. Вона вважає, що свій пуд солі вже з’їла, а порятунок решти потопаючих - справа рук самих потопаючих.
Наступне покоління
На щастя, у Володимира є син Максим, котрий увібрав цінності свого батька, але при цьому не задовольняється лише декларуванням цінностей - він молодий, активний і хоче втілювати цінності, якими горить, у життя. Максим вірить, що за новим поколінням - нова історія України. В інтернеті він натрапив на слова Далай Лами про "суспільство співчуття" і вважає це хорошим образом того майбутнього, яке б він хотів створити для власних дітей. Але Максим, як і його батько, має проблеми з подавленою агресією і, на противагу батькові, вихлюпує її не на оточуючих, а на самого себе, від чого стає нерішучим і невпевненим у власних силах.
Однак Максим зустрічається з Юлею, котра ходить на йогу до Марійки і переймає у неї природню емпатію до інших та здатність працювати з емоційними травмами. Юля допомагає Максимові вирішити його психологічні труднощі і здобути більшу впевненість. Коли Максим починає більше довіряти собі та цінностям, успадкованим від батька, він починає ясніше бачити те майбутнє, куди б він хотів, щоби прийшла Україна в найближчі десять років. Він ділиться своїми ідеями з Юлею про те, як можна розкупорити потенціал молодих людей за допомогою "технік добра" і як віднайдена вітальність та емоційність природнім чином будуть зміщувати цінності українського суспільства убік порозуміння і співчуття. Максим починає бачити неясний поки що зв’язок між "технологіями добра" і трансформацією суспільства, але для цього йому потрібно як слід поговорити з батьком і нарешті організувати зустріч Володимира та Марійки - раптом з цього щось вийде?
Чи зустрінеться Володимир з Марійкою? Чи зможуть вони стати зробити "технології добра" надбанням усієї країни? Чи вдасться їм запустити процес загальнонаціонального перетравлення негативних емоцій і всенародного виходу із взаємної нетерпимості? Про це дізнаємося вже в найближчі роки.
