Депутати полізли в ліжко! Приблизно так відреагували українці на проголосовані нардепами правки до Кримінального кодексу, якими вводяться нові визначення понять "зґвалтування", "насильство", "згода на секс". Що ж такого скандального в змінах, внесених народними обранцями в базовий закон, і як тепер виконувати демографічний план без ризику стати секс-злочинцем, розбирався "Апостроф".
Зміни до Кримінального кодексу народні обранці затвердили ще в грудні минулого року, але відстрочили набуття ними чинності до 11 січня 2019 року. Тобто через 10 днів нового року українці будуть жити за новими правилами.
Отже, парламент змінив 152 статтю КК України, якою визначається, що таке "зґвалтування". Згідно з нормою, що діє до 11 січня, зґвалтуванням слід вважати "статеві зносини із застосуванням фізичного насильства чи загрози його застосування". За це можна отримати від 3 до 5 років позбавлення волі. Однак уже з 11 січня зґвалтуванням слід вважати "вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи".
І ця норма викликає відразу кілька питань. По-перше, "проникнення в тіло іншої особи" може бути тільки в тому випадку, якщо злочинець чоловік. Якщо ж насильник жінка (що досить рідко, але все ж трапляється) то проникати в тіло жертви для насильницького задоволення статевого потягу жінці зовсім необов'язково.
Цю невідповідність було помічено ще на етапі проходження законопроекту в парламенті головним науково-експертним управлінням ВР.
"Не зовсім зрозуміло в тіло, якої саме особи (потерпілої чи насильника) має здійснюватися проникнення для кваліфікації злочинного діяння. Якщо мова йде про проникнення в тіло потерпілої особи, то при певних обставинах винні можуть уникнути кримінальної відповідальності. Наприклад, якщо зґвалтування скоєно жінкою, і потерпілим буде чоловік, то "генітальне проникнення" відбувається тільки в тіло жінки", - значилося в тексті висновків науково-експертного управління.
Правда, жінки-злочинці можуть потрапити під дію оновленої статті 153 "Сексуальне насильство" Кодексу, яка трактує це поняття як "насильницькі дії сексуального характеру", але без проникнення в тіло жертви. За це передбачена відповідальність до 5 років позбавлення волі.
По-друге, всі ці антипуританські речі - "вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи" - в принципі робити дозволено, якщо є "добровільна згода" другої сторони. Якщо її немає, можна сісти від 3 до 5 років.
Але що необхідно вважати "добровільною згодою"? Тут, на щастя, законодавець не залишив українців борсатися в океані юридичних хитросплетінь і зробив важливу примітку: "Згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин". Напевно, краще було б без таких уточнень. Наприклад, які такі можуть бути "супутні обставини", щоб проникнення вважалося законним? Легке бургундське, лавандові свічки, які кидають мерехтливе світло на стіни, і Carless whispers Джорджа Майкла фоном в аудіоколонках?
До речі, цікаво, що нові норми почнуть діяти саме з 11 січня, а не з першого. Напевно, це зроблено з урахуванням того, що в період затяжних свят подібних злочинів скоюється найбільше, і нардепи вирішили пожаліти суддів, яким би довелося розбиратися відразу в купі справ з "добровільними" і "недобровільними" згодами.
Прибравши компоненту фізичного насильства в статті про зґвалтування як таку і замінивши її добровільною згодою, депутати зробили ведмежу послугу майбутнім жертвам таких злочинів. Адже, якщо зараз, наприклад, побої на тілі жертви однозначно свідчать про факт зґвалтування, то в майбутньому не буде ніякої різниці, є синці на тілі чи немає, якщо було отримано "добровільну згоду при супутніх обставинах". А жертві ще потрібно буде довести, що такої згоди не було. У підсумку, абсолютно будь-який статевий акт з проникненням, навіть між законним подружжям, потенційно може вважатися зґвалтуванням.
Втім, за словами професора кафедри кримінального та кримінально-процесуального права НаУКМА Миколи Хавронюка, який є автором науково-практичного коментаря до нових новел Кримінального кодексу, наріжним каменем кримінальних справ у сфері сексуального насильства все одно залишатимуться докази.
"Розумієте, Кримінальний кодекс - це одне, але є ще Кримінальний процесуальний кодекс, який вимагає доказів. Докази повинні бути в будь-якому випадку. Однієї заяви особи про те, що вона не давала згоди, абсолютно недостатньо, щоб засудити іншу особу. Відсутність згоди необхідно доводити так само, як раніше ми доводили наявність насильства, або якогось стану, при якому жертва не могла усвідомлювати, що з нею відбувається", - пояснив "Апострофу" Хавронюк.
Експерт запевнив, що введення поняття "добровільної згоди" у комплекс статей про сексуальне насильство удосконалить законодавство.
"Ми фактично імплементували Стамбульську конвенцію, хоча не ратифікували її. Є загальне розуміння, що саме так і повинно бути, тобто секс потребує згоди. Коли людям кажуть, що на секс має бути згода, це більш чітке формулювання, ніж зараз, тому як зараз статті не охоплюють випадків зґвалтування без фізичного насильства, погроз, але при цьому немає і згоди. Багато хто жартує, що потрібно тепер брати письмові розписки у своїх партнерів. Так, якщо ви не впевнені у своєму партнері, то беріть розписку", - підкреслив Хавронюк.
Законодавчо закріпити добровільну основу сексуальних відносин, може, не така вже й погана ідея, але "статеві зносини із застосуванням фізичного насильства" (як зараз визначається зґвалтування), очевидно, вже не передбачає добровільної згоди, адже якби вона була, то не потрібно і фізичного насильства.
Як би там не було, екс-слідчий із особливо важливих справ МВС Руслан Сушко, який вів не одну справу у сфері сексуального насильства, впевнений, що розставляти все по місцях будуть вже суди.
"Для затримання злочинців і розслідування подібних злочинів практично нічого не зміниться. У поки ще чинній редакції Кримінального кодексу, зґвалтування передбачає фізичне насильство як таке, і дуже складно було доводити вину, якщо фізичного насильства не було. Тепер же законодавець ввів поняття добровільності. Так, можуть бути перегини, але впевнений, що практика буде напрацьована, коли суди дадуть роз'яснення, що розуміти під добровільністю або її відсутністю", - резюмував Руслан Сушко.
