Днями в Оболонському районі столиці стався інцидент, який приголомшив усю країну: батько одного з учнів ліцею №157 побився з учителем фізкультури Ігорем Матвієнком. Від батьківського гніву вчителя не врятував навіть чорний пояс із тхеквондо. У підсумку - педагог опинився на лікарняному ліжку з численними гематомами, а батько школяра потрапив у СІЗО. Чому насильство в українських школах стало набувати нових форм, розбирався "Апостроф".
Битися й ображати вчать у школі
За фактом бійки на Оболоні правоохоронці відкрили кримінальну справу за частиною 1 статті 121 КК України "Умисне тяжке тілесне ушкодження". Тепер батькові, який розлютився, загрожує до 8 років позбавлення волі.
У деталях конфлікту ще належить розібратися слідству, адже батьки учня запевняють, що педагог ображав і навіть застосовував фізичну силу до їхньої дитини. У свою чергу, у соцмережах свідки інциденту запевняють, що неадекватно по відношенню до однокласників поводила себе саме дитина розлюченого батька, а вчитель просто припинив агресивну поведінку школяра. Але як би там не було, у Міносвіти вже звернулися до глави МВС Арсена Авакова з проханням взяти розслідування під особистий контроль, мовляв "школа - один із основних фундаментів нашої держави, тому в жодному разі ми не можемо допустити, щоб на її території... відбувалися насильство і знущання", - підкреслили в Міносвіти.
Варто зазначити, що фізичне з'ясування стосунків на Оболоні далеко не єдиний подібний випадок насильства у школах за останній час. Так, у вересні минулого року в фокусі суспільного резонансу опинилася школа №94 в Печерському районі столиці. Там учень 8 класу після поганої оцінки за самостійну роботу кинув у вчительку стільцем і завдав їй ножицями кілька ударів у спину.
Також у вересні 2018 року місцеві видання Полтавської області писали про побиття вчительки Марини Знахаренко, яка стала жертвою гніву мами одного з учнів. Тоді вчителька опинилася в лікарні зі струсом мозку і вивихом шиї.
Як же захистити педагогів від насильства з боку учнів та їх батьків?
Сила vs. право
За словами експертів, опитаних "Апострофом", комплекс превентивних заходів можна розділити на дві категорії: технічні і правові.
До технічних інструментів належить запровадження системи відеоспостереження в навчальних закладах.
"Я - за відеоспостереження. Однозначно, - каже "Апострофу" співголова громадської організації "Батьки SOS" Олена Парфьонова. - У всіх конфліктних ситуаціях, якщо є відео, а ще краще і аудіозапис, то це б вирішило дуже багато питань".
Ще один технічний інструмент, так звана червона кнопка - шкільна система миттєвого оповіщення правоохоронців або керівництва навчального закладу, про небезпечну конфліктної ситуації, з якої самостійно педагог не в силах впоратися.
"Це тільки часткове вирішення проблеми. Просто конфлікти стануть фізично віддалятися від цієї тривожної кнопки. Наприклад, в останньому випадку на Оболоні, батько витягнув вчителя зі школи, і на шкільному дворі вже сталася бійка", - пояснила "Апострофу" експерт з прав дітей Людмила Волинець.
Однак технічні засоби захисту вчителів - це боротьба зі слідством, а не причиною подібних конфліктних ситуацій. За словами експертів, корінь проблеми в правовій стороні питання.
"Батьки просто не вірять, що звернення до адміністрації школи за фактом неправомірних дій щодо їх дітей принесе результати, і неправомірні дії припиняться. Тому такі випадки і відбуваються з причини повної недовіри батьків до сформованої системи", - зазначає Олена Парфьонова.
"Батьки приходять в школу, коли вривається терпець, - додав "Апострофу" юрист Роман Бондаренко, який вже не один рік займається шкільними конфліктами. - Якби батьки бачили правові результати від скарг, заяв, і винних карали, тоді і питань не було б".
Більш того, батьківську агресію часто провокують самі педагоги і керівництво навчальних закладів.
"Спочатку вчитель ухиляється від врегулювання суперечок між дітьми, і коли конфлікт між дітьми досягає крайньої точки напруження, як правило, з'являється батько одного з дітей, який починає "розбиратися". На жаль, на рівні Міносвіти, позиція, що це погано і неправильно, у чіткому варіанті не прозвучала. Крім того, в контактах учитель-батько, занадто багато несправедливого: від збору фінансових коштів до впливу соціального статусу батьків", - підкреслює Людмила Волинець.
"Випадки, коли побилися батько і вчитель, відбуваються приблизно раз на півроку. А випадків знущання вчителів над дітьми - сотні. І ці сотні випадків закінчуються тим, що їх намагаються приховати, батьків змушують забирати дітей в інші школи, а вчителі, в кращому випадку, звільняються за власним бажанням, і йдуть знущатися над дітьми в інші школи", - говорить Роман Бондаренко.
У теорії, змінити ситуацію повинен новий закон про протидію буллінгу, який набув чинності зовсім недавно - 19 січня. Згідно з цим законом адміністративну відповідальність за буллінг, який визначається законодавцем як психологічне, фізичне, економічне і навіть сексуальне насильство, несуть абсолютно всі учасники освітнього процесу, в тому числі і батьки учнів. Таким чином, крім Кримінального кодексу, вчителі перебувають під захистом ще й нового закону.
"Тому всі істерики вчителів, що їх потрібно терміново захищати, що у них немає прав, - це просто правова безграмотність, - запевняє Олена Парфьонова. - Вчителі, що, не громадяни України, і законодавство їх не захищає? Вони так само володіють усіма способами захисту цивільних прав, починаючи від звернень до вищого керівництва до захисту своїх прав у судах".
Але інша справа, що новий закон запрацював зовсім нещодавно, до того ж із його прийняттям депутати запізнилися років на п'ять.
"Закони про протидію домашньому насильству, буллінг просто рефлексивно відреагували на зростання насильства в суспільстві, - пояснює Волинець. - На жаль, нинішній етап нашого суспільного життя дуже часто демонструє, що позиція права програє перед позицією сили. Ми це бачимо в новинах, парламенті, ток-шоу... І молодим батькам дитини набагато простіше навчитися перемагати силою, отримавши мільйон громадських прикладів цього, ніж знайти приклад, як хтось домігся захисту прав у судах".
Однак, навіть якщо правові механізми захисту всіх учасників освітнього процесу будуть працювати як годинник, на думку експертів, це не вирішить до кінця всіх проблем у школах.
"Закон про освіту виписує школу як абсолютно ізольовану вертикаль. Школи ніяким чином не пов'язані з органами опіки та піклування. Немає взаємодії, коли школа, не справляючись з дитиною, або не маючи можливості знайти адекватний спосіб реагування, звертається до місцевих органів влади, щоб мобілізувати соціальні служби для допомоги дитині", - резюмувала Людмила Волинець.
