"Поліцейські розшукують жінку, яка викинула новонароджену дитину в лісосмузі". "Поліцейські затримали жінку, яка після пологів залишила немовля в покинутому будинку". "Поліція проводить відпрацювання території парку з метою встановлення матері дитини, знайденої мертвою". Такі трагічні новини останнім часом все частіше почали з'являтися на інформаційних ресурсах правоохоронців. І якщо кілька років тому подібні інциденти були швидше винятком, то зараз стали повсякденною реальністю. Що штовхає породілей жорстоко чинити зі своїми дітьми, і чи можливо запобігти подібним злочинам, - розбирався "Апостроф".
Декілька останніх випадків материнської жорстокості відбулися в Україні буквально один за одним.
1 березня життя своєї новонародженої дитини обірвала 24-річна мешканка Одеської області.
"Під час спілкування з поліцією дівчина спочатку стверджувала, що у неї стався викидень. Плід вона закопала в городі. Після розтину з'ясувалося, що немовля народилося доношеним, а смерть наступила в результаті удушення після перекриття дихальних шляхів", - повідомили правоохоронці.
2 березня в поліції розповіли ще про один жахливий випадок - у лісосмузі Дарницького району столиці в пакеті було знайдено тіло новонародженої дитини.
3 березня шокуюча новина надійшла від поліцейських Голосіївського району Києва: 35-річна жителька столиці народила в домашніх умовах, але, за її словами, дитина з'явилася на світ мертвою, тому жінка віднесла доньку до покинутого будинку і там залишила.
За повідомленнями ЗМІ, жінка жила в гуртожитку разом з матір'ю і вже виховувала малолітніх дітей. Більш того, породілля працювала кухарем... в дитячому садку. На ці гроші й жила, а ще отримувала державну допомогу. Колеги жінки шоковані її вчинком, адже вони запевняють, що дитина була бажаною.
7 березня в Сумській області в селищі Недригайлів 27-річна жінка народила дитину вдома, а пізніше, дочекавшись вечора, викинула тіло немовляти в річку, де його й помітили перехожі.
12 березня в столичному парку Партизанської слави в кущах було знайдено тіло дитини в поліетиленовому пакеті.
За попередніми висновками судово-медичного експерта, дитина померла близько чотирьох днів назад.
"Зараз ми можемо говорити тільки про те, що стало відомо зі ЗМІ, насправді таких ситуацій значно більше", - пояснила "Апострофу" експерт із питань захисту прав дітей Людмила Волинець.
Чому матері вбивають своїх дітей
За словами експертів, опитаних "Апострофом", існує цілий комплекс причин, з огляду на які матері вирішують позбутися своїх новонароджених дітей.
До однієї з таких причин належить післяпологова депресія. "Адже відразу після пологів жінка перебуває в нетиповому психоемоційному стані", - розповідає "Апострофу" Урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко.
Однак післяродова депресія, як запевняють експерти, не є визначальним фактором під час вчинення злочинів. Рішення позбутися дитини зароджується ще до її появи на світ.
"Якщо зачата дитина від самого початку була небажаною. Але мало того, що вона була небажаною для матері, вона може бути небажаною ще й для її оточення, яке не готове прийняти малюка разом з цією жінкою. Це соціально-психологічний фактор", - пояснює "Апострофу" віце-президент Всеукраїнської фундації "Захист прав дітей" Олексій Лазаренко.
"Наприклад, у дітей, народжених в результаті зґвалтування, практично немає шансів стати бажаними", - додає Людмила Волинець.
Крім того, спрацьовують чинники сімейної невлаштованості. "Кожна п'ята дитина в країні народжується без офіційно визначеного батька. У дитини є біологічний батько, але він не визнає і не реєструє себе таким. В результаті відсутність батька в багатьох ситуаціях загострює бажання жінки позбутися дитини", - говорить Людмила Волинець.
Дійсно, жінка, яка позбулася дитини в Голосіївському районі Києва, офіційно перебувала в розлученні.
Та й фактор фінансової нестабільності матері також стає каталізатором прийняття нею страшного рішення. "У всі часи, коли відбувалося зубожіння народу, на жаль, зростало дітовбивство і ставало більше відмов від новонароджених. Ми зараз переживаємо такий період. Правда, нам кажуть, що бідність радикально не позначилася на громадянах, але ці новини (про вбивство матерями своїх дітей, - "Апостроф") свідчать про те, що все ж позначилася ", - констатує Волинець.
До речі, як правило, горе-матері позбавляються не від першої дитини. "Часто це не перша дитина. Може бути перша дитина, друга, а з третьою вирішують вчинити "таким способом", - зазначає Людмила Волинець.
Це опосередковано також свідчить про економічні причини даного злочину, адже кожну наступну дитину важче забезпечити матеріальними благами.
Що робити та як допомогти
Щоб істотно скоротити кількість ситуацій, коли мати вирішує позбутися дитини жорстоким способом, вагітну жінку необхідно тримати в фокусі уваги на рівні близького оточення.
"Оточення жінки відіграє дуже важливу роль. Потрібна підтримка на рівні сім'ї, партнера (якщо вони звичайно є) і громади. У тих подібних випадках, які відомі мені, такої підтримки у жінок не було", - констатує Катерина Левченко.
"Як правило, такі злочини не приховані, адже жінка повинна перебувати в медустанові на обліку по вагітності. Якщо вона не стала на облік, це перший сигнал, що може трапитися щось страшне. І цей сигнал має сприйняти оточення жінки", - додає Олексій Лазаренко.
Але що робити, якщо у вагітної жінки просто немає близьких, які б її підтримали? В такому разі свою допомогу у вирішенні проблем, в теорії, має запропонувати держава. На практиці все виходить зовсім інакше, і вагітна жінка просто випадає з поля зору державних інститутів, які могли б запобігти подібним злочинам.
"Прибрали медичний патронаж. Його немає в країні. Якщо раніше жінка народжувала і через день після виписки з пологового будинку до неї приходив медик, а потім щомісяця приходили та перевіряли стан дитини, то зараз цієї процедури немає. Виходить, коли дитина знаходиться в реальній небезпеці, цього може ніхто не бачити. Такі жінки, як правило, народжують, не перебуваючи на медичному дородовому супроводі", - нарікає Людмила Волинець.
Але припустимо, що жінка дійсно не бажає виховувати новонароджену дитину.
"В законодавстві існує абсолютно легальний спосіб відмови від новонародженої дитини, - запевняє Людмила Волинець. - Жінка просто повинна прийти з дитиною до служби у справах дітей та заявити про те, що не бажає або не може виховувати немовля, написати документ, яким дає згоду на те, щоб інші люди всиновили цю дитину. Все. Більше нічого не потрібно. Але хто з цих кризових жінок про це знає? Що вона може залишити дитину і не нести ні кримінальної, ні адміністративної відповідальності. Так буде моральний осуд, але не буде дітовбивства, і маля буде усиновлено моментально, тому що 1700 пар в Україні одночасно шукають дитину. Громади повинні бачити на місцях, що жінка вагітна та намагатися втрутитися в цю ситуацію. На жаль, цієї діяльності сьогодні немає, так як в процесах децентралізації громади так і не перебрали на себе повноваження щодо захисту прав дитини. Фінансова децентралізація відбувається дуже активно, а соціальна децентралізація, підтримка громадян громадами, багато в чому гальмується".
Крім того, через недостатню поінформованість жінки можуть приймати поспішні і в підсумку невірні рішення.
"Наприклад, в Україні є центри матері та дитини. Це установи, де жінка може жити з новонародженою дитиною до часу, коли малюку виповниться 1,5 року. Таких центрів в країні 16. Їх мало б бути 600, і колись це буде. Наприклад, перший створений центр в Херсоні врятував від сирітства близько 1,5 тисячі дітей, у яких були високі шанси, що мама від них відмовиться. Але знову ж, хто про це знає? Мінсоцполітики говорить про субсидії, пенсії, і це звичайно важливо, але не говорить про збереження життя дитини", - підкреслює Волинець.
Однак, за словами експертів, в соціальній політиці держава припустилася одного масштабного провалу, який і позначається на тому, що трагічні новини про дітей, залишених в лісосмугах, з'являються дедалі частіше.
"Критично скорочено кількість працівників соціальних служб. Наприклад, в системі служб у справах дітей залишилося 3 600 працівників і стільки ж в системі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. На 7 мільйонів дітей в країні - це крапля в морі. Серед цих 3 600 близько тисячі - начальники, і ще тисяча працівників або водії, або бухгалтери. Соціальні служби просто скоротили до назви, а діяльності немає. І коли сьогодні практично всі кандидати в президенти починають свою передвиборчу кампанію з гасел про те, що насамперед скоротять державних службовців, то ми повинні розуміти, що перші хто потраплять під скорочення, і потрапляли завжди, це люди, які працюють з дітьми та сім'ями", - резюмувала Людмила Волинець.
