Вже до кінця осені в Україні можуть скасувати мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Відповідне доручення Кабміну і депутатам своєї фракції дав президент Володимир Зеленський. Якщо все пройде так, як і запланував глава держави, до 1 грудня в країні завершиться земельна реформа, яка тягнулася майже 20 років. Утім, у ідеї відкритого ринку землі вистачає і противників, які впевнені, що якщо відпустити українські землі у вільне плавання, то через кілька років одне з головних багатств країни опиниться в чужих руках, зокрема, і в руках російського бізнесу. В аргументах сторін розбирався "Апостроф".
Історія питання
Мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення був введений на початку 2001 року. Парламентарії встановили, що українці, які володіють земельними паями, не можуть їх відчужувати в якій би то не було формі - тільки передавати у спадок. У кінці цього ж року нардепи прийняли Земельний кодекс, в якому зберегли дію мораторію до 2005 року. Але в 2004 році дію мораторію продовжили, те саме зробили і в 2006 році, 2008... Востаннє мораторій пролонгували в 2018 році.
Однак нова влада вирішила, що штучно стримувати ринок землі так само, як це роблять, наприклад, у Венесуелі, на Кубі чи в Конго - безглуздо, тому до вирішення питання потрібно приступати якомога швидше. Тим більше, що землею в Україні і так торгують, просто ринок цей перебуває в тіні, і все робиться в обхід мораторію. Йдеться, наприклад, про передачу земель в багаторічну оренду. За даними Світового банку, за період з 2016 по 2017 рік, на такі транзакції припадало понад 70% всіх угод із землею в Україні. Але ж є ще й тіньовий ринок оренди землі, через який, за оцінками Інституту соціально-економічної трансформації, державний бюджет втрачає від 6 до 22 мільярдів гривень доходу в рік.
Але як запевняють в уряді, якщо ринок землі вийде з тіні і стане легальним, це дасть суттєвий поштовх до економічного зростання України, адже в країну прийдуть нові інвестиції.
"З точки зору економіки ми отримаємо до 2% зростання ВВП щорічно. Не тільки в перший рік після відкриття ринку, а й в наступні кілька років. Додатково близько мільярда доларів щороку буде означати підвищення пенсій, зарплат і соціальних гарантій", - говорить "Апострофу" фінансовий експерт, фахівець відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital Сергій Фурса.
Запустити ринок землі планується не раніше середини 2020 року, однак закон, який би регламентував всю процедуру продажу землі, нардепи повинні прийняти до кінця осені. Принаймні на цьому наполягає Зеленський.
Профільний закон - наріжний камінь майбутнього ринку землі, адже зараз противники ініціативи вказують на низку ризиків: продаж землі за заниженою вартістю, витіснення дрібних фермерів великими агрохолдингами, непрозорі процедури. Днями в ЗМІ вже встигла просочитися інформація щодо основних новел майбутнього закону. Наприклад, сукупна площа землі у власності однієї особи не зможе перевищувати 35% площі земель громади, 15% земель області та 0,5% земель країни. Крім того, всі землі, які дозволять продавати, будуть йти з молотка тільки на електронних аукціонах, а ціни будуть фіксуватися в обов'язковому порядку.
Всі землі, які дозволять продавати, стануть йти з молотка тільки на електронних аукціонах
З'являться чи ні ці пункти в кінцевому законі - покаже час. Однак найголовніший страх противників земельної реформи в тому, що як тільки ринок землі в Україні відкриють, цей ресурс тут же скуплять іноземці.
Земля не для всіх
І справа в тому, що в уряді, в принципі, не збираються обмежувати іноземців у праві купівлі української землі.
"Нам потрібно дозволити операції із землею для всіх, хто має можливість зараз її обробляти. У тому числі для іноземних громадян, але за умови, що вони реєструють юридичну особу в Україні і тут платять податки. Тобто, де-юре, доступ до права купівлі земельної ділянки буде в українців - фізичних осіб і українців - юридичних осіб", - заявляв прем'єр-міністр Олексій Гончарук.
Але одна справа, якщо частину української землі захочуть купити німці або французи, відкривши свою юрособу в Україні, і зовсім інша, якщо великі угіддя за цією ж схемою почне скуповувати російський бізнес.
З одного боку, заборону на продаж землі громадянам держави-агресора можна було б передбачити в самому законі, як це було зроблено, наприклад, в законі "Про приватизацію державного та комунального майна".
І над такими обмеженнями для росіян вже думають під куполом ВР.
"Так, це питання буде вирішено, воно зараз обговорюється. Просто зараз ми робимо конструкцію, на рівні чого це повинно прийматися: на рівні закону, тільки закону чи рішеннями якихось інших органів", - розповів "Апострофу" член фракції "Слуга народу", глава аграрного комітету ВР Микола Сольський.
"Але ми далекі від ідеалізму. На сьогодні немає ринку землі, але земля продається завуальовано, з використанням схем, - пояснює "Апострофу" віце-президент Асоціації фермерів і приватних землевласників України Ярослав Кардаш. - Працюють цілі бригади юристів, які знаходять лазівки в законодавстві й проводять такі операції. Нас куплять з потрохами через підставних осіб. Ми ж бачимо, які ігри веде Росія, і вони зроблять все, щоб підірвати продовольчу безпеку України".
Дійсно, частину земель цілком собі може скупити повноправний громадянин України, але потім просто подарувати їх російському бізнесу. Що в цьому поганого? Окрім моральної сторони питання, є ризик що росіяни просто не будуть нічого вирощувати на скуплених угіддях, тим самим, послаблюючи експортні позиції України на користь своїх власних.
"Є реальна загроза продовольчій безпеці, адже є приклад Болгарії, яка дозволила продаж землі, розпродала її, і на сьогодні Болгарія завозить продукти харчування з-за кордону, а на своїх землях мало що вирощується, - додає Ярослав Кардаш. - Крім того, у нас немає достовірної інформації від Держгеокадастру, і маса землі без кадастрових номерів, її немає на картах, і не проведена інвентаризація".
Крім того, великі площі української землі в російських руках у перспективі можуть обернутися новими територіальними претензіями.
Великі площі української землі в російських руках в перспективі можуть обернутися новими територіальними претензіями
Звичайно, юристи уряду, які зараз працюють над земельним законом, зобов'язані будуть максимально передбачити подібні ризики. Але щоб зрозуміти наскільки ці ризики реальні, спершу варто відповісти на два принципових питання.
Чи продадуть землю РФ?
Тобто чи зважаться взагалі власники паїв розлучитися зі своїми наділами?
Згідно із соціологічним опитуванням, проведеним фондом "Демократичні ініціативи" серед власників землі, в разі зняття мораторію тільки 7% опитаних розлучаться зі своїми паями повністю або частково. 48% опитаних взагалі не будуть нічого робити, ще 11% залишать свої землі у орендарів.
Але навіть якщо частина землі і потрапить в руки російського бізнесу, врятувати угіддя від запустіння повинен все той же профільний закон.
"У законопроекті можна прописати запобіжні механізми для тих, хто землю буде купувати і нічого на ній не робити, - каже "Апострофу" перший заступник керівника Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад Іван Фурсенко. - Такі механізми, до речі, діють в країнах ЄС. Наприклад, у Литві, Латвії та Естонії. У разі, якщо інвестор купує земельну ділянку і протягом трьох років нічого на ній не виробляє з додатковою вартістю, то земля повертається в комунальну власність і шукається новий господар. Такі самі речі ми спокійно можемо прописати в національне законодавство, щоб зняти всі питання".
Чи потрібна Росії українська земля?
Це друге принципове питання. "Начебто у нас є черги росіян, які хочуть прийти сюди і все скупити, - зазначає Фурса. - По-друге, навіть якщо росіяни скупили якусь кількість землі, то що? Що вони з цього отримають? Вони витратять мільярди доларів, і що далі? Будуть чи не будуть вирощувати кукурудзу?"
"Навряд чи Росія буде скуповувати українську землю з тієї простої причини, що у неї самої вистачає землі, і вона перебуває у вільному продажі, - додає Іван Фурсенко. - Росія сама шукає інвестора, хто б на ці землі прийшов і працював".
Але ж для скупки української землі, в теорії, у РФ залишається резон політичний.
"Наприклад, навколо якогось населеного пункту можуть скупити землю, щоб створювати маніпуляції з соціально-громадською обстановкою, як це любить Росія, роблячи ставку на національні меншини, - коментує ситуацію "Апострофу" військовий оглядач сайту "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко. - Сценарій наступний: певна національна меншина об'єднується навколо населеного пункту з подальшим скуповуванням територій, і потім це можна використовувати для гри на якихось соціально-громадських наративах, наприклад - "ми тут самі собі господарі, самі тут власники".
Втім, реалізація такого сценарію більшою мірою виглядає фантастикою.
"Адже продаж сільськогосподарських земель не є продажем територій держави. Йдеться про користування цією землею. В яких би відносинах з власником не перебувала ця земля, вона все одно є державною", - резюмував Коваленко.
А ось більш реальний сценарій - отримання іноземцями, зокрема й росіянами, української землі взагалі безкоштовно.
"При реальному відкритті ринку землі, якщо він буде непродуманим, у нас є реальна загроза втратити і землю, і національну безпеку, - каже "Апострофу" екс-глава Служби зовнішньої розвідки Микола Маломуж. - Коли я був членом РНБО, це питання розглядалося на засіданні, і на той період, близько 10 років тому, визначалося, що 85% землі перебуває в прихованій заставі великих корпорацій Росії, Туреччини, Китаю та українських олігархів. Вони багатьох власників загнали в борги, і при відкритті ринку землі вони не просто масово скуплять землю, що теж можливо, а й просто отримають за борги безкоштовно. Це і буде початок кінця незалежного аграрного виробництва".
