Виробництво бронетехніки в Україні знаходиться в ступорі, всі терміни зірвано - Сергій Згурець

Сектор оборонної промисловості – це значно ширше, ніж інтереси "Укроборонпрому", і значно складніше, ніж зона відповідальності одного міністра оборони. У воюючій країні, вже давно потрібно створити єдину систему управління оборонною сферою, а для цього почати обговорення створення міністерства ОПК. Про це та багато іншого в інтерв'ю "Апостроф TV" розповів директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express СЕРГІЙ ЗГУРЕЦЬ.

- Нещодавно відбулася публічна дискусія щодо річниці внесення змін до Конституції стосовно нашого курсу до НАТО. І там гендиректор директорату з питань нацбезпеки та оборони Офісу президента Іван Апаршин заявив, що найближчим часом у нас мають з’явитися стратегії – національної безпеки та оборони і воєнна. Відповідно, там буде наш курс щодо НАТО. Яка наша глобальна стратегія як держави в плані безпеки та оборони?

- Ви мені ставите запитання, які стоять перед президентом і всім ланцюжком української влади. Але речі, про які говорить Апаршин, є наслідком змін в оборонному плануванні. Ми ухвалили закон про національну безпеку. Він передбачає низку нових документів, про які ми й говоримо: це стратегія національної безпеки і стратегія воєнної безпеки. Так раніше називалася військова доктрина. І в цих документах політична влада намагається зафіксувати ключові моменти, які визначають місце України відносно систем безпек, зокрема, рух України до НАТО як ключовий елемент гарантування безпеки в перспективі.

Але перспектива – це завтра і післязавтра. А сьогоднішній день має ґрунтуватися на можливостях власних Збройних сил, сектору безпеки, оборони і власного промислового комплексу. Ми маємо думати про майбутнє, але не забувати про сьогодення, яке часом буває набагато ризикованішим, ніж очікування вступу до НАТО.

- А що ми маємо сьогодні? Є президент Володимир Зеленський, є нова влада, нові керівники. Що відбувається в "Укроборонпромі"?

- Новий гендиректор (Айварас Абромавічус, - "Апостроф") очолює "Укроборонпром" чотири місяці. І ще два місяці він перебував у складі наглядової ради. Тобто півроку він уже впливає на процес. На посаді зробив багато оптимістичних заяв, обіцяючи зняти заборгованість із зарплатні на половині підприємств, ухвалити концепцію розвитку "Укроборонпрому" або стратегію, визначити напрямки реформування і впродовж найближчих 5-ти років суттєво збільшити експорт озброєнь. Але, як бачимо, на сьогодні є багато питань до діяльності "Укроборонпрому". Якщо ми говоримо про те, що обіцяли погасити заборгованість на половині підприємств, то поки що погашено на 8-ми. І це зроблено лише зараз, а не до кінця минулого року.

Сергій Згурець: "Сьогодні багато питань до діяльності Укроборонпрому"Фото: Апостроф / Дмитро Олійник

- А загалом перед 43 підприємствами існує борг?

- Так. І на сьогодні керівництво "Укроборонпрому" наполягає, що їм потрібна фінансова підтримка. Вона дорівнює 4 мільярдам гривень. Ми розуміємо ситуацію: коли у нас всюди протікає, знову вливати кошти в систему, яка незрозуміло як буде реформуватися, – передчасно. Але це моя логіка. Логіка, як я розумію, команди "Укроборонпрому" полягає в тому, що нам необхідна державна підтримка, аби виконати ті обіцянки, які давалися президенту. Я думаю, що з боку президента треба ще раз провести ревізію тих обіцянок, які були заявлені новою командою, і зробити певні висновки.

- А як щодо державної підтримки та системи фінансування?

- Якщо ми говоримо про ракетну програму, то маємо розуміти, що це елемент перспективних розробок, який фінансується у форматі державного оборонного замовлення. Державне оборонне замовлення (ДОЗ) – це фінанси держави, які скеровуються на розвиток нового та модернізованого озброєння. І нинішнього року цей напрям за фінансами є більший, ніж у попередні роки. Якщо у 2019 році, умовно кажучи, було десь 20 мільярдів ДОЗ і 3 мільярди – державні гарантії, то фінансовий ресурс 2020 року становить 21 мільярд - ДОЗ і 9 мільярдів – державні гарантії.

Ми виходимо на суму в межах 30 мільярдів гривень на весь цей сегмент. Він був поділений за певними пріоритетами, де на першому місці – ракетне озброєння. На ці потреби потрібно направити принаймні 20% від загальної суми. Так говорив новий заступник міністра оборони із озброєнь пан Петренко (Анатолій Петренко - заступник міністра оборони України з питань європейської інтеграції, - "Апостроф"). Я слухав його промову, коли він говорив про ці пріоритети. І лише зараз зрозумів значення його окремих заяв. Зокрема, про те, що державні гарантії будуть скеровані на розробку та закупівлю складних систем.

- Це що за системи?

- Умовно кажучи, раніше всі програми, які є новими, фінансувалися за рахунок ДОЗу. За рахунок державних гарантій фінансувалися тільки ті проекти, які вже серійно виготовляються, з якими не може бути жодних проблем. Тому що вони пройшли весь цикл: виготовлення, державні випробування і вже склалася кооперація. Складні технологічні проекти, на кшталт створення комплексу "Нептун" чи "Вільха-М", несуть певні ризики. У будь-якому разі створення складного проекту пов'язано з непередбачуваною ситуацією. Тобто ми робимо-робимо, а на якомусь етапі щось починає не системно працювати. І тоді це впливає на весь етап подальших дій підприємства щодо його розробки.

Умовно кажучи, зараз маємо унікальну ситуацію, коли Міністерство оборони ухвалило рішення фінансувати ПКР "Нептун" за державними гарантіями. У чому ризик цього проекту? Державні гарантії – це стосунки безпосередньо підприємства і фінансової установи. Фінансова установа чи банки видають державні гарантії через зобов’язання, а підприємство має чітко сплачувати кредити у певні терміни. І за певний час має бути продукт. Коли є серійний зразок – ризиків не існує. Коли проект новий – ризики існують, проблеми підприємства не хвилюватимуть банки. І можна дійти до абсурду, коли, умовно кажучи, через зрив виплат банкам можна буде просто перебрати власність КБ у власність окремого банку. Може дійти до такого маразматичного рішення.

- Відповідно, я як банк чи фінансова установа, яка зацікавлена у поверненні свого, прихожу і кажу: "Шановні, у вас тут борги. Держава тут не хоче працювати. Давайте мені щось".

- І такі ризики існують. Я розумію керівництво КБ "Луч", яке сказало, що ніколи не погодиться фінансувати складні проекти за рахунок державних гарантій. Ця позиція доведена і до Міністерства оборони, і до "Укроборонпрому". Я не знаю, яке остаточне рішення ухвалено, тому що ДОЗ, попри те, що пройшов РНБО, ще не набув чинності – не пройдено парламентський комітет. Можливо, помилка буде виправлена. Якщо ні, то, думаю, позиція КБ не зміниться, бо це цілком державницький підхід, який має мінімізувати ризики для власного підприємства. І, сподіваюся, такий державницький підхід буде з боку Міністерства оборони.

Сергій Згурець: "Я розумію керівництво КБ "Луч", яке сказало, що ніколи не погодиться фінансувати складні проекти за рахунок державних гарантій"Фото: Апостроф / Дмитро Олійник

- Тоді, до кого прийшла ідея зробити таку систему фінансування за допомогою державної гарантії? І якщо ця помилка не буде виправлена, що далі?

- Ми втричі збільшили державні гарантії, аби вийти за межі бюджету Міністерства оборони. У нас багато проектів складних: не лише "Нептун", ще "Вільха", "Корвет", бронетехніка, оперативно-тактичний комплекс тощо. Як я розумію, нове керівництво Міноборони (хто саме, мені сказати важко) опрацювало саме таку рекомендацію. Тому що був період, коли ДОЗ наприкінці року був підготовлений, а пан Загороднюк (Андрій Загороднюк із 29 серпня 2019 року - міністр оборони України, - "Апостроф") зібрав закриту групу експертів, які проаналізували та визначили, що пропозиція обґрунтована. І після цього ДОЗ передали в РНБО. Думаю, на етапі фінансування цих напрямків на рівні міністра, заступників міністра, це рішення якраз було ухвалене щодо державних гарантій, тому воно може бути переглянуте.

Сподіваюся, що буде переглянуте. Бо я не вважаю логіку, яка пов'язана з держгарантіями, прийнятною для складних технологічних проектів. Чесно кажучи, думаю, що буде переглянуто рішення, хоча б тому, що це набуло широкого розголосу. Часом складається таке враження, що медійні публікації мають суттєвий вплив на зміну тих чи інших системних рішень.

Розмова з Сергієм Згурцем відбулася до того, як президент Володимир Зеленський, 27 лютого, ввів у дію рішення РНБО про основні показники державного оборонного замовлення на 2020, 2021 та 2022 роки. У цьому документі Кабінету міністрів, серед іншого, доручено забезпечити фінансування пріоритетних проектів, в тому числі і ракетних розробок, безпосередньо (із загального фонду) держбюджету.

- Давайте згадаємо ще одну історію – щодо закупівлі корпусів для БТР-4 у Лозівського ковальсько-механічного заводу. Були нарікання, що шви неправильні, а корпуси роблять не з тієї марки сталі.

- Я поки не буду розголошувати інформацію, якою володію. Маємо ситуацію, коли питання виготовлення легкої бронетехніки перебуває у достатньо складному стані. Весь державний сектор, який пов'язаний із виготовленням бронетехніки, впав у певний ступор... Темпи виробництва БТР-4 у насзірвані, БТР-3 не виготовляються, "Дозор" не виготовляється, і ці проблеми не вирішуються... Треба розширити виготовлення корпусів, щоб цим не займалося одне приватне підприємство.

- Там зав’язка лише на одне підприємство, той самий Лозівський завод?

- Правильно, вже всі це знають завдяки спільній медійній роботі. Прив'язка до Лозівського заводу – це ахіллесова п'ята нашої оборонної промисловості, яка не вирішується ні Міністерством оборони, ні "Укроборонпромом". Це лише один із кричущих викликів сьогодення. А у нас ХКБМ, яке має розробляти нові проекти, створювати БМП, модернізувати Т-64, займатися танком "Оплот", перспективним танком, займається зварювальним виробництвом, яке усуває проблеми "Лозової". У розмовах про технологію ми забули про головне – навіщо нам взагалі потрібен ХКБМ, який є школою для всього Радянського Союзу, забезпечило створення трьох проривних танків: Т-34, Т-64 та елементів для "Оплоту". І це було геніальною концентрацією думок та ідей. А зараз ми говоримо про те, чи зможе ХКБМ зварити 40 корпусів і допомогти "Лозовій" до кінця року. Чи не маразматичне це масштабування завдань та цілей? Ми говоримо, чи зможемо ми зварити корпуси на технологічному рівні четвертого покоління. При тому, що ми входимо в шостий технологічний уклад, і в цьому технологічному укладі перемогу на полі бою забезпечують автоматизовані системи управління, штучний інтелект, надійний зв'язок, "хмарні" обчислення, і все це є елементом сучасного війська. А ми з вами говоримо: зможемо корпуси зробити чи ні.

Сергій Згурець: "Прив’язка до Лозівського заводу – це ахіллесова п'ята нашої оборонної промисловості"Фото: Апостроф / Дмитро Олійник

- А хто має "розрулити" цю ситуацію - Загороднюк, Абромавичус чи президент?

- У нас, крім БТР, є корвет, танки, системи РЕБ, автоматизація, зв'язок, і за кожним напрямком є купа технологічних проблем. І це не завдання президента – з'ясовувати все. Ми маємо створити систему управління оборонною сферою в країні, яка дійсно буде "розрулювати" ці проблеми. Не маючи центрального органу виконавчої влади, ми це "спихнули" на розпорошені міністерства і прагнемо, аби підприємство "Укроборонпром" вирішувало державні питання, контактуючи лише з Міністерством оборони. Цього замало. Сектор оборонної промисловості – це значно ширше, ніж інтереси одного підприємства "Укроборонпром", і значно складніше, ніж зона відповідальності одного міністра оборони.

Треба повернутися до теми створення міністерства ОПК, і ця тема почала знову обговорюватися, і, сподіваюся, всі складнощі, пов'язані із формуванням, виконанням ДОЗу, фінансуванням перспективних проектів і вибором пріоритетів, пошуком людей, підбором кадрів та створенням цілісної системи розвитку озброєнь, нарешті вкладуться у якусь нормальну структурну організацію в цій державі.

- Що нового цього року можна очікувати у Збройних силах?

- Створення зброї - це не приготування млинців чи вареників у темпі "захотів-зробив". Ми чекаємо, що влада, Міністерство оборони, "Укроборонпром" зрозуміють значення проекту "Нептун". Я хочу, щоб цього року ми створили передумови для формування хоча б одного мобільного дивізіону, який закриватиме питання в акваторії Азовського моря. Фактично, лише потенціал "Нептуна" дозволяє нам зірвати можливість висадки російського десанту на певних ділянках. Це нагальна потреба, і для цього потрібно докласти зусилля для завершення випробувань і створення бази для виготовлення цього зразка.

Інші напрями стосуються покращення засобів зв'язку та управління армією. Який сенс у великій кількості платформ, якщо ми ними не можемо керувати на полі бою? Якщо наш командир роти чи командир відділення не чує нашу команду? Отже питання зв'язку та управління – це найважливіший елемент підвищення бойового потенціалу.

Третій елемент – це засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ). Попри те, що у звіті уряду йде перелік закупленої техніки, там з'являються засоби РЕБ – близько 40 зразків, які виготовлені в Україні. Але ці засоби за своєю потужністю недостатні, аби реально прикривати війська на полі бою і мати ті можливості, які мають російські засоби РЕБ у зоні зіткнення. Розвиток засобів РЕБ, який дозволить зірвати наступ російських військ, заглушити їхній зв'язок, придушити їхні команди, набагато важливіший, ніж збільшення кількості танків у форматі наших механізованих чи танкових бригад. Так що питання не у нових розробках, а у доведенні до серійного виготовлення тих зразків, які вже пройшли державні випробування або перебувають на етапі завершення цих випробувань, зокрема "Вільха-М".