На Шрі-Ланці всього близько 750 випадків зараження коронавірусом на 22-мільйонне населення. Переважна більшість хворих - заробітчани та студенти, які повернулися на батьківщину. Головною перешкодою на шляху поширення COVID-19 у країні стала комендантська година - сувора заборона залишати житло під страхом позбавлення волі. Але виходити за покупками все ж можна в певні "вікна". А ще влада наказала влаштовувати на прибудинкових ділянках городи, для чого безкоштовно роздали жителям країни насіння.
Про ці та інші особливості боротьби з коронавірусом в екзотичній для нас країні "Апострофу" розповів співзасновник туристичної компанії Sweet Lanka, киянин ВІКТОР СКРЯБІН, який вже кілька років живе на Шрі-Ланці.
Читайте також: "Вже два місяці практично не виходимо з квартири" - розповідь американця про карантин у США
- Як відбувалося повернення громадян у країну - стихійно, організовано?
- Такого, як в Україні - точно не було. Тут трудова міграція відрізняється від української. Людина не може так просто виїхати в іншу країну. Все відбувається через спеціальне міністерство, яке займається працевлаштуванням місцевого населення за кордоном. Є два державних агентства, які займаються пошуком робочих місць і готують людей для роботи за кордоном. Більш того, зароблені ланкійцями в інших країнах гроші, потрапляючи на рахунок к ланкійському банку, оподатковуються. Оскільки процес повністю контролюється урядом, він взяв на себе і клопоти з повернення заробітчан у зв'язку з пандемією коронавірусу. Більшість повернулися без фінансових втрат.
Але при цьому тут не змогли уникнути фатальної помилки: не пропустили людей через обов'язковий карантин. У підсумку вони повернулися в сім'ї, пішли провідувати родичів...
- В яких країнах переважно працюють ланкійці?
- Велика Британія, Австралія - в них легше отримати візи. На Близький Схід їдуть переважно ланкійці-мусульмани. Їдуть також і в континентальну Європу - в тій же Італії багато хто працював. "Портрет" заробітчанина досить строкатий - від різноробочих, прибиральників, касирів у маркетах до кваліфікованих інженерів, проектувальників, фінансистів, бухгалтерів.
- Медицина на Шрі-Ланці виявилася готова чи не готова до COVID-19?
- У цілому, я не чув, щоб були серйозні проблеми. Тестів вистачає. І дуже круті заходи обережності в медзакладах. Навіть якщо людині знадобилося на прийом до звичайного лікаря - стоматолога, хірурга, окуліста – направлення треба отримувати в кілька етапів: зробити заявку по телефону, підтвердити її онлайн, заповнити спеціальну форму, відповівши на низку запитань щодо вашого здоров'я.
Крім того, при входах у громадські місця обладнали пункти для миття рук - вода, мило, антисептики. Користуватися всім цим - обов'язково для кожного відвідувача.
- Наскільки суворими є карантинні обмеження?
- Тут не просто карантин - тут комендантська година - повна заборона залишати житло. Правда, влаштовуються "вікна": кілька днів на тиждень дозволяється з 5.00 до 20.00 виходити за покупками або у інших важливих справах. Але тільки в межах свого району - по країні пересування заборонені. Є райони, де хворих більше - там карантин суворіший. "Вікна" там коротші - по одному-два дня і навіть не кожного тижня. Такі райони повністю закриті.
Шрі-Ланка
Але Шрі-Ланка - переважно буддистська країна, і люди тут набагато спокійніші й, до речі, більш законослухняні, ніж в Україні або будь-якій іншій європейській державі. Більшість живе за принципом: не метушися - мир у гармонії. Тобто, сказано комендантська година - значить, комендантська година.
Порушники, звичайно ж, є. Але, як із ними борються! Було оголошено, що за порушення комендантської години - штраф близько 100 доларів і позбавлення волі до шести місяців. За порядком стежать поліція та армія. І вже затримали близько 40 тисяч осіб. Утримувати таку кількість ніде, тому їх посадили... у школи, оскільки вони всі закриті на карантин. (Навчання переведено в онлайн.) "Школи суворого режиму" охороняються поліцією та військовими. Родичі з передачами для затриманих не допускаються. Гуляти дозволяється тільки на внутрішній території. Зазвичай "садять" по 20-40 осіб в одну школу.
- І немає протестів, закликів до милосердя влади?
- Особливо немає. По-перше, повторюся - філософія буддизму. А, по-друге, тут трапилася цікава колізія. У кінці 2019 року був обраний новий президент - Готабая Раджапакса, брат екс-президента Махінда Раджапакса (2005-2015), який зараз є прем'єр-міністром. Але немає парламенту, так як його каденція закінчилася, а нових депутатів обрати не встигли через коронавірус. У результаті, правлять двоє братів, і без парламентської противаги - досить ефективно.
Була оголошена комендантська година, але без строку закінчення. Більш того, правила постійно змінюються. Ті ж "вікна" призначають і скасовують в ручному режимі, орієнтуючись на актуальну ситуацію з поширенням вірусу. Можуть оголосити про "вікно" з середи по п'ятницю, але в четвер, якщо щось десь пішло не так - "передумати": комендантська година поновлюється сьогодні. Була б парламентська опозиція - вона могла б сперечатися. Але сперечатися з владою нікому.
- Як у такій ситуації почувається бізнес?
- Бізнес пристосовується, намагається шукати нові можливості. До речі, і уряд їх теж шукає. Він організував програму для дрібних фермерів, щоб вони могли в умовах комендантської години збувати свою сезонну продукцію - ті самі овочі, що швидко псуються, у невеликих партіях. Видаються спеціальні дозволи, і маленькі вантажівки приїжджають у міські райони - влаштовують торгівлю. Вони привертають увагу екзотичними сигналами - музикою, дзвіночками. Почув "хлібну" машину - вийшов назустріч, зупинив, купив. Так само й овочі, рис тощо. Машини можуть довго стояти на одному місці. В умовах жорсткої комендантської години це зручно.
Шрі-Ланка - переважно "одноповерхова" країна. У більшості жителів є власний будинок і ділянка землі. Президентсько-урядова ініціатива в цій ситуації: людям запропонували організувати у себе міні-городи - вирощувати необхідне продовольство, благо, тут все швидко росте, і немає зими. І урядові машини під цю ініціативу розвозили насіння по домівках. Безкоштовно. Городи дійсно почали обробляти масово.
Тут померти від голоду неможливо в принципі. Їжа росте скрізь. Та й кулінарні вподобання людей досить скромні. Альфа та омега всіх прийомів їжі - рис із карі (частіше овочевими). Його їдять тричі на день і кожного дня. Тому суперстратегічним запасом тут вважається три мішки рису.
Шрі-Ланка
- Які страхи, переживання у людей у зв'язку з пандемією COVID-19, чи помітні панічні настрої?
- Жорсткої паніки точно немає. Переживання в основному через втрату роботи, зниження доходів. Але з іншого боку, у ланкійців дуже міцний інститут сім'ї. Ти працюєш на свою сім'ю, сім'я працює на тебе. Тут, наприклад, 40-річного здорового чоловіка, який втратив роботу, або у нього інші проблеми - його родичі завжди нагодують, запропонують житло. Він може бути на утриманні у рідних і два, і три роки. Тут це нормально. Повторюся: їжа недорога і доступна, житло в більшості - скромне, і куток завжди знайдеться.
Переживають також через відсутність туризму. Він - не перша стаття доходу для бюджету, але далеко й не другорядна. Із туризму годувалися і звичайні люди приватним чином - таксисти, човнярі, вуличні торговці.
- Як поверталися в Україну наші туристи?
- Це була важка епопея. У якийсь момент вже стало зрозуміло, що турбізнес впав, і найближчим часом попит на послуги нашої компанії навряд чи буде. І ми з моїм компаньйоном Володимиром Притулою запропонували свою допомогу українському посольству в налагодженні комунікацій із туристами, які застрягли на Шрі-Ланці. Ось у них була дійсно паніка! Близько 800 осіб - вони бачать, що країни одна за одною закривають кордони, скасовуються авіарейси. Як повернутися в Україну? Туристи якось самоорганізувалися у соцмережах, і у них виникло колективне рішення, щоб звернути на себе увагу - завалити листами українське посольство, офіс президента. І, уявляєте, кожен із цих 800 осіб одразу написав по кілька листів за одними і тими самими адресами, та ще й дзвонили. Але вийшов антиеффект.
Щоб розуміти, на Шрі-Ланці немає українських дипломатів і консулів. Ця країна, як і ще кілька інших у регіоні, обслуговується посольством України в Індії. Там питаннями репатріації українських громадян були зайняті лише четверо співробітників (окрема подяка співробітниці посольства Ані Марченко за 24/7 залучення в процес). І раптом вони отримують дві з половиною тисячі звернень від туристів зі Шрі-Ланки. І в кожному листі - "зрада", "допоможіть", "заберіть"! Нескладними математичними діями можемо прикинути, що на обробку всіх цих повідомлень потрібно від 30-ти годин безперервної роботи (без сну і перерв на їжу) кожного співробітника, при тому, що є ще й інші завдання. Але дилема в тому, що поки не будуть систематизовані всі дані про "залишених", не будуть прийняті й системні рішення.
Ми підключилися, розробили стратегію збору даних і за два дні систематизували інформацію, передали посольству чітку картину щодо наших туристів тут. У підсумку, посольство змогло швидко організувати спецрейси для людей. До слова, наш досвід використовували і в інших країнах. Він був "прийнятий на озброєння" (посміхається). А Посольство в Індії надало нам статус своїх офіційних представників на Шрі-Ланці.
- Всіх вдалося повернути в Україну?
- Практично всіх, хто хотів. Адже є люди, які вважали за краще залишитися там. Знаю, деяких хлопців, які працюють звідси віддалено і вирішили пересидіти карантин тут. Великих грошей у них немає, якось домовилися з господарями житла, що будуть жити безкоштовно, допомагати їм по господарству і оплачувати комуналку - воду, електрику. Так і живуть.
- Що далі? Що буде з вашим бізнесом в умовах туристичного спаду?
- Поки маємо деякі заощадження. Але... чотири роки в буддистській країні для нас не були марними. Ми глибше дізналися, як влаштований цей світ, спробували різні духовні практики. Мозок став гнучкішим, з'явився внутрішній спокій. Тепер спокійно сприймаємо кризи, як час нових можливостей.
