Спричинений пандемією Covid-19 карантин став причиною того, що в Україну достроково повернулися заробітчани. На думку президента Всеукраїнської асоціації компаній із міжнародного працевлаштування Василя Воскобойника, додому приїхали близько 300 тисяч осіб - не більше 10% усіх трудових мігрантів. Але багато з них уже зараз прагнуть повернутися за кордон і повторно працевлаштовуватися там. Проте це зробити непросто – для повернення треба "посвідка на проживання". А ось працювати на умовах безвізу найближчим часом не вийде – європейські країни не пускають поки таких мігрантів та й взагалі планують скасувати туристичний сезон.
Натомість український уряд готовий запропонувати заробітчанам роботу вдома, аби можна було протриматися до послаблення пандемії, але люди не надто тішаться запропонованим зарплатам у 6-8 тисяч гривень.
"Апостроф" розпочинає серію матеріалів, аби розповісти історії простих українців, які працювали в Європі, але були вимушені повернутися в Україну і залишаються тут.
Різниця між зарплатами – 4-5 разів
"Залишатися в Україні чи ні - це питання часу. Мене особисто тут нічого не тримає, і подальшої перспективи для свого розвитку і проживання я особисто не бачу. Якщо 6 тисяч гривень вважають великими грошима, то нехай хоч один із депутатів попробує прожити за такі прибутки. Нагодувати, одягти сім'ю - тоді побачимо!" – говорить Василь Дмитренко.
До еміграції в Польщу він працював в Україні на швидкій допомозі, зараз має карту поляка. Повертатися до Польщі збирається легально, з дотриманням усіх правил, щойно знімуть обмеження. Зараз знайшов роботу в Україні. "Зарплата невелика, але платять вчасно", - зізнається Василь.
"Не хочу казати, де працював у Польщі і де працюю зараз, бо різниця у зарплаті дуже велика, практично в 4-5 разів. Нашим зарплатам ще до того рівня далеко, - бідкається Василь Дмитренко. - Але що там говорити за зарплати, коли економіка в нас розграбована. То на чому будуть триматись ті зарплати! Це просто сміх для курей. Все і всіх скорочують. Шмигаль говорить за сільське господарство - але де воно є? Все продане, приватизоване, ферми давно розвалені, розібрані по цеглинах, так само, як дороги. Це не з нашим керівництвом можна щось будувати, а тим більше - перебудовувати. Економіка практично задушена. Інші держави у свою економіку вкладають величезні кошти, щоб втримати виробництво, а в нас - жодної копійки, тільки ріст податків".
"Я пропрацював фельдшером в Україні на швидкій. Зараз, коли чую від колег, які ставки медпрацівника, то мене в холодний піт кидає. За ті недоспані ночі, коли починається епідемія грипу, коли хворих доводилось зносити на ношах із дев'ятого поверху до авто, за те, що, як кажуть, у спеку і холод стояли на порятунку людей, - тепер така вдячність від держави. Практично на голому ентузіазмі рятували і рятують людей наші медики. Це сором для держави!" – обурюється чоловік.
Читайте: Українська економіка летить у прірву: як цього уникнути
Вагітна залишилася в Україні, а наречений – в Італії
Вагітна Аліна Корня лишилася в Україні через закінчення терміну можливого безвізового перебування в країні, а наречений чекає її в Італії. Оскільки для повернення на Аппенінський півострів зараз треба мати "пермессо" (посвідка на проживання в Італії), тому жінка чекає на послаблення карантинних заходів.
"В Італії я працювала нянею для дітей. В Україну вилетіла 4 травня, оскільки закінчувався термін дії документів. Мала бути тут всього чотири дні, і відразу повернутися в Мілан. Квитки купила назад в обидві сторони. У день перед вильотом до Італії отримала СМС про скасування рейсу, так як Мілан і Ломбардія - в червоній зоні, і Wizz Air не здійснює туди польоти", - розповідає Аліна. Вона знайшла літак української авіакомпанії, який летів о 6-й ранку наступного дня до Риму з пересадкою в Польщі. За годину отримала СМС про те, що і цей рейс скасовано. За квиток заплатила втричі більше, ніж за попередній. "Але якщо Wizz Air повернула кошти в повному обсязі в той же день, то від українських авіаліній досі - повний ігнор", - гнівається жінка.
Зараз Аліна живе у родичів. Вона розповідає, що українці знайшли можливість потрапити в Італію на авто, але це стосується лише тих, хто має "пермессо".
"Я б заспокоїлася і змирилася, якби не одне маленьке "але". Я вагітна і на обліку перебуваю в Мілані, і мій майбутній чоловік теж залишився там. Ми хотіли оформлювати шлюб там, але потрібно було дочекатися кінця квітня, оскільки в Італії не все так просто, були певні нюанси. І вуаля, все пішло не так, як гадалося. Ось вже скоро другий місяць, як я тут, але сподіваюся, що я зможу якось повернутися," – розповідає жінка.
"Разом ми - два роки, знайомі - більше, - пригадує Аліна знайомство з батьком своєї дитини. - Він жив у Тоскані, працював поваром у чудовому ресторані. І так склалося, що він вирішив все змінити та звільнився, і переїхав до Мілану. Якось знайшов мою сторінку у Facebook, почав писати, домовилися, що я покажу йому місто. Перша, друга, третя зустріч як друзі, і тут він відкрито почав натякати на стосунки, чого я на той момент ніяк не хотіла. Але ми продовжили зустрічатися, гуляли разом. Невдовзі він зняв велику квартиру, сказав - у мене багато місця, і запропонував нам з’їхатися. Не знаю, як я погодилася, але з того часу ми разом. І тепер своє життя я уявляю лише в Італії".
