Днями всю Україну потрясла трагічна новина: у Запоріжжі була задушена однорічна дитина. У вбивстві малюка правоохоронці підозрюють 51-річну місцеву жительку Ірину Суханову, яка організувала у своїй квартирі нелегальний дитячий садок. За версією слідства, щоб заглушити крики дитини, Суханова прив'язала до його обличчя подушку, що і стало причиною смерті. Сама ж підозрювана на суді переконувала, що використала не подушку, а "ортопедичний валик", і тільки для того, щоб убезпечити дитину від падіння з ліжка. Що сталося насправді, ще належить з'ясувати українській Феміді. Однак уже зараз очевидно, що, якщо нелегальні дитячі садки залишаться в Україні в існуючому вигляді, такі трагедії, як у Запоріжжі, можуть повторитися. Як змінити ситуацію, розбирався "Апостроф".
Дорогі приватники
Перш за все варто зазначити, що нелегальні дитячі садки, незважаючи на відсутність у них ліцензії, і кваліфікованого персоналу, користуються попитом серед українців. Наприклад, у січні в столиці нашуміла історія, коли правоохоронці задокументували роботу підпільного садка на 10 дітей у приватному будинку в Подільському районі Києва.
Причини, через які батьки віддають дітей на власний страх і ризик в такі заклади, досить банальні.
По-перше, це дешево. Так, від користувачів соцмереж стало відомо, що за свої послуги Ірина Суханова брала по 200 гривень за день з батьків дитини, або 4 тисячі гривень на місяць. У приватному дитсадку, який працює за всіма правилами і законами, місячне утримання дитини коштує близько 10 тисяч гривень. Різниця відчутна, чи не так? Тим більше, що за даними Держслужби статистики, середня зарплата у нашій країні становить ті ж 10 тисяч гривень. Виходить, що одному з батьків доведеться працювати тільки на садок, щоб прилаштувати своє чадо в такий заклад.
Так дорого доводиться платити за місце в приватному садку саме тому, що конкуренції на цьому ринку майже немає. За словами члена парламентського комітету з питань освіти, науки та інновацій Володимира Воронова, приватних ліцензованих дитсадків трохи більш як 1% від усієї кількості державних дошкільних закладів України. Парадокс - попит на послугу величезний, але надавати її бізнес не поспішає.
"Тому що приватна освіта в Україні цікавить тільки тих, хто її створює. Зі сторони держави маємо абсолютну відсутність уваги і допомоги в її розвитку, - каже "Апострофу" директорка одного з приватних освітніх закладів Тамара Шевченко. - Досить високі податки, складна звітність, перевірки виконання ліцензійних умов - все це потребує системної уваги і відчутного фінансового навантаження. Приватна освіта - соціально важлива справа. Ми створюємо дитячі садки і школи саме там, де їх катастрофічно не вистачає, компенсуючи тим самим недопрацювання держави, яка не створює необхідну інфраструктуру в густонаселених молодіжних районах. Тому не зайвою була б допомога держави в плані зниження податків, введення спрощеної звітності та допомоги в наданні приміщень. Але боюся, це тільки мрії".
Правда, Кабмін у своєму звіті ще в березні обіцяв, що мрії здійсняться і ліцензійні вимоги до приватних дитячих садків чекає лібералізація. Більш того, навіть орендну плату в уряді планують зробити пільговою.
Невловимі комунальники
Можна, звичайно, майже нічого не платити і віддати дитину в комунальний дитсадок. Та ось тільки комунальних садочків у країні катастрофічно не вистачає. Як і місць в них.
"У нашому комунальному дитсадку в групах - по 60 і більше дітей. На 60 дітей - двоє вихователів та нянечка. Хіба можливо в принципі трьом людям встежити за такою кількістю дітей? Це ж просто жах, - скаржиться "Апострофу" жителька села Софіївська Борщагівка (передмістя Києва) Юлія. - Правда, коли я спілкувалася з вихователями з приводу місць в групах, вони мені сказали, що "слава богу" половина дітей постійно хворіє, тому за фактом в групі перебуває 30-35 дітей. Але хіба це нормально? До речі, деякі мами мені розповідали, що вихователі спеціально відкривають всі вікна і кватирки, щоб створювався протяг, і діти частіше хворіли і менше з'являлися в садку. Ну, це взагалі якийсь треш".
Згідно з національним проектом "Велике будівництво", яке стартувало з ініціативи президента та уряду на початку березня, до кінця 2020 року в Україні має з'явитися 100 нових садочків. Чи вистачить цієї кількості дитсадків, щоб вирішити проблему дефіциту місць? Із звіту Кабміну екс-прем'єра Олексія Гончарука зрозуміло, що черга в дитячі сади по країні становить 27 тисяч осіб. Тобто, якщо всі 100 садків будуть побудовані, теоретично, в кожному з них має навчатися в середньому по 270 дітей. Така наповнюваність - це, звичайно, зовсім щільненько. Тим не менше 100 садків - це краще, ніж нічого.
Однак, якщо відкрити карту виконання проекту, то можна переконатися, що "Велике будівництво" по деяких об'єктах дошкільної освіти заморожено. Наприклад, у місті Олександрія заплановано капітальний ремонт дошкільного навчального закладу №17. Здати його необхідно до 1 вересня, але станом на середину червня, ступінь будівельної готовності об'єкта становить 0%. Аналогічна ситуація з реконструкцією садка в селищі Іванівка Херсонської області, а також з ремонтом дошкільного закладу №7 у місті Знам'янка Кіровоградської області: все по нулях.
При цьому мало надії на те, що ситуація різко зміниться і на 1 вересня заплановані об'єкти відкриються, адже коронакриза значно виснажила як державний, так і місцеві бюджети, які співфінансують проект "Велике будівництво".
У "тітки Галі" зручніше
Друга причина популярності нелегальних садків - територіальна доступність, адже навіть якщо в комунальному дошкільному закладі і є місця, дістатися до нього, особливо вранці, перед роботою, в годину пік - завдання із "зірочкою". І тут батькам доводиться робити вибір: або везти дитину в садок, ризикуючи запізнитися на роботу і отримати догану від начальства, або віддати чадо в сусідній будинок до "тьоті Галі", за порадою знайомих. Але причини цієї проблеми знову ж - у недостатній кількості безкоштовних комунальних садочків і відсутності відносно дешевих приватних.
Утім, ліцензований дитсадок - це ще не гарантія, що над вашою дитиною там не будуть знущатися. Так, у порівнянні з "тіткою Галею", ризики значно нижчі, але вони все одно існують, адже людський фактор ніхто не відміняв. За словами віце-президента Всеукраїнської фундації "Захист прав дітей" Олексія Лазаренка, щоб виключити подібні ризики, до системи підбору персоналу в дошкільних закладах, уряду слід підійти більш відповідально.
"Потрібно проводити спеціальні перевірки того персоналу, який працює в дитячому садку. Наприклад, перевірка по базі поліції на предмет складання адміністративних протоколів за вчинення домашнього насильства. Бо може бути співробітниця, яка сама педагогічний банкрут: б'є вдома свою дитину, але водночас працює в дитячому садку нянею. Зрозуміло, як вона буде ставитися до чужої дитини. Подібний механізм перевірок існує для прийомних батьків. У дитячих садках персонал також повинен перевірятися, в тому числі, на адекватність сприйняття девіантної поведінки маленьких дітей. У чому проблема в Запоріжжі: дівчинка кричала, а ця няня замість того, щоб вирішити проблему педагогічними методами, заспокоювала її подушкою. Це ненормально. Її ніхто не навчив, як правильно заспокоювати дитину", - пояснив "Апострофу" Лазаренко.
