Зараз людство переживає найстрашнішу за своїми наслідками пандемію за всю відому історію. Людство перейшло у режим виживання. Тим часом багато страшних речей стається поза публічною увагою – і це найгірший наслідок COVID-19. Карантин зробив ближчим до нас цифрове майбутнє, але разом із ним - і цифрове рабство, і безробіття.
Про це в інтерв'ю "Апострофу" розповів американський футуролог та селебриті-спікер, засновник Інституту да Вінчі у Вестмінстері (Колорадо) ТОМАС ФРЕЙ.
- На вашу думку, що відбувається зараз у світі через пандемію коронавірусу? І чому вона видається такою катастрофічною?
- Коронавірусна криза є більш широкою, ніж будь-яка інша за всю історію. Думаю, вона обійдеться нам дуже дорого, як з точки зору грошей, так і з огляду на масштаби трагедії для людства, зважаючи на те, яких страждань вона завдає. Криза буде більш спустошливою, оскільки йдеться не просто про померлих від коронавірусу. Мова йде також про ненавмисні наслідки від запобіжних заходів, які ввели уряди різних країн. Проте неможливо, щоб карантин відбувся без наслідків.
- Тим не менш пандемію передбачали кілька разів кілька років тому. Але практично нічого не було зроблено. Чому люди такі легковажні, і більшість країн виявилися не готові до такого лиха?
- Більшість країн виявилися не готові до катастрофи. Але коли б ви не посадили суспільство на карантин, є десь 15-20% населення, які не можуть підкоритися вашим вимогам. Це бідняки, люди, які не мають доступу до засобів комунікації, люди у в'язницях, у нетрях, у таборах для біженців. Загалом, думаю, у світі 1-2 мільярди людей, які не можуть підкоритися розпорядженням уряду тримати соціальну дистанцію, дотримуватися самоізоляції та карантину. Тож багато людей випадає із поля зору. І це величезна проблема.
Але коли нас почали саджати на карантин, ми пройшли кілька етапів. Почали з того, що перемкнулися в режим виживання. Ми трусилися над грошима, намагалися зібрати якомога більше їжі, аби переконатися, що ми переживемо цей період. Тож ми побачили багато випадків панічного скуповування продуктів. Люди панічно переглядали свої життєві пріоритети.
А потім ми намагалися зрозуміти, що буде з нашим постійним джерелом доходів, коли все це закінчиться. І ми намагалися з усіх сил розібратися з нашими проблемами в усіх сферах.
Тепер ми думаємо про те, яким є найбезпечніший спосіб відкрити суспільство знову. Але багато людей не сприймають цей рух суспільства, не можуть повірити у те, що відбувається. Тож ми маємо багато людей по всьому світу з альтернативними поглядами: в Австралії вони звинувачують у пандемії технологію 5G, у Британії – євреїв, в Індії – мусульман, у США звинувачують Білла Гейтса і Китай. Усі ці людей заглибилися у пошуки винуватих і не здатні зрозуміти, що відбувається насправді. Бо поширюється багато суперечливої інформації, і це створює труднощі для людей, що повертаються до життя, до роботи після тривалого карантину.
- Ви згадали 5G-технології. В Україні така сама проблема. У нас немає навіть нормального 4G-покриття. І попри це, багато людей впевнені, що 5G-вишки поширюють коронавірус. На вашу думку, чому складається така ситуація?
- Перш за все, я думаю, ця пандемія стала найбільшим джерелом для конспірологічних теорій за весь час. І чим далі, тим вони стають все більш і більш правдоподібними. Їхні автори включають певні елементи правди, аби розказана історія видавалася правдоподібною. І схоже, що ми не отримаємо прямих відповідей від людей, які приймають рішення. Тож, коли люди виявляють у себе певну прогалину у знаннях, її заповнюють такими теоріями. Я не кажу, що це правильно. Я кажу про те, що це природна тенденція.
Через коронавірус багато людей сидять вдома у безпеці, читають новини буквально з усього світу через інтернет, аби отримати інформацію. Вони натикаються на фактоїди (недостеменні свідчення, яким надають форму достеменних, - "Апостроф"), які складаються у такий спосіб, що картина видається людям реалістичною. Таким чином створюється спотворена картина того, що відбувається у світі.
Дезінфекція в Італії
- На вашу думку, що є найгіршим у цій пандемії?
- Взагалі, я думаю, найгірше те, що забагато людей випали з поля зору. Багато урядів намагаються надати грошову мотивацію чи якось фінансово допомогти тим, хто опинився у скруті. Але люди страждають не тільки через це – багатьом з них довелося бути в ізоляції самим, і це призвело до депресії.
Ми бачимо багато випадків насилля над дітьми або коли один член подружжя чинить насилля над іншим. Багато речей стається за кулісами, про що ми навіть не чуємо. У результаті тривале перебування в самоізоляції призведе до високого рівня депресії і психічних захворювань. Збільшиться кількість самогубств. Думаю, ми ще почуємо про такі історії в найближчі місяці.
- Звучить парадоксально, але що хорошого сталося за цей час?
- Один із найбільш позитивних моментів – батьки нарешті заново познайомилися зі своїми дітьми. Стало менше аварій, оскільки життя за час вірусу сповільнилося, і кількість авто на дорогах зменшилася. Зменшився рівень забруднення навколишнього середовища.
Багатьом людям довелося адаптуватися до роботи з дому, і багатьом це сподобалося. І, думаю, багато з них тепер захочуть працювати з дому замість того, щоб їхати через все місто в офіс. Можливо, декому дозволять працювати віддалено хоча б частково.
Дуже змінилося навчання у школі. Дослідження у США показали, що 59% батьків тепер скептично налаштовані щодо того, аби віддавати дітей назад до школи цієї осені. Така тенденція уже існувала, але зараз вона набуває приголомшливого розміру. Близько 30% уже точно вирішили, що їхні діти лишаться вдома. І це може повністю змінити спосіб навчання майбутніх поколінь.
Коледжі зараз у біді, бо багато батьків не хочуть, аби їхні діти їхали в іншу частину країни і жили в якомусь там гуртожитку з невідомо ким. І щоб ці невпевнені підлітки витрачали гроші на коледж. Тож уже зараз помітно, як коледжі вдаються до радикальних заходів, аби вижити в умовах скорочення кількості студентів.
- Чи не завадить навчання вдома соціалізації дітей?
- У США зараз проходить такий собі експеримент, який називається homeschooling. Він відбувається в онлайн-світі, де розроблено багато систем для підтримки навчання вдома. І люди навчають дітей вдома. Школи дають можливість учням приходити, соціалізуватися з іншими учнями – день чи два на тиждень. Там вони граються разом, вчаться, як працювати в групах і діяти в різних соціальних ситуаціях. Експеримент показав, що учні, які навчаються вдома, загалом мають кращі результати, ніж ті, які ходять до школи.
Звісно, можна сказати – це самовибірка, тож зрозуміло, що вона показує кращі результати. Але зрештою, вона не показує й погіршення результатів. Ми можемо вирішити, що це короткострокова зміна і повернутися до того, що було 2-3 роки тому.
Освіта онлайн
- Чи зробив цей карантин цифрове майбутнє ближчим до нас?
- Так, коронавірус пришвидшив цифрові зміни, які уже були. Рух іде в напрямку робототехніки і штучного інтелекту. Карантин збільшив потребу у них. Але ми ще далекі від їх масового застосування, ми ще не готові до цього.
Наприклад, робот-доставщик, який приносить їжу вам додому. У нас немає готової системи, аби забезпечити це. Нехає є робот-доставщик, який поставить пакет навпроти вашого будинку. Але як бути певним, що цей пакет лишиться у безпеці, поки ви його не заберете. Може піти дощ чи сніг. Його може здути вітром. Може хтось вкрасти. Що робити, якщо ви живете в багатоквартирному будинку чи замовили доставку в офіс? Де можна залишити пакунок, щоб із ним все було гаразд? Все це поки що не відшліфовано. Ще бракує елементів, для такого рівня автоматизму.
- Якщо ми матимемо більше роботів, які розносять їжу, як ви сказали, чи водять гуляти собак – чи не стикнемося ми з безробіттям?
- Так, це ми побачимо уже скоро. Буде високий рівень безробіття. Але насамперед не через диджіталізацію. Просто під час карантину у людей була можливість посидіти і подумати – чому я досі на цій роботі, чи є щось більш важливе у моєму житті? Думаю, поступово ми побачимо велике зрушення серед працівників – люди почнуть робити щось більш важливе і більш значиме для них, ніж раніше.
- За час карантину потужно розвинулися цифрові технології, їх активно використовували, скажімо, у Сингапурі. Чи можуть вони створити такий собі "ефект Великого Брата", коли урядові та неурядові організації слідкують за людьми, відслідковують контакти і пересування, угоди?
- Так, цей страх шириться посеред людей – те, що всі наші дії будуть відслідковуватися. Це збільшує попит на пристрої, які здатні замаскувати людину, щоб ніхто не знав, де вона і що робить. Ми усі маємо потребу у приватності. І якщо хтось втручатиметься в наше особисте, ми будемо чинити опір. Ми покинемо роботу, де за нами постійно слідкують, відмовимося від своїх занять. І те, чого ми захочемо – це заховатися подалі, утекти від відчуття, ніби на тебе всі вказують пальцем і вимагають, аби ти був відповідальним за якусь дурничку, яку утнув колись.
Сьогодні все більше людей мають камери і можуть записувати все, що відбувається у світі. Люди стають, так би мовити, більш оголеними. Ми ніде не можемо сховатися, наше місцезнаходження можна виявити дуже точно. Адже довкола Землі крутяться супутники, які здатні сканувати поверхню у найдрібніших деталях.
Багато людей вірять, що якщо ми будемо жити в радикально прозорому світі і знати абсолютно все один про одного, ми будемо почуватися безпечніше. Але якщо я знаю все про вас, то я знаю номер вашої банківської картки, номер вашого банківського рахунку, пароль. Я думаю, ми таким чином втратимо можливість мати приватну власність, бо не зможемо тримати нічого у секреті. Тож нам таки треба певна бульбашка приватності. Таке поняття ще не визначили на юридичному рівні, але воно уже визначено на культурному і технологічному рівнях. Тож зараз ми перебуваємо у такому собі перехідному стані, намагаючись з'ясувати, що ж таке приватність.
Якщо все затягнеться, то це може призвести до культурних або хакерських воєн, техно-воєн. Ймовірно, учасники будуть використовувати менше вогнепальної зброї, зате буде закулісна боротьба з поливанням один одного негативною інформацією.
Коли це все закінчиться, коли карантин припинять, весь світ повинен встати і сказати: більше ніколи. Ми не повинні проходити через все це ще раз. Це руйнує все навколо. Це коштує багато життів. Карантин не досяг своєї мети. Це не чесно, якщо деякі люди використали пандемію, щоб збільшити свою владу.
