З 28 серпня до 28 вересня в Україні діє заборона на в'їзд для іноземців, пов'язана із поширенням коронавірусу COVID-19. Це рішення Кабміну вплинуло насамперед на звичайних українців та громадян інших держав, які не мають дипломатичних паспортів та інших преференцій. "Апостроф" зібрав зворушливі історії закоханих людей, долі яких повисли на волосині через коронавірусні обмеження.
Три тижні на кордоні
Громадянин Словаччини Томас Трнавський просить українську митницю зробити для нього виключення і впустити до України всупереч загальній забороні. Відповідного листа він надіслав голові Державної Прикордонної Служби України Сергію Дейнеці.
Справа в тому, що чоловік не може потрапити до своєї коханої Катерини в Ужгород з вини українських прикордонників. 3 серпня 2019 року Томас їхав з України до Польщі, і йому виставили штраф за те, що перетнув суцільну роздільну смугу на дорозі. Оскільки він не мав уже гривень готівкою, то заплатив через сайт поліції.
Коли ж він приїхав під український кордон 14 серпня цього року, з'ясував, що його не пускають. Мовляв, той самий штраф не сплачено, і діє заборона на в'їзд. Через три дні чекання і спроб розібратися на митниці мати Катерини заплатила штраф за Томаса ще раз. Того ж дня начальник патрульної поліції Закарпаття, через прикордонний пункт якого намагається прорватися Томас, вислав начальнику міграційної служби Закарпаття документ на зняття заборони на в'їзд. Однак чоловіка знову не впустили і сказали, що треба телефонувати до Києва. Допомагати закоханим взялася уже подруга, але додзвонитися в Київ не могла протягом кількох днів – постійно чула автовідповідач. Коли ж таки дівчина зв'язалася з живою людиною, то пані на іншому кінці дроту говорила неохоче і відчепно. Так само спілкувалися держслужбовці і наживо.
Останньою спробою прорватися до коханої була ніч на 29 серпня. Томас чимдуж поїхав до кордону, але словацькі прикордонники сказали, що Україна закрила кордони – ще до настання півночі.
Томас розповів "Апострофу", що познайомився з Катериною понад рік тому, коли приїжджав до знайомих в Ужгород. Дівчина вивчає графічний дизайн і є майбутньою колегою словака. Томас і Катерина уже знайомі з батьками одне одного.
"Я живу і працюю у Швейцарії. Я не бачився з дівчиною півроку. Проїхав до неї 1800 км. Зараз я плачу за готелі, ночую в авто, коли готелі відмовляють через коронавірус, купую картки по 30-40 євро, щоб телефонувати в Україну. Я розмовляю українською мовою, дуже люблю Україну і хочу тут жити у найближчому майбутньому. Через помилку зі штрафом я чекаю вже майже 3 тижні на кордоні. Я вже дуже багато заплатив за ту помилку системи", - каже Томас.
Втратила останню надію
"Я сподівалася надавати нашій проблемі подальшого розголосу, залучати якомога більше людей з історіями. Але сьогодні я втратила свою надію після заяви нашого прем'єр-міністра Дениса Шмигаля, який знаходить час ходити на телебачення, але не знаходить часу розглянути жодної індивідуальні ситуації. Він чітко заявив, що будь-яких послаблень навіть для зеленої зони не буде, бо туристи нам привозять коронавірус. Але ми знаємо, що це не так. Я була на радіо, на телебаченні, у газетах, писала листи до держустанов. Але ніхто не звертає уваги на ситуації таких, як я", - каже Ольга Лук'янчук із Києва.
Зі своїм хлопцем, литовцем на ім'я Вайдас, який зараз живе і працює в Нідерландах, вона познайомилася на сайті для пошуку друзів за листуванням. Сталося це у березні під час карантину.
"Ми листувалися майже місяць, пишучи один одному повідомлення довжиною по 3 сторінки, і випадково... закохалися, - пригадує Ольга. – Потім ми півтора місяці говорили телефоном про наше майбутнє і плани створити родину. І ось, нарешті, в перший день, коли Україна відкрила кордон, ми вперше зустрілися. І провели наші перші два тижні разом на самоізоляції".
Влітку вони зустрічалися, проходячи ізоляцію разом. Планували, що з осени Вайдас переїде до України і житиме разом із Ольгою. Їй прикро ще й тому, бо вони обоє готові на будь-які ізоляційні заходи, аби лиш бути разом.
"Україна не зазнає збитків, якщо мій коханий чоловік не потрапить сюди. А до моральних збитків громадян нашій владі байдуже. На нас ніхто не звертає увагу. Такі розчарування не забуваються", - каже жінка.
Зруйноване весілля
"Ми з Ніколою познайомились три роки тому в Німеччині. Я на той час закінчувала університет, а він приїхав працювати. Вдома у Сербії в нього був бізнес – Нікола продавав колеса для автомобілів – і приїхав заробити грошей, аби його розширити", - розповідає одеситка Крістіна Козлова.
"Але так вийшло, що ми зустрілися – і закохалися. Зрештою він вирішив покинути бізнес і лишитися зі мною", - продовжує жінка.
Після закінчення університету Крістіна переїхала до Словаччини – туди ж за нею вирушив і Нікола. Через 2 роки він приїхав до України познайомитися з батьками дівчини. Вони дали згоду на весілля – це було 1,5 роки тому.
"Ми вирішили відгуляти весілля 5 вересня цього року. Ми все планували, адже це складно – аби і ведучі були вільні, і фотографи. Ми пошили весільну сукню. Ось тепер я у ній сиджу в Одесі. А він – у Сербії", - бідкається Крістіна.
28 липня Нікола був в Україні, потім поїхав за батьками і родичами до Сербії. Перетнути український кордон не встиг – його закрили за лічені години до приїзду нареченого. Крістіна також нарікає – кордон закрили не 29 серпня, як анонсувалося, а увечері 28.
Жінка розповідає, що планувала вилетіти до Сербії, зіграти весілля там, а потім повернутися з чоловіком до України і зіграти весілля тут. Але прикордонники роз'яснили жінці, що Ніколу не пустять в Одесу, навіть якщо буде штамп у паспорті про одруження – на території України він вважатиметься не дійсним.
"Хто мені віддасть гроші за всі квіти, за всі нерви, які витратила родина за цей тиждень. Хто ви такі, українські чиновники, щоб так чинити? Ви ж зруйнували плани, які ми будували півтора роки!" – говорить Крістіна.
"Ті, хто сидять у "кріслах", мають VIP-паспорти і можуть перетинати кордони, а звичайні громадяни – ні! Нам не можна бути щасливими! Не дозволено!", - бідкається жінка.
Закохані вирішили перенести весілля на місяць, але кажуть, що тепер уже ні в чому не можуть бути впевненими.
"Ми могли абсолютно спокійно зіграти весілля у Словаччині. Але я дуже хотіла влаштувати його вдома, з рідними, з близькими. Тепер я шалено шкодую, що взагалі попхалася в Україну", - говорить Крістіна.
Зручне рішення для влади
"З майбутнім чоловіком Хусейном я познайомилася, коли ми разом працювали у Туреччині півтора роки тому. Я прийшла влаштовуватися в готель, а він там уже працював. Я взагалі не розглядала варіантів заводити відносини. Але Хусейн був настільки наполегливим у своїх проявах уваги, що протистояти йому було марно, він боровся до кінця. У всіх бувають сварки, у нас теж було не все гладко, але все-таки він домігся, що я сказала "так" на пропозицію одружитися. Розтопив жіноче серце", - пригадує Вероніка Чернявська із Полтави.
Вероніка Чернявська познайомилася з майбутнім чоловіком у Туреччині
Закохані мали зустрітися у Туреччині у березні, але почався карантин.
"Ми вирішили узаконити шлюб на території України. Уже зібрали усі потрібні документи, зробили переклади паспортів, я надіслала запрошення в Україну для нього, щоб офіційно зареєструвати наш шлюб, Хусейн купив квиток на 6 вересня. І раптово ми дізналися, що кордони закривають. Ми були шоковані, адже на відстані один від одного і так уже 10 місяців. Прикордонна служба відповіла – ви не одружені, нічим не можемо допомогти. Переносьте дату весілля, кажуть", - продовжує Вероніка.
Азербайджан теж закрив кордони. Карантинні обмеження лише знімають, тож відвідати коханого жінка не може.
"Кабмін прийняв рішення, яке зручне для них. Робити довідки про коронавірус, страхувати іноземців від нього при в'їзді в Україну – це було б вигідно для всіх. Інші держави, хоч Україна в червоному списку, роблять усякі можливості для в'їзду українців. Чому у нас ніхто нікого не чує?" - обурюється Вероніка.
