Україна має на рівні закону прописати, що вибори в ОРДЛО можливі, лише тоді, коли туди повернеться українська влада й українське право. Потім, посилаючись на цей закон, треба разом із західними країнами тиснути на Росію. Але разом з тим, закон має враховувати особливості регіону, оскільки за звичаями, мовою та релігією Донбас відрізняється, скажімо, від Львівської області. Про це в інтерв'ю "Апострофу" розповів перший президент України, а нині керівник української делегації в ТКГ ЛЕОНІД КРАВЧУК.
- Як ви оцінюєте ситуацію, коли Росія блокує будь-які переговори по Донбасу?
- Перемовини ніколи не бувають легкими. Навіть у Верховній Раді, де всі наче за Україну, а домовитися не можуть. А тут йдеться про перемовини міжнародного характеру з державою, яка є агресором по відношенню до України, тому чекати легких розмов чи простих рішень неможливо. Я кажу це людям, щоб вони не думали, що ми спілкуємося з друзями – і не можемо чомусь знайти спільних домовленостей. Ні, не з друзями, вибачте на слові.
Але при всій ситуації ми можемо сказати – уже майже 2 місяці тримається тиша. Є окремі випадки, є постріли, але широкомасштабного вогню із застосуванням важкої зброї немає. Я спілкуюся з дітьми та батьками наших бійців, і вони дуже тішаться з того, що перші кроки зроблені.
- Розкажіть, як вам вдалося домогтися припинення вогню? Можливо, ви пішли на якісь поступки?
- Ніяких поступок не було. Були наші дуже чіткі, дуже наполегливі, дуже зрозумілі всім розмови, які примусили наших супротивників відчути, що ми справді хочемо миру, що ми не фальшуємо. Що ми просто вимагаємо повернення наших територій. Я завжди говорив, що вмирають не тільки наші хлопці й дівчата, а й ті, хто воює проти нас. Я не можу вважати своїми прихильниками тих, хто воює проти нас, але у них теж є матері, і вони теж плачуть.
Ми говоримо щиро, відверто, ми спираємося на документи, на допомогу Заходу. Ми відновили врешті-решт, завдяки зусиллям президента Зеленського, зустрічі у Нормандському форматі. Я хочу сказати, що це комплексне питання. Всі, хто хоче миру – і президент, і Уряд, і парламент – повинні працювати в одному напрямку.
- Це справді великі досягнення. Але ж ви розумієте, що вони хочуть виборів на окупованих територіях?
- Ви абсолютно маєте рацію. Мінські домовленості схвалені Організацією Об'єднаних Націй, ми не маємо права від них відмовлятися. Але ми можемо, наприклад, ухвалити відповідний закон про вибори на підконтрольних Україні територіях.
- Що має бути прописано у цьому законі?
- Безпекові питання. Те, що українські вибори за українським законом можуть відбутися на цій території тільки тоді, коли там буде українська влада. Бо навіщо нам віддавати комусь український закон, щоб вони проводили неукраїнські вибори? Це просто абсурд.
Виборча дільниця
- Тобто, ви вважаєте, що в законі треба прописати те, що сепаратисти і російські бойовики мають піти з Донбасу?
- Ми повинні прописати, щоб це було відомо Росії і всьому світу, що ми не проти формування законної влади на цих територіях. Що ми за те, щоб місцеве самоврядування діяло на цих територіях, але щоб воно було українське, а не якесь інше.
Тоді, якщо вони хочуть легітимного розвитку цих територій, щоб Україна долучалася до інвестицій, застосувала вільну економічну зону; хочуть припинити війну, припинити вбивства, то нехай підуть на зустріч. Це не просто так – ми приймемо, вони виконають. Це велика робота і має бути велика підтримка Заходу. Щоб вони теж тиснули на Росію, аби вона діяла адекватно. Бо вона робить вигляд, що вона там не присутня, а ми самі можемо домовлятися. Ми домовились би давно, аби не заважала нам Росія.
- Тобто, поки цей закон не буде прийнято, розблокування Мінських переговорів не відбудеться?
- Ну, не можна так казати – розблокування не відбудеться. У всіх умовах ми намагаємося рухатися вперед – тиша, потім розмінування, потім обмін полоненими…
- Але ви згодні з тим, що зараз росіяни відмовляються вести будь-які переговори, поки ми не погодимося на вибори на окупованих територіях?
- Так, звичайно. Зараз вони роблять таку спробу відмовитися. Скажімо, обмін полоненими. Ми кажемо – ми списки уже підготували і подали, давайте тепер ви свої списки. Вони кажуть – не дамо, поки не буде скасована постанова Верховної Ради про місцеві вибори. Є пряма залежність. Але навіть у цих умовах треба намагатися робити певні кроки.
- До речі, я читав, що ви зчепилися із Борисом Гризловим і вимагали від нього вибачень за те, що він назвав ОРДЛО "окремою територією". Це правда?
- Це правда. На мою думку, він не дуже зорієнтувався, коли йшлося про Шуми. Він каже: "Треба рахуватися з ОРДЛО, бо це їхня територія. Окрема територія ОРДЛО". Ну звичайно, я не міг пройти повз. Я сказав, що це територія України була, є і буде. І що за міжнародними документами, за нашою Конституцією, за нашими рішеннями, в тому числі і Мінськими угодами, і навіть за заявами президента Росії пана Путіна, це територія України.
"Якщо ви обмовилися чи це ваша особиста думка, то це одне, - кажу йому. – Але якщо ви передаєте думку вашої держави, то я прошу вибачитись. Бо це питання не другорядне. Йдеться про землю України і не можна маніпулювати словами".
- Насамкінець нашої розмови, хотілось би, щоб ви ще раз чітко проартикулювали, що має бути в цьому законі?
- У законі має бути прописано, що вибори відбудуться тоді, коли на цій території будуть українські закони, українська Конституція, українська влада і її органи, але буде й специфіка місцевого самоврядування. Не можна вважати, що Донбас і Львів – це одне і те ж. Це було б абсурдом. Буде врахована специфіка організації влади на місцевому рівні, особливо організаційні форми цієї влади. Інакше руху вперед не буде.
Люди, які там живуть, за своїми історичними особливостями, специфікою життя, національними звичаями, вірою і так далі відрізняються від регіонів, скажімо, Заходу. І ми повинні це враховувати. У таких питаннях, як національна гідність, віра, мова не можна силою нічого змінювати, бо той, хто це робитиме, обов'язково одержить поразку.
- Особливий статус для всього Донбасу, Донецької і Луганської областей потрібен?
- Ну при чому тут весь Донбас? Зараз ідеться про непідконтрольну територію. А ось вільна економічна зона може і повинна бути, на мою думку, для всього Донбасу. Але це зона економічна! А що торкається особливого статусу, то це стосується лише окремих районів Донецької і Луганської областей.
