Російській окупації Криму та частини Донбасу передувала жорстка інформаційна агресія. Сьомий рік йде медійний напад на нашу країну, мета якого - дискредитація української державності та сіяння серед наших громадян сумнівів про Україну, як про державу, яка не відбулася. Російський інформаційний наступ відбувається по всіх фронтах - в друкованих та електронних ЗМІ, соціальних мережах, причому на українській території. Тому дуже важливою є злагоджена контрпропаганда, перш за все, на державному рівні, для відбиття інформаційних атак. Таку думку "Апострофу" висловив посол України в Хорватії та Боснії і Герцеговині в 2010-2017 роках ОЛЕКСАНДР ЛЕВЧЕНКО.
На жаль, інформаційне поле України не стало місцем формування консолідованої загальноукраїнської позиції для боротьби з наративами, які формують російські спецслужби задля роз'єднання українського народу та громадянського суспільства. Національне медіаполе перетворилося на арену запеклої боротьби всіх проти вся - тисячі струсів повітря про "зраду", тони неперевіреної інформації, тисячі кіловат негативної енергії щодня обрушуються на голови українського громадянина.
Зрозуміло, що перед місцевими виборами кожна політична сила на хвилі критики хоче отримати більше уваги від потенційного електорату, але у нас в країні створений настільки високий інформаційний шум, що передвиборчий час навіть не відрізняється від звичайного. Створення медіахаоса та плутанини значно знижує стійкість українського суспільства, підриваючи національний імунітет від різних медіавірусів, що створюються в аналітичних лабораторіях спецслужб північного сусіда. Це дозволяє Кремлю, незважаючи на широке міжнародне засудження агресивної політики РФ, триматися на плаву та продовжувати запускати в світовий інформаційний простір фейкові матеріали для провокування протистояння та ворожнечі в Україні. Їх діапазон дії - від нахабних наклепів про героїчних захисників Батьківщини, до сіяння міжрелігійної та міжнаціональної ворожнечі, плекання регіонального сепаратизму, підтримки різних радикальних рухів, готових дестабілізувати обстановку в українському суспільстві з будь-якого приводу.
Інформаційну експансію Москви пора приборкати системною, продуманою державною політикою. Не можна сказати, що взагалі нічого не робиться в цьому напрямі. У свій час у нас навіть функціонувало Міністерство інформації, але з чисельністю менше трьох десятків людей, де половина - керівні кадри, воно так і не змогло забезпечити інформаційну протидію кремлівській пропаганді, не кажучи вже про організацію українського інформаційного контрнаступу.
Читайте також: Врегулювання на Донбасі передбачає мир і повернення людей з територіями
Міжнародний досвід деокупації каже: щоб повернути тимчасово окуповані території, потрібно спочатку перемогти в інформаційній війні, а тут Україна програє навіть на власному медіаполі, не кажучи вже про світовий інформаційний простір. У нас можуть розмістити сотні коментарів хльостких блогерів та політиків про те, які погані Мінські угоди, але забудуть при цьому сказати, що наші західні партнери та міжнародне співтовариство зараз взагалі не бачить їм альтернативи. І чи можемо ми зараз позбутися підтримки міжнародних партнерів, щоб залишитися сам на сам в боротьбі з потужним військовим агресором, який може завдати Україні смертельні рани. А наш інформаційний противник постійно загострює протистояння в суспільстві, щоб воно було глибоко розколотим, і тоді точно легше буде медійно побороти Україну, щоб потім перемогти її у військовому сенсі.
Напевно найкращими ліками від поділу українського суспільства може стати успішна національна економічна політика, яка дозволить наростити промисловий потенціал, передати новітні озброєння для потреб ЗСУ, зменшити безробіття, як невичерпне джерело поповнення радикальних рухів. Бо у людини, яка зайнята роботою та бажанням поліпшити фінансове становище своєї родини, немає мотиву для постійного висловлення невдоволення та участі в нескінченних акціях протесту.
То що ж потрібно робити? Мінімізувати фінансові втрати в національній економіці та кинути всі сили на її зростання. Створення нових робочих місць не тільки поліпшить платоспроможність українських сімей, а й створить атмосферу соціального оптимізму, що призведе до падіння рейтингів радикальних сил, які розгойдують обстановку в країні. Стабільне українське суспільство отримає імунітет від інформаційних фейків, які продукуються російською пропагандою, і створить передумови для нашої повної готовності перейти в вирішальну фазу повернення тимчасово окупованих територій.
Боротьба на внутрішньому інформаційному полі України має доповнитись активною наступальною українською політикою в світовому інформаційному просторі, а також формуванням нашого впливу на російське медіаполе. Координацію таких дій повинні здійснювати РНБО або Офіс президента, які мають відповідні повноваження. На широкий інформаційний фронт повинні бути мобілізовані кращі національні кадри. Ми просто не маємо права залишити інформаційну агресію, яка триває вже сім років, без потужного медійного контрудару.
