Вже більше тижня, як в Україні діють нові штрафи за відсутність захисних масок в громадських місцях. Парламентарії значно пом'якшили матеріальну відповідальність за відсутність засобів індивідуального захисту, проте українці все одно продовжують нехтувати карантинними правилами. Іноді бажання не носити маску стає настільки сильним, що справа доходить навіть до бійок. Як працюють нові штрафи і чому українці відмовляються їх платити, з'ясовував "Апостроф".
Що змінилося
Зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення вступили в силу 21 листопада. Нардепи апгрейдили статтю 44-3 "Порушення правил щодо карантину людей". Якщо раніше за відсутність маски копи могли оштрафувати на суму від 17 до 34 тисяч гривень, то тепер не носіння маски, наприклад, в магазині або транспорті обійдеться від 170 до 255 гривень.
При цьому, маска на підборідді, як аргумент для порушника, вже не підійде. Адже законодавець чітко встановив, що засіб індивідуального захисту повинен закривати рот і ніс.
Теоретично, лібералізація штрафів - крок у правильному напрямку, адже більшість українців не могли заплатити 17 тисяч.
"Застосовувати такий величезний штраф за відсутність маски в громадських місцях було несправедливим, тому що мало у кого є достатньо грошей, щоб заплатити такий штраф", - говорив міністр юстиції Денис Малюська.
Як наслідок, щоб зайвий раз не розпалювати ситуацію, копи ставилися "з розуміння" - вони або обмежувалися усними попередженнями, або, якщо справа доходила до суду, усні попередження порушникам виписувала українська Феміда.
Зовсім інша справа, заплатити від 170 до 255 гривень. З одного боку, розлучатися навіть з цією сумою на рівному місці, звичайно ж, не хочеться, але з іншого, заплатити такий штраф не накладно, а значить, копи зі спокійною душею можуть штрафувати всіх порушників поспіль. А якщо шанси отримати штраф, нехай навіть і невеликий, різко зростають, то зростає, і мотивація носити маску. Тим більше, що згідно з новою редакцією КУпАП складати протоколи за статтею 44-3 тепер можуть не тільки поліцейські, але і органи охорони здоров'я та Санепідемслужби.
Розгляд протоколів також значно спростили. Якщо раніше це була компетенція судів, то тепер Нацполіціі, Санепідемслужби та навіть виконкомів сільських, селищних і міських рад.
За словами Малюськи, після пом'якшення штрафів ситуація повинна кардинально зміниться. Але чи так це?
усні попередження
За словами юриста Костянтина Кривенка, нова редакція статті 44-3 потенційно має шанси ефективно запрацювати.
"Змінили порядок. Тепер не суд ухвалює рішення про накладення штрафу, а поліцейський на місці. Я вважаю, що в рамках профілактики може збільшитися відсоток таких стягнень", - каже "Апострофу" Кривенко.
Співробітник поліції
Дійсно, за даними правоохоронців, за перші чотири дні роботи системи нових штрафів, було складено 2200 адмінпротоколів.
Втім, в суді все одно можна буде оскаржити штраф.
"Якщо штраф оскаржується, то зупиняється дія постанови до остаточного судового рішення", - зазначає Кривенко.
Правда, навряд чи знайдеться багато охочих морочитися з судовими позовами заради збереження 255 гривень.
Нагадаємо, що до 21 листопада левова частка протоколів за статтею 44-3 не закінчувалась реальними штрафами. Так, за даними Державної судової адміністрації України, за весь час карантину в країні було складено 50 594 протоколи за статтею 44-3. Трохи більше половини з них суди розглянули: 26 тисяч, а рішень про накладення штрафів було винесено всього 2 171. Таким чином, тільки 4,2% карантинних протоколів дотягувала до реальних штрафів.
Чому так відбувалося? Здебільшого тому, що протоколи складалися копами абияк. Доходило навіть до того, що поліцейські не могли написати в документі, які саме норми санітарного законодавства порушувалися.
Зараз же, коли право складати протоколи за статтею 44-3 дали місцевій владі та органам охорони здоров'я, очевидно, що бардаку буде ще більше. Адже навіть якщо копи до кінця не навчилися правильно складати протоколи, то що вже говорити про співробітників виконкомів.
"Ці протоколи повинен складати той, хто розбирається в цьому. І в них потрібно вказувати досить багато обставин, і робити це потрібно обов'язково. Практично, це як справа, яке просто розглядається в спрощеному порядку. По суті протокол - це і є всі докази скоєння адміністративного правопорушення. І, звичайно ж, суди будуть перевіряти, щоб ці постанови відповідали вимогам законодавства", - додає Костянтин Кривенко.
Але з іншого боку, раніше редакція статті 44-3 носила так званий бланкетний характер. Це коли одна норма права не містить конкретних правил, а відсилає до інших норм. У нашому випадку, до закону "Про захист населення від інфекційних захворювань", який, в свою чергу, встановлював відповідальність орієнтуючись на постанову уряду... Загалом, та ще плутанина.
Тепер же в КУпАП конкретно прописано, що штраф стягується за "перебування у громадських спорудах, транспорті під час дії карантину, без засобів індивідуального захисту". Просто як молоток! І тепер треба мати особливий талант, щоб помилитися, складаючи протокол.
Зупинка громадського транспорту
Але такі таланти є. Судова практика по оновленій статті 44-3 поки ще не настільки велика (нова редакція діє трохи більше тижня), але, тим не менш, вона є. І вже зараз ця практика показує, що з новим законом парламент знову наступає на старі граблі.
Так, наприклад, Жовтневий районний суд Кривого Рогу 25 листопада розглядав адміністративну справу про водія маршрутки, який вийшов в рейс без маски. Але суддя повернув протокол поліцейським.
Дві схожих справи розглядав Кременецький райсуд Тернопільській області. У першому випадку без маски працював продавець аптеки, а в другому, продавець в продуктовому магазині. Але ніяких штрафів не було: суд обмежився усним зауваженням.
Провали Банкової
Як бачимо, ефективність штрафів все одно залишає бажати кращого. Більш того, ситуація в суспільстві загострюється з кожним днем, і бійкою в маршрутці на ґрунті відсутності маски вже нікого не здивувати. Чому так відбувається?
"Це пов'язано з традицією недовіри до влади, - пояснює "Апострофу" відомий український психіатр Семен Глузман. - Коли влада нам каже, що на вулиці сонячний день, люди вже не вірять, навіть якщо день cправді сонячний".
Така недовіра, за словами Глузмана, і стає причиною того, що українці відмовляються виконувати карантинні правила. Виправити ситуацію, на думку психіатра, могла б продумана комунікаційна політика.
"В Україні багато телевізійних каналів і всі вони комусь належать. У президента Зеленського немає свого каналу. Але для того, щоб змусити власників каналів виділяти хоча б годину в день для медичної пропаганди, не потрібні гроші, потрібне тільки бажання", - резюмував Глузман.
