Українські парламентарії вирішили розблокувати обмін полоненими, який поставлений на паузу з квітня минулого року. Правда, зробити це народні обранці хочуть вельми сумнівним чином: дати президенту одноосібне право звільняти від кримінальної відповідальності засуджених осіб, які представляють обмінну цінність для Росії і їх сателітів на територіях окупованого Донбасу. Що придумали "Слуги народу" і чи не підімне під себе інститут президента всю судову владу в Україні, розбирався "Апостроф".
Що пропонують "слуги"
Як відомо, обмін полоненими між Україною та адміністраціями окупованих територій на Донбасі заблокований вже понад 14 місяців. Не звільняє Росія і українських політв'язнів. Водночас, за даними, озвученими радником глави Офісу президента Олексієм Арестовичем, зараз в тюрмах так званої "ДНР" перебувають 214 українських заручників, ще 75 осіб в тюрмах фейкової "ЛНР" і 138 осіб в ув'язненні в самій Російській Федерації, в тому числі і в окупованому Криму. Тобто всього 427 заручників.
Формальні причини заморозки обміну найрізноманітніші: від неможливості узгодити списки (бойовики подають в своїх списках неіснуючих людей), до вимог окупантів віддавати їм людей, які пройшли процесуальну очистку.
"При останньому обміні не було юридичного очищення і тепер обміни застопорилися, адже ті люди, яких передали тій стороні, залишилися хто в розшуку, хто під слідством. Росіяни за таких умов більше не захотіли робити обмінів", - пояснює "Апострофу" голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров.
Втім, реальна причина затяжної паузи - небажання самої Росії проводити такі обміни, залишаючи за собою потужний важіль політичного тиску на Україну.
Але народні обранці придумали, як зрушити процес з мертвої точки. На сьогоднішній день, згідно з чинним кримінальним кодексом, існує низка правових підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Наприклад, такими підставами може бути примирення винного з потерпілим, так зване, дієве каяття, взяття на поруки винного.
Але є один ключовий момент! "Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом", - сказано в 44 статті Кримінального кодексу.
Ця норма, ймовірно, і не припала до смаку авторам законопроекту № 5672 нардепам від "Слуги народу" Івану Калауру і Миколі Стефанчуку. Останній, нагадаємо, є братом першого заступника голови Верховної Ради Руслана Стефанчука. На їхню думку, шлях до звільнення від кримінальної відповідальності через суди - дуже довгий. Це ж треба спочатку провести досудове розслідування, потім сам суд, а там може бути апеляція, касація... А у випадках, коли терміново необхідно провести обмін полоненими, чекати рішень судів справа невдячна - там і росіяни з бойовиками можуть передумати. Що робити?
Для економії часу парламентарії пропонують доповнити КК України статтею 108-1 "Політико-правове рішення". Передбачається, що президент отримає право приймати політико-правове рішення для обміну осіб, "до прийняття українським судом вироку або іншого остаточного рішення в справі, про скоєння ними суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом", - значиться в тексті законопроекту.
Приймати таке рішення президент зможе за допомогою видання простого указу. Правда, після відновлення територіальної цілісності України, норми, що регулюють прийняття політико-правових рішень, будуть скасовані, адже проблема обміну, очікувано, втратить свою актуальність.
Чи допоможе така юридична конструкція розморозити процес обміну?
Зворотній ефект
На думку юриста Віталія Тітича, з правової точки зору, не існує перешкод для обміну військовополоненими між Україною і Росією.
"Це дегенеративна юридична конструкція. Україна ратифікувала Женевську конвенцію, відповідно до якої комбатанти з обох сторін підлягають обміну, навіть якщо під час бойових дій вони вбили або поранили противника", - пояснює "Апострофу" Тітич.
Але мова йде саме про військовополонених в "чистому" вигляді, які носять погони і давали присягу. Росія ж, як відомо, веде проти України гібридну війну, в якій підривати національну безпеку нашої країни можуть особи, прямо не пов'язані з військовою машиною РФ.
"І ясна річ, що Росія зацікавлена міняти реальних злочинців, які вчинили напади на цивільне населення, диверсії проти майна, що не задіяне у військовій сфері. Це абсолютно працює на ту сторону. Особи, які вчинили військові злочини і злочини проти людяності, не можуть бути передані, так як відповідно до міжнародного гуманітарного права, вони не можуть бути не покарані і у таких злочинів немає терміну давності. А військові - це комбатанти, вони і так підлягають обміну", - додає Тітич.
Але Росія, нехтуючи міжнародним правом, не йде на обміни навіть військовополоненими. І зрозуміло чому.
"Тому що обміни - інструмент політичного впливу Росії на Україну. Не можна разом змішувати політичні та гуманітарні питання, оскільки це ставить життя людей в залежність від політичної доцільності. Але Росія це робить, а Україна, бажаючи забрати своїх полонених, таким законопроектом готує грунт для цих обмінів ", - додає Євген Захаров.
На думку експертів, законопроект "слуг" створює передумови для легітимації відходу від відповідальності реальних злочинців. На перший погляд - невелика втрата, якщо Україна віддасть Росії злочинців. Толку в тюрмі від них мало, натомість ми отримаємо наших громадян, які роками сидять у в'язницях РФ і "Л/ДНР". Хіба ми не хочемо їх звільнити? Звичайно хочемо.
Але в тому то й проблема, що це дасть зворотний ефект: чим більше російських злочинців буде йти від відповідальності і повертатися в РФ, тим більше їх буде з'являтися в Україні для вчинення нових злочинів (а чого боятися, якщо покарання не буде, а буде "політико-правове рішення"). Одночасно з цим буде збільшуватися і кількість українських заручників в руках РФ, адже Росії потрібно буде на когось міняти натовп своїх диверсантів.
"Путін тут має просто необмежені можливості: наші громадяни під час війни їдуть в Росію хто на заробітки, хто до родичів і там їх затримують, а потім міняють", - зазначає Тітич.
Таким чином, утворюється замкнуте коло, в якому Росія отримує абсолютну перемогу.
Ящик Пандори
Більш того, існують й інші ризики прийняття законопроекту.
"Приймати закон і звільняти від відповідальності людей, які потрібні росіянам - дуже небезпечна гра. Будуть маніпуляції. У список для росіян потраплятимуть всі підряд. Це як з законом Савченко: спочатку планували прийняти його для того, щоб не порушувати права людини, а потім під цей закон всіх випустили", - пояснює "Апострофу" засновник "Східної правозахисної групи" Павло Лисянський.
"Можна ж йти далі і застосовувати політико-правові рішення в інших ситуаціях. Варто тільки відкрити цю можливість, і тоді впоратися з наслідками вже буде складно. Це розмиває право, як таке. У президента цілком явні схильності підміняти за допомогою адміністративних рішень роботу правоохоронних органів і судів. По суті справи, рішення про санкції, які вводить РНБО - це і є така підміна в чистому вигляді, як і законопроект про олігархів", - додає Захаров.
За словами Лисянського, винаходити юридичний "велосипед" нерозумно, адже в чинному законодавстві вже є процедура процесуального очищення.
"Є повноваження судів і є президентське право про помилування. Якщо людина вже засуджена, то президент легко може його помилувати. З 2018 з 2019 рік я перебував у президентській комісії з питань помилування і можу запевнити, що це не складна процедура і її можна пройти. Саме так і було організовано великий обмін в 2017 році. У нас достатньо дієвих інструментів", - зазначає Лисянський.
Однак головний аргумент авторів законопроекту полягає в тому, що використовувати діючі інструменти занадто довго, а треба було б вирішувати питання швидше.
"Але справа в тому, що коли державний орган працює злагоджено і чітко, то все відбувається швидко. Є тисяча способів як прискорити судове засідання, особливо, якщо в цьому є зацікавленість обвинуваченого. Це демократичні процеси, в яких вибудована система противаг. Ми хочемо все швидко? Так у Путіна взагалі все дуже швидко: сказав заарештувати і всіх заарештували, всі опозиціонери сидять. Все швидко. Ми хочемо йти таким шляхом? Повинна бути система противаг", - резюмував Лисянський.
