Українська армія не забезпечена в достатній кількості шоломами, бронежилетами та деякими боєприпасами. Саме тому поставки озброєння від міжнародних партнерів суттєво підвищують оборонний потенціал України. Про це в ефірі програми SECURITY TALKS на Апостроф TV розповів генерал-полковник, колишній перший заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України Ігор КОЛЕСНИК. Він також розповів про особливості діяльності батальйонів територіальної оборони , їхній рівень підготовки, про бойовий "козир" України, та що змусить російського президента Володимира Путіна звернути наступальну операцію.
– Які на початку війни були добровольчі батальйони? Що було з того, з чого зараз створюються фактично сили територіальної оборони?
— В складі Збройних сил існувала невелика кількість добровольчих батальйонів, більшість із них були створені в системі Міністерства внутрішніх справ. Але і в складі Збройних сил було кілька добровольчих батальйонів, які всі знають у нашій державі — це 24-й окремий батальйон, так званий "Айдар", та 25-й окремий мотопіхотний батальйон.
Решта батальйонів територіальної оборони під час розгортання враховували бажання залучення добровольців. У деяких батальйонах це була невелика кількість, а в інших таких було більше половини.
— Патріотизм і мотивація там були дуже високого рівня?
— Не буду обманювати — це залежало від регіонів, у кожному було по-своєму. Прояви патріотизму були на території всієї України — десь менше, десь більше.
— А озброєні вони були виключно стрілецькою зброєю, чи мали якусь більш потужну зброю?
— На першому етапі батальйони територіальної оборони формувалися в складі Збройних сил України відповідно до керівних документів щодо положень про територіальну оборону, які були діючими на той час.
Спочатку вони були забезпечені лише стрілецькою зброєю, але після ухвалення рішень військово-політичним керівництвом про залучення їх до ведення бойових дій — спочатку для виконання завдань охоронних у відповідних районах та територіях, несення служби на блокпостах — але в подальшому довелося їх застосовувати і для ведення бойових дій на рівні з механізованими танковими підрозділами ЗСУ.
Відповідно до виконання цих завдань, розпочалося їх комплектування протитанковими засобами, крупнокаліберними кулеметами та мінометами. Бронетехніки не було, її просто не вистачало.
Читайте: В Україні достатньо воїнів, спроможних захистити нашу землю - генерал Сергій Кривонос
— Що з цих батальйонів ще залишилося? Чи вони пішли всі?
— Більшість із батальйонів територіальної оборони влилися в склад Збройних сил України. Наприклад, батальйон територіальної оборони, який формувався на Волині, влився в 14-ту окрему механізовану бригаду як окремий мотопіхотний батальйон. Так само "Айдар" був переформований у 24-й окремий штурмовий батальйон у складі механізованої бригади. На заміну їм було схвалено рішення в кожній області формувати загони територіальної оборони для виконання цих завдань.
— У нас з 1 січня 2022 року набув чинності закон "Про основи соціального спротиву", після чого почали стрімко, навіть дещо хаотично формувати ці сили територіальної оборони. Чи ви бачите тут недоліки?
— Не можна казати, що воно йде хаотично. Формування сил територіальної оборони розпочалося ще до виходу цього закону — у 2018–2019 роках за часів головнокомандувача ЗСУ генерала Муженка. Також були створені органи управління, у кожному оперативному командуванні було управління територіальної оборони, у командуванні сухопутних військ було управління територіальної оборони.
На цей час, відповідно до ухваленого закону, військові частини територіальної оборони виведені в окремий рід сил. Тому на базі управлінь, які я перерахував, було створено командування, регіональне управління, та завдяки закону з’явилася можливість збільшити чисельність тих бригад та батальйонів, які вже існували раніше.
— Тобто вони зараз доукомплектовуються?
— Так, доукомплектовуються особовим складом, озброєнням, військовою технікою. Це не з нуля робиться, це вже існувало. І зброя на всі ці батальйони була розведена по відповідним складам, де досі зберігається.
— Тобто слова командувача сил територіальної оборони про те, що вони на 100% забезпечені стрілецькою зброєю, підтверджуються?
— Так, на 100%.
Читайте: Не треба лякати українців, килимового бомбардування не буде – генерал Юрій Думанський
— Як ви оцінюєте положення Верховної ради, що за рішенням головнокомандувача, територіальній обороні можуть надаватися важкі озброєння? Які саме озброєння потрібні територіальній обороні?
— Залежно від тих завдань, які будуть заплановані тим же законом. Передбачено, що частини підрозділів територіальної оборони можуть залучатися до посилення охорони державного кордону. Відповідно, ці підрозділи мають відрізнятися і своєї структурою, і своїм забезпеченням, зокрема маючи важке озброєння для виконання цих завдань.
Одне завдання — охорона важливих об’єктів, а друге завдання — прикривати кордон. Посилення або прикриття державного кордону — це вже бойові дії.
— Скільки часу потрібно, щоби повністю сформувати сили територіальної оборони?
— Я думаю, що не менше року. Процес формування територіальної оборони поділений на три етапи. Перший етап завершився наприкінці минулого року. Зараз розпочався другий етап, який передбачає удосконалення існуючих структур, формування нових, забезпечення, набуття спроможності.
— А якщо повномасштабна війна буде вже зараз?
— В цьому і проблема, я вже казав, що підрозділи територіальної оборони не можуть бути однаковими за штатом, структурою та забезпеченням у кожній області. Залежно від завдання, має бути створена своя окрема структура. Тим паче, що в законі чітко прописані принципи будівництва територіальної оборони — централізоване управління й децентралізоване автономне застосування.
Військові 112 Окремої Бригади територіальної оборони
На жаль, це не враховано, і всі штаби бригад, батальйонів зроблені за єдиним штатом: батальйон — 46 чоловік, управління бригади — 89 чоловік, регіональне управління. Таким чином, їх чисельність у даний мирний час сягає 10 тисяч, з яких тільки органів управління оперативного стратегічного рівня, командування регіонального управління — тисяча чоловік. Тобто 10% — це органи управління, а якщо туди віднести управління бригад, то всі 30% виходить.
— Що ви думаєте про можливість перекидання загонів тероборони, наприклад, з заходу в зону бойових дій?
— Законом це передбачено за рішенням головнокомандувача ЗСУ.
— Не знизиться мотивація?
— Звісно знизиться. Бавитись цим не потрібно, і досвід 2014 року це показав. Тоді сталася досить гучна подія, коли батальйон територіальної оборони з Івано-Франківської області втік із зони АТО, що призвело до трагедії в Іловайську. Це не основна причина, але була і така. Тому такі факти можливі.
Раз ми формуємо вже територіальну оборону, вона має бути сформована під свої завдання. І виконання інших позапланових завдань має бути зведено до мінімуму, тоді це забезпечить ефективність.
— Чи правильно я зрозумів, що територіальна оборона може бути вмонтована в ту ідею, яка оформлена в новій воєнній доктрині, про принцип всеосяжної оборони тільки із наступного року? Чи вже в цьому році ми можемо вважати, що та чисельність, яка буде на той момент, вона й буде?
— Ні, я думаю, що в цей час вона може бути розгорнута, особовий склад буде приписаний, сподіваюся, у найкоротші терміни. Але ефективність застосування цих підрозділів без додаткової підготовки і злагодження буде мінімальною.
— Багато доводилось чути про те, що в керівництві територіальної оборони вже зайняті пошуком місць для розміщення штабів та людей. На тлі цього була думка, а чому б не використати приміщення ОДА для штабів. Що ви думаєте про це?
— Відповідно до ухваленого закону, територіальна оборона поділяється на військову, військово-цивільну й цивільну складові. Там передбачено, що батальйони тероборони мають розміщуватися на фондах управління ЗСУ, Міністерства оборони або інших силових структур, або ж органів місцевого самоврядування. Штаби потрібно було розміщувати спільно з якимись військовими частинами, для того, щоби зменшити підрозділи забезпечення.
Наприклад, сформоване регіональне управління чисельністю 100 осіб. З ними порядку 90 осіб забезпечення: інженерно-технічні вузли, підрозділи охорони, центри охорони, центри охорони державної таємниці тощо. Тобто зростає управлінський апарат. Замість того, щоби займатися підготовкою, якістю відбору особового складу, у нас йде зростання.
Тобто підходи до формування залишилися старі, і підхід до формування визначення структур підрозділів територіальної оборони чисто механічний і більше підходить до бойових загальновійськових підрозділів, ніж до специфічних частин територіальної оборони. У бригаді територіальної оборони по штату воєнного часу 13 фінансистів. У батальйоні територіальної оборони 5 чи 6, зі зростанням на воєнний час до 8 фінансистів. Тобто підходи залишилися ще старі.
— Щодо цивільного компоненту територіальної оборони, чи не доцільно було б його розширити? Наприклад, багато людей розуміються на комп’ютерних технологіях, могли би бути підрозділи кібербезпеки?
— Займатися кіберзахистом чи кібернападом — це не функція територіальної оборони. Цивільна складова — це районні, обласні, селищні, міські ради — усе. На жаль, у законі їх завдання визначено дуже й дуже слабо. Сприяти і все.
— Чи не замало дали можливостей цим адміністраціям?
— У законі необхідно доопрацювати, що вони мають нести відповідальність і за забезпечення. Там прописано, що міські та селищні ради проводять фінансування забезпечення заходів територіальної оборони на місцевому рівні. Що може сільська рада забезпечити?
— А такі думки, що міська рада, наприклад, могла б попіклуватися і про озброєння? Наприклад, за свої кошти замовити протитанкове озброєння. Це можливо?
— ХХІ століття — безпілотні літальні апарати. От уже штати бригад передбачають мати в управлінні один безпілотник, і в кожному батальйоні по одному безпілотнику. 150 батальйонів, 29 бригад — порахуйте скільки це всього безпілотників. Не потрібні "Лелеки", не потрібні PD, потрібні квадрокоптери. Ось цими безпілотними літальними апаратами тактичного рівня місцева влада могла б забезпечити батальйони для ведення територіальною обороною охоронних дій важливих об’єктів.
PD-2
— Якщо говорити про кадровий склад, на вашу думку, керівництво сил територіальної оборони й ті люди, які зараз керують бригадами, батальйонами — це досвідчені люди?
— Я знаю генерала Галушкіна особисто, ми з ним в АТО працювали — це досвідчений генерал, дуже порядний та професійний. Сподіваюся, що він гідно виконає своє завдання. Знаю, що керівником регіонального управління "Захід" призначений колишній мій підлеглий, також порядна людина, добросовісна, яка має досвід. Сподіваюся, що й решта особового складу підібрана так само якісно.
— Наша держава готується до зустрічі ворога?
— Однозначно держава готується, готуються сили безпеки, сили оборони, проводяться навчання, йде формування, переформування, розвиток, забезпечення озброєнням, військовою технікою. Заходи виконуються, але є одне проблемне питання, ми вже його розглядали — це стратегічний оперативний запас, який створений на цей час.
За інформацією з відкритих джерел ми знаємо, що Збройні сили не забезпечені засобами захисту. Ні бронежилетами, ні шоломами, ні паливно-мастильними матеріалами. По деяким видам боєприпасів є некомплект. Можливо, у тій матеріально-технічній допомозі від наших країн-партнерів це враховано й поставлено, якщо звісно в них є на озброєнні такі види боєприпасів. У нас були проблеми зі "Смерчами", у нас були проблеми з артилерійськими боєприпасами, у нас були проблеми зі снарядами до підствольних та автоматичних гранатометів. Якщо це все буде враховано в цих поставках — це виправить стан справ у ЗСУ.
— Поставки озброєнь партнерами суттєво посилили оборонний потенціал України?
— Однозначно. Багато допомоги вже прибуло зі США та Великої Британії. Також очікуємо поставки з Польщі. Отримання навіть тільки боєприпасів означає, що вже піднімається боєкомплект, укомплектованість, збільшується вогнева спроможність ЗСУ.
— Сили територіальної оборони — це наш винятковий козир, чи просто додаткова можливість?
— Сили територіальної оборони треба сприймати як додаткову силу. А винятковий козир — це має бути рух опору. Це має бути несподіванка для противника. Якщо він буде якісно продуманий, сформований, підготовлений — ось це буде козирем.
— Нещодавнє соціологічне дослідження показало, що 43% українців готові брати зброю в руки й боронити свою землю. Цього достатньо для створення руху опору?
— Достатньо. Навіть менший відсоток бажаючих буде достатнім.
Взагалі не потрібен масовий рух опору, не потрібні мільйони чи сотні тисяч. Це мають бути сотні якісно підготовлених людей, і вони зупинять стотисячну армію.
— Якого рівня ураження мала б нанести Україна от цьому російському угрупованню, якщо воно сунеться сюди, щоби Путін розвернув свою воєнну машину?
— Воєнна наука каже, що нанесення ураження противнику до 30% має зупинити його наступальний запал. Але в ХХІ столітті ці відсотки вже давно змінилися. Суспільство у всьому світі змінилося. Тому 5–6% втрат цих великих угруповань буде достатньо для того, щоби російське суспільство зреагувало.
— Це приблизно 10 тисяч військових?
— Я сподіваюся, що це вже буде дуже серйозна проблема для військово-політичного керівництва РФ.
