Вихід на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей України був одним із завдань війни Росії проти України. Тому немає нічого дивного, що серйозні бої розгорнулися саме на донецькому, луганському та тісно пов'язаному з ними харківському напрямках. Про головні події "Битви за Донбас" розповідає "Апостроф".
Маріуполь
У перші дні війни російські війська та збройні формування псевдо-республік досягли на Донбасі певних успіхів. Так, вже до 3 березня на Донеччині були блоковані Маріуполь та Волноваха, під Харковом під контроль росіян перейшла Балаклія, а на луганському напрямку – Сватове та Старобільськ. Евакуацію мирних жителів провести не вдалося, а тому в Маріуполі виявилися замкненими близько 400 тисяч людей.
До 11 березня в результаті запеклих боїв росіяни взяли руїни Волновахи, загостривши ситуацію навколо Маріуполя. Фронт пішов далі і шансів на розблокування гарнізону, який складався з бійців полку НГУ "Азов", бійців 56-ї мотопіхотної бригади, окремого розвідбату ЗСУ, морської піхоти, прикордонників, зведеного загону СБУ та Національної поліції, залишалося дедалі менше.
Наразі українські сили оборони фактично заблоковані на території металургійного комбінату "Азовсталь". З 4 травня бої точаться вже на території заводу. Організований опір, а також велика кількість підземних комунікацій та капітальних будівель не дозволяють російській армії взяти ці позиції без величезних втрат.
Бої за "Азовсталь озброєння"
З іншого боку, крім військових, на території заводу заблоковано сотні цивільних осіб – насамперед сім'ї захисників міста. Незважаючи на всі зусилля, евакуація з території Азовсталі йде вкрай складно. При цьому росіяни не дотримуються жодних правил війни. Чого варті, наприклад, події 6 травня, коли на території заводу російські війська протитанковою ракетою атакували евакуаційне авто, при цьому загинуло троє та поранено шістьох людей.
Росіяни продовжують постійні авіаційні бомбардування "Азовсталі". Лише у ніч на 10 травня сталося 34 нальоти. Більшість із них — нальоти бомбардувальників стратегічної авіації Ту-22, які скидають тритонні бомби.
Гарнізон "фортеці Азовсталь" здаватися не буде, адже нічого хорошого "азовців" у полоні не чекає. У Росії "Азов" вже оголошено терористичною організацією. Напевно, полонені будуть передані так званій "Донецькій народній республіці", де на них чекає жорстоке поводження, а також "кримінальні справи" зі звинуваченням у геноциді "народу Донбасу". Не варто забувати, що в так званій "ДНР" існує страта, а для Росії це буде чудова нагода, уникаючи додаткових санкцій, показати своїм "телеглядачам" у прямому ефірі як Кремль бореться з "нацистами" в Україні.
Читайте також: "Азов" – сталь: чому російська пропаганда обрала захисників Маріуполя своєю головною мішенню
Тому наші захисники стоять до останнього, борючись у винятково тяжких умовах. Як може вирішитися ситуація навколо захисників Маріуполя, поки що абсолютно незрозуміло. Президент Володимир Зеленський 8 травня заявив, що Україна не може розблокувати Маріуполь воєнним шляхом, тому що не вистачає тяжкого озброєння, тому намагається зробити це дипломатичним шляхом. Проте всі зусилля нашого МЗС повністю блокуються росіянами, для яких вихід бійців "Азову" із Маріуполя (зі зброєю чи без) означатиме серйозну "втрату обличчя" всередині країни.
Евакуація з Маріуполя проходила з численними перешкодами
Луганська та Харківська області
Початкові спроби росіян просунутися у напрямі Попасної, Лисичанську, Рубіжного, Сєвєродонецька та Кремінної, а також увійти до Харкова з кількох напрямків були придушені ЗСУ. Тоді росіяни перейшли до тактики видавлювання, поклавшись на свою перевагу в авіації та артилерії. Така методика використовується й досі - таким чином, росіяни компенсують практично повну відсутність підготовлених штурмових загонів, а також озброєння, необхідного для бою в умовах міста.
Вже до середини квітня чітко позначилися два напрями просування росіян – на Барвінкове та Слов'янськ. Фактично російське командування планувало створити два кільця оточення для угруповання ЗСУ на Донбасі – від Барвінкового вдарити на Покровськ, координуючи це із зустрічним ударом з боку Донецька.
Проте все вийшло не так, як планувалося. Удари від окупованого Донецька та Горлівки були відбиті, а наступ на Вугледар дуже сповільнився. Єдиний напрямок, де окупантам вдалося досягти деяких результатів стало попаснянське. Після місяця напружених боїв, 7-8 травня, наші частини відійшли від Попасної – і лише після того, як у результаті важких боїв місто було повністю зруйноване.
Одночасно росіяни спробували розірвати фронт, атакувавши Воєводівку (фактично передмістя Рубіжного) та спробувавши переправитися через Сіверський Донець у районі Білогорівки. Однак і в одному і другому випадку їхнє просування вдалося зупинити.
Не менш, серйозні події відбулися на схід від Харкова і на захід від Ізюма, де наші військові змогли зібрати сили в кулак і почали контрнаступ – місцями з боями, місцями просто займаючи залишені противником населені пункти. Так, 6 травня у Генеральному штабі повідомили про відновлення контролю над 5 населеними пунктами у Харківській області – це Олександрівка, Федорівка, Українка, Шестаково, Перемога та частина села Черкаські Тишки. А 10 травня було звільнено населені пункти Черкаські Тишки (остаточно взято під контроль), Російські Тишки, Рубіжне та Байрак. Таким чином, можна говорити про те, що ЗСУ найближчими днями вийдуть на державний кордон України у Харківській області. При цьому російське військово-політичне керівництво боїться розгортання бойових дій на території Білгородської області. За даними розвідки, там уже зосереджено близько 15 батальйонних тактичних груп для парірування можливого удару ЗСУ.
Українська армія звільняє Харківську область
Після запеклих боїв, як на донбаському, так і на харківському напрямках, найближчими днями буде оперативна пауза. ЗСУ та росіяни підтягуватимуть додаткові сили та засоби, доукомплектовуватимуть побиті у боях частини. Основні події "Битви за Донбас" ще попереду. Адже, за даними американської розвідки, президент Росії Володимир Путін готується до затяжного конфлікту в Україні, під час якого він все ще розраховує досягти цілей за межами Донбасу, зокрема, прокласти сухопутний "міст" до Придністров'я.
